Підкорення Аміру — ваджиб, непослух — харам

Хадіс
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

«Нам розповів Абдан: «Нам повідомив Абдуллах від Юнуса, а він — від аз-Зухрі: «Мені повідомив Абу Саляма ібн Абдуррахман, що він чув, як Абу Хурайра (р.а.) говорив:

«Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

مَنْ أَطَاعَنِي فَقَدْ أَطَاعَ اللَّهَ، وَمَنْ عَصَانِي فَقَدْ عَصَى اللَّهَ، وَمَنْ أَطَاعَ أَمِيرِي فَقَدْ أَطَاعَنِي، وَمَنْ عَصَى أَمِيرِي فَقَدْ عَصَانِي

«Хто підкорився мені, той підкорився Аллаху, а хто ослухався мене, той ослухався Аллаха. Хто покорявся моєму аміру, той проявив покору мені, а хто ослухався мого аміра, той ослухався мене».1

Кращий чоловік після пророків (а.с.) Абу Бакр (р.а.) правильно зрозумів цей хадіс і суворо слідував йому. Абу Бакр (р.а.) також допоміг Умару ібн аль-Хаттабу (р.а.) зайняти правильну позицію у мить, коли укладався Худайбійський договір. Наводить Бухарі у розділі «Умови ведення джихаду і укладання миру з супротивниками і запис цих умов»:

فَقَالَ عُمَرُ بْنُ الْخَطَّابِ فَأَتَيْتُ نَبِيَّ اللَّهِ، صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، فَقُلْتُ أَلَسْتَ نَبِيَّ اللَّهِ حَقًّا، قَالَ: بَلَى، قُلْتُ أَلَسْنَا عَلَى الْحَقِّ وَعَدُوُّنَا عَلَى الْبَاطِلِ، قَالَ: بَلَى، قُلْتُ فَلِمَ نُعْطِي الدَّنِيَّةَ فِي دِينِنَا إِذًا؟ قَالَ: إِنِّي رَسُولُ اللَّهِ، وَلَسْتُ أَعْصِيهِ وَهُوَ نَاصِرِي، قُلْتُ أَوَلَيْسَ كُنْتَ تُحَدِّثُنَا أَنَّا سَنَأْتِي الْبَيْتَ فَنَطُوفُ بِهِ، قَالَ: بَلَى، فَأَخْبَرْتُكَ أَنَّا نَأْتِيهِ الْعَامَ، قَالَ قُلْتُ: لَا، قَالَ فَإِنَّكَ آتِيهِ وَمُطَّوِّفٌ بِهِ، قَالَ: فَأَتَيْتُ أَبَا بَكْرٍ فَقُلْتُ يَا أَبَا بَكْرٍ أَلَيْسَ هَذَا نَبِيَّ اللَّهِ حَقًّا؟ قَالَ: بَلَى، قُلْتُ أَلَسْنَا عَلَى الْحَقِّ وَعَدُوُّنَا عَلَى الْبَاطِلِ؟ قَالَ: بَلَى، قُلْتُ فَلِمَ نُعْطِي الدَّنِيَّةَ فِي دِينِنَا إِذًا؟ قَالَ: أَيُّهَا الرَّجُلُ إِنَّهُ لَرَسُولُ اللَّهِ، صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، وَلَيْسَ يَعْصِي رَبَّهُ وَهُوَ نَاصِرُهُ فَاسْتَمْسِكْ بِغَرْزِه فَوَاللَّهِ إِنَّهُ عَلَى الْحَقِّ

«Умар ібн аль-Хаттаб сказав: «Тоді я підійшов до Пророку (с.а.с.) і спитав: «Хіба ти — не істинний Пророк Аллаха?». На що він (с.а.с.) сказав: «Звичайно [істинний]!». Я спитав: «Хіба ми не праві і хіба наші вороги не в омані?». Пророк (с.а.с.) сказав: «Звичайно [усе обстоїть так]». [Тоді] я сказав: «Чому тоді ми повинні принижуватись в тому, що стосується нашої релігії?!». На це Пророк (с.а.с.) сказав наступне:«Я — Посланець Аллаха, я не можу ослухатись Його, а Він — мій помічник!». Я спитав: «Хіба ти не говорив нам, що ми прийдемо до Дому (Кааби) і зможемо зробити навколо нього таваф (обхід)?». На що він (с.а.с.) відповів: «Так! Але хіба я говорив, що ми прийдемо до нього у цьому році?». На що я сказав: «Ні». Пророк (с.а.с.) продовжив: «Одного разу ти прийдеш до нього і здійсниш таваф навколо нього».

[Після цього] я пішов до Абу Бакру і спитав його: «О, Абу Бакр, хіба це не істинний Пророк Аллаха?». Він сказав: «Звичайно [істинний]!». Я спитав: «Хіба ми не праві і хіба наші вороги не в омані?». Він сказав: «Звичайно [усе обстоїть так]». [Тоді] я сказав: «Чому тоді ми повинні принижуватись в тому, що стосується нашої релігії?!». Він сказав: «О, чоловік, він — Посланець Аллаха (с.а.с.), і він не може ослухатись свого Господа, а Він — його помічник. Тримайся же за його стремено, адже, клянусь Аллахом, він прав!». Я сказав: «Хіба він не говорив нам, що ми прийдемо до Дому (Каабі) і зможемо здійснити навколо нього таваф (обхід)?». Він відповів: «Так! Але хіба він говорив, що ти прийдеш до нього у цьому році?». На що я сказав: «Ні». Після цього Абу Бакр сказав: «Одного разу ти прийдеш до нього і зробиш таваф навколо нього».2

Передається від Ібн Аббаса: «Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав:

مَنْ رَأَى مِنْ أَمِيرِهِ شَيْئًا يَكْرَهُهُ فَلْيَصْبِرْ عَلَيْهِ فَإِنَّهُ مَنْ فَارَقَ الْجَمَاعَةَ شِبْرًا فَمَاتَ إِلَّا مَاتَ مَيْتَةً جَاهِلِيَّةً

«Хто побачить від свого аміра те, що йому не сподобається , нехай проявляє терпіння. Адже той, хто помре , залишивши джамаат3 (суспільство) хоча б на п’ядь, той помре смертю часів джахілії4».5

 

Із книги «П’ятдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.

 

1. «Сахіх» Бухарі.

2. «Сахіх» Бухарі.

3. Джамаат мусульман, у яких є Імам, тобто коли у мусульман є держава, влада і халіф.

4. Тобто помре грішником. Дане формулювання вказує на заборонність виходити проти Імама мусульман, їх влади , їх держави.

5. Ахмад. Абдуль-Кадір аль-Арнаут сказав, що існад даного хадісу достовірний на основі умов Мусліма.