Багато хто із людей вважають, що державний діяч — це правитель чи чоловік, який безпосередньо займається справами управління у державі.
Вони називають політиком голову держави і міністрів, вважаючи, що лише вони є державними діячами. Також вони розділяють людей на дві категорії: державний діяч і проста людина, включаючи усіх посадових осіб і держслужбовців у другу категорію.
Таке розуміння словосполучення «державний діяч», яке є серед людей, є помилковим. Правитель може бути державним діячем, а може і не бути. Простий чоловік може бути державним діячем, навіть якщо він прямо не займається управлінням. Державним діячем може бути навіть фермер, робочий на фабриці, продавець чи вчитель.
Державний діяч — це проникливий політичний лідер. І сюди відноситься кожен чоловік, який має управлінський склад розуму, здатний управляти державними справами, вирішувати проблеми і регулювати приватні і громадські відносини. Державний діяч може знаходитись серед людей, але не бути правителем і не виконувати ніякої управляючої функції.
[…]
Державний діяч з’являється у тій Уммі, як володіє ідеями правління у своєму практичному житті, у внутрішніх і зовнішніх відносинах так, що в ній зміцнюється почуття відповідальності за усіх людей, навіть за тих, хто знаходиться за межами держави, проявляючи турботу про їх справи і вирішуючи їх проблеми. Така Умма часто охоплена почуттям власної значущості серед народів, бажаючи зайняти високе положення або навіть головуючу позицію у світі.
Суспільство, у якому росте державний діяч і управлінський склад розуму, відрізняється трьома складниками:
а) воно повинно мати власну точку зору у житті, яка була б універсальною ідеєю.
б) воно повинно мати власне розуміння досягнення щастя.
в) воно повинно мати власну культуру, яка дозволяє іншим жити у кращому положенні, вести кращий образ життя і освоювати найбільш глибокі думки поруч з високими цінностями і постійним умиротворенням.
Вищеописані три пункти певно є у мусульман у рукописах і розумах вчених. Проте необхідно усе це перевести у реальне життя, і той, хто це зробить — це державний діяч, тому що він є созидательним політичним лідером. Для того, щоб політична ідея втілилась у життя, необхідна наявність політичного керівництва. Присутність політичної ідеї у рукописах і розумах вчених не має ніякого значення і не буде називатись існуванням. Для появи політичного керівництва необхідна поява того, хто ясно розуміє політичну ідею і займається її здійсненням не як професійною діяльністю, а проникливість повинна бути однією із її вроджених якостей.
[…]
Для того, щоб мусульмани змогли здійснити підйом, вони повинні шукати шлях становлення державних діячів і збільшувати їх чисельність. Це ж можливо лише шляхом політичної просвіти, заснованої на ісламській акиді, тобто на всеохоплюючій ідеї про людину, життя і Всесвіт. Коли ця просвіта охопить маси мусульман так, що політична ідея набуде життя, тоді і буде готове підґрунтя, із якого виросте плодюче дерево державних діячів. А коли з’являться ці діячі, тоді почнеться епоха підйому і змін.
Таким є державний діяч і такою є атмосфера, у якій він проявляється. Не лише правитель може бути державним діячем, але також і усілякий проникливий політичний лідер, який з’явився в Уммі не шляхом виборів чи військового перевороту, як і не за допомогою свого стану так, що не розуміє, що відбувається навколо, і не бачить далі свого носу.
[…].
