Адресовано Баширу аль-Хіляфату-ль-Кадіма
Питання:
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракатуху.
Наш любий Шейх, нехай Аллах допоможе тобі у твоїй справі і направить на шлях, яким Він вдоволений.
У книзі “Ісламська особистість” 3-й том я прочитав тему аналогії (кияс), мою увагу привернуло те, що хізб доводить, що кияс є шаріатським доказом, використовуючи категоричні (катій) та інші, не категоричні гадані (зонній) докази. Однак коли він відповідає тим, хто вважає одностайну думку праведних сподвижників та інші одностайні думки доказом, то говорить, що їх докази гадані (зонній) і непридатні бути доказом. Можуть викликати докази, як кажуть, спираючись на обвинувальному висновку. Може бути, хізб просто говорить і ознайомлює із зонній доказами, тоді чому б не вказати на це, тим паче, що книгу було перевидано декілька разів?
Також, я бачу — я вважаю що помиляюсь — що вказівки категоричних доказів на кияс не є явними, очевидними у своїй вказівці, а вони виведені з доказів, тобто: якщо в категоричному тексті існує мотив закону (іллат хукму), то цього достатньо для дозволу використання аналогії (киясу). Я відчуваю, що такий доказ не є очевидним, явним.
Інше питання:
Деякі люди дають пекарю у загальній пекарні мішок борошна і беруть в обмін певну кількість хліба кожного дня на протязі місяцю наприклад, чи є це дозволеним? І чи входить це в контекст оренди чи продажу, у той час коли обидві сторони ясно не домовляються про ці дві речі?
Я сподіваюсь на скоре отримання відповіді на питання, якщо це можливо. Нехай Аллах допоможе вам і дасть перемогу та зміцнення уммі й об'єднає нас в ісламській державі (Дар уль-Іслам), вассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.
Відповідь:
Ваалейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракатуху.
По-перше, що стосується аналогії, її доказом є текст, у якому приводиться мотив і якщо мотив приводиться в Корані, то його доказом є Коран, а якщо в Сунні, то доказ аналогії буде з Сунни.
Це явний, прямий, ясний доказ, як ти кажеш: "Я відчуваю, що такий доказ не є очевидним, явним”?
Подивись докази мотиву (іллят), там ти знайдеш відповідь:
• Візьми, наприклад слова Всевишнього Аллаха:
كَيْ لا يَكُونَ دُولَةً بَيْنَ الأغْنِيَاءِ مِنْكُمْ
щоби не дісталася вона багатим серед вас. (59:07)
Тепер дай відповідь на питання: чи може халіф дати з державної власності бідним і не дати багатим?
Відповідь звісно — так. Тепер продовження питання: який доказ на це? Хіба відповіддю не будуть слова Аллаха: (щоби не дісталася вона багатим серед вас. (59:07))?
• Візьми, наприклад хадіс: «…і за овець, що вільно пасуться, якщо їх кількість — сорок, то з них одна вівця…» Абу Дауд.
Тепер дай відповідь на наступне питання: за овець, які годуються дома і не пасуться на волі, чи є за них закят?
Відповідь — звісно немає закяту. А тепер завершення питання, який на це доказ?
Хіба відповіддю на це питання не буде хадіс Посланця Аллаха ﷺ: «…і за овець, що вільно пасуться, якщо їх кількість — сорок, то з них одна вівця…» Абу Дауд.
Таким чином, ти бачиш, що докази ясні з цього питання.
Але якщо ти мав на увазі, кажучи “не є явним” що мотиви, які містяться в текстах, які є темою аналогії, не завжди бувають явними, бувають явними і непрямими”, тобто іллят повинен бути викладений шаріатським текстом відкрито чи непрямо, шляхом виведення, або ж порівняльним шляхом. І це правильно, наприклад: “...Запитувати дозволу і було велено через (такі) погляди!”, приводить Бухарі. Явний іллят це «через». А «які вільно пасуться» це іллят непрямий, що вказує, тому що це опис... Якщо ти це мав на увазі, то тоді вірно, але це вже інша тема, пов'язана з докладними, детальними доказами. А що стосується загального, фундаментального доказу, то він вказує на те, що Коран і Сунна категоричні, отже, кияс також категоричний як Коран і Сунна, і це не стосується детальних доказів. Таим буває детальний доказ явного і непрямого ілляту, і вони характерні/відмінні.
Що стосується твого коментаря про те, що говориться у книзі: "реальність киясу доведена категоричним і гаданим (катій і зонній) шаріатськими доказами". І твоє зауваження правильне. І хоча доказ використовується в усуль фікху (основі фікху) і в фікху, його значення і вказівка відрізняється у плані категоричності (катій) і припущення (зонній). Але оскільки тема стосується доказів усуль фікху, то краще обмежуватися категоричним доказом, не приводячи (зонній) гаданий. Отже, краще виправити і ми виправимо, за допомогою Аллаха. До відома, я говорив у книзі “тайсіру-ль-вусуль іля-ль-усуль” (полегшення досягнення усуля) наступне:
“Доказова сила киясу виходить з сили доказів пов'язаних з іллятом, тобто з Корану, Сунни та іджма, і як ми вже говорили, доказова сила Корану, Сунни та іджма непохитні, а отже, непохитний і доказ киясу.
Посланець Аллаха ﷺ вказав на використовування аналогії, і коли його ﷺ, спитали про виконання паломництва...”, кінець.
По-друге: Що стосується вашого другого питання щодо продажу борошна за хліб, то це, брате мій, не нове питання, факіхи дослідили його в їх першу епоху, і вони розійшлися у думках. Це їх розходження пов'язане з відповіддю на це питання:
Якщо продукти, які відносяться до лихварства, змінилися після певної процедури, як наприклад, пшениця стала борошном, тістом чи хлібом тощо, чи залишається цей продукт одним класом, тобто чи продовжує цей продукт називатися пшеницею, а отже, його не можна продавати окрім як “рівноцінно і з рук у руки”? Або ця річ стала іншим продуктом? А чи є цей новий продукт з роду лихварських, і його можна продавати з різницею в цілі але тільки з рук у руки? Чи це інший клас продукту, він не лихварський і його можна продавати з відстрочкою, в борг або в кредит? Таким ось чином, вони розглянули питання:
1 – Ті, хто порахував, що ці продукти одного роду, у них з'явилася проблема в тому, що паритет не є можливим, як виміряти чи зважити пшеницю за хліб, або борошно з тістом тощо. Тому вони сказали, що не можна продавати пшеницю за хліб і борошно, через неможливість паритету.
2 – Інші сказали, що це два різного роду продукти, але ці продукти є лихварськими, тобто пшениця, борошно і випічки з роду лихварських продуктів... Тому вони сказали, що оскільки ці продукти різних класів, то можна їх продавати, тобто можна продавати пшеницю за борошно чи хліб, як вам завгодно, але з рук у руки.
3 – Інші сказали, що це продукти різного роду, і продукт, який пішов з пшениці не є лихварським, оскільки це вже дещо інше, і тому хліб і тісто не є з роду лихварських продуктів. Отже, може продавати пшеницю за хліб чи борошно так, як вам це завгодно, а також у борг, кредит чи у розстрочку, тому що вони не є лихварськими різновидами, тобто пшениця продається за інший вид товару, що не є з роду лихварських.
• Відповідно, думки вчених розійшлися щодо цього питання. І я приведу тобі думку деяких почесних вчених:
А - Думка Шафіі щодо заборони продажу:
Приводиться в “аль-маджмуа” у Нававій, Шафіїтського мазхабу, який помер у 676 р.х: “ Не можна продавати борошно за хліб, тому що хліб це борошно, змішане з водою, сіллю і потримане у вогні, а це не дає паритету; також тому, що хліб за вагою, а пшениця за мірою, отже неможливо знати рівність між ними ”.
Б - Думка Абу Ханіфи щодо недопустимості продажу:
Приводиться у книзі “аль-бінаяту шарху-ль-хідая”, автором якої є Бадр аль-Дін Айні, Ханафітського мазхабу, померлий у 855 г.х.: “Абу Ханіфа сказав, що немає блага в цьому, тобто у продажі хлібу за пшеницю чи борошно, це означає харам”.
В - Думка двох учнів Абу Ханіфи (Абу Юсуф і Мухаммад) про дозвіл продажу з різницею в ціні, але з рук у руки:
Приводиться в книзі “аль-бінаяту шарху-ль-хидая”: “ можна продавати хліб за пшеничне борошно з різницею в ціні, але тільки з рук у руки”, і продовжують: “ продаж хлібу за хліб з різницею в ціні, ваго чи кількістю допустимий ”, як сказали Абу Юсуф і Мухаммад, нехай милується над ними Аллах”.
Приводиться у книзі “аль-бінаяту шарху-ль-хідая”: “ перша фетва ” означає “ допустимо продавати хліб за пшеницю і борошно ”.
Г - Думка Абу Юсуфа дозволяє продавати в борг і в розстрочку (тобто не з рук у руки).
Приводиться у книзі “аль-бінаяту шарху-ль-хідая”: “ дозволяється продавати пшеницю в борг, також і хліб у Абу Юсуфа”.
І будь якій з цих думок, докази якої тебе переконали більше, ти можеш слідувати, нехай прибуде з тобою Аллах.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
07 Рабі ус-сані 1435 р.х.
07.02.2014 р.
Відпові аміра Хізб ут-Тахрір, шейха Ата ібн Халіля Абу ар-Рашта на питання відвідувачів його сторінки у Facebook.
Відповідь можна подивитися на сторінці аміра у Facebook:
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=258379010996850
