Велич аманату і значущість його статусу

Приводить Муслім у своєму «Сахіху» від Хузайфи, який сказав: «Посланець Аллаха ﷺ розповів нам два хадіси. Я бачив звершення одного і чекаю на інший.

أَنَّ الأَمَانَةَ نَزَلَتْ في جَذْرِ قُلُوبِ الرِّجَالِ, ثُمَّ نَزَلَ الْقُرْآنُ, فَعَلِمُوا ‏مِنَ الْقُرْآنِ وَعَلِمُوا مِنَ السُّنَّةِ

«Воістину, аманат був ниспосланий у корінь сердець чоловіків, потім зійшов Коран і вони дізналися Коран і дізналися Сунну».

Потім він ﷺ розповів нам про те, як зникне аманат:

يَنَامُ الرَّجُلُ النَّوْمَةَ فَتُقْبَضُ الأَمَانَةُ مِنْ قَلْبِهِ ‏فَيَظَلُّ أَثَرُهَا مِثْلَ الْوَكْتِ, ثُمَّ يَنَامُ النَّوْمَةَ فَتُقْبَضُ الأَمَانَةُ مِنْ قَلْبِهِ, فَيَظَلُّ أَثَرُهَا مِثْلَ الْمَجْلِ كَجَمْرٍ دَحْرَجْتَهُ ‏عَلَى رِجْلِكَ, فَنَفِطَ فَتَرَاهُ مُنْتَبِرًا وَلَيْسَ فِيهِ شَىْءٌ, ثُمَّ أَخَذَ حَصًى فَدَحْرَجَهُ عَلَى رِجْلِهِ, فَيُصْبِحُ النَّاسُ ‏يَتَبَايَعُونَ, لاَ يَكَادُ أَحَدٌ يُؤَدِّى الأَمَانَةَ, حَتَّى يُقَالَ: إِنَّ في بني فُلاَنٍ رَجُلاً أَمِينًا. حَتَّى يُقَالَ لِلرَّجُلِ: مَا ‏أَجْلَدَهُ! مَا أَظْرَفَهُ! مَا أَعْقَلَهُ! وَمَا في قَلْبِهِ مِثْقَالُ حَبَّةٍ مِنْ خَرْدَلٍ مِنْ إِيمَانٍ

«Чоловік поспить раз і довіреність вже забирається з його серця, а слід її залишається як крапочка. Потім він спить ще раз і довіреність забирається з його серця, а її слід залишається подібний до пузиря від опіку, як вуглина – ти прокотиш її по своїй нозі і вона червоніє і ти дивишся, пузир (від опіку) здувається, а в ньому нічого і нема. — Потім він узяв камінчик і скотив його по своїй нозі. Люди торгують між собою і жодний не відрізняється вірністю. І доходить до того, що вони кажуть: «Воістину, у такому-то племені є чоловік, який заслуговує на довіру». Доходить до того, що кажуть: «Який він стійкий! Який він вправний» Який він розумний». Його бачать піднесеним, хоча в його серці немає віри навіть з гірчичне зерно».

Були часи, коли мене не хвилювало те, з ким я буду торгувати. Якщо він був мусульманином, то неодмінно повертав мені борг, а якщо він був християнином або іудеєм, то він неодмінно надсилав до мене свого посильного. Але сьогодні я не торгую ані з ким із вас, окрім як з таким-то і таким-то».

Аллах Великий каже:

إِنَّا عَرَضْنَا ٱلأَمَانَةَ عَلَى ٱلسَّمَٰوٰتِ وَٱلأرْضِ وَٱلْجِبَالِ فَأبَيْنَ أَن يَحْمِلْنَهَا ‏وَأَشْفَقْنَ مِنْهَا وَحَمَلَهَا ٱلإِنْسَٰنُ إِنَّهُ كَانَ ظَلُوماً جَهُولاً. لّيُعَذّبَ ٱللَّهُ ٱلْمُنَٰفِقِينَ وَٱلْمُنَٰفِقَٰتِ وَٱلْمُشْرِكِينَ ‏وَٱلْمُشْرِكَٰتِ وَيَتُوبَ ٱللَّهُ عَلَى ٱلْمُؤْمِنِينَ وَٱلْمُؤْمِنَٰتِ وَكَانَ ٱللَّهُ غَفُوراً رَّحِيماً

«Ми запропонували небесам, землі і горам взяти на себе відповідальність, але вони відмовилися нести її і злякалися цього, а людина взялася нести її. Воістину, вона є несправедливою і невігласною. Це сталося для того, щоб Аллах покарав лицемірів та лицемірок, багатобожників та багатобожниць і прийняв каяття віруючих чоловіків і віруючих жінок. Аллах – Прощаючий, Милосердний» (33:72, 73).

Аманат є важким тягарем, великим обов’язком і небезпечною справою. Аманат був запропонований небу, землі і горам, але вони були звільнені від цього тягаря, адже вони відмовилися нести його у страху перед покаранням Аллаха Всевишнього. Також було запропоновано аманат і людині, і та погодилася нести його. «Воістину, вона є несправедливою і невігласною». Слова «несправедливий» (ظَلُومٌ) та «невігласний» (جَهُولٌ) мають тут (в арабській мові) значення формулювання перебільшення, і кожне слово побудоване за шаблоном (структурування побудування слів в арабській мові, за допомогою вставок додаткових букв за певним принципом) «фауль» (فَعُولٌ) З даного шаблону і самого арабського слова розуміється, що «несправедлива» людина (ظَلُومٌ) у даному формулюванні – це «надмірна» та «марнотратна» відносно аманату. Поняття «несправедлива людина» (ظَلُومٌ) означає, що у неї дуже багато «несправедливості» (الظُّلْمِ), і цю несправедливість вона звертає проти себе самої у першу чергу, оскільки є носієм загибелі у вогні Пекла, а також вона несправедливо ставиться до інших людей тим, що попирає їх права. Також людина є  «невігласною» (جَهُولٌ), тобто впертою у своєму невігластві, що приводить для неї до відповідних наслідків.

Аманат, за своїм повним та осяжним поняттям, є шаріатським обов’язком і включає в себе права Аллаха і права Його рабів. Хто виконає аманат, тому буде нагорода, а хто його порушить, того чекає покарання, як про це сказав Аллах у другому аяті:

لّيُعَذّبَ ٱللَّهُ ٱلْمُنَٰفِقِينَ وَٱلْمُنَٰفِقَٰتِ وَٱلْمُشْرِكِينَ وَٱلْمُشْرِكَٰتِ وَيَتُوبَ ‏ٱللَّهُ عَلَى ٱلْمُؤْمِنِينَ وَٱلْمُؤْمِنَٰتِ وَكَانَ ٱللَّهُ غَفُورًا رَّحِيمًا

«Це сталося для того, щоб Аллах покарав лицемірів та лицемірок, багатобожників та баготобожниць і прийняв каяття віруючих чоловіків та віруючих жінок. Аллах – Прошаючий, Милосердний» (33:73).

Вивели Ахмад, Байхакій та Ібн Абу Хатім від Абдуллаха ібн Масуда (р.а.), який сказав: «Намаз – це аманат, вуду – це аманат, терези – це аманат, вага – це аманат». Є ще багато речей, які підходять під цей приклад, коли аманат вбирає в себе і охоплює чимало з того, що часто згадується. Після цього Ібн Масуд (р.а.) каже: «Але найважче з цього – це речі, віддані на зберігання». Абу Ад-Дарда казав: «Гусль – це аманат від осквернення». Аманат, за своїм повним та осяжним поняттям,  є шаріатським обов’язком і включає в себе права Аллаха і права Його рабів. Той, хто виконав повністю свій аманат, той наповнив свою релігію, а той, хто втратив якість людини, яка дотримується аманату, той ухилився від усієї своєї релігії. Вивів ат-Табараній хадіс від Ібн Умара (р.а.), який сказав: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:

لا إِيمَانَ لِمَنْ لا أمَانَةَ لَهُ

«Немає віри у того, для якого немає аманату (хто його не дотримується)»».

Приводять імам Ахмад, імам Баззар, імам ат-Табараній хадіс від Анаса (р.а.), який сказав: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:

لا إِيمَانَ لِمَنْ ‏لا أمَانَةَ لَهُ، وَلا دِينَ لِمَنْ لا عَهْدَ لَهُ

«Немає віри у того, для кого немає аманату, і немає релігії в того, для якого немає договору»».

Ось тому аманат був якістю посланців Аллаха і наближених до Нього людей. Сказав Аллах Всевишній про Нуха, про Саліха, про Худа, мир їм усім:

إِنِّي لَكُمْ رَسُولٌ أَمِينٌ. فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ

«Я є посланцем до вас, гідним довір’я. Бійтеся ж Аллаха і підкоряйтеся мені» (26:107, 108).

Джибріїль (а.с.) був вірним у тому, що ниспосилав одкровення від Аллаха до пророків. Наш Пророк Мухаммад ﷺ був вірним у донесенні одкровення від Аллаха людям на землі. І навіть його власний народ назвав його «Амін», тобто «вірний»!

Кожного разу, коли аманат стримується усе менше, у народі падає іман (віра). Вивів Муслім хадіс від Хузайфи, подібний до приведеного вище, у якому говориться: «аманат був ниспосланий у корінь сердець чоловіків, потім зійшов Коран і вони дізналися Коран і дізналися Сунну. Тому вивчайте його і навчайте йому, вивчайте Сунну і навчайте їй. А потім розповів нам про те, як буде зникати аманат і сказав:

يَنَامُ الرَّجُلُ النَّوْمَةَ فَتُقْبَضُ الأَمَانَةُ مِنْ قَلْبِهِ فَيَظَلُّ أَثَرُهَا مِثْلَ الْوَكْتِ, ‏وَالوَكْتُ: الأثَرُ فِي الشَّيءِ كَالنُّقْطَةِ مِنْ غَيرِ لَونِهِ. ثُمَّ يَنَامُ النَّوْمَةَ فَتُقْبَضُ الأَمَانَةُ مِنْ قَلْبِهِ, فَيَظَلُّ أَثَرُهَا مِثْلَ ‏الْمَجْلِ كَجَمْرٍ دَحْرَجْتَهُ عَلَى رِجْلِكَ, وَالْمَجْلُ: تَقَرُّحُ الجِلْدِ وَتَكَوُّنُ مَاءٍ بَينَ الجِلْدِ وَاللَّحْمِ وَظُهُورُ مَا يُشبِهُ ‏البُثُورَ. فَنَفِطَ فَتَرَاهُ مُنْتَبِرًا وَلَيْسَ فِيهِ شَيْءٌ

«Чоловік поспить раз і довіреність вже забирається з його серця, а слід її залишається як крапочка. Потім він спить ще раз і довіреність забирається з його серця, а її слід залишається подібний до пузиря від опіку, як вуглина – ти прокотиш її по своїй нозі і вона червоніє і ти дивишся, пузир (від опіку) здувається, а в ньому нічого і нема. — Потім він узяв камінчик і скотив його по своїй нозі. Люди торгують між собою і жодний не відрізняється вірністю. І доходить до того, що вони кажуть: «Воістину, у такому-то племені є чоловік, який заслуговує на довіру». Доходить до того, що кажуть: «Який він стійкий! Який він вправний» Який він розумний». Його бачать піднесеним, хоча в його серці немає віри навіть з гірчичне зерно».

Що стосується слів « Потім він узяв камінчик і скотив його по своїй нозі. Люди торгують між собою і жодний не відрізняється вірністю. І доходить до того, що вони кажуть: «Воістину, у такому-то племені є чоловік, який заслуговує на довіру». Доходить до того, що кажуть: «Який він стійкий! Який він вправний» Який він розумний». Його бачать піднесеним, хоча в його серці немає віри навіть з гірчичне зерно», то з цього розуміється, що якщо людина свідомо порушує аманат своєю халатністю у своїх релігійних обов’язках, а також відрізняється зрадою у відношенні прав людей, то вона буде покарана тим, що з її серця вийде аманат. Аллах не виводить аманат з сердець своїх рабів без причини, без того, щоб Його раб ігнорував свої релігійні обов’язки і права людей, як сказав Всевишній:

فَلَمَّا زَاغُواْ أَزَاغَ ٱللَّهُ قُلُوبَهُمْ وَٱللَّهُ لاَ يَهْدِى ٱلْقَوْمَ ٱلْفَٰسِقِينَ

«Коли ж вони ухилилися, Аллах спокусив їх серця. Аллах не веде прямим шляхом людей нечестивих» (61:5).

Останній хадіс вказує на те, що аманат – це іман, що це – релігія і її обов’язки, а тому таухід (єдинобожжя) – це аманат, закят – це аманат, піст – це аманат, хадж – це аманат, підтримання родинних зв’язків – це аманат, наказ схвалюваного і заборона засуджуваного – це аманат, людське тіло – це аманат, а також аманат – кожний орган тіла: око – це аманат, тому неможна дивитися на те, на що Аллах заборонив дивитися; рука – аманат; статеві органи – це аманат; живіт – це аманат, тому неможна їсти те, що є забороненим. Усе, що дав тобі Аллах – це аманат: майно – це аманат, тому неможна його витрачати на гріхи; життя – це аманат; розум – це аманат; твої діти є аманатом, тому покращ їх виховання; твоя дружина – це аманат, а тому не порушуй її прав; правління є аманатом, опіка є аманатом; права людей, як моральні, так і матеріальні, є аманатом, а тому не пригноблюй їх ані в чому.

Один з найважливіших аманатів – це дотримання прав іншої людини, яких зобов’язав нас дотримуватися Аллах. Це – справи, якими досягаються інтереси мусульман, які покладені на них. Це досягається тоді, коли людина звітує свою душу і працює для майбутнього життя. А той, хто допустив упущення у своїх обов’язках і у дотриманні прав іншої людини, не приносив користі людям, брав хабарі, привласнював собі майно мусульман, той обдурив себе і вчинив до себе несправедливо. У «Сахіху» Мусліма приводяться слова Посланця Аллаха ﷺ, який сказав:

ذَا جَمَعَ اللهُ الْأَوَّلِينَ وَالْآخِرِينَ يَوْمَ الْقِيَامَةِ، يُرْفَعُ لِكُلِّ غَادِرٍ لِوَاءٌ، فَقِيلَ: هَذِهِ غَدْرَةُ فُلَانِ ‏بْنِ فُلَانٍ

«Коли Аллах збере перших і останніх людей в Судний день, то до кожного віроломного зрадника буде приставлено стяг і буде сказано: «Це такий-то, син такого-то»».

До числа найважливіших аманатів відноситься дотримання прав, які ввірили тобі люди. Приводить Ахмад і Байхакий від Ібн Масуда (р.а.), який сказав: «Битва на шляху Аллаха змиває усі гріхи, окрім аманату. Аманат слідує за своїм власником, навіть якщо той був убитий на шляху Аллаха, і каже йому: «Заплати свій аманат», і той скаже: «О мій Господь! Пішов перший світ, так звідки я заплачу з нього?». І скаже Аллах: «Візьміть його і киньте у безодню». Коли буде винесено вирок про те, що його кинуть у безодню, йому представиться його аманат, як того дня, коли він був йому даний. Він понесе його на своїй шиї у вогонь так, що навіть коли він подумає, що вийшов з вогню, аманат потягне його, і він полетить (униз) за ним навіки».

Аллах пообіцяв за виконання аманату і за стійкість у дотриманні прав інших людей велику нагороду. Сказав Всевишній:

وَٱلَّذِينَ هُمْ لأَمَٰنَٰتِهِمْ ‏وَعَهْدِهِمْ رٰعُونَ * وَٱلَّذِينَ هُمْ عَلَىٰ صَلَوٰتِهِمْ يُحَٰفِظُونَ * أُوْلَئِكَ هُمُ ٱلْوٰرِثُونَ * ٱلَّذِينَ يَرِثُونَ ٱلْفِرْدَوْسَ هُمْ فِيهَا ‏خَٰلِدُونَ

«…які оберігають ввірене їм на зберігання і дотримуються договорів, які регулярно роблять намаз. Саме вони є спадкоємцями, які успадкують Фірдаус, у якому вони перебуватимуть вічно» (23:8–11).

Вивів ат-Табараній в «Аусаті» від Абу Хурайри (р.а.), що Посланець Аллаха ﷺ сказав:

اكْفُلُوا لِي بِسِتِّ خِصَالٍ، وَأَكْفُلُ لَكُمُ بِالْجَنَّةِ

«Хто ручається мені за шість речей, тому я ручаюся за рай».

Я спитав його: «Що це, о Посланець Аллаха?». Він ﷺ сказав:

الصَّلَاةُ، وَالزَّكَاةُ، وَالْأَمَانَةُ، وَالْفَرْجُ، وَالْبَطْنُ، وَاللِّسَانُ

«Намаз, закят, аманат, статеві органи, живіт та язик».

Втрата аманату і марнотратна поведінка стосовно обов’язків у релігії – усе це потягне за собою порушення спокою і крадіжку серед людей, розсварює їх, піддає приватне і громадське життя людей небезпекам та втратам, спотворює їх поняття та цінності, що приводить у наслідку до знищення самого їх існування. Сказав Посланець Аллаха ﷺ, коли його спитали про те, коли буде Час (Судний день):

إِذَا ضُيِّعَتِ ‏الأمَانَةُ فَانتَظِرِ السَّاعَةَ

«Якщо буде порушено аманат, то очікуйте на Час».

Так бійтеся ж Аллаха, о люди, оберігайте свій аманат і свої обов’язки! І стережіться того, що заборонив Аллах…Сказав Всевишній:

وَٱلَّذِينَ هُمْ لأَمَٰنَٰتِهِمْ وَعَهْدِهِمْ رٰعُونَ * وَالَّذِينَ هُمْ بِشَهَٰدٰتِهِم قَائِمُونَ * وَالَّذِينَ هُمْ عَلَىٰ صَلاَتِهِمْ ‏يُحَافِظُونَ * أُوْلَئِكَ فِى جَنَّٰتٍ مُّكْرَمُونَ

«…які зберігають довірене їм і дотримуються договорів, які стійкі у своїх свідченнях і які оберігають свій намаз. Їм буде надано пошану у Райських садах» (70:32–35).

Також сказав Всевишній:

إِنَّ ٱللَّهَ يَأْمُرُكُمْ أَن تُؤدُّواْ ٱلأَمَٰنَٰتِ إِلَى أَهْلِهَا وَإِذَا ‏حَكَمْتُمْ بَيْنَ ٱلنَّاسِ أَن تَحْكُمُواْ بِٱلْعَدْلِ إِنَّ ٱللَّهَ نِعِمَّا يَعِظُكُمْ بِهِ إِنَّ ٱللَّهَає вас كَانَ سَمِيعاً بَصِيراً

«Воістину, Аллах велить вам повертати ввірене на зберігання майно його власникам і судити за справедливістю, коли ви судите серед людей. Як чудово те, чим повчає вас Аллах! Воістину, Аллах – Той, хто Чує, Бачить» (4:58).

Ці благородні аяти описують нам сенси аманату.

Любі слухачі! Ми дякуємо вам за увагу і обіцяємо вам зустрітися знову, іншаАллах, у новій серії нашої програми. Ми залишаємо вас під опікою Аллаха. Мир вам, милість Аллаха і Його благословення!

Спеціально для радіо центрального Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Устаз Мухаммад Ахмад Надій – Вілаят Йорданія
23 Мухаррам 1436 р.х.
16.11.2014 р.