Сорок четвертий хадіс
Коли до Посланця Аллаха ﷺ дійшла звістка про те, що курайшити підготували свої сили, щоб зустріти його, на це він ﷺ сказав наступне:
إِنَّا لَمْ نَجِئْ لِقِتَالِ أَحَدٍ وَلَكِنَّا جِئْنَا مُعْتَمِرِينَ وَإِنَّ قُرَيْشًا قَدْ نَهِكَتْهُمُ الْحَرْبُ وَأَضَرَّتْ بِهِمْ فَإِنْ شَاءُوا مَادَدْتُهُمْ مُدَّةً وَيُخَلُّوا بَيْنِي وَبَيْنَ النَّاسِ فَإِنْ أَظْهَرْ فَإِنْ شَاءُوا أَنْ يَدْخُلُوا فِيمَا دَخَلَ فِيهِ النَّاسُ فَعَلُوا وَإِلَّا فَقَدْ جَمُّوا وَإِنْ هُمْ أَبَوْا فَوَالَّذِي نَفْسِي بِيَدِهِ لَأُقَاتِلَنَّهُمْ عَلَى أَمْرِي هَذَا حَتَّى تَنْفَرِدَ سَالِفَتِي وَلَيُنْفِذَنَّ اللَّهُ أَمْرَهُ
«Ми прибули не для того, щоб битися з ким-небудь, а для того, щоб здійснити умру. Війна виснажила курайшитів і завдала їм збиток; якщо вони захочуть, я укладу з ними перемир’я, [під час якого] вони повинні будуть не втручатись у мої справи з [іншими] людьми. Якщо я отримаю перемогу і [курайшити] побажають, то вони можуть прийняти [Іслам], як це роблять [інші] люди, [а якщо вони не побажають цього, то принаймні] зможуть зібратись з силами. Якщо ж вони відмовляться [від перемир’я], то, клянусь Тим, в Чиїй длані душа моя, я неодмінно буду битись з ними заради своєї справи, поки не загину, але [я упевнений, що] Аллах обов’язково здійснить [те, що Йому угодно]!». (Сахіх Бухарі)
Із книги «П’ятдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.
