Сорок шостий хадіс
«Нам розповів Абу ат-Тахір Ахмад ібн Амр ібн Сарх… Аббас (р.а.) сказав:
شَهِدْتُ مَعَ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَوْمَ حُنَيْنٍ فَلَزِمْتُ أَنَا وَأَبُو سُفْيَانَ بْنُ الْحَارِثِ بْنِ عَبْدِ الْمُطَّلِبِ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَلَمْ نُفَارِقْهُ وَرَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ عَلَى بَغْلَةٍ لَهُ بَيْضَاءَ أَهْدَاهَا لَهُ فَرْوَةُ بْنُ نُفَاثَةَ الْجُذَامِيُّ فَلَمَّا الْتَقَى الْمُسْلِمُونَ وَالْكُفَّارُ وَلَّى الْمُسْلِمُونَ مُدْبِرِينَ فَطَفِقَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَرْكُضُ بَغْلَتَهُ قِبَلَ الْكُفَّارِ قَالَ عَبَّاسٌ وَأَنَا آخِذٌ بِلِجَامِ بَغْلَةِ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَكُفُّهَا إِرَادَةَ أَنْ لَا تُسْرِعَ وَأَبُو سُفْيَانَ آخِذٌ بِرِكَابِ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَىْ عَبَّاسُ نَادِ أَصْحَابَ السَّمُرَةِ فَقَالَ عَبَّاسٌ وَكَانَ رَجُلًا صَيِّتًا فَقُلْتُ بِأَعْلَى صَوْتِي أَيْنَ أَصْحَابُ السَّمُرَةِ قَالَ فَوَاللَّهِ لَكَأَنَّ عَطْفَتَهُمْ حِينَ سَمِعُوا صَوْتِي عَطْفَةُ الْبَقَرِ عَلَى أَوْلَادِهَا فَقَالُوا يَا لَبَّيْكَ يَا لَبَّيْكَ قَالَ فَاقْتَتَلُوا وَالْكُفَّارَ وَالدَّعْوَةُ فِي الأَنْصَارِ يَقُولُونَ يَا مَعْشَرَ الْأَنْصَارِ يَا مَعْشَرَ الْأَنْصَارِ قَالَ ثُمَّ قُصِرَتِ الدَّعْوَةُ عَلَى بَنِي الْحَارِثِ بْنِ الْخَزْرَجِ فَقَالُوا يَا بَنِي الْحَارِثِ بْنِ الْخَزْرَجِ يَا بَنِي الْحَارِثِ بْنِ الْخَزْرَجِ فَنَظَرَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ وَهُوَ عَلَى بَغْلَتِهِ كَالْمُتَطَاوِلِ عَلَيْهَا إِلَى قِتَالِهِمْ فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ هَذَا حِينَ حَمِيَ الْوَطِيسُ قَالَ ثُمَّ أَخَذَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ حَصَيَاتٍ فَرَمَى بِهِنَّ وُجُوهَ الْكُفَّارِ ثُمَّ قَالَ انْهَزَمُوا وَرَبِّ مُحَمَّدٍ قَالَ فَذَهَبْتُ أَنْظُرُ فَإِذَا الْقِتَالُ عَلَى هَيْئَتِهِ فِيمَا أَرَى قَالَ فَوَاللَّهِ مَا هُوَ إِلَّا أَنْ رَمَاهُمْ بِحَصَيَاتِهِ فَمَا زِلْتُ أَرَى حَدَّهُمْ كَلِيلًا وَأَمْرَهُمْ مُدْبِرًا
«Я брав участь у [битві при] Хунайні разом з Посланцем Аллаха ﷺ. Я і Абу Суфьян ібн аль-Харіс ібн Абд аль-Мутталіб скрізь слідували за ним ﷺ, не відходячи від нього ані на крок. Що ж стосується Посланця Аллаха ﷺ, то він був верхи на білій мулиці, яку подарував йому Фарва ібн Нуфаасааль-Джузамі. Коли ж мусульмани зустрілись з невірними, то [спочатку] мусульмани вдались до втечі, але Посланець Аллаха ﷺ, навпаки, почав пришпорювати свою мулицю у бік невірних. Я ж [у цей час] притримував за узду його мулицю, щоб вона не бігла занадто швидко, а Абу Суфьян тримався за його стремено. Посланець Аллаха ﷺ вигукнув: «О, Аббас! Заклич [до мене] тих, хто дали клятву під деревом Самура!» [1]. [Аббас, який мав дуже гучний голос, продовжив:] Я з усіх сил закричав: «Де ті, хто дав клятву під деревом Самура?», — і, клянусь Аллахом, почувши мій голос, вони підтяглись до мене подібно коровам, яких тягне до їх телят, і закричали: «Ось ми перед тобою, ось ми перед тобою!». Після чого [вони знов почали] битву з невірними. Що стосується ансарів, то [вони закликали один одного] криками: «О, ансари, о ансари!», — а потім почали кричати: «О, Бану аль-Харіс ібн аль-Хазрадж, о, Бану аль-Харіс ібн аль-Хазрадж!». В тоді Посланець Аллаха ﷺ, який сидів верхи на своїй мулиці, нахилившись уперед і спостерігаючи за їх битвою, сказав: «Ось та мить, коли розгорівся запеклий бій!». Потім Посланець Аллаха ﷺ набрав пригоршню дрібних камінців і кинув їх в обличчя невірних, а потім вигукнув: «Вони розбиті, клянусь Господом Мухаммада!». [Спочатку] я бачив, що битва тривала так само, як і раніше, але, клянусь Аллахом, як тільки він ﷺ кинув в них ці камінці, сили почали покидати невірних, і вони відступили» [2].
Із книги «Пятьдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.
