Політика — це не вміння використовувати лише те, що доступно. Це не пошук найкращого варіанту із тих, які вже є. Політика — це активні дії, скеровані на розширення кордонів можливого і запровадження бажань в реальність. Політика — це не брехня, обман и вдавання, а світлий образ Ісламу і його піднесеного заклику. Пророк Мухаммад ﷺ вчить нас, як використовувати політичні маневри, щоб творити громадську думку на користь ісламського заклику, що допоможе йому поширитись в повній чесності і вірності заповіту.
Після того, як курайшити і союзники втекли від мусульман і пішли до своїх земель, а Аллах позбавив віруючих від битви, треба було вирішити питання з іудеями Бану Курайза, які порушили договір і зрадили мусульман.
Рішення, угодне Аллаху
Передають від аз-Зухрі, що Джибріль прийшов до Пророку ﷺ і сказав: «Хіба ти не склав зброю, о, Посланець Аллаха?». Він відповів: «Так». Джибріль сказав: «Янголи іще не склали зброю, і я повернувся до тебе щодо цих людей. Воістину, Аллах Всевишній наказує тобі, Мухаммад, іти на Бану Курайза, адже я посланий лихом для них і потрясінням». І Посланець Аллаха ﷺ велів негайно виступити проти Бану Курайза, щоб покарати їх. Тому що вони порушили договір і ледве не погубили мусульман.
Мусульмани розташувались біля одного із колодязів племені, який називався Бір Ана. Пророк ﷺ осадив їх на двадцять п’ять ночей, поки осада не виснажила євреїв і Аллах не навів на їх серця страх. І вони погодились на рішення Посланця Аллаха ﷺ. Тоді аусіти вскочили і сказали: «О, Посланець Аллаха! Вони — наші підопічні, а не хазраджитів. Ти вчинив зі своїми підопічними, братами нашими, учора так, як знаєш», — маючи на увазі, що Пророк ﷺ осадив Бану Кайнука, які були союзниками хазраджитів, і вони погодились на його рішення, і Абдуллах ібн Убайй попросив подарувати їх йому, і Пророк подарував їх йому. Коли аусіти так звернулись до нього, він сказав: «Хіба ви, аусіти, не погодитесь, щоб я передав рішення про їх долю одному із вас?». Вони відповіли: «Звичайно». Він сказав: «Тоді нехай вирішить Саад ібн Муаз». Його привезли на віслюку — він був поранений стрілою у битві біля рову — і сказали йому: «О, Абу Амр! Будь добрим до своїм підопічних, адже Посланець Аллаха ﷺ передав тобі це, щоб ти був добрим до них». Він відповів: «Нехай спіткає Саада лихо, якщо в угоду Аллаху він піддасться докорам тих, хто засуджує!». Потім він виніс рішення — вбити чоловіків, розділити майно, а жінок і дітей захопити полон. І Посланець Аллаха ﷺ сказав Сааду: «Ти виніс рішення, яке відповідає рішенню Аллаха з семи небес».
Покарання зовнішніх ворогів
Так Пророк ﷺ зміцнив положення в Медині на свою користь і повернув авторитет Ісламської Держави в очах людей. Необхідно було також покарати зовнішніх ворогів Ісламу. В першій декаді місяця Джумада аль-авваль шостого року Пророк ﷺ виступив з мусульманами проти Бану Ліхьян, які віроломно вбили шістьох сподвижників Пророка ﷺ після битви при Ухуді, але ті приховались в горах. В місяць Шабан того ж року Пророк ﷺ пішов війною на Бану Мусталік із племені Хузаа і зустрів їх біля колодязя Мураісі. Війська зблизились і бились, і Аллах дарував перемогу над Бану Мусталік, багато із яких загинули.
Змова проти Ісламу
Таким чином, Ісламська Держава зміцнилась і стала грізною силою. Прийшов час затишшя, коли люди могли б обговорювати Іслам і поширювати ісламський заклик серед арабів. Дізнавшись про змову іудеїв Хайбару з многобожниками Курайша проти мусульман з метою знищити їх, Пророк ﷺ вирішив укласти перемир’я з однією із сторін, щоб мати можливість битись з невірними поодинці. Він вибрав хадж кращим засобом для досягнення перемир’я з Курайшем і для схилення громадської думки на користь Ісламу і ісламського заклику. Коли люди побачать, що Курайш є агресорами і упертюхами, це полегшить поширення Ісламу.
Мирний план
В місяць Зуль-Када шостого року Пророк ﷺ виступив з мусульманами для здійснення умри, взявши з собою жертовних тварин, надягнув іхрам для умри, щоб продемонструвати людям, що він не хоче війни, а лише має намір здійснити умру в священній мечеті аль-Харам. Він закликав арабів і кочівників приєднатись до нього, побоюючись, що курайшити, враховуючи минуле, нападуть на нього або завадять підійти до Кааби. Якщо б курайшити так вчинили, це пішло б на користь ісламському заклику і очорнило б многобожників. Тому Пророк ﷺ не дозволив людям брати зброю, окрім коротких мечів в ножнах.
Пророк ﷺ вирушив у похід на Мекку на чолі тисячі чотирьохсот сподвижників. Курайшитам донесли про це, і вони злякались, що це виверт, щоб мусульмани увійшли до Мекки і захопили її. Вони вирішили за будь-яку ціну завадити цьому. Вони спорядили військо на чолі з Халідом ібн аль-Валідом та Ікрімою бн Абу Джахлем і розташувались табором в Зу-Тува. До Пророка ﷺ дійшли звістки, що курайшити почули про його виступ і вийшли, одягнувшись в тигрові шкури і поклявшись Аллахом ніколи не впускати його туди. Почувши про це, він сказав: «Горе Курайшу! Війна з’їла їх. Що їм коштувало залишити мене наодинці з рештою арабів? Якщо б вони перемогли мене, то добились би бажаного. Якщо б Аллах дарував мені перемогу над ними, вони масово прийняли б Іслам. Якщо б вони не зробили цього, вони бились би, маючи силу. Що думає Курайш? Клянусь Аллахом, я буду продовжувати джихад в ім’я того, з чим Аллах послав мене, поки Аллах не дарує перемогу цій справі або поки смерть не розлучить мене з цим світом». Тобто він буде битись до переможного кінця або до самої смерті.
Мудрість і проникливість
Проте Посланець Аллаха ﷺ планував мир, а не війну. Але Курайш послали проти нього військо, щоб битись з ним. Чи повинен він був змінити план миру чи повернути назад? Він знав, що мусульмани з їх вірою здатні битись з Курайшем, але він прийшов з миром здійснити хадж, і якщо йому завадять в цьому, то він схильний до мирної заборони і не бажає війни. Цей план миру міг створити громадську думку в усіх арабів про ісламський заклик і його велич, а також думку про неправоту, оману, гріховність і агресію Курайша, що полегшило б заклик. Подібна атмосфера зробила б схильними людей — навіть серед племені Курайш — до того, щоб вони прислухались до Ісламу, а не піддавались сліпій ненависті, жазі помсти і ворожнечі. Це важливий чинник, який сприяє поширенню Ісламу. Якщо почати війну, можна упустити цю можливість. Тому Пророк ﷺ обдумав, як вчинити, і вирішив продовжити мирний план, проявивши політичну мудрість, спритність і проникливість.
Пророк ﷺ рухався з мусульманами по крутим ущелинам, приховано від ворогів, поки не розташувався табором в долині нижче Мекки, у місці під назвою Худайбія. Побачивши їх, військо Халіда та Ікріми повернуло назад до Мекки із страху, що мусульмани увійдуть туди. Пророк ﷺ чекав, поки Курайш не пошлють до нього посланців для переговорів, бо він знав, що тепер вони його бояться і рахуються з ним.
Переговори
Дійсно, Курайш послали Будайля ібн Варка з людьми із племені Хузаа для переговорів. Вони поговорили з Пророком ﷺ і переконались, що він прийшов тільки для умри, а не для битви. Коли вони повернулись до Курайшу, ті докоряли їм і звинувачували у змові з Мухаммадом ﷺ і його сподвижниками. Тоді Курайш послали іншу делегацію, і та повернулась з тією ж думкою. Потім вони послали Хулайса, вождя ахабішей — союзників Курайша із місцевих племен, на яких Курайш опирались в захисті Мекки. Дізнавшись про його приход, Пророк ﷺ велів випустити жертовну худобу перед ним. Хулайс був людиною, яка шанувала обряди поклоніння. Побачивши верблюдів, які перетинали долину, і мусульман в іхрамі, він був зворушений цією картиною і повернувся до Курайшу, закликавши їх дозволити Мухаммаду ﷺ умру. Але вони примусили його замовчати і перебувати в очікуванні.
Потім Пророк ﷺ послав гінця для переговорів з ними, і вони підрізали його верблюдиці підколінні сухожилля і ледве не вбили його, якщо б ахабіши не захистили його. Упертість Курайша підсилилась, і вночі вони посилали своїх юнців закидати мусульман камінням. Одного разу п’ятдесят таких дітей були захоплені в полон, але Пророк ﷺ пробачив їх. Це справило сильне враження в Мецці і остаточно довело, що він хоче тільки умри. Так він створив громадську думку в Мецці на користь мусульман.
Потім Пророк ﷺ послав Усмана ібн Аффана (р.а.) до Мекки для переговорів. Йшли дискусії з пропозиціями і відмовами, переговори затягнулись, поки мусульманам не повідомили, що Усман вбитий. Положення змінилось, і після злочину Курайша проти Посланця мусульман Усмана війна стала неминучою. Мусульмани зібрались під деревом присягати Пророку ﷺ на боротьбу з многобожниками. Про це ниспослані слова Всевишнього:
لَّقَدْ رَضِيَ اللَّهُ عَنِ الْمُؤْمِنِينَ إِذْ يُبَايِعُونَكَ تَحْتَ الشَّجَرَةِ
«Аллах залишився задоволеним віруючими, коли вони присягали тобі під деревом» (48:18). Він знав, що у них в серцях, і ниспослав їм спокій і винагородив їх близькою перемогою. Кипіння в оточенні мусульман підсилилось, поки не прийшла звістка, що Усман не вбитий.
Договір Худайбії
Курайш послали Сухайля ібн Амра для переговорів з Пророком ﷺ про укладання договору, згідно до якого мусульмани повернуться в цьому році до Медини і не увійдуть до Мекки, щоб араби не говорили, що мусульмани увійшли туди силою. Після узгодження умов з Сухайлем Пророк ﷺ уклав з Курайшем перемир’я строком на десять років, в якому говорилось:
1. Встановлюється перемир’я, і сторони не будуть битись.
2. Якщо хтось із Курайша прийме Іслам і прийде до Мухаммаду ﷺ без дозволу свого попечителя, він буде повернутий ним. Якщо хтось із мусульман зречеться від віри і прийде до Курайшу, вони не будуть повертати його.
3. Якщо хтось із арабів побажає укласти союз з Мухаммадом ﷺ, то немає на ньому засудження. Якщо хтось побажає укласти союз з Курайшем, нехай так і зробить.
4. Мухаммад ﷺ і його сподвижники повернуться до Медини в цьому році і здійснять хадж в Мекку в наступному році.
Пророк ﷺ уклав договір, незважаючи на обурення і гнів мусульман, які порахували, що цим принизили свою релігію. Але коли мусульмани побачили Пророка ﷺ в спокої і довольстві, який збрив волосся для умри, вони послідували його прикладу, збрили собі волосся, вийшли із іхраму і повернулись до Медини.
Явна перемога
По дорозі в Медину була ниспослана уся сура «Аль-Фатх» («Перемога»), яка роз’яснила людям, що договір був в інтересах мусульман, і Аллах назвав його явною перемогою:
إِنَّا فَتَحْنَا لَكَ فَتْحًا مُّبِينًا
«Воістину, Ми дарували тобі явну перемогу» (48:1). І, поза сумнівів, це була явна перемога, оскільки після цього люди почали масово приймати Іслам. Не було жодної людини, яка, почувши цю благу звістку, не прийняла б Іслам. За час договору число мусульман зросло, так що якщо в Худайбію вони прийшли в шостому році в кількості півтора тисяч, то в Мекку в восьмому році увійшли вже десять тисяч мусульман.
Окрім того, мусульмани, яких повернули із Медини в Мекку, почали нападати на каравани Курайша, грабуючи їх і перешкоджаючи їх торгівлі, так що курайшити благали мусульман не повертати втікачів до них.
Із цього видно, як Іслам використовує політичні способи у заклику. Поруч з джихадом, який є методом несення заклику, важливо створювати привабливий образ Ісламу, щоб заклик став легше, а мусульмани — сильніше. Нам необхідно застосування цих способів, нехай допоможе нам Аллах у цьому!
Хайсам Бакр
Із журналу «Аль-Вай», №6
листопад 1987р.
