Питання:
Ас-саляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятух!
У книзі «Ісламська особистість» ІІІ том, у темі «Хадіс Хасан», після слів щодо розділення його на два види, приводиться наступне:
«Необхідно, щоб його передавачі були відомі своєю правдивістю і довір’ям, однак які не досягли у цих якостях передавачів достовірного (сахіх) хадісу. Хасан хадіс приводиться у якості доказу так само як і сахіх. Те ж, що передане у книгах імамів, їх учнів та інших вчених та факіхів, вважається гарним (хасан) хадісом і придатний для приведення у якості доказу, оскільки вони приводили його у якості доказу на хукм або ж вивели (істінбат) з нього хукм. Він є хасан хадісом усе одно, чи приведений він у книгах з усуль фікху або з фікху, однак за умови, що це відомі визнані книги, такі як «Мабсут», «аль-Умм», «Мудаввана аль-Кубра» та подібні до них, але не такі як книга аль-Баджурі, Шаншурі та подібні до них. Те ж, що приводиться з хадісів у книгах з тафсіру, то на них не звертається уваги, навіть якщо це тафсір імама-муджтахіда. Це тому, що хадіс у них приводиться для роз’яснення (тафсіру) аяту, а не для виведення хукму, оскільки між ними існує різниця: муфассіри (тлумачі Корану) зазвичай не поглиблюються у перевірці хадісів, які приводять у своєму роз’ясненні. Саме тому подібні хадіси не враховуються виключно за своєю наявністю у книгах тафсіру, як це відбувається з хадісами у книгах з фікху імамів та вчених, навпаки, неодмінно необхідно дослідити цей хадіс, нехай навіть шляхом слідування: запитуючи про нього в мухаддісів або повертаючись до прийнятих книг з хадісу (збірок хадісу)». Кінець цитати.
Питання: як ми прийшли до того, що хадіси, які приводяться у якості доказу вченими фікху або усуля у відомих прийнятих книгах з фікху та усулю, вважати гарними – хасан? Хіба наше довір’я їх знанням і їх положенню достатньо, щоб вважати те, що приводиться ними у якості доказу достовірним від Посланця Аллаха ﷺ, знаючи, що великі імами досягли успіху у знаннях науки хадіс?
І як розуміти слова Імама Шафіі та інших імамів: «Якщо хадіс достовірний, то киньте мої слова об стіну»? наче в них вказівка до дослідження того, що він сказав і поглибленню в них? І хіба достатня передача хадісу в одній з основних прийнятих книг з фікху або усулю, або книги одного з мазхабів, або ж необхідна його передача у прийнятих книгах кількох мазхабів.
Хай Аллах допоможе вам і подбає про вас! Від Аля ад-Дін Абдуллах (علاء الدين عبد الله).
Відповідь:
Ва алейкум ас-салям ва рахматуллахі ва баракятух!
Якщо один зі вчених або муджтахідів, яким довіряють, привів будь-який хадіс у якості доказу, це означає, що даний хадіс неодмінно є у нього придатним у якості доказу з точки зору відношення цього хадісу до Посланця Аллаха ﷺ, оскільки він витягує з нього Шаріатський хукм. І не видається можливим, щоб він приводив у якості доводу хадіс, який у нього не є доводом. Приведення імамами хадісу у якості доказу, а особливо з першого покоління вчених, а також приведення цього хадісу доказом факіхами викликає в нас довір’я до цього хадісу у приведенні його як доказу, так само як і вони приводили його у якості доказу, а також дозволяє нам вважати його хадісом хасан, спираючись на довір’я до цих вчених і їх богобоязливості. Це не означає прийняття усіх хадісів, приведених у книгах з фікху або усуль. Можливо, ми станемо перевіряти хадіс із книги якогось імама і нам стане очевидна його слабкість згідно з нашим усулем, і ми не приймемо його. І можливо, ми станемо перевіряти хадіс, приведений у книгах з хадісу, яким довіряють, і нам також стане очевидна його слабкість згідно з нашим усулем, тоді ми відкинемо його.
Однак прийняття хадісу і його відкинення спирається на знання і має свої основи. У книзі Ісламська особистість І том, у розділі «Хадіс макбул (щ приймається) і хадіс мардуд (щ відкидається)» приводиться:
«З розділення вченими хадісів на сахіх, хасан і даїф розуміється, що сахіх і хасан хадіси – це хадіси, які використовуються у якості доказу, а даїф – не використовується. Приймається хадіс або відкидається – залежить від його санада, передавачів і матна. Якщо у санаді хадісу не упущено передавача, упущення якого приводить до відсутності справедливості (таділ) упущеного передавача, а також відсутня дискредитація передавача, а матн хадісу не є недостатнім і не суперечить Корану, мутаватір сунні або категоричній одностайності сподвижників, то у такому випадку хадіс приймається, їм керуються і він використовується як шаріатський доказ, будь то хадіс сахіх або хасан.
Якщо хадіс не відповідає цим якостям, то він відкидається і не використовується як доказ.
Неможна виказувати надмірну суворість у відкиданні хадісу допоки можна приймати його згідно з вимогами санада, передавача і матна, особливо якщо його приймає більшість вчених і використовують усі факіхи, то він гідний прийняття, навіть якщо не відповідає умовам сахіх хадісу, оскільки він відноситься до хасан хадісу. Так само як неможна виказувати надмірність у відкиданні хадісу, так само неможна виказувати послаблення відносно прийняття хадісу, щоб не прийняти хадіс, у якого санад або передавач, або матн є мардуд». Кінець цитати.
Також приводиться у тій самій книзі у розділі «Визнання хадісу як доказ у шаріатських законах» наступне:
«…Проте, хабар ахад, який може бути доказом в області шаріатських законів, це сахіх і хасан хадіси. Що стосується даїф хадісу, то він абсолютно непридатний бути шаріатським доказом. Якщо хтось приводить даїф хадіс у якості доказу, то не вважається, що він привів шаріатський доказ. Однак визнання хадісу як сахіх або хасан здійснюється тим, хто приводить його у якості доказу, якщо він має здатність розуміти хадіси, але не усіма мухаддісами. Справа в тому, що існують передавачі, які вважаються надійними або відомими деякими мухаддісами, і ненадійними або невідомими іншими мухаддісами. Існують хадіси, які недостовірні за одним шляхом і достовірні за іншим. Є існади, які недостовірні у деяких мухаддісів і достовірні в інших. Існують хадіси, які не визнані деякими мухаддісами і дискредитовані, але визнані іншими мухаддісами і використані у якості доказів. Є хадіси, які дискредитовані деякими мухаддісами, але прийняті факіхами і використані ними у якості доказів. Примушення людей визнавати хадіс як сахіх або хасан у силу якоїсь думки або усіх думок є неправильним, а також суперечить самій реальності хадісів. Так само як неможна квапливо приймати хадіс без розгляду його достовірності, також неможна квапливо дискредитувати його і відкидати лише через те, що один з мухаддісів дискредитував його передавача, оскільки є ймовірність того, що цей хадіс прийнятий іншим передавачем. Також неможна поспішно дискредитувати його і відкидати лише через те, що один з мухаддісів відкинув його, оскільки існує ймовірність, що хадіс прийнятий іншим мухаддісом, або через те, що мухаддіси відкинули його, оскільки існує ймовірність, що імами та факіхи привели його у якості доказу. Неможна квапливо дискредитувати хадіс і відкидати його за виключенням, якщо відомо, що його передавач дискредитований усіма, або якщо хадіс усіма відкинутий (мардуд), або хадіс використаний у якості доказу виключно деякими факіхами, які не мають розуміння в хадісах. У таких випадках хадіс дискредитується і відкидається. Відносно хадісу обов’язково повинні мати місце обачність і міркування до того, як дискредитувати його або відкидати. Той, хто уважно вивчає хадіси і їх передавачів, знаходить багато розбіжностей у цій області серед мухаддісів. Існує безліч прикладів цьому.
Наприклад, Абу Давуд передав від Амра Ібн Шуайба, який передав від свого батька, а той від його діда, який сказав: «Посланець Аллаха ﷺ сказав:
"المؤمنون تتكافأ دماؤهم، ويسعى بذمتهم أدناهم، ويجير عليهم أقصاهم، وهم يد علي من سواهم، يرد مشدهم على مضعفهم، ومستريهم على قاعدهم"
«Мусульмани усі рівні. Кожен з них захищає і дбає один про одного. Вони єдні проти інших. Сильний захищає слабкого, багатий допомагає бідному». У відношенні передавача цього хадісу, Амра Ібн Шуайба, є деякі відомі розмови, але, не дивлячись на це, багато хто використав цей хадіс у якості доказу, а інші відкинули…». Кінець цитати.
Таким чином, хадіс, який використовували відомі довірені факіхи і вчені усуль фікху, вважається хасан. І не обов’язково для прийняття його у якості хадісу хасан, щоб він приводився у багатьох книгах. Достатньо того, що цей хадіс приводиться у тому степеню, який забезпечує нам впевненість у правильності застосування його як доказу. Разом з тим, коли такий хадіс зустрічається у багатьох книгах і різноманітних мазхабах, то це тільки збільшує впевненість у ньому для використання у якості доказу.
Що ж стосується слів імама Шафіі, то вони вірні, і не суперечить сказаному нами. У такому випадку ми використовуємо докази у відповідності з усулем, якому ми слідуємо, з позиції суміщення між доказами (джам), або перевазі одного над іншим (тарджих), як це відоме з книг усуль фікх.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта.
28 Зуль-када 1435х.
23/09/2014
Серія відповідей аміра Хізб ут-Тахрір Ата ібн Халіля Абу ар-Рашти на питання відвідувачів його сторінки у Facebook
http://www.hizb-ut-tahrir.info/info/index.php/contents/entry_39877
