Питання:
Шановний, питання стосується Ваших слів «Хіба немає серед вас праведного чоловіка, який покінчить з рувайбідат (сучасні правителі-агенти у мусульманських країнах), відновить сиру ансарів і допоможе нам у встановленні правління Ісламу – Халіфату за методом пророкування…»? Я хочу вказати Вам на хадіс Пророка ﷺ:
إذا رأيتم الناس قد مرجت عهودهم، وخفت أمانتهم، وكانوا هكذا» وشبك بين أصابعه، قال: فقمت إليه، فقلت: كيف أفعل عند ذلك، جعلني الله تبارك وتعالى فداك؟ قال: «الزم بيتك، وابك على نفسك، واملك عليك لسانك، وخذ ما تعرف، ودع ما تنكر، وعليك بأمر خاصة نفسك، ودع عنك أمر العامة
«Якщо ви побачите, як прийдуть у розлад домовленості людей, став легковагим їх аманат (вірність, надійність) і вони будуть ось такими такими…», – і він сплів пальці між собою. Сказав (інша людина): «Я встав до нього і сказав: «Як мені вчинити у такому випадку, хай Аллах Благословенний і Піднесений зробить мене викупом за тебе?»». Він ﷺ сказав: «Не залишай свою оселю, плач над своєю душею, утримуй свій язик, бери те, що знаєш і відкинь те, що засуджуєш. Ти повинен займатися собою і відкинути від себе громадське заняття».
Тут є суперечність між наказом Посланця ﷺ і тим, до чого Ви нас закликаєте. Хай Аллах благословить вас. Питання від від Nbiha Essam.
Відповідь:
Хадіс, про який Ви говорите, приводиться у Абу Дауда в його «Сунані» наступним чином: «Передав нам Харун ібн Абдуллах від Фадля ібн Дукейна, від Юнуса ібн Абу Ісхака, від Гіляла ібн Хаббана Абу аль-Аля, який сказав, що йому передав Ікріма від Абдуллаха ібн Амр ібн аль-Аса, який сказав: «Ми були з Посланцем Аллаха ﷺ, коли він згадав про фітну і сказав:
إِذَا رَأَيْتُمُ النَّاسَ قَدْ مَرِجَتْ عُهُودُهُمْ، وَخَفَّتْ أَمَانَاتُهُمْ، وَكَانُوا هَكَذَا
«Якщо ви побачите, як прийдуть у розлад домовленості людей, став легковагим їх аманат (вірність, надійність), і вони будуть ось такими…», - і він сплів пальці між собою. Одна людина сказала: «Я встав до нього і сказав: «Як мені вчинити у такому випадку, хай Аллах Благословенний і Піднесений зробить мене викупом за тебе?»». Він ﷺ сказав:
الْزَمْ بَيْتَكَ، وَامْلِكْ عَلَيْكَ لِسَانَكَ، وَخُذْ بِمَا تَعْرِفُ، وَدَعْ مَا تُنْكِرُ، وَعَلَيْكَ بِأَمْرِ خَاصَّةِ نَفْسِكَ، وَدَعْ عَنْكَ أَمْرَ الْعَامَّةِ
«Не залишай свій дім, плач над своєю душею, утримуй свій язик, бери те, що знаєш і відкинь те, що засуджуєш. Ти повинен займатися собою і відкинути від себе громадське зайняття»»».
Цей хадіс та інші хадіси про різного роду фітну кажуть про те, як бути у тому положенні, коли змішується правда з брехнею, а істина не видна…Той, хто не розуміє поточного положення справ, той, у відповідності з Шаріатом, повинен залишатися у своєму будинку, допоки не відділиться правда від брехні, а потім він повинен піти разом з правдою.
Той, хто роздумує над тим, про що говориться в хадісі, стає впевненим саме у такому розумінні…Подивіться на слова «وكانوا هكذا» («і вони будуть ось такими») і на роз’яснення ріваяту, де є вказівка на те, що супроводжувало його ﷺ слова: «وشبك بين أصابعه» («і він сплів пальці між собою»), тобто він ﷺ змішав пальці рук, вказуючи на заплутані відносини між людьми, ситуація з якими незрозуміла. Усе це вказує на відсутність ясності того, де знаходиться правда, а де – брехня, на відсутність відмінності між ними. У такому випадку шаріатський хукм каже про те, що неможна вживати будь-яких дій, допоки не проясниться правда від брехні, після чого необхідно піти разом з правдою.
Позиція мусульманина – на боці правди, усе одно, стосується це наказу схвалюваного, або заборони засуджуваного, або надання допомоги пригнобленому, або трудомісткої роботи із пошуку допомоги від володарів сили для встановлення Ісламської держави, коли її немає. Усе це – справи, які зобов’язує робити Шаріат, і на це маються наступні докази:
1. У наказі схвалюваного і забороні засуджуваного:
Сказав Всевишній:
وَلْتَكُنْ مِنْكُمْ أُمَّةٌ يَدْعُونَ إِلَى الْخَيْرِ وَيَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَيَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنْكَرِ وَأُولَئِكَ هُمُ الْمُفْلِحُونَ
«Хай серед вас буде група людей, які будуть закликати до добра, веліти схвалюване і забороняти засуджуване. Саме вони виявляться тими, хто досяг успіху». (3:104).
Також сказав Всевишній:
كُنْتُمْ خَيْرَ أُمَّةٍ أُخْرِجَتْ لِلنَّاسِ تَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَتَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنْكَر
«Ви є кращою з общин, яка з’явилася на благо людства, веліючи робити схвалюване, утримуючи від засуджуваного» (3:110).
Вивів Ахмад від Абдуллаха ібн Амра: «Я чув, як Посланець Аллаха ﷺ казав:
إذا رأيتم أُمتي تَهَابُ الظالم أن تقول له: إنك أنت ظالم، فقد تُوُدِّعَ منهم
«Якщо ви побачили, як моя Умма боїться сказати тирану: «Ти – тиран», отже, він поставлений з їх числа»».
Вивів Абу Дауд: «Сказав Абу Бакр: «Ми чули Пророка ﷺ, як він сказав:
إِنَّ النَّاسَ إِذَا رَأَوُا الظَّالِمَ فَلَمْ يَأْخُذُوا عَلَى يَدَيْهِ، أَوْشَكَ أَنْ يَعُمَّهُمُ اللَّهُ بِعِقَابٍ
«Якщо люди побачили тирана і не схопили його за руку, то вони скоро будуть разом з ним покарані Аллахом»»».
Вивів ат-Тірмізі від Хузейфи (р.а.), від Пророка ﷺ, який сказав:
وَالَّذِي نَفْسي بِيَدِهِ، لَتَأْمُرُنَّ بِالمَعْرُوفِ، وَلَتَنْهَوُنَّ عَنْ المُنْكَرِ أَوْ لَيُوشِكَنَّ اللهُ أَنْ يَبْعَثَ عَلَيْكُمْ عِقَابًا مِنْهُ ثُمَّ تَدْعُوْنَهُ فَلا يُسْتَجَابُ لَكُمْ
«Клянусь тим, у Чиїй долоні моя душа, ви неодмінно будете наказувати схвалюване і неодмінно будете забороняти засуджуване або ж неодмінно прийдете до того, що Аллах знайте для вас покарання від Себе, після чого ви будете закликати до Нього, але Він не відповість вам».
Вивели ат-Тірмізі і Абу Дауд від Ібн Масуда (р.а.), який сказав: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:
كَلاَّ، وَاللهِ لَتَأمُرُنَّ بالمَعْرُوفِ، وَلَتَنْهَوُنَّ عَنِ المُنْكَرِ، وَلَتَأخُذُنَّ عَلَى يَدِ الظَّالِمِ، وَلَتَأطِرُنَّهُ عَلَى الحَقِّ أطْرًا، وَلَتَقْصُرُنَّه عَلَى الحَقِّ قَصْرًا، أَوْ لَيَضْرِبَنَّ اللهُ بقُلُوبِ بَعْضِكُمْ عَلَى بَعْضٍ، ثُمَّ ليَلْعَننكُمْ كَمَا لَعَنَهُمْ
«Але ні! Клянусь Аллахом, ви неодмінно будете наказувати схвалюване, неодмінно будете забороняти засуджуване і будете неодмінно хапати гнобителя (тирана) за руку. І ви неодмінно будете згинати його перед істиною, ви неодмінно будете обмежувати його істиною, або ж Аллах зіштовхне ваші серця одне з одним, а потім прокляне вас, як прокляв їх»».
Вивели ат-Тірмізі і Абу Дауд від Абу Саїда аль-Худрій (р.а.), від Пророка ﷺ, який сказав:
أفْضَلُ الجِهَادِ كَلِمَةُ عَدْلٍ عِنْدَ سُلْطَانٍ جَائرٍ
«Кращий джихад – це благородне слово (звернене до) несправедливого правителя».
Вивів Нісаї від Абу Абдуллаха Таріка ібн Шихаба аль-Бальджалій аль-Ахмасій (р.а.). Він розповідає, що якось один чоловік спитав Пророка ﷺ, помістивши свою ногу у шкіряне стремено: «Який джихад є найкращим?». На що Пророк ﷺ сказав:
كَلِمَةُ حَقٍّ عِنْدَ سُلْطَانٍ جَائرٍ
«Слова істини перед несправедливим правителем».
2. У наданні допомоги пригнобленому:
Сказав Всевишній:
وَإِنِ اسْتَنْصَرُوكُمْ فِي الدِّينِ فَعَلَيْكُمُ النَّصْرُ
«Якщо вони попрохають вас про допомогу у справах релігії, то ви повинні допомогти» (8:72).
Вивів Бухарі у своєму «Сахіху» від Абдуллаха ібн Умара (р.а.), що Посланець Аллаха ﷺ, сказав:
المُسْلِمُ أَخُو المُسْلِمِ لاَ يَظْلِمُهُ وَلاَ يُسْلِمُهُ... وَمَنْ فَرَّجَ عَنْ مُسْلِمٍ كُرْبَةً، فَرَّجَ اللَّهُ عَنْهُ كُرْبَةً مِنْ كُرُبَاتِ يَوْمِ القِيَامَةِ
«Мусульманин – брат мусульманину, не пригноблює його і не зраджує його. Той, хто позбавить мусульманина від суму, того Аллах позбавить від одного з сумів Судного Дню».
Також він вивів від Анаса (р.а.), який сказав: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:
انْصُرْ أَخَاكَ ظَالِمًا أَوْ مَظْلُومًا
«Допоможи своєму братові, гнобителю або пригнобленому».
Йому сказали: «О Посланець Аллаха! Ми допоможемо пригнобленому. А як допомогти гнобителю»? Він ﷺ сказав:
تَأْخُذُ فَوْقَ يَدَيْهِ
«Ви візьмете його за руку (тобто завадите йому пригноблювати когось)»».
Також він вивів від аль-Бараа ібн Аріба (р.а.):
أَمَرَنَا النَّبِيُّ صلى الله عليه وسلم بِسَبْعٍ، ... وَنَصْرَ المَظْلُومِ
«Пророк ﷺ наказав нам сім (вчинків): …і надавати допомогу пригнобленому».
3. У проханні допомоги від володарів сили для встановлення Ісламської держави, коли її немає:
Вивів Ібн Хішам у його «Сирі»: «Сказав Ібн Ісхак: «Посланець Аллаха ﷺ, коли наставали сезони (Хаджу), пропонував себе племенам арабів, закликаючи їх до Аллаха, розповідаючи їм про те, що він ﷺ – Пророк, посланий Аллахом. Він ﷺ звертався до них, щоб вони визнали його і надали йому підтримку, щоб роз’яснилося для них те, з чим він ﷺ був посланий Аллахом»».
Вивів Абу аль-Фатх Фатх уд-Дін у книзі Уюн аль-Асар («عيون الأثر»): «Згадує Касім ібн Табіт… від Алі ібн Абу Таліба про те, як він і Абу Бакр виступили у похід разом з Посланцем Аллаха ﷺ… Сказав Абу Бакр: «Від кого ви, люди?». Вони сказали: «Від Шайбана ібн Таляба». Тоді Абу Бакр звернувся до Посланця Аллаха ﷺ, сказавши: «Ці люди – цвіт свого народу. Серед них – Мафук ібн Амр, Хашим ібн Кабійса, Мусанна ібн Харіса, Нуман ібн Шарік…». І сказав Абу Бакр: «До вас доведено, що він – Посланець Аллаха? Це так». Мафрук сказав: «До нас дійшло, що він каже так. Так до чого ти закликаєш, о брат курайшитів?» Посланець Аллаха ﷺ наблизився до нього і сказав:
أَدْعُو إِلَى شَهَادَةِ أَنْ لا إِلَهَ إِلَّا اللَّهُ وَحْدَهُ لَا شَرِيكَ لَهُ وَأَنِّي رَسُولُ اللَّهِ، وَأَنْ تُؤْوُنِي وَتَنْصُرُونِي
«Я закликаю до свідчення, що немає бога, окрім Аллаха Єдиного, у Якого немає співтовариша, і що я – Посланець Аллаха, щоб ви повірили в мене і надали мені допомогу».
Потім він сказав Ханію…і він захотів, щоб у його промові брав участь Мусанна ібн Харіса, сказавши: «Це – Мусанна ібн Харіса, наш шейх та воїтель!». Мусанна сказав: «Я почув твоє звернення, о брат курайшитів. Ми прийшли з вузької місцевості між Ямамою та Самамою. Посланець Аллаха ﷺ спитав:
ما هذان الصريين
«Що це за дві місцевості?».
Мусанна відповів: «Ріки Кісри і вода арабів…У нас із Кісрою є договір, згідно з яким ми не будемо нічого змінювати і не будемо давати притулку тому, хто прийде з чимось іншим. Якщо тобі до душі, щоб ми дали тобі притулок і надали підтримку у межах договору з Кісрою, то ми візьмемося за це».
Посланець Аллаха ﷺ відповів йому:
مَا أَسَأْتُمْ فِيَّ الرَّدَّ إِذْ فَصُحْتُمْ فِي الصِّدْقِ، وَإِنَّ دِينَ الله لن ينصره إلا من حاط مِنْ جَمِيعِ جَوَانِبِهِ
«Ви не відповіли погано, коли красномовно сказали правду. Але воістину, релігії Аллаха не допоможе ніхто, окрім тих, хто буде оберігати її від усіх сусідів (тобто оберігати Ісламську державу від усіх сусідніх країн)»».
Таким чином Посланець Аллаха ﷺ прохав про допомогу від володарів сили з числа племен, щоб вони прийняли Іслам і надали йому ﷺ підтримку, щоб встановити закони Аллаха серед них, але вони не відповідали, допоки цього бажав Аллах. Потім Посланець Аллаха ﷺ послав Мусаба у Медину, де ансари відповіли йому і присягнули при Акабі (друга присяга при Акабі), після чого Посланець Аллаха ﷺ здійснив хіджру у Медину і встановив у ній Державу.
Ібн Хішам у своїй «Сирі» розповідає: «Сказав Ібн Ісхак: «Потім Мусаб ібн Умайр повернувся у Мекку, а частина ансарів вийшла у сезон паломництва разом з іншими паломниками свого народу з числа багатобожників, поки вони не досягли Мекки і не домовилися з Посланцем Аллаха ﷺ зустрітися при Акабі у дні ташріка (дні жертвоприношення зарізаних жертвенних тварин), коли Аллах побажав їм надати пошану. Вони надали допомогу (нусра) у посиленні Ісламу і його носіїв і у приниженні багатобожжя та його носіїв…». Він розповідає: «Ми вийшли спитати про Посланця Аллаха ﷺ…Ми зайшли у мечеть і побачили їх Аббаса та Посланця Аллаха ﷺ, який сидів поряд з ним. Ми привітали їх салямом і сіли поряд з ним…». Кааб сказав: «Потім ми витупили у Хадж і домовилися з Посланцем Аллаха ﷺ про присягу у дні ташріка. Коли ми закінчили Хадж і настала ніч, про яку ми домовилися з Посланцем Аллаха ﷺ. Ми спали в ту ніч з людьми з нашого народу у нашій стоянці, допоки не пройшла третина ночі, потім ми вийшли з нашої стоянки у місце, призначене Посланцем Аллаха ﷺ, пробираючись обережно, з пересторогою, поки не зібралися усі разом в ущелині коло Акаби. Нас було 73 чоловіка і 2 жінки: Нусейба бінт Кааб умму Умара, одна з жінок роду Мазін ібн Наджар, та Асма бінт Амр ібн Адія ібн Набій, одна з жінок роду Саліма (за прізвиськом Умму Маніа)…».
«Посланець Аллаха ﷺ почав вести з нами діалог, зачитав Коран, закликав до Аллаха, почав схиляти нас до Ісламу, а потім сказав:
أُبَايِعُكُمْ عَلَى أَنْ تَمْنَعُونِي مِمَّا تَمْنَعُونَ مِنْهُ نِسَاءَكُمْ وَأَبْنَاءَكُمْ
«Ви присягнете мені на тому, що будете захищати мене так само, як захищаєте своїх жінок і дітей?».
Аль-Бараа ібн Мааруф взяв його за руку і сказав: «Так, клянусь Тим, Хто послав тебе з істиною. Ми неодмінно захистимо тебе від того, від чого захищаємо наших жінок. Ми присягаємо, о Посланець Аллаха! Воістину, ми – сини війн, люди зброї, яку ми успадкували від своїх пращурів». Посланець Аллаха ﷺ сказав:
أَنَا مِنْكُمْ وَأَنْتُمْ مِنِّي، أُحَارِبُ مَنْ حَارَبْتُمْ، وَأُسَالِمُ مَنْ سَالَمْتُمْ
«Я – з вас, а ви – з мене (ми єдині). Я буду битися з тими, з ким ви б’єтеся, і буду укладати мир з тими, з ким ви укладаєте мир…».
Вони спитали: «Що буде для нас, о Посланець Аллаха, якщо ми все виконаємо сповна?». Він ﷺ сказав:
الْجَنَّةُ
«Рай».
Тоді вони сказали: «Простягни свою руку». Він ﷺ простягнув свою руку, і вони присягнули йому.
Потім Посланець Аллаха ﷺ сказав:
ارْفَضُّوا إلَى رِحَالِكُمْ
«Розходьтеся по своїх стоянках».
Аббас ібн Убада ібн Надля сказав: «Клянусь Тим, Хто послав тебе з істиною! Якщо ти захочеш, ми завтра неодмінно вирушимо проти наших людей з мечами!». Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لَمْ نُؤْمَرْ بِذَلِكَ، وَلَكِنْ ارْجِعُوا إلَى رِحَالِكُمْ
«Я вам не наказував цього. Повертайтеся до ваших стоянок».
Вивів Байхакій у «Даляіль Нубуа»: «Розповів нам Хасан ібн Мухаммад ібн Ісхак… від Ібн Зубейра, від Мухаммада ібн Мусліма, що йому розповів Джабір ібн Абдуллах аль-Ансарій: «Ми домовилися про ущелину Акаби і збиралися у ній по одному і по двоє, поки усі не прийшли і не сказали: «О Посланець Аллаха! На що ми присягаємо тобі?». І він ﷺ відповів:
بَايعُونِي عَلَى السَّمْعِ وَالطَّاعَةِ فِي النَّشَاطِ وَالْكَسَلِ، وَعَلَى النَّفَقَةِ فِي الْعُسْرِ وَالْيُسْرِ، وَعَلَى الْأَمْرِ بِالْمَعْرُوفِ وَالنَّهْيِ عَنِ الْمُنْكَرِ، وَعَلَى أَنْ تَقُولُوا فِي اللهِ لَا تَأْخُذُكُمْ فِيهِ لَوْمَةُ لَائِمٍ، وَعَلَى أَنْ تَنْصُرُونِي إِذَا قَدِمْتُ عَلَيْكُمْ يَثْرِبَ تَمْنَعُونِي مِمَّا تَمْنَعُونَ مِنْهُ أَنْفُسَكُمْ وَأَزْوَاجَكُمْ وَأَبْنَاءَكُمْ، وَلَكُمُ الْجَنَّةُ
«Присягайте мені на послухання і підкорення у діяльності і в лінощах, у витраті при легкості і при складності, у наказі схвалюваного і забороні засуджуваного, у тому, щоб говорити заради Аллаха і не боятися докору осуджувача, у тому, щоб надати мені допомогу, якщо я прийду до вас у Ясріб, захищати мене так, як ви захищаєте себе, своїх жінок та дітей, за що вам буде Рай».
І ми встали до нього, присягаючи один за одним. Він брав з нас слово, в обмін на що пропонував нам Рай»».
Усі ці та інші подібні докази забороняють мусульманину сидіти на місці. Сидіти на місці слід лише у часи фітни, якщо людина не бачить, де знаходиться правда, а де – брехня. Якщо ж вона побачив, де правда, то вона повинна обов’язково казати правду, наказувати схвалюване, забороняти засуджуване, надавати допомогу пригнобленому і прохати про допомогу у володарів сили для встановлення Ісламської держави праведного Халіфату за шаріатським шляхом, якщо Халіфат відсутній. Ця справа є обов’язковою, і відсиджуватися у даному випадку – великий гріх. Якщо мусульмани не будуть нічого робити, особливо – праведні з них, і не нададуть допомоги зрозумілій істині, якщо вони залишаться у своїх оселях, то в їх оселі увійде порочність, отримає розповсюдження бандитизм, обман, а порочне правління візьме людей за горлянку. Усе це спіткає їх за бездіяльність у положенні, коли слід було (у відповідності з Шаріатом) надати допомогу істині, як ми обґрунтували це вище.
Ось про що говориться у священному хадісі. Який Ви привели вище, тобто про фітну, коли не видно зрозуміло, де знаходиться правда, а де – брехня…так де ж суперечності у наших словах?
Ми звертаємося до армій мусульман: хіба немає серед вас праведного чоловіка, який буде засуджувати правителів, які зрадили Аллаха, Його Посланця ﷺ і віруючих?.. Хіба немає серед вас праведного чоловіка, який буде ревно ставитися до релігії і до своєї честі, який встане перед обличчям ворогів Аллаха, відсікаючи їх петлі і ламаючи їх палки?.. Хіба немає серед вам праведного чоловіка, який покінчить з рувайбідат (сучасні правителі-агенти у мусульманських країнах), відновить сиру ансарів і допоможе нам у встановленні правління Ісламу – Халіфату за методом пророкування?
Звідки можуть бути суперечності, коли мусульманам очевидна і роз’яснена правда, а саме – це заклик надати допомогу релігії Аллаха, встановити закони Аллаха, вирвати коріння невірних, а також висказати осуд зрадників Аллаха, Його Посланця ﷺ і віруючих? Це не заклик до фітни і не співучасть у ній. Навпаки, це заклик до зрозумілої істини, яка не має двоякої мети і є цілком беззаперечною. Так де ж суперечність хадісові Посланця Аллаха ﷺ?! Хіба заклик мусульман узяти Книгу Аллаха Святого і Сунну Його Посланця ﷺ, заклик схопити за руку гнобителів і невірних, заклик відповісти на прохання про допомогу релігії – хіба такий заклик суперечить тому, що приводиться у хадісі Пророка ﷺ?!
Поміркуйте над цим і хай помилує вас Аллах. Хай Аллах нас усіх об’єднає для допомоги Ісламу і мусульманам.
Ваш брат Ата ібн Халіл Абу ар-Рашта
04 Рабі уль-авваль 1436 р.х.
26.12.2014
Серія відповідей шейха вченого Ата ібн Халіла Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, узяті з його сторінки в соц.мережі Facebook – «Фікх»
