Адресовано Hanin Islem
Питання:
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракатуху.
Як ваші справи, о, наш шейху та шанований вчений? Дай Аллах, щоб у вас було усе у кращому виді.
Моє перше питання: Чи може партнер вийти із компанії тоді, коли він цього захоче, знаючи, що є певний строк, узгоджений заздалегідь і він складає один рік? Дайте відповідь, якщо можна з невеликими подробицями та доказами. Нехай благословить вас Аллах.
Моє друге питання: чи проводяться публічні торги з набавлянням ціни, де ціна збільшується надмірно, між торговцями до максимальної ціни, яка у багато разів перевищує початкову ціну, що призводить до збитку деяких торговців. Чи можна по шаріату торговцю збільшувати ціну до такого ступеню, що це призводить до збитку його суперника, а у деяких випадках банкрутству? Дайте відповідь з невеликим роз’ясненням та доказами, нехай благословить вас Аллах.
Моє питання третє: для уникнення збільшення ціни відбувається угода між комерсантами до початку публічного або приватного аукціону. Тобто деякі із них дають певну суму грошей іншим, щоб між ними не було збільшення ціни або щоб ціна не дійшла до максимальної. Який шаріатський закон стосовно таких грошей, які даються серед трейдерів? І який закон стосовно такого бізнес процесу? Якщо можна трохи детально і з доказами, нехай винагородить вас Аллах найкращим.
Я прошу пробачення за те, що затягнув та задав велику кількість питань, тому що я знаю розмір ваших обов’язків та відповідальності, нехай Аллах буде вашим помічником, дасть перемогу вашими руками, і дасть вам володарів сили, як дав Його любимцю Мухаммаду, нехай благословить його Аллах та привітає.
Відповідь:
Ваалейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракатуху.
Перше: твоє питання про строк компаньйонства.
1 – компанія в (арабській) мові означає дві або більше об’єднаних доль, частин, так щоб вони не відрізнялись одна від одної. Компанія у шаріатському значенні означає договір між двома або декількома сторонами, в якому вони домовляються здійснити певну фінансову угоду з метою отримання прибутку. У договорі компанії вимагається наявність пропозиції та прийняття разом, як і в усіх інших договорах. Пропозиція - це коли один говорить іншому, я буду співпрацювати з тобою у такій-то справі, а інший відповідає, я прийняв, тобто згоден .. важливо, щоб договір ніс у собі зміст компанії над чим-небудь.
Компанія дозволена в Ісламі, тому що при Посланці Аллаха ﷺ люди займались цим і він, мир йому, затвердив їх компанії. Ствердження Посланця Аллаха ﷺ, компаньйонства людей є шаріатським доказом про законність компанії. Абу Дауд передав від Абу Хурайри, що Пророк, мир йому, сказав: «Всемогутній та Великий Аллах говорить: «Я буду залишатись з двома товаришами, доки один із них не зрадить іншого, якщо ж один із них зрадить свого товариша, Я покину їх».
2 – Згадування періоду часу у договорі компанії не вимагається, щоб договір був дійсним, не треба згадувати час компаньйонства, тому що договір відбувся і нема невідомості у договорі, як це обстоїть наприклад з орендою, адже в оренді буде невідомість, якщо не згадати строк оренди. Договір з орендою не укладається і вважається не дійсним, якщо не згаданий час, незалежно від того, чи пов’язаний він з самою роботою, як наприклад оренда на побудову стіни або викопування колодязю і час пов’язаний з завершенням роботи, або час не пов’язаний з роботою і окремо, на декілька днів, місяця або роки …
3 – Розпуск компанії залежить від бажання кожного партнера, наприклад, два компаньйони укладають договір на виконання певної роботи, анулюють його тоді, коли хочуть.
У книзі «економічна система» про ліквідації компанії говориться наступне:
(Компанія є одним із дозволених шаріатом договорів, який анулюється при смерті, втраті розуму або розірванні договору з боку одного із компаньйонів, якщо компанія складається із двох осіб. Оскільки це є дозволеним договором, то у результаті вищезгаданих причин вона анулюється подібно представництву. Якщо один із компаньйонів помре, маючи розсудливого спадкоємця, то він може продовжити роботу компанії, отримавши від компаньйона право на розпорядження, і також може вимагати свою долю. Якщо один із компаньйонів почне вимагати анулювання компанії, то іншому треба відповісти на його вимогу. Якщо компанія складається із декількох компаньйонів, один із яких побажав вийти із компанії, а інші погодились продовжити спільну роботу, то компанія, яка існувала між ними, вважається розірваною, а триваюча спільна робота вважається оновленою між рештою інших працівників компанії. Проте треба розрізняти між розірванням компанії «мудараба» та іншими окрім неї. У компанії «мудараба», якщо працівник почне вимагати продажу товару, а володар капіталу – ділення товару, то треба відповісти проханню працівника, тому що його право знаходиться у прибутку, а прибуток можна виявити тільки за допомогою продажу. А що стосується інших видів компанії, якщо одна із сторін почне вимагати ділення, а інша – продажу, то треба відповісти проханню про ділення, а не про продаж). Кінець.
Це те, що ми прийняли (табанній) у випадку компанії без згадування строку, тому що строк не є необхідним для правильності контракту утворення компанії.
4 – Проте, якщо у договорі компанії говориться про строк, то тут вчені розійшлись у думках, і ти можеш слідувати за муджтахідом, іджтіхад якого тебе більше переконує у цьому питанні. Я приведу тобі погляди деяких вшанованих муджтахідів у цьому питанні:
- Дозволяється встановлювати час у договорі мудараба у Ханафітів та Ханбалітів, і якщо час сплив, то компанія анулюється.
- Малікіти та Шафііти вважають, що мудараба не обмежується яким-небудь часом, тому що його хукм, як сказали Малікіти: договір мудараба повинен бути без будь-якого строку. Тому що кожний із компаньйонів може залишити компанію тоді, коли забажає. А також, тому що , як сказали Шафііти – приводять до утискання компаньйона у своїй роботі. Говорить ан-Нававій у книзі ар-Равда: що мудараба не береться у рахунок роз’яснення про час…
Друге: твоє питання про продаж з набавлянням ціни на аукціоні:
1 – Продаж на аукціоні з набавлянням ціни дозволений, тобто продавець виставляє свій товарі покупцям і продає тому, хто заплатить більше. Доказ на це наступний:
Приводить Ібн Маджа від Анаса бін Маліка: «що до Посланця Аллаха ﷺ, прийшов один бідний чоловік із ансарів. Посланець Аллаха ﷺ, спитав його: «У тебе є що-небудь у домі?». Той відповів: «Так, у нас є підстилка, якою ми іноді прикриваємось, а іноді розстилаємо на підлозі. І іще у нас є глечик, із якого ми п’ємо воду». Посланець Аллаха ﷺ попросив принести ці речі. Коли той приніс, Пророк ﷺ взяв їх у ріки і спитав, хто хоче купити їх. Хтось сказав, що купить їх за один дірхем. Посланець Аллаха ﷺ спитав, чи може хто-небудь дати за них більше. Він повторив своє питання двічі або тричі, перш ніж хтось відповів, що дасть два дірхеми. Пророк ﷺ віддав йому ці речі,взяв за них два дірхеми. Потім він відав гроші ансару зі словами…».
2 – Проте, не можна у торгівлі набивати ціну «наджш»: тобто збільшувати ціну , але не для того, щоб купити, а для того, щоб обманути інших, щоб інші придбали річ по більш високій ціні…Аль-Бухарі приводить від Саіда бен аль-Мусайб, що він чув, як Абу Хурайра, нехай буде задоволений ним Аллах, сказав: Посланець Аллаха, мир йому та благословення Аллаха, сказав: «Не роздувайте ціни…». А також приводиться, що Ібн Умар, нехай буде задоволений ним Аллах, сказав: «Посланець Аллаха ﷺ заборонив наджш (роздування цін)».
Наджш – це роздування ціни на товар, коли компаньйон продавця збільшує ціну на товар, знаючи при цьому, що він не буде його купувати, але це робиться для того, щоб справжній покупець подумав, раз той підняв ціну до такого рівня, значить товар того вартий, і, обдурившись, він додає іще ціну для того, щоб купити.
3 – Також не можна, щоб покупці домовились один з одним принизити ціну товару, і узгодили не платити більше певної низької ціни … для того, щоб продавець віддав свій товар за цю дешеву ціну, тому що він не знаходить покупця, який платить більше. Зазвичай один комерсант домовляється з іншим і платить йому гроші, щоб він не збільшував ціну, дану першим, у результаті він платить низьку ціну за товар, а інші платять менше його згідно з угодою, внаслідок чого продавець віддає по дешевій ціні, тому що усі покупці платять менше згідно з угодою. Це є шахрайством. Приводить Ібн Хіббан у його сахіху від Зарра, від Абдулли, який сказав: Посланець Аллаха, нехай благословить його Аллах та привітає, сказав: «Той, хто обдурив нас, не має до нас відношення. Хитрість та обман в Пеклі». Приводить Ісхак Бен Рахавайх у його Муснаді від Абу Хурайри, що Пророк, нехай благословить його Аллах та привітає, сказав: «Хитрість і обман у Вогні». Вивів також аль-Базар у своєму Муснаді.
Окрім того, Всевишній Аллах заборонив привласнювати речі людей. Коли покупці роблять вигляд, що річ більше цього не варта і вона дешева, для того, щоб обманути володаря і купити у нього цю річ за безцінь, Всевишній Аллах говорить:
وَلا تَبْخَسُوا النَّاسَ أَشْيَاءَهُمْ
Не привласнюйте собі майна людей (07:85)
(Куртубі у його тафсірі аяту сказав: (не привласнюйте собі майна людей), слово (бахс) (нестача недооцінка). Це робиться засудженням та посмішкою над товаром, або обманом стосовно ціни, або шахрайством у обважуванні … Усе це є поїданням незаконних грошей…). Кінець.
Тому, якщо комерсанти домовились між собою купити чиїсь товар по дешевій ціні, і один платить гроші, щоб інші не піднімали ціну, по якій один із них хоче купити, тобто вони домовляються не платити більше тієї ціни, за яку хоче купити один із комерсантів, в обмін на те, що він заплатить гроші решті інших, то це є храмом. Тому що є шахрайством та обманом продавця, щоб він продав по дешевій ціні. Отож, гроші, які ви берете за це у комерсанта, є харамом.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
12 Рабіъ ус-сани 1435 р.х.
12.02.2014 р.
Низка відповідей аміра Хізб ут-Тахрір, шейха Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта, на питання відвідувачів сторінки у Фейсбуку.
Відповідь можна подивитись на сторінці аміра у Фейсбуку:
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=258379010996850
