Ібн Каййім в своїй книзі «Алям аль-Муваккіін» (т. 1, стор. 55) згадав про те, що сподвижники мали розбіжності в практичних питаннях, які не стосувались основ віровчення, сказавши: «Сподвижники, які є кращими із мусульман і найкращими по своїй вірі, дійсно мали розбіжності в низці практичних питань. Проте, хвала Аллаху, вони не мали розбіжностей в питаннях, які стосувались імен, атрибутів і діянь Аллаха. Усі вони, починаючи з першого із них до останнього, були одностайні в утвердженні того, що було виражено в Священному Корані і в Сунні Пророка».
Аль-Карабісі передав, що імам Шафії, нехай помилує його Аллах, коли його спитали про питання каламу, розгнівався і сказав: «Спитай про це Хафса аль-Фарда і його прибічників, нехай зганьбить їх Аллах».
Аль-Багдаді в книзі «Аль-Фарк бейн аль-Фірак» (с. 14) згадав: «В епоху пізніх сподвижників виникли розбіжності з питань предопредеління і всеволі — кадаритська єресь, почата Мабадом аль-Джухані, Гайланом ад-Дімашкі і аль-Джаддом ібн Дірхамом. Пізні сподвижники, такі як Абдуллах ібн Умар, Джабір ібн Абдуллах, Абу Хурайра, Ібн Аббас, Анас ібн Малік, Абдуллах ібн Ауфа, Укба ібн Нафі аль-Джухані та їх сучасники, зреклись них».
Ібн Хальдун в «Мукамма» (с. 325) сказав: «Щодо праведних попередників (саляф), то вони надавали більше значення доказам незбагненності сутності Аллаха через їх чисельність і ясність, і розуміли неможливість уподібнення Аллаха створінням. Вони вважали, що аяти, які стосуються якостей Аллаха, — це частина мови Аллаха, тому вони вірили в них, не поглиблюючись в їх зміст і не займаючись їх тлумаченням. Багато хто із них говорили: «Читайте їх так, як вони прийшли», тобто вірте, що вони від Аллаха, але не намагайтесь їх інтерпретувати чи пояснювати,тому що це може бути випробуванням, і треба зупинитись на тому, що дано, і підкоритись цьому».
З виникненням вчених фікху, хадісу і каламу, вчені фікху і хадісу засуджували науку каламу та її послідовників, але вчені каламу не могли зайняти ворожу позицію по відношенню до вчених хадісу і муджтахідів, прихильників Сунни, тому що їх акида була здоровою, а богобоязливість сильною. Їх знання використовувались для практичних цілей, і вони наставляли общину слідувати велінням Аллаха. Вчені каламу, навпаки, займались більше філософськими дискусіями і умоглядними суперечками, зачіпаючи те, що не вимагалось від них, стаючи надмірно багатослівними і постійно перебуваючими у сумнівах. Вони намагались вивчити такі речі, вивчення яких Аллах не поставив в обов’язок, і це віддаляло їх від істини. Багато хто із них усвідомили це на схилі своїх років, відмовились від забороненого в тому, чим вони займались, і повернулись до чистих джерел Ісламу. Серед них був імам аль-Газалі, який в книзі «Оживлення наук про релігію» (т.1, с.38) сказав: «Я пізнав науки як похвальні, так і засуджувані, і де виникає плутанина. Тепер вибір за тобою: слідувати прикладу праведних попередників або ж впасти в оману, слідуючи за подальшими поколіннями. Більша частина знань, схвалюваних попередниками, була забута, а те, до чого прагнуть сьогодні люди, — нововведення і новшества. Правдиві слова Пророка ﷺ:
بَدَأَ الْإِسْلَامُ غَرِيبًا وَسَيَعُودُ غَرِيبًا كَمَا بَدَأَ فَطُوبَى لِلْغُرَبَاءِ فَقِيلَ: وَمِنِ الْغُرَبَاءُ؟ قَالَ الَّذِينَ يُصْلِحُونَ مَا أَفْسَدَهُ النَّاسُ مِنْ سُنَّتِي وَالَّذِينَ يُحْيُونَ مَا أَمَاتُوهُ مِنْ سُنَّتِي وَفِي آخَرَ هُمُ الْمُتَمَسِّكُونَ بِمَا أَنْتُمْ عَلَيْهِ الْيَوْمَ
«Іслам почався чуждим і повернеться так само чуждим, як і почався. Блаженні чужді». Його спитали: «Хто такі чужді?». Він відповів: «Ті, хто будуть виправляти те, що люди зіпсують в моїй Сунні, і ті, хто будуть оживляти те, що було забуто із моєї Сунни». В іншому хадісі говориться: «Вони — ті, хто будуть дотримуватись того, чого ви дотримуєтесь сьогодні».
Імам аль-Джувейні, відмовившись від каламу, написав в «ар-Рісаля ан-Нізамійя»: «Я дослідив області Ісламу і його науки, занурився в глибокі моря, займаючись тим, що було заборонено. Усе це у пошуках істини і прагненні уникнути сліпого наслідування. Тепер я залишив усе це і повернувся до істини». Він часто говорив своїм учням: «О мої друзі, не займайтесь каламом. Якщо б я знав, куди приведе мене калам, я б ніколи не захоплювався ним».
Імам ар-Разі також написав книгу про свою відмову від каламу під назвою «Аксам аль-Лаззат», де сказав: «Я вивчив усі методи каламу і філософські підходи, але не знайшов серед них ані ліків для душі, ані угамування для жадаючого серця. Я зрозумів, що найбільш прямий шлях — це шлях Корану, який стверджує, що Милостивий піднісся на Трон, до Нього сходять благі слова, і Він підносить благі справи. Чи знаєш ти Йому рівного? І стверджує, що Немає нічого подібного Йому, і Він — Чуючий, Бачачий, ніхто не може охопити Його поглядом. Чи знаєш ти Йому рівного?». Потім він сказав: «Хто пережив те, що пережив я, пізнає те, що пізнав я».
Слід згадати, що Абу аль-Хасан аль-Ашарі спочатку був мутазилітом, слідуючи вченню аль-Джуббаі, але потім заснував іншу школу, яку він назвав школою «Ахль ас-Сунна ва аль-Джамаа» в рамках каламу. Потім говориться, що він залишив і цю школу, прийнявши погляди імама Ахмада ібн Ханбаля, і написав книгу «Ясність в основах релігії». Послідовники аль-Ашарі, які залишились прихильними його вченням «Ахль ас-Сунна ва аль-Джамаа», завагались в істинності цієї книги, яку приписують Абу аль-Хасану, оскільки вона суперечила їх переконанням.
Цей помилковий метод (метод мутакаллімів) викликав у багатьох ісламських вчених відторгнення. Ми наведемо лише деякі із висловлювань щодо цього.
Імам Ахмад ібн Ханбаль, нехай помилує його Аллах, сказав: «Вузькість знань людини проявляється в тому, що в питаннях віропереконання вона наслідує іншу людину» («Тальбіс Ібліс», с. 95). Також він сказав: «Той, хто займається каламом, ніколи не набуде успіху. Важко зустріти людину, яка вивчала калам, чиє серце не було б наповнено сумнівами» («Джамі баян аль-Ільм» Ібн Абд аль-Барра, с. 156).
Він також говорив: «Не спілкуйтесь з послідовниками каламу, навіть якщо вони захищають Сунну» («Манакіб імама Ахмада ібн Ханбала», с. 156).
Імам Ахмад відчував ненависть до каламу, забороняв його і сильно гнівався, коли чув обговорення на цю тему. Він закликав слідувати за переказом (асаром) і читав:
وَهُمْ يُجَـٰدِلُونَ فِى ٱللَّهِ وَهُوَ شَدِيدُ ٱلْمِحَالِ
«Вони суперечать про Аллаха, але ж Він сильний і суворий в покаранні» (13:13). («Табакат аль-Ханабіля», т.2, с.270).
Заборону на калам підтримували Шафії, Малік, Ахмад ібн Ханбаль, Суфьян і усі вчені хадісу серед праведних попередників («Іхйа улум ад-дін», т.1, с.95).
Імам Малік ібн Анас сказав: «Я відчуваю ненависть до каламу, що стосується релігії. Люди нашого міста завжди уникали цього і забороняли, особливо це стосувалось каламу Джахма і обговорень предопредеління усього подібного. Мені не подобаються розмови, якщо за ними не стоїть практичне застосування. Що має відношення до каламу, який стосується релігії і Всевишнього Аллаха, то в даному випадку я віддаю перевагу мовчати. Я бачив, що люди нашого міста забороняли такі обговорення, якщо вони не стосувались практичних питань» («Джамі баян аль-Ільм», с.95).
Імам Малік також говорив: «Хіба кожного разу, коли приходить хтось більш красномовний, ми повинні залишати те, що Джибріль передав Мухаммаду ﷺ через суперечки цих людей?» («Джамі баян аль-Ільм» Ібн Абд аль-Барра, с.95).
Сахнун, один із учнів імама Маліка, сказав: «Знання про Аллаха полягає у мовчанні про усе, що не описано Ним Самим» («Джамі баян аль-Ільм», с.95).
Аль-Хасан аль-Басрі передав слова Мутарріфа, який був одним із видатних табіїнів: «Хвала Аллаху за те, що частиною віри в Нього є незнання про усе те, чим він Себе не описав» («Джамі баян аль-Ільм», с.97).
Коли Шафії захворів, до нього прийшов Хафс аль-Фард і спитав його: «Хто я?» Шафії відповів: «Ти Хафс аль-Фард, нехай не збереже тебе Аллах і не подбає про тебе, поки ти не покаєшся за те, в чому знаходишся».
Шафії також сказав: «Якщо б люди знали, скільки спокус приховується в каламі, вони втікали від нього, як від лева» («Іхйа улум ад-дін», с.95).
Він також говорив: «Якщо почуєш, як хтось говорить, що ім’я — це сутність чи ім’я — це не сутність, знай, що він із числа мутакаллімів і у нього немає релігії» («Тальбіс Ібліс», с.96).
Шафії також говорив: «Я чув від мутакаллімів такі висловлювання, що навіть не міг припустити, що мусульманин може сказати подібне. Краще чоловіку бути випробуваним усіма гріхами, окрім многобожжя, аніж поглиблюватись в калам» («Адаб аш-Шафії ва манакіб», с.182).
Шафії також сказав: «Моя думка про мутакаллімів є такою: їх треба бити пальмовими гілками і водити по племенам зі словами: «Таким є покарання для тих, хто залишив Коран і Сунну і зайнявся каламом»» («Тальбіс Ібліс», с.96).
Імам Шафії суворо забороняв калам в питаннях, які викликають розбіжності. Він говорив: «Коли один чоловік не погоджується з іншим, він тут же звинувачує його в невір’ї, у той час як істинне знання припускає сказати: «Ти помилився» («Адаб аш-Шафії ва манакіб», с.185).
Муамар ібн Сулейман передав від Джафара слова одного із вчених Медини: «Аллах дарував людям частину Свого знання, а частину Він зберіг, не навчивши йому людей. Той, хто намагається осягнути знання, якого не було дано людям, тільки віддаляється від Нього. Предопредеління — частина цього знання» («Джамі баян аль-Ільм», с.96).
Ібн Абд аль-Бар сказав: «Вчені фікху і хадісу на усіх землях одностайні в тому, що мутакалліми — це прихильники нововведень і омани. Вони не вважаються вченими у жодному регіоні. Істинні вчені — це ті, хто слідують переказу (асарам) і розбираються в ньому, перевершуючи один одного в пізнанні, розумінні і проникливості» («Джамі баян аль-Ільм», с.95).
Він також сказав: «У питаннях віри, які стосуються атрибутів і імен Аллаха, ми слідуємо тільки тому, що ясно викладено в Корані, достовірно передано від Пророка або на ньому зійшлись вчені Умми. Усе що передано від одиничних передавачів, приймається, не вдаючись в деталі» («Джамі баян аль-Ільм», с.96).
Абу Абдуллах Мухаммад ібн Хувайз Мандад аль-Місрі аль-Малікі в своїй книзі «аш-Шахадат» в тлумаченні слів імама Маліка сказав: «Не приймається свідчення послідовників нововведень і прихильників пристрастей. За словами Маліка і решти наших вчених, прихильники пристрастей — це послідовники каламу. Кожен, хто займається каламом, є із числа прихильників пристрастей і нововведень, будь он ашаритом чи ні. Їх свідчення в Ісламі ніколи не приймається. Їх ігнорують, карають за нововведення, а якщо вони продовжують наполягати, то їх закликають до покаяння» («Джамі баян аль-Ільм», с.96).
