Хвала Аллаху, мир і благословення Аллаха Милосердного Мухаммаду, його сім'ї і тим, хто пішов за ним! Ас-Салям алейкум ва рахматуллахі ва баракатуху!
Ви стали свідками тривалої глобальної фінансової кризи, що спалахнула у Сполучених Штатах Америки, а потім поширилася на інші країни світу, які знаходяться під „опікою" капіталізму. А глобалізація зі згубними наслідками, що випливають з неї, призвела до того, що не залишилося жодної держави у світі, якою б малою або далекою вона не була, яка б урятувалася від нищівного полум'я цієї кризи.
Також ви стали свідками того, як увесь світ став пропонувати всілякі рецепти для подолання кризи. Були проведені різноманітні зустрічі та конференції на вищому рівні, подібно до зустрічі країн Євросоюзу, саміту G-20 у Вашингтоні або в Лімі, і т.п., де було запропоновано декілька пакетів «рішень» щодо кризи. Однак всі ці спроби вирішити цю кризу завершилися провалом. Кращим з цих рішень вдалося лише пом'якшити її вплив на лічені дні, години чи хвилини, після чого криза поверталася у свій первісний стан і знову продовжувала переслідувати ці держави.
Кожна людина, яка глибоко розмірковує про дії правлячої верхівки та економістів у наддержавах сьогоднішнього світу, помітить те, що вони поділяються на дві категорії щодо вирішення цієї кризи:
Перша категорія «закрила очі» на засадничі принципи порочного капіталізму, через існування яких, власне, і почалася ця криза. Ця група зосереджує свої зусилля на наслідки, повністю ігноруючи неспроможність основ. Вони розглянули зовнішні прояви кризи і зробили висновок про те, що фінансові організації загрузли в дефіциті ліквідних коштів, тому вирішили влити мільярди слідом за мільярдами, щоб утворити ліквідні кошти для цих організацій. Вони виявили застій і спад на фінансових біржах та інвестиційних ринках, і вирішили знизити процентну ставку на кредити, щоб активізувати кредитні операції, сподіваючись тим самим оживити ринки. Вони так само побачили те, що акції, векселі та фінансові облігації втратили більшу частину своєї цінності, і вирішили скупити вмираючі активи і безліч акцій, векселів та фінансових облігацій. Таким чином, ця група акцентує свою увагу на зовнішніх проявах кризи, ігноруючи неспроможність основ самої капіталістичної системи, що проявилася в її нездатності вирішити економічну проблему.
Тому зусилля цієї групи є лише тимчасовим наркозом, пом'якшувальним тягарем для подолання наслідків кризи, і тільки на деякий час. Але потім криза знову повертається до свого первинного руху і в більш руйнівній формі. Їхні дії асоціюються з прикладом людини, яка помітивши глибоку тріщину в стінах свого будинку, мчить, щоб принести трохи цементної суміші та фарби, щоб заповнити та покрити тріщину, а після цього, припускаючи, що вона вирішила проблему, йде, щоб трохи відпочити. Через деякий час тріщина знову з'являється і це не є дивним, тому що людина розглянула тільки тріщину, а не те, що її викликало, а саме слабкість в основі. Тому ця група не усунула причину кризи. Все, що їй вдалося, це тільки замаскувати кризу на деякий час.
Представники іншої категорії не стали закривати очі на неспроможність основних положень капіталізму, але, зайнявшись пошуком вирішення кризи, обмежили своє мислення межами виключно двох систем, виключаючи наявність третьої системи. Це комуністична система, яка потерпіла повну невдачу, і капіталізм, який тремтить у передсмертній агонії, але ще живий. Вони вважають, що капіталізм з усіма його помилковими шляхами і недоліками краще, ніж комуністичний соціалізм. Тому в процесі пошуку рішення вони звернулися до критиків капіталізму, якому вони закидають провину за сьогоднішню кризу, з питанням: «Чи є альтернатива?». Вони сказали це будучи впевненими в тому, що альтернативи не існує і в тому, що пропагандисти відмови від капіталізму не будуть пропонувати соціалістичний комунізм як рішення. Оскільки ця група та її економісти вважають, що існують тільки дві системи, які розглядають весь комплекс економічних питань: комунізм, який зазнав поразки і зник, і капіталізм, який виявився сьогодні на краю прірви.
Дивним є те, що ця група або не звернула уваги, або просто ігнорує економічну систему, яка має глибокі корені в історії, яка мала позитивний вплив на життя людей на землі, як жодна інша економічна система. Люди, що жили під покровом цієї системи, жили в безпеці, насолоджуючись економічно процвітаючим та стабільним життям, позбавленим криз протягом більш ніж тринадцяти століть! У ті часи траплялося таке, що службовці державної скарбниці ретельно шукали бідну людину длч того, щоб надати належне їй майно, але ... не знаходили. На противагу цьому сьогодні є мільйони бідних людей навіть у найбільш багатих країнах світу. Це - прямий результат економічних систем капіталізму і комунізму, які призвели до людських труднощів і страждань, і продовжують заподіювати людям нещастя. Знову ж таки дивним є те, що ця група не звернула уваги або відкрито ігнорує справедливу економічну систему Ісламу, яка протягом багатьох століть забезпечувала безпечне економічне життя і процвітання людям без страждання й експлуатації.
Вони продовжують обмежувати своє мислення межами цих двох економічних систем: або комуністична, або капіталістична. І так буває в будь-якому економічному дослідженні. Коли в економічному предметі досліджується власність, вони обмежують її тільки двома видами: або власником усього є держава і тоді це вважається державною власністю, або власником усього є приватний сектор і тоді це вважається приватною власністю, і немає в цьому випадку третього варіанту. Іншими словами, або держава володіє промисловістю, сільським господарством і торгівлею, що називається комуністичною соціалістичною власністю, або усім цим володіють компанії чи приватні особи, що називається приватною власністю і вільним ринком, і держава не має права втручатися у фінансові ринки.
Якщо б вони помізкували глибше над економічним предметом, то помітили б, що види власності відрізняються одна від одної. Володіння такими корисними копалинами, як метали, нафта і газ, відрізняється від володіння земельною ділянкою або будинком. Володіння нафтохімічними заводами або підприємствами, які виробляють енергію, або високотехнологічними заводами з виробництва озброєння відрізняється від володіння текстильною фабрикою, або заводом з виробництва залізних дощок для покриття дахів будівель, або кондитерської. Не порівняється так само володіння мережею залізниць, тролейбусами і трамваями з володінням автомобілем.
Якщо б вони об'єктивно розглянули ісламську економічну систему, то помітили б, що при визначенні видів власності, вона взяла до уваги реальність економічного предмета з точки зору її власності і затвердила три види власності, на відміну від затверджених іншими системами лише двох видів.
Громадська власність – це власність, прибуток від якої розподіляється серед нації після відрахувань на витрати. Вона охоплює поклади корисних копалин, є вони твердими, як метали, або рідкими, як нафта, або газоподібними, як природний газ. Все це є громадською власністю і жодна держава, приватна особа чи компанія, не має права володіти нею! Ця громадська власність належить всім громадянам держави, прибуток від якої розподіляється серед них у вигляді товарів або послуг після того, як будуть відраховані витрати.
Державна власність, - це об'єкти, що перебувають у розпорядженні держави, прибутком від яких розпоряджається так само держава, витрачаючи кошти на свій розсуд, наприклад, як державні інвестиції в сільськогосподарську галузь, торгівлю і промисловість, тобто в сферу, яка не є громадською власністю. Держава також витрачає кошти для встановлення балансу між людьми в обороті багатства, як це пояснюється в ісламській економічній системі.
Приватна власність - це все інше, крім перерахованого вище, і може знаходитися у володінні компаній чи приватних осіб в сільськогосподарській галузі, промисловості і торгівлі тим, що не входить в суспільну власність і державні володіння згідно з тим, що пояснюється в ісламській економічній системі.
Іслам дав цим видам власності точне визначення, яке дивує людський розум. Наведу лише два приклади:
1. Транспортні комунікації. Іслам розділив транспортні комунікації на наступні категорії: залізні дороги та електролінії, якими рухаються поїзди, трамваї, тролейбуси, і асфальтні дороги, якими рухаються автомобілі і громадський транспорт. Що стосується першого виду, то ці комунікації постійно задіюють частину об'єктів громадської значущості, а саме дороги. Наприклад, залізничні магістралі займають дорогу, на якій вони побудовані, або наприклад тролейбусні лінії, які займають частину поверхні дороги. В силу того, що дороги відносяться до об'єктів громадської значущості, які є громадською власністю, не допускається ні для держави, ні для компаній або окремих осіб володіння ними. Вони відносяться до суспільної власності і мають залишатися такими. Згідно цього поїзди, трамваї, тролейбуси і т.п. повинні відноситися до суспільної власності. Держава стежить і розпоряджається ними, розподіляючи отриману користь серед громадян, після вирахування витрат. Що стосується автобусів та автомобілів, то вони переміщуються по дорогах, не займаючи їх постійно, навпаки, інші люди можуть також вільно пересуватися ними. Тому автобуси та автомобілі можуть перебувати як у володінні держави, так і у володінні приватних осіб. Іншими словами, вони можуть бути як власністю держави, так і власністю компаній і індивідуумів.
2. Електрика використовується в якості енергії для забезпечення роботи виробничих об'єктів (заводів, фабрик і кондитерських) тобто як паливо для двигунів, а також у якості освітлення. Що стосується використання електрики у вигляді палива на виробничих об'єктах (заводах, фабриках і т.д.), то це відповідає слову «вогонь», що приводиться у благословенному хадисі: «Люди є співвласниками в трьох речах: воді, пасовищі і вогні». Тому «вогонь» і все, що входить в його зміст, як енергія та паливо, незалежно від того, отримані вони за допомогою спалювання деревини, вугілля, рідкого палива або електрики, є громадською власністю. Ані держава, ані компанії, ані індивідууми не мають права бути власниками джерел електрики, що використовується для роботи виробничих об'єктів, як заводи, фабрики та кондитерські. Навпаки, це є громадською власністю, а держава лише керує цим процесом і розподіляє його прибутки серед своїх громадян після вирахування витрат. Що стосується використання електрики для освітлення, то воно не входить до категорії громадської власності через те, що не визначається терміном «вогонь». Отже держава, індивідууми і компанії можуть володіти джерелом електрики, пов'язаним тільки з освітленням, як, наприклад, електричний генератор для освітлення приватного будинку або приватного офісу з тією умовою, щоб при його експлуатації не були задіяні об'єкти громадської значущості, тому що у цьому випадку це буде вважатися громадською власністю.
Я обмежусь тільки цими двома прикладами для демонстрації точності ісламського визначення трьох видів власності.
Незважаючи на те, що Іслам є вичерпною і всебічною системою, а не просто філософською ідеологією, яка загубилася на сторінках книг, і її складовою є економічна система, яка безперервно здійснюється протягом найдовшого періоду в історії, тим не менш, ця група капіталістів зволіла закрити очі й проігнорувати цей факт, не розглядаючи ісламську економічну систему як вирішення проблеми. Таким чином, ця група також зазнала поразки у розв'язанні кризи з причини того, що обмежила своє мислення цими двома системами, розробленими людьми, закрила очі на справжню економічну систему, ніби нічого не бачить. Якби вони відкрили очі, то не стали б питати один одного про альтернативу. Їх приклад - приклад того, хто має зір, але не бачить, але якщо він дійсно відкриє свої очі у пошуках альтернативи, то побачить рішення, яке є очевидним як білий день!
Безсумнівно, тільки ісламська економічна система в державі Халіфат здатна забезпечити безпечне і справедливе економічне життя, вільне від криз. Ця система послана від Аллаха, Господа світів, який є Творцем і знає те, що необхідно для Його творінь.
(أَلَا يَعْلَمُ مَنْ خَلَقَ وَهُوَ اللَّطِيفُ الْخَبِيرُ)
«Невже цього не буде знати Той, Хто створив, якщо Він - Проникливий, Знаючий?» (67:14)
Я молюся Аллаху за успіх цієї конференції і сподіваюся, що під час неї ви зможете оцінити й усвідомити, що економічна система Ісламу дійсно є єдиною системою, здатною забезпечити спокійне і економічно процвітаюче суспільство, вільне від лих і криз.
Ас-Салям алейкум!
07 Мухаррам 1430г.
03 січня 2009р.
