Питання:
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху, любий брате. У мене виникла неясність у двох питаннях, прошу Вас пояснити мені їх. Хай допоможе Вам Аллах і винагородить Вас найкращим.
Перше питання має відношення до закяту з паперових грошей. У книзі «Майно держави Халіфат» приводиться, що до заміщуючих паперових грошей слід ставитися як до золота чи срібла через те, що вони заміщують золото і срібло. Це зрозуміло. Також приводиться, що з обов’язкових паперових грошей слід виплачувати закят через те, що в них присутній грошовий мотив, цінність якого оцінюється у золоті або сріблі згідно з їх купівельною спроможністю на ринку, а потім визначається сума, що підлягає закяту за досягнення нісабу і за спливання одного цілого року. Це також зрозуміло. Що стосується підтверджених паперових грошей, то вони мають певне співвідношення золотого або срібного покриття, яке менше ніж номінальна цінність, визначена ним з боку держави або вповноваженого органу від держави. Наприклад, давайте уявимо, що йорданський уряд випустив йорданський динар, заявивши про те, що він рівний золотому динару. Однак держава покрила золотом лише 50% цієї грошової одиниці, тобто половину золотого динару. Отже, йорданський динар розділився на дві частини, де перша входить до категорії заміщувальних грошей, а друга – до категорії обов’язкових.
За розгляду питання закяту з цих грошей у книзі «Майно держави Халіфа» під облік потрапила лише половина заміщувальних гроші, а другої половини обов’язкових грошей навіть не торкнулися. Хоча вона має купівельну цінність і має грошову кваліфікацію. Однак, не дивлячись на це, вона не була взята до уваги. Прошу вас пояснити.Друге питання має відношення до земель і видів власності (приватна, громадська та державна). Приведу два моменти, пов’язані з землями, які є власністю Ісламської Держави. Перший: не існує четвертого виду власності. Другий: усі ці землі розподіляються за цими трьома категоріями власності. У книзі «Майно держави Халіфат» приводиться: «У державну власність входять такі об’єкти, як пустеля, гори, узбережжя водойм (рік, озер, мрів) і землі без власника, що не входили в приватну власність, які держава взяла під своє розпорядження згідно з шаріатськими нормами».
При поясненні цього твердження неодноразово вживається вираз «держава взяла під своє розпорядження». Неясність у мене виникла з тієї причини, що мова тут не йде про землі, які входять до категорії приватної та громадської власності. Окрім цього, не дивлячись на те, що мова йде про території держави, вживається вираз «держава взяла під своє розпорядження згідно з шаріатськими нормами». У мене склалося таке розуміння, що на території держави існують землі, які не належать нікому, тобто не мають власників. Прошу пояснити мені це. Хай винагородить Аллах Вас благом!
Ваш брат Абу Усама з Єрусалиму.
Відповідь:
Ва алейкум ассалам ва рахматуллахі ва баракятуху.
Відповідь на першу частину питання:
Підтверджені паперові гроші – це заміщувальні паперові гроші, які можна конвертувати у золото у будь-який час. Однак їх конвертують лише у певній частині, яка викладена на ній і виступає офіційною цінністю, відомою для всіх, яка і лягає в основу їх оберту серед людей. Використання заміщувальної валюти у її двох видах не може бути обертом обов’язкових паперових грошей. Для пояснення цього питання відзначу, що оберт грошей відбувається або у самому золоті, або у заміщувальних паперових грошах, або в обов’язкових паперових грошах.
Що стосується оберту грошей у самому золоті, то закят з них невідомий.
Що стосується оберту грошей у заміщувальних паперових грошах, так само чи можна за необхідності обміняти їх на золото на усю цінність або лише на певну частину, викладену на них, яка є офіційною і відомою для людей. Даний оберт є обертом золота, оскільки ці гроші замінюють золото. Тут неможна казати, що підтверджені паперові гроші, які неможливо замінити на усю номінальну цінність, мають решту, яка є обов’язковою валютою. Так неможна казати, тому що обов’язкові паперові гроші не обмінюються ані на золото, ані на срібло, вони свою цінність беруть на підставі закону, який видає держава згідно зі своєю економічною силою. Без цього вони не становлять з себе жодної цінності. Між тим, решта цих грошей не була підкріплена законом, який надавав би їй якусь вагу, отже, вона не має жодної цінності.
Окрім цього, використання заміщувальних паперових грошей у двох видах не є використанням обов’язкових паперових грошей. Також грошовий знак держави на банкноті впливає на неї настільки, наскільки її можна було обміняти на золото, і люди знають це співвідношення, коли мова йде про підтверджені паперові гроші.
Отже, підтверджені паперові гроші – це замінюючі гроші банкноти, які беруть свою цінність від степеню її конвертації у золото (обмін на золото), і закят з них виплачується за тією цінністю у золоті, на яку їх можна обміняти.
Що стосується використання обов’язкових паперових грошей, то вони не мають жодної реальної цінності і не обмінюються ані на срібло, ані на золото. Їх цінність є відносною на підставі закону, який видає держава згідно зі своєю економічною силою. Закят є обов’язковим у силу грошового мотиву (іллят), а не через те, що гроші виступають золотом або сріблом. А тому вони оцінюються у золоті або сріблі, і з них виплачується закят за досягнення нісабу по спливанню одного року відповідно до їх ціни у золоті або сріблі.
Відповідь на другу частину питання:
Причиною згадування слів «Держава взяла під своє розпорядження згідно з шаріатськими нормами» у текстах приведеною Вами книги «Майно держави Халіфат» стали два фактори:
1 – Держава може взяти землю під своє розпорядження не згідно до, а всупереч шаріатським нормам. Як наприклад, шляхом насильницького привласнення землі людей. У такому положенні захоплені державою землі не будуть вважатися державною власністю за Шаріатом, навіть якщо фактично вони знаходяться під розпорядженням держави і в її власності. Насильницьке привласнення майна з боку держави потрапляє під закони захоплення в Ісламі з точки зору закріплення майна за власником. Якщо держава взяла під своє розпорядження землі не згідно з шаріатськими нормами, то за Шаріатом вона не має права розпоряджатися ними ані в купівлі-продажу, ані в оренді, ані у виділенні іншій особі.
2 – Не дивлячись на те, що мертві землі знаходяться під владою держави, проте, вони є дозволеними для людей. Якщо люди хочуть оживити її або огородити чимось, то вони не потребують дозволу Ісламу за виключенням положення, коли держава взяла під своє розпорядження ділянки мертвої землі шляхом оживлення або огородження. Тоді ці землі стануть власністю держави, і жоден не має права брати їх у власність без дозволу держави. І держава вправі розпоряджатися ними у купівлі-продажу, оренді, і вона може виділити їх іншій особі у встановленому Шаріатом порядку на свій розсуд. Про усе це пояснюється у книзі «Майно в державі Халіфат». Зокрема, там приводиться наступне:
«У хадісі явно простежується, що огородження землі шляхом оброблення застосовне виключно до мертвих земель, й ані до жодних інших.
Різниця між мертвою (без власника) землею і немертвою вказує на те, що Посланець Аллаха ﷺ дозволив людям брати у свою власність мертву землю шляхом її оживлення (оброблення) або огородження. Отже, це входить у категорію мубахат – дозволених речей, а отже – ця справа не потребує дозволу Імама (халіфа) на оживлення (оброблення) або огородження, оскільки мубахат – дозволені речі – не потребує дозволу Імама. Що стосується немертвих земель, то їх неможна брати собі у власність, поки Іслам не виділить їх, оскільки вони не потрапляють під категорію мубахат – дозволених речей, а є тим, що знаходиться у розпорядженні Імама. Такі землі називають державними землями. Про це свідчить той випадок, коли Білял аль-Музній попрохав Посланця Аллаха ﷺ виділити йому землю. І він не зміг взяти її собі у власність, поки Посланець Аллаха ﷺ не виділив її йому. Якщо б ця земля могла братися у власність шляхом оживлення (оброблення) або огородження, то він обгородив би її розпізнавальними знаками, які вказують на його власність, і не прохав би виділити її йому» (кінець цитати).
Висновок: люди мають право брати у власність усі мертві землі, за виключенням тих територій, які держава взяла у своє розпорядження. Тобто, не дивлячись на те, що мертві землі знаходяться під владою держави, проте, вони є дозволеними для людей з точки зору власності у встановленому Шаріатом порядку.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
30 Джумада ас-Сані 1436 року
19.04.2015
