Абдуррахман ар-Рашид, один із авторів саудівської газети «Аш-Шарк аль-Аусат», відзначив труднощі, з якими стикається саудівський режим в процесі зміни внутрішньої і зовнішньої політики під керівництвом Мухаммада ібн Сальмана.
Новий курс, прийнятий країною, відрізняється від того, який був у Саудівській Аравії протягом десятиріч, починаючи з епох Фахда і Абдуллаха ібн Сауда, коли країна позиціонувала себе як «держава єдинобожжя», а король носив титул «Хранитель двох святинь».
В статті ар-Рашида від 21 Рабі уль-авваль 1446 р.х. (24 вересня 2024 року) підтверджується, що під час правління Ібн Сальмана продовжуються спроби замінити ідентичність і світогляд народу країни, який він назвав як «міжнародний і локальний інтернаціоналізм». Тобто відбуваються спроби Іслам, який був ниспосланий у якості милості для усіх народів, замінити на інший світогляд, який обмежений національними кордонами і орієнтований тільки на забаганки правителів Саудівської династії. Ці забаганки, на думку автора, призвели до того, що американська армія увійшла до країни Двох Святинь за підтримкою «фетв придворних вчених» для збереження влади Саудівської династії в обмін на обслуговування інтересів США в регіоні. Більше того, за словами автора, правителі Саудівської династії піднесли себе до рангу святих і захисників релігії, хоча насправді вони — лише раби невірних!
Для більш глибокого розгляду проблеми, пов’язаної з курсом правителів Саудівської Аравії, які прагнули відмовитись від Ісламу і його заклику, Абдуррахман ар-Рашид згадав наступне: «Протистояння ідеям міжнародного і локального інтернаціоналізму є проявом патріотизму, але це не єдина ціль. Наші країни іще сто років назад опирались на племінні і місцеві зв’язки, а коли слабшає національна ідентичність, інтернаціональні ідеї прагнуть зайняти головуюче місце і стати основним орієнтиром. Націоналізм — в формі насеризму, баасизму, арабського комунізму, будь то марксистського чи маоістського напрямку, — як і соціалізм, намагався перетнути кордони, але зазнав поразки, на відміну від ісламізму, який прагнув підкорити собі релігію: він перетворився із простої ідеї, яка суперечить патріотизму, в організовану групу, яка становить найбільшу загрозу ідеї держави, батьківщини і громадянства».
Чи означають ці фрази, що Абдуррахман ар-Рашид забув про те, що Саудівська монархія виникла завдяки союзу з родиною Аль аш-Шейх, тобто з послідовниками Мухаммада ібн Абд аль-Ваххаба? За допомогою цього союзу вони увібрались в «одяг релігії всесвітнього масштабу», але при цьому утвердили принцип світськості — розділення релігії і життя, залишивши управління державою за родиною Аль Сауда, а решту іншого — за Аль аш-Шейх. В Ісламі немає поняття «духовенства» як такого. Згідно Ісламу, усі мусульмани, а не тільки «духовні особи», підкорені шаріатським законам і несуть відповідальність за їх дотримання. Більше того, ця відповідальність, покладена на усіх мусульман, включає до себе обов’язок звіту правителя, заклик його до добру і заборона зла, аж до його скинення, якщо це необхідно, і заміни його на тих, хто буде дбати про справи Умми згідно з Шаріатом. Політика не є чимось, що повинно стосуватись однієї групи осіб, а припускає особисту участь кожного з метою турботи про людей, а не очікування того, що хтось інший виконає це за них.
Принаймні, якщо Абдуррахман ар-Рашид забув про той світський союз, прикритий вченням аль-Ваххаба, то люди не забувають, або, інакше кажучи, в архівах усе є. 17 вересня 2010 року німецька газета «Deutsche Welle» повідомила наступну інформацію про причини відставки Абдуррахмана ар-Рашида з посту директора каналу «Аль-Арабія»: «Обставини його відставки пов’язані з внутрішніми розбіжностями на каналі і з його розбіжностями з офіційною позицією, прийнятою в Саудівській Аравії. На одному із ефірів, де обговорювались відносини Ісламу і Заходу, ар-Рашид піддав критиці вчення ваххабізму, заснованого на ханбалітському мазхабі, який вважається офіційним в королівстві. Пізніше ар-Рашид заявив про «редакційні помилки» і пояснив, що його робота припускає «несення відповідальності за те, що транслюється, і це основа професії». Проте припинення ар-Рашидом написання своєї колонки в саудівській газеті «Аш-Шарк аль-Аусат», яка видавалась в Лондоні, підігріло чутки про те, що це пов’язано з політичним конфліктом всередині королівства, уряд якого міг порахувати те, що було названо «ненавмисними редакційними помилками», перетином червоних ліній. На думку Абдульазіза аль-Харіса, який в середині 90-х років працював головним редактором журналу «Аль-Маджалла», який належав холдингу, володіючого газетою «Аш-Шарк аль-Аусат», «статті ар-Рашида, які складають його літературний капітал, були заблоковані в газеті владою Саудівської Аравії за критику, озвучену на каналі «Аль-Арабія» на адресу вчення шейха Мухаммада ібн Абд аль-Ваххаба. Адже зв’язок між закликом шейха Ібн Абд аль-Ваххаба і королівською родиною в Саудівській Аравії є одним із основоположних елементів політичної системи країни, оскільки королівство історично було засновано на союзі між «імамом і еміром», тобто імамом Мухаммадом ібн Абд аль-Ваххабом і еміром Мухаммадом ібн Саудом, який вважається першим засновником королівства».
Не думаю, що ці факти вимагають особливого роз’яснення. Вони показують, що саудівський режим не квапився відкрито проявляти свою ворожість до Ісламу в 2010 році, а навпаки, старався виглядати прибічником релігії, щоб використовувати ваххабізм і максимально підкорити собі релігію. Тільки по спливанню років Сауди відкрито почали відкидати ваххабізм і відмовлятись від його послуг, які надавались протягом сторіч. Абдуррахман ар-Рашид, на відміну від саудівського режиму, квапливо і відверто проявив свою світськість і ворожість до усього, що пов’язано з Ісламом. Ар-Рашид хотів, щоб Саудівська держава також прискорила кроки у бік відкриття пляжів для нудистів, вшановування музикантів і створення для них умов, щоб їх концерти стали альтернативою мечетям і читанню Корану. Він просував оголення жінок через жіночу боротьбу і жіночий футбол, відкидаючи закони, які регулюють громадські відносини, в тому числі — закони про супровід жінок в подорожах. Також він підтримував тих, хто спотворює зміст шаріатських текстів, щоб догодити інтересам саудівських правителів, включаючи накопичення вкрадених у Ісламської Умми багатств, таких як корисні копалини і нафта. Він прагнув представити релігію Аллаха сумісною з ідеями невір’я, такими як націоналізм, соціалізм, капіталізм і особливо монархія, запозичена у Британії.
Так, мусульмани у цілому не спотворили основу релігії. Це зробили родини Аль аш-Шейх і Аль Сауд, які з самого початку існування свого королівства підстроїли Іслам під свої інтереси — «приручений Іслам», який не бачить нічого поганого у співпраці з невірними і передачі їм країни під військовий контроль, як і не заперечує проти допуску невірних до Мекки і Медини! «Модифікований Іслам», який виправдовує «саудизацію» релігії і мусульман на основі місця їх народження! «Спотворений Іслам», який запрошує таких, як Ненсі Аджрам, Хайфа Вахбі та Іггі Азалія, щоб зайняти мусульман дрібницями, представити невір’я і порочність як припустимий погляд на життя, а образ життя невірних — як модель для наслідування! «Підкорений Іслам», який робить Вашингтон новою «киблою» замість Кааби, а бажання дияволів — головною ідеєю і фундаментом, замінюючи ісламську акиду і шаріатські закони! Підтвердженням цього є заклик Ібн Сальмана відмовитись від застосування шаріатських покарань, якщо вони засновані на хадісах, переданих через одне джерело (хабар ахад). Тобто, інакше кажучи, він пропонує відмовитись від Сунни Посланця ﷺ!
Слід зазначити, що Абдуррахман ар-Рашид також написав в своїй статті: «Ці групи намагаються зруйнувати концепцію «батьківщини» за допомогою низки пропозицій, які ставлять під сумнів ідею держави і пропонують філософію, ворожу націоналізму. Вони відкидають її символи, виступають проти привітання прапору, проти королівського гімну, проти поваги кордонів і договорів, проти законів, і чинять опір прогресу і змінам. Сьогодні як ніколи важливо поглиблювати патріотизм як природну приналежність, а не формальну і зверхню чи екстремістську і шовіністичну. Патріотизм діє як об’єднуюча сила, зміцнюючи згуртованість перед лицем ідеологічних, етнічних і класових розколів, об’єднуючи суспільство для досягнення загальних цілей по будівництву і розвитку країни. Поглиблення приналежності ґрунтується на розумінні історії і географії країни і гордості за її досягнення. Саудівська Аравія — одна із найдавніших націй, яка протягом тисячоліть ділила свою історію з регіоном і світом. Проте досі мало що відомо про ті часи, і ведуться обширні польові і академічні дослідження, скеровані на вивчення історичного коріння королівства. Розвиток суспільства не скасовує істинності, а навпаки, виражає силу і упевненість».
Тут він зрікається від історії родини Аль Саудів і Аль аш-Шейх (ваххабітів), які раніше стверджували про заборону націоналізму і патріотизму. Риторика заборони патріотизму змінилась в саудівських ЗМІ і серед придворних вчених в 1426 р.х. (2005 р.), коли король Абдуллах Аль Сауд утвердив святкування Національного дня. Вчорашня заборона стала дозволеною, навіть серед письменників газети «Аш-Шарк аль-Аусат»! Якщо б невірні увійшли в нору ящірки, то такі люди без вагань пішли б за ними.
Спроба зв’язати крах понять, таких як «батьківщина» і «повага кордонів», з певними групами є відчайдушною спробою автора спростувати існування принципу єдності в Ісламі, який вирішує усі проблеми людини в житті, державі і суспільстві. Іслам закликає мусульман залишатись «єдиною Ісламською Уммою», проте автор відкидає це і не наводить жодного доказу із шаріатських текстів, щоб підтвердити свої слова. Усі його спроби уникати обговорення шаріатських доказів вводять читача в оману, як це роблять багато режимів та їх пропагандисти. Вони стверджують, що існують дивні ідеї, які виходять від ворогів з планети Марс. Це нагадує сюжети голлівудських фільмів, на яких заробляють такі «мислителі» як співробітник газети «Аш-Шарк аль-Аусат». Їх ціль — створити покоління, яке живе міфами. Вони вихваляють колонізатора, який нібито рятує людство від загрози «позаземних об’єктів на інших планетах» заради майбутнього Землі.
Так, такі «мислителі» живуть вдалині від реальності, вони — лише глядачі, і вони хочуть, щоб інші послідували їх прикладу, щоб стали слухняними слугами правителів Саудівської Аравії та їх хазяїв в Вашингтоні. Можливо, вони не розуміють, що жителі Гази зруйнували усі їх голлівудські міфи про непереможне єврейське утворення. Їх проблема — не тільки з жителями Гази, але й з усією Ісламською Уммою, яка не вірить в їх розповіді про непереможного ворога, адже ці міфи для мусульман стали як легенди давнини. Їх проблема з Ісламською Уммою величезна, тому що єврейське утворення, яке похитнулось, відображає і хиткість тронів, встановлених за угодою Сайкс-Піко, включаючи Саудівську Аравію, яка не несе людству особливого послання, а є сателітом західних країн.
Щоб не припуститись помилки Абдуррахмана ар-Рашида, який відкидає шаріатські докази, я стисло нагадаю про два питання. По-перше, про шаріатський доказ, який вказує на необхідність збереження єдності Ісламської Умми. По-друге, про його брехню, що «Саудівська Аравія — одна із найдавніших націй».
Щодо єдності Ісламської Умми, то Всевишній Аллах сказав:
وَإِنَّ هَذِهِ أُمَّتُكُمْ أُمَّةً وَاحِدَةً وَأَنَا رَبُّكُمْ فَاتَّقُونِ
«Воістину, ваша релігія — релігія єдина, а Я — ваш Господь. Бійтесь же Мене!» (23:52).
Щодо того, що ця єдність не є на рівні почуттів і поглядів, а виходить за їх межі і стає політичною, то на це також вказує Сунна Пророка ﷺ, шаріатські закони якої охоплюють усі сфери життя людини. В тому числі, на це вказують слова Посланця Аллаха ﷺ:
الْمُسْلِمُونَ كَرَجُلٍ وَاحِدٍ، إِنِ اشْتَكَى عَيْنُهُ اشْتَكَى كُلُّهُ، وَإِنِ اشْتَكَى رَأْسُهُ اشْتَكَى كُلُّهُ
«Мусульмани подібні єдиному тілу людини. Якщо її око уражає хвороба, то хворіє усе тіло, і якщо її голову уражає хвороба, то хворіє усе тіло» (Ахмад),
مَنْ أَتَاكُمْ وَأَمْرُكُمْ جَمِيعٌ عَلَى رَجُلٍ وَاحِدٍ يُرِيدُ أَنْ يَشُقَّ عَصَاكُمْ أَوْ يُفَرِّقَ جَمَاعَتَكُمْ فَاقْتُلُوهُ
«Хто прийде до вас, коли ваша справа знаходиться в руках одного чоловіка, бажаючи розколоти її чи посіяти розбрат між вашою общиною, — вбийте його» (Муслім). Ми точно знаємо, що усі ці шаріатські тексти погрожують інтересам правителів Саудівської Аравії та їх незаконно захопленим привілеям. Це також викликає занепокоєння у тих, хто ставить свою діяльність в залежність від фінансових подарунків, які вони отримують від цих правителів.
Щодо брехні про те, що Саудівська Аравія є однією із найдавніших націй, то усім відомо, що правління Аль Саудів не є найдавнішим. Їх правління — відносно коротке порівняно з 1300-річною історією Ісламської Умми. Можливо, автор усе переплутав і забув, що династія Аль Саудів повстала проти Османського Халіфату і разом з ваххабітами створила сепаратистський рух. Вони уперто працювали над розпадом Халіфату на багато слабких держав, отримуючи військову підтримку від своєї покровительки — Британії, яка тоді активно розповсюджувала монархічний устрій в країнах Перської затоки, прагнучи захопити ресурси Ісламської Умми.
На завершення хотілось би підкреслити необхідність того, щоб ЗМІ передивились своє ставлення до великої релігії — Ісламу. Це релігія, ниспослана Всевишнім Аллахом для усього людства,і вона залишиться аж до Судного дня, а ми на цій землі — тимчасово.
Всевишній Аллах сказав:
وَمَا كَانَ لِنَفْسٍ أَن تُؤْمِنَ إِلَّا بِإِذْنِ اللهِ وَيَجْعَلُ الرِّجْسَ عَلَى الَّذِينَ لَا يَعْقِلُونَ * قُلِ انظُرُوا مَاذَا فِي السَّمَاوَاتِ وَالْأَرْضِ وَمَا تُغْنِي الْآيَاتُ وَالنُّذُرُ عَن قَوْمٍ لَّا يُؤْمِنُونَ * فَهَلْ يَنتَظِرُونَ إِلَّا مِثْلَ أَيَّامِ الَّذِينَ خَلَوْا مِن قَبْلِهِمْ قُلْ فَانتَظِرُوا إِنِّي مَعَكُم مِّنَ الْمُنتَظِرِينَ * ثُمَّ نُنَجِّي رُسُلَنَا وَالَّذِينَ آمَنُوا كَذَلِكَ حَقّاً عَلَيْنَا نُنجِ الْمُؤْمِنِينَ * قُلْ يَا أَيُّهَا النَّاسُ إِن كُنتُمْ فِي شَكٍّ مِّن دِينِي فَلَا أَعْبُدُ الَّذِينَ تَعْبُدُونَ مِن دُونِ اللهِ وَلَكِنْ أَعْبُدُ اللهَ الَّذِي يَتَوَفَّاكُمْ وَأُمِرْتُ أَنْ أَكُونَ مِنَ الْمُؤْمِنِينَ * وَأَنْ أَقِمْ وَجْهَكَ لِلدِّينِ حَنِيفاً وَلَا تَكُونَنَّ مِنَ الْمُشْرِكِينَ * وَلَا تَدْعُ مِن دُونِ اللهِ مَا لَا يَنفَعُكَ وَلَا يَضُرُّكَ فَإِن فَعَلْتَ فَإِنَّكَ إِذاً مِّنَ الظَّالِمِينَ
«Жодна людина не увірує без дозволу Аллаха. Він обрушує ярість на тих, хто не розуміє. Скажи: «Поспостерігайте за тим, що на небесах і на землі». Але знамення і увещевання не приносять користі тим, хто не увірував! Невже вони чекають днів, подібних тим, які прийшли для їх попередників? Скажи: «Чекайте, і я почекаю разом з вами». Потім Ми врятуємо Наших посланців і тих, які увірували. Так Нам належить рятувати віруючих. Скажи: «О люди! Якщо ви сумніваєтесь в моїй релігії, то адже я не поклоняюсь тим, кому ви поклоняєтесь замість Аллаха. Я поклоняюсь Аллаху, Який умертвить вас, і мені наказано бути одним із віруючих». Щиро оберни своє обличчя до релігії і не будь одним із многобожників. Не закликай замість Аллаха до того, що не приносить тобі користі і не завдає тобі шкоди. Якщо ж ти вчиниш так, то опинишся в числі беззаконників» (10:100–106).
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Нізар Джамаль
2 Рабі ус-сані 1446 р.х.
5 жовтня 2024 р.
