З іменем Аллаха, Милостивого і Милосердного
Сьогоднішня ситуація у більшості мусульманських країн представляє собою перехід від епохи минулих авторитарних режимів до нинішніх, коли при владі знаходяться ті, хто піднімає ісламські гасла. Проте відмінність між минулими і нинішніми режимами часто зводиться лише до наявності чи відсутності бороди, що є зверхньою оцінкою.
Після того, як стали очевидними риси нинішнього режиму у Сирії, особливо з публічною заявою нового голови Ахмада Аш-Шараа про його прагнення будувати громадянську державу з секулярною ідеологією і запровадженням світської конституції, стало ясно, що новий лідер Сирії упустив можливість відновлення своєї державності і гідності, чого чекали жителі цієї країни. Політика перетасовки карт, яка використовується цим режимом, успадкована від скинутого режиму Асада, зробила Ахмада Аш-Шараа фігурою, сформованою Заходом, щоб перешкодити проекту побудови Ісламської держави у Сирії.
Ми бачимо, як він на своїх перших зустрічах намагається сторонитись свого минулого, з усіх сил виправдовуючись і акцентуючи увагу на своїй зміні. Він знаходиться у стані протиріччя між своїм минулим і колишніми прагненнями і тим, що він представляє собою сьогодні. Таке протиріччя є рідкістю для бійця, який іще не встиг стряхнути пил битв, але вже увібрався у явне світське вбрання.
Сирія зі своїм історичним, сучасним і майбутнім значенням, своїм символізмом і стратегічним положенням опинилась затиснутою між минулим, яке пішло, і теперішнім, яке лякає.
Світськість нового режиму під керівництвом Ахмада Аш-Шараа — це дивне явище, яке можна охарактеризувати як суміш безпринципності, ущербної гуманності, завуальованих бажань і інтелектуальної сліпоти. Сирія, яка була оплотом секуляризму при Асаді, усе іще не вийшла із цього порочного кола навіть з приходом нових облич.
Ці зміни, які вивели сирійський народ з-під гніту злочинного режиму Асада, обрадували нас, але результати не відповідають тим жертвам і крові, які пролили жителі цієї країни. Сьогоднішнє положення Сирії мало чим відрізняється від ситуації у більшості мусульманських країн, які усе іще живуть під завуальованим секуляризмом, який черпає свої ідеї із старих концепцій, не враховуючи, що реальність вже давно змінилась, і що усі ці дії є не більше, аніж іншим оформленням секуляризму.
Здається, що тирани в наших країнах відновлюються, змінюючи лише свою постать. Кожного разу, коли один тиран уходить, на його місце приходить інший, в новій обгортці. Але чи такою є доля наших народів — ховати свої революції і знецінювати свої жертви, погоджуючись з поверненням тиранів в новій постаті і в новій обгортці?
Можливо, більшість мусульман відчують розчарування у прагненні повернути втрачені велич і гідність, бачачи, що міжнародні і регіональні сили грають свою роль у придушенні революцій і встановленні нових тиранів для управління народами. Але, незважаючи на це, для усіх мусульман, які прагнуть до честі і слави, залишається обов’язком прагнути до своєї цілі і працювати старанно, щоб її досягти. Адже самі народи через своє невігластво і відсутність усвідомлення допомагають створювати тиранів, вдаючись до зверхніх і марних рішень.
О, мусульмани! Нам необхідно підсилити свою старанність і не занурюватись у безодню порожніх бажань, низьких цілей і жалюгідних прагнень. Ми — Умма, яку Аллах звеличив Ісламом, і без нього у нас не буде величі.
Історія нашої Умми та її славетні досягнення зобов’язують нас слідувати прикладу наших великих пращурів, які управляли світом, керуючись найвеличнішими законами і конституцією, під затишком якої жили усі народи, маючи свої права і обов’язки.
Колоніалісти та їх пособники підготували засідку, щоб знов вдарити по нам, а послідовники демократії змовились задушити свободу народів і зруйнувати їх гідне життя. Але Іслам — це єдиний шлях до істини і перетворень, який продовжує зміцнювати своїх послідовників духом, упевненістю, стійкістю і правдивістю.
О, мусульмани! Народ, який не знає, хто друг, а хто ворог і не може відрізнити щирого від зрадника, приречений на загибель. Ці захисники світського життя — причина страждань нашої Умми, корінь її лих і основне джерело її поразок. Вони – найбільше лихо і безпосередня причина усіх лих нашої Умми.
О, мусульмани! Свобода не може бути подарунком, наданим ворогом. Свобода — це боротьба і джихад, доступні лише тим, хто щиро прагне до гідності і величі.
Іслам неодмінно восторжествує і його система буде панувати над рештою усіх інших систем, з дозволу Аллаха. Ми закликаємо вас до роботи заради відродження Ісламу, тому що тільки в ньому порятунок від гнилі капіталізму.
Молимо Аллаха піднести нас поверненням нашої Держави, нашої величі і гідності. І це не складно для Аллаха.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу «Хізб ут-Тахрір»
Муніс Хамід, Ірак
