«Нам розповів Мухаммад ібн Башшар… від Алі ібн Абу Таліба (р.а.):
أَنَّ رَسُولَ اللَّهِ، صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، بَعَثَ جَيْشًا وَأَمَّرَ عَلَيْهِمْ رَجُلًا فَأَوْقَدَ نَارًا فَقَالَ ادْخُلُوهَا فَأَرَادَ نَاسٌ أَنْ يَدْخُلُوهَا، وَقَالَ آخَرُونَ إِنَّمَا فَرَرْنَا مِنْهَا، فَذُكِرَ ذَلِكَ لِرَسُولِ اللَّهِ، صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، فَقَالَ لِلَّذِينَ أَرَادُوا أَنْ يَدْخُلُوهَا لَوْ دَخَلْتُمُوهَا لَمْ تَزَالُوا فِيهَا إِلَى يَوْمِ الْقِيَامَةِ، وَقَالَ لِلْآخَرِينَ قَوْلًا حَسَنًا، وَقَالَ: لَا طَاعَةَ فِي مَعْصِيَةِ اللَّهِ إِنَّمَا الطَّاعَةُ فِي الْمَعْرُوفِ
«Одного разу Посланець Аллаха ﷺ послав військо, на чолі якого був призначений амір. [В дорозі] цей чоловік розпалив вогнище, а потім звернувся до війська зі словами: «Увійдіть в нього!». Частина війська була згодна увійти, інша відмовилась, при цьому сказавши: «Ми уникали його [тобто ми прийняли Іслам, щоб не опинитись у Вогні]». Коли про це розповіли Пророку ﷺ, то у відношенні тих, хто хотів увійти у вогонь, він ﷺ сказав наступне:«Якщо б вони увійшли у вогонь, то не вийшли б із нього до Судного дня!». В іншій частині він ﷺ сказав наступне:«Немає підкорення в непослуху [Аллаху], підкорення повинно бути у схвалюваному [Шаріатом]».1
Передається від Нафіа, а він — від Абдуллаха ібн Умара (р.а.), що Пророк ﷺ сказав:
عَلى الْمَرْءِ الْمُسْلِم السَّمْعُ والطَّاعَةُ فِيمَا أَحَبَّ وَكَرِهَ إِلَّا أَنْ يُؤْمَرَ بِمَعْصِيَةٍ فَإِنْ أُمِرَ بِمَعْصِيَةٍ فَلَا سَمْعَ وَلَا طَاعَةَ
«Кожен мусульманин повинен слухатись і підкорятись у тому, що любить і ненавидить, за винятком того, коли йому велять скоїти гріх. Якщо йому велять гріховне, то немає послуху і підкорення».2
Табіін Хасан аль-Басрі якось згадав зміст цього хадісу валію Іраку часів Язіда ібн Абдуль-Маліка. «Наводиться, що Умар ібн Хубайра, будучи валієм Іраку, покликав до себе Хасана аль-Басрі і Аміра ібн Шурахбіля, також відомого як аш-Шаабі. Коли вони прийшли, він звернувся до них з наступними словами: «Аллах зробив повелителя віруючих Язіда ібн Абдуль-Маліка правителем для Своїх рабів і зробив підкорення йому обов’язковим для людей. Як ви бачите, він доручив мені правити Іраком, після чого так само віддав під мою владу Персію. Іноді він посилає мені накази,справедливість яких викликає у мене сумніви. Чи можете ви знайти для мене виправдання в релігії, якщо я буду підкорятись йому у цьому і виконувати його веління? Аш-Шаабі дав відповідь, в якій пролунала чемність на адресу халіфа і бажання полегшити важкий стан, в якому опинився валі. Що стосується Хасана аль-Басрі, то він зберігав мовчання. Умар ібн Хубайра подивився на Хасана і спитав: «А ти що скажеш, о Абу Саід?».
На це Хасан аль-Басрі сказав наступне: «О, Ібн Хубайра! Бійся Аллаха в своєму ставленні до Язіда і не бійся Язіда, коли справа стосується Аллаха. Знай, що Аллах захищає тебе від Язіда, а Язід не зможе захистити тебе від Аллаха. О, Ібн Хубайра! Наближається той час, коли зійде до тебе янгол грубий і сильний, який не ослухається Аллаха в тому, що Він велить йому, він забере тебе з цього ложа і перенесе із просторів палацу у тісну могилу. В могилі ти не знайдеш Язіда, але знайдеш тільки свої діяння, роблячи які ти пішов наперекір Господу Язіда. О,Ібн Хубайра! Якщо ти будеш покірний Всевишньому Аллаху, то Він позбавить тебе як в цьому, так і в Наступному світах від того важкого стану, в якому ти опинився через Язіда. Якщо ти будеш разом з Язідом коїти гріховне, то Аллах віддасть тебе в розпорядження Язіда. Знай, о Ібн Хубайра! Немає підкорення створінню в непослуху Творцю!». Після цього Умар ібн Хубайра заплакав так, що борода його стала мокрою від сліз».3
Із книги «П’ятдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.
1. «Сахіх» Бухарі.
2. «Сахіх» Мусліма.
3. Книга «Сувару мін хаятіат-табіін», автор Абдуррахман Рафаталь-Баша.
