«Нам розповів Усман ібн аль-Хайсамі… від Абу Бакрата (р.а.):
لَمَّا بَلَغَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَنَّ أَهْلَ فَارِسَ قَدْ مَلَّكُوا عَلَيْهَا بِنْتَ كِسْرَى قَالَ لَنْ يُفْلِحَ قَوْمٌ وَلَّوْا أَمْرَهُمُ امْرَأَةً
«Коли до Посланця Аллаха ﷺ дійшла звістка про те, що перси проголосили своїм королем доньку Хосрова, він ﷺ сказав:«Ніколи не буде мати успіху народ, який поклав справу правління на жінку».1
Хадіс ясно вказує на заборону обрання жінки у якості правителя. Це означає, що будь-яка діяльність, пов’язана з діяльністю халіфа, муавіна2, валія3, верховного кадія (каді аль-кудат), каді-мазаліма4, аміла5, буде заборонена для жінки.
Повідомлення Посланця ﷺ про те, що не досягнуть успіху ті, хто покладає правління на жінку, означає заборону на її призначення правителем, тому що це — одна із форм вимоги. У силу того, що повідомлення містить в собі засуджування і заперечування досягнення успіху тими, хто покладає справу правління на жінку, є каріною рішучої (джазім) заборони.
В хадісі використовується слово «وَلَّوْا», його масдаром6 буде слово «وِلَايَةٌ» (вілаят). В хадісі слово «وَلَّوْا» вказує на правління. Причина цього полягає у тому, що якщо слово «أَمْرٌ» (справа) приходить в об’єднанні з дієсловом «وَلَّى» або його похідними, такими як «валі», «вілаят», то воно буде визначати, в якому значенні приходять дані слова. Цим значенням будуть правління і влада. А отож, мова буде іти про заборону обрання жінки на пост правителя. Звідси однією із умов правителя буде те, що він повинен бути чоловіком. Неправильно говорити, що згаданий випадок стосується лише доньки Хосроя, оскільки суть полягає в узагальненості виразу, а не в відокремленості причини.
Що необхідно почерпнути із усього сказаного:
Заборонено жінкам займати який-небудь пост в правління або пост халіфа, оскільки є пряма заборона Посланця Аллаха ﷺ на це. Проте таке положення не означає приниження статусу жінки, як це намагаються піднести сьогодні секуляристи, модерністи і ліберали. Жінка в Ісламі — це мати сміливих лідерів, вона — та, хто виховує справжніх чоловіків, з її молоком діти вбирають Коран і Сунну, вона закладає у їх серця правильні погляди про правдивість, аманат, сором перед Аллахом, страх перед Ним, Його контроль за тим, що відбувається, будь то тайно чи явно. Вона формує в них погляди про велич, доблесть, безстрашність, мужність, героїзм. Випускниками «шкіл» мусульманських жінок стають імами-політики, військові лідери, вчені-муджтахіди, а також ті, хто здатен будувати суспільство і державу. Наша історія повна прикладами таких благородних жінок.
Жінка в Ісламі має право займати будь-яку посаду, якщо вона не пов’язана з правлінням. Наприклад, вона може бути каді аль-хісба7; кадієм, який виносить рішення у сфері взаємовідносин і покарань по виникаючим між людьми суперечкам; засідати в маджлісі Умми, займати високі посади в адміністративному апараті «Інтереси людей» в сфері водних ресурсів, електроенергії, освіти, виробництва, торгівлі і т.д.
Ви можете поглянути на життя Хадіджи бінт Хувайлід (р.а.), яка була опорою Посланця Аллаха ﷺ; життя Аіші (р.а.) бінт Абу Бакр, яка була правдивою, факіхом, що навчала релігії інших ; життя Умми Саляма (р.а.), з якою радився Посланець Аллаха ﷺ в Худайбії; Асми (р.а.) бінт Абу Бакр — матері Абдуллаха ібн аз-Зубайра;життя Сумайі бінт Хайят (Умму Аммар) (р.а.), яка стала шахідом за висловлення слів істини; Нусайби бінт Кааб (Умму Аммара) (р.а.), яка була учасницею другої присяги при Акабі, допомагала у битві при Ухуді; Асми бінт Амр (Умму Муні) (р.а.), яка була учасницею другої присяги при Акабі;Зубайди бінт Джафар (р.х.) — дружини халіфа Харуна ар-Рашида, яка за свій рахунок наказала викопати від Багдада до Мекки колодязі для паломників; аль-Ханси (р.х.) — матері шахідів; аш-Шафі (р.х.), яка була каді аль-хісба у часи правління Умара ібн аль-Хаттаба. Наводити приклади можна довго і довго.
Навіть сьогодні, коли немає Ісламської Держави, багатьом мусульманським жінкам вдалось стати передовими в області медицини, фармакології, хімії, фізики, астрономії …
Із книги «П’ятдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.
1. «Сахіх» Бухарі.
2. Муавіни — це візирі, які призначаються халіфом, щоб вони допомагали йому у виконанні державних справ.
3. Валій — це той, кого халіф призначає керівником одного із вілаятів (регіонів) держави Халіфат.
4. Суддя, який розглядає несправедливе ставленні до громадян з боку можновладців.
5. Керівник амали (адміністративного округу), на які ділиться вілаят.
6. Віддієслівний іменник.
7. Суддя, який виносить рішення по фактам порушень, які завдають шкоду правам суспільства.
