До обов’язків правителя відносяться покриття потреб громадян і вдоволення їх потреб

Хадіс
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

«Нам розповів Абу аль-Аббас … від Абу Марьяма, який сказав: «Я чув, як Посланець Аллаха (с.а.с.) говорив:

مَنْ وَلِيَ مِنْ أَمْرِ الْمُسْلِمِينَ شَيْئًا فَاحْـتَجَبَ دُونَ خَلَّتِهِمْ وَحَاجَتِهِمْ وَفَقْرِهِمْ وَفَاقَتِهِمْ احْـتَجَبَ اللَّهُ عَزَّ وَجَلَّ يَوْمَ الْقِيَامَةِ دَونَ خَلَّتِهِ وَفَاقَتِهِ وَحَاجَتِهِ وَفَقْرِهِ

«Хто отримає хоч яку-небудь владу над мусульманами і буде приховуватись від них замість того, щоб вдовольняти їх потреби і нужди, [позбавити їх від] бідності і позбавлень, від того Аллах буде приховуватись у Судний день, не буде вдовольняти його потреби і нужди, [не позбавить його від] бідноті і позбавлень».1

«Передається, що Абу Марьям сказав Муавії: «Я чув, як Посланець Аллаха (с.а.с.) говорив:

مَنْ وَلَّاهُ اللَّهُ شَيْئًا مِنْ أَمْرِ الْمُسْلِمِينَ فَاحْتَجَبَ دُونَ حَاجَتِهِمْ وَخَلَّتِهِمْ وَفَقْرِهِمُ احْتَجَبَ اللَّهُ دُونَ حَاجَتِهِ وَخَلَّتِهِ وَفَقْرِهِ

«Якщо той,, кому Аллах надасть хоч яку-небудь владу над мусульманами, буде приховуватись від них замість того, щоб вдовольнити їх нужди і потреби, [позбавити їх від] бідності, від того Аллах буде приховуватись у Судний день, і Він не буде вдовольняти його нужди і потреби [і не позбавить його від ] бідності».

Під словами «Якщо той, кому Аллах надасть хоч яку-небудь владу над мусульманами, буде приховуватись» мається на увазі, що він не виходить до них, не ставить свого підпису, коли це необхідно. Під словом «потреби» маються на увазі скарги, з якими людина хоче звернутись до можновладця. Під словом «бідність» — лихий стан. Одним словом, той, хто отримав владу, проявляє неповагу до людей і не проявляє належної турботи про їх справи.

Під словами «від того Аллах буде приховуватись у Судний день, не буде вдовольняти його запити і потреби [і не позбавить його від] бідності і позбавлень» мається на увазі, що він буде далекий від такого можновладця, а також у цьому світі Аллах буде перешкоджати йому в отриманні тих релігійних і мирських речей, яких він потребує. Така людина не зможе знайти шляхи до вдоволення своїх потреб. Це також підтверджується тим, що наводить ат-Табарані від Ібн Умара (р.а.):

مَنْ وَلِيَ مِنْ أَمْرِ الْمُسْلِمِينَ شَيْئًا لَمْ يَنْظَرِ اللَّهُ لَهُ فِي حَاجَتِهِ حَتَّى يَنْظُرَ فِي حَوَائِجِهِمْ

«Хто отримає хоч яку-небудь владу над мусульманами, то Аллах не подивиться на його нужду до тих пір, поки він не буде дивитись на нужди мусульман». Аль-Каді сказав: «Під приховуванням можновладця від людей мається на увазі те, що він не дає можливості потребуючим звернутись до нього за допомогою зі своїми проблемами і нуждами. А самі вони не в змозі вирішити їх. Під словами «Аллах буде приховуватись» мається на увазі, що Він не буде відповідати на його мольби і розчарує його очікування.

Різниця між словами «الْفَقْرُ» «الْخَلَّةُ» «الْحَاجَةُ» полягає у наступному: «الْحَاجَةُ» (нужда) — це те, чим заклопотана людина, навіть якщо це не досягає ступеня крайньої необхідності; «الْخَلَّةُ» (потреби) — це те, що не досягло ступеня вимушеності, але його присутність заважає веденню нормального життя; «الْفَقْرُ» (бідність) — це потреба у тому, без чого неможливе життя. Слово «الْفَقْرُ» утворено від слова «الْفَقَارُ» (хребет), тому, коли людина опинається у положенні бідності, вона стає схожою на того, у кого зламаний хребет. Саме тому бідняками називають тих,у кого в основі немає нічого. Посланець Аллаха (с.а.с.) часто просив Аллаха уберегти від бідності. Більш очевидним є те, що дані слова — синоніми, а отож, їх використання відбулось з метою підкреслити важливість і підсилити стилістично».2

 

Із книги «П’ятдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.

1. Наводить аль-Хакім в «Аль-Мустадрак», існад даного хадіса достовірний, незважаючи на те, що його не згадали Бухарі і Муслім. Також аз-Захабі підтвердив достовірність даного хадіса.

2. Книга «Міркату аль-мафатіхшархумішкаті аль-масабіх» Алі ібн Султан Мухаммад аль-Карі (Мулла аль-Карі).