بسم الله الرحمن الرحيم
Ми вітаємо всіх вас, любі брати, на черговій серії програми «Разом з благородним хадісом», і ми почнемо з найкращого привітання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятух! Бухарі передав хадіс від Ібн Умара (р.а.), в якому Пророк ﷺ сказав:
الإمام الذي على الناس راعٍ وهو مسؤول عن رعيته
«Імам, що стоїть над людьми, є пастором, і він відповідальний за свою паству».
Імам Ахмад передав, що Посланник Аллаха ﷺ сказав:
أيّما أهل عَرَصة أصبح فيهم امرؤ جائعاً فقد برئت منهم ذمة الله تبارك وتعالى
«Якщо один з жителів якогось двору виявиться голодним, то всі жителі цього двору позбавляються покровительства Всевишнього Аллаха».
Аль-Баззар від Анаса передав хадіс, в якому Посланник Аллаха ﷺ сказав:
ما آمن بي من بات شبعان وجاره جائع إلى جنبه وهو يعلم به
«Не повірить у Мене той, хто провів ніч ситим, знаючи про те, що поруч його сусід голодний».
У книзі «Економічна система Ісламу», автором якої є великий учений Такіюддін ан-Набхані, у розділі «Способи придбання багатства у власність», в розділі «Третій спосіб придбання майна» йдеться: «Одним зі способів придбання власності є потреба в майні для підтримки життя, тому що кожна людина має право на життя, яке повинно бути забезпечено їй за правом, а не за дотацією і співчуттям. Способом, що гарантує громадянину Ісламської Держави здобування свого прожитку, є робота. У тому випадку, якщо робота для нього стане неможливою, держава повинна надавати йому прожиток, тому що держава несе відповідальність за своїх підданих і за забезпечення їх потреб, як було сказано про це у вищенаведеному хадісі.
Якщо хто-небудь не може знайти роботу або не в змозі працювати через хворобу, старість і тому подібне, то обов'язок щодо його утримання лягає на того, кого Шаріат зобов'язав утримувати його, і якщо немає того, хто зобов'язаний його утримувати, або ж він просто не в змозі це робити, то витрачання на нього повинно здійснюватися зі скарбниці, тобто воно покладається на державу.
Якщо держава допустить недогляд в цьому, а мусульмани проявляють недбалість у своєму обов'язку вичитувати правителя і не забезпечать тих, хто має потребу, і немає серед мусульман того, хто б виправив це, то в цьому випадку індивідуум може де завгодно взяти те, що збереже його життя. При цьому немає різниці в тому, є дане майно приватним або державним. У такому положенні не дозволяється голодному їсти мертвечину, поки є харчування у когось з людей, тому що при наявності їжі, навіть якщо вона належить іншій людині, він не вважається вимушеним до вживання мертвечини...
Оскільки потреба в продуктах для підтримки життя є однією з причин отримання майна, Законодавець не вважав взяття їжі під час голоду злодійством, за яке б відтиналася рука. Абу Умама від Пророка ﷺ передав його ﷺ слова:
لا قطعٌ في زمن المجاع
«Не відрубається рука під час голоду».
Також Шаріат гарантував право індивіда на володіння необхідним для існування майном за допомогою певних законів, які забезпечують виконання цього права, звертаючи на це увагу, як про це говорилося у вищенаведеному хадісі». Кінець цитати.
Як же ми сьогодні потребуємо втілення законів Аллаха, щоб не залишилося голодних в країнах мусульман, і як же їх багато в сьогоднішні дні!
Сьогодні ми потребуємо того, щоб все дотримувалися Шаріату Аллаха і вимагали звіту з правителів за недбалість в управлінні справами людей, яка довела до тієї бідності, яку ми сьогодні бачимо, до голоду, подібного якому не зустрінеш в історії людства.
І ми закликаємо вас до цього блага, яке пошириться на весь світ, щоб ви разом з нами і разом з Хізб ут-Тахрір докладали зусилля на шляху втілення законів Шаріату, які ощасливлять нас і все людство.
Любі брати, ми залишаємо вас на піклування Аллаха, щоб через деякий час знову зустрітися разом з наступним хадісом Пророка ﷺ.
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятух.
Посилання на арабську версію
