Мусульманин не може бути примушений до заняття поста халіфа, тому що це — угода, у якій повинні бути згодні обидві сторони; також мусульманин не може бути примушений займати пост халіфа, який він раніше зайняв по згоді сторін.
Обіймання посади халіфа з точки зору Шаріату відноситься до угодам-джаіз (однобічні зобов’язуючі угоди, при укладанні яких права виникають у однієї сторони, а обов’язки — в іншої сторони — прим.). Це не відноситься до угод-лязім (двобічні зобов’язуючі угоди, у яких права і обов’язки виникають у обох сторін — прим.); наприклад, однією із таких угод є продаж. Покладання повноважень (вікаля) і партнерство (шірака), наприклад, відноситься до угод-джаіз, а також угода про вступ на посаду халіфа — із цього числа, тому що халіфу дозволено покинути свій пост, і мусульмани у такому випадку дають байат іншому халіфу.
Те, що трапилось з Усманом (р.а.), ніяк сюди не відноситься, тому що у його випадку люди примушували халіфа покинути свій пост. У такій ситуації повинні застосовуватись конкретні закони, виведені факіхами з питань утискання заколотників, піддавання звіту правителів, а також відносно того, коли проти халіфа піднімається меч, а коли заборонено це робити. Ситуація з Усманом (р.а.) не відноситься до питання його усунення або добровільної відмови від посади , а є зовсім іншим питанням.
