Када і кадар

يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا آمِنُوا بِاللَّهِ وَرَسُولِهِ وَالْكِتَابِ الَّذِي نَزَّلَ عَلَى رَسُولِهِ وَالْكِتَابِ الَّذِي أَنْزَلَ مِنْ قَبْلُ وَمَنْ يَكْفُرْ بِاللَّهِ وَمَلائِكَتِهِ وَكُتُبِهِ وَرُسُلِهِ وَالْيَوْمِ الآخِرِ فَقَدْ ضَلَّ ضَلالا بَعِيدًا ١٣٦

«О ті, які увірували! Віруйте в Аллаха, Його Посланця і в Писання, яке Він ниспослав Своєму Посланцю, і в Писання, яке Він ниспослав раніше. А хто не увірував в Аллаха, Його янголів, Його писання, Його посланців і в Останній день, той впав у глибоку оману» (4:136).

І сказав Посланець Аллаха ﷺ у відповідь на питання Джибріїля (а.с.) щодо іману (віри) у хадісі: «Іман – це коли ти віриш в Аллаха, Його янголів, Його Книги, Його посланців, в Останній день і в те, що кадар – божественне визначення наперед – добре і погане надходить від Аллаха»». Кінець цитати.

У мене наступне питання, у якому прошу Вашого пояснення: якщо згаданий вами хадіс є мутаватір, на основі якого побудована віра у кадар, то чому ж у книзі «Ісламська особистість», т.1, цей доказ не приведений у питанні ісламської акиди? Навпаки, автор книги (нехай змилостивиться над ним Аллах) каже, що віра у питання када і кадар побудована на розумному доказі?

Хай винагородить Вас Аллах благом! Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху!

Перш ніж почати відповідати, я хотів би звернути Вашу увагу на дві речі, у яких, на мій погляд, у Вас виникло непорозуміння. А саме: кадар, про який говориться в аяті і у приведеному хадісі, і термін «када і кадар». Це дві різні теми, а не одне питання, оскільки тема «када і кадар», про яку Ви читали у книзі «Система Ісламу» і у книзі «Ісламська особистість», відрізняється від теми кадар, приведеної у хадісі, про яку Ви запитуєте.

А тепер перейдемо безпосередньо до відповіді:

1 – Приводиться у передачі у Мусліма, що Посланець Аллаха ﷺ відповів на питання Джибріїля (а.с.) щодо іману: «Іман – це коли ти віриш в Аллаха, Його янголів, Його книги, Його посланців, в Останній день і у те, що кадар – божественне визначення наперед – гарне і погане надходить від Аллаха», – цей хадіс не є мутаватір, це хабар ахад, достовірний хадіс (сахіх). Однак разом з цим застосування цього хадісу як доказу у темі, згаданій Вами у книзі «Полегшення в основах тафсіру», є вірним, оскільки хадіс приведений у якості доказу того, у що необхідно вірити, а не на тему питання, віра у яке є обов’язковою. Це відбувається тому, що вимога увірувати в Іслам може йти за допомогою аяту, хадісу від Пророка ﷺ і навіть через послання (лист), відправлений Посланцем Аллаха ﷺ, оскільки він ﷺ відправляв послання зі своїми гінцями до королів та правителів з вимогою прийняти Іслам…

2 – Однак при приведенні доказу на те, що питання кадар є доктрінальним (частиною акиди) і що той, хто заперечує його, є невірним (кяфіром), а також при утвердженні того, що кадар є знанням Всевишнього Аллаха і що усе приписано споконвіку у Небесній Скрижалі (Ляух уль-махфуз) – ось тоді необхідно спиратися лише на категоричні докази. У такому випадку приводяться аяти з однозначним сенсом відносно питання кадар зі значенням «припис» (такдір), тобто що немає жодної речі ані на землі, ані на небі без того, щоб Аллах не знав про неї у вічному знанні, а також без того, щоб це не було визначене наперед у Небесній Скрижалі споконвіку…З таких доказів – слова Аллаха:

إِلا امْرَأَتَهُ قَدَّرْنَا إِنَّهَا لَمِنَ الْغَابِرِينَ ٦٠

«Окрім його жінки. Ми вирішили, що вона залишиться позаду» (15:60).

У цьому аяті слово «каддара» (вирішили) йде у значенні «приписали (такдір) споконвіку». І в аяті:

وَمَنْ يَتَوَكَّلْ عَلَى اللَّهِ فَهُوَ حَسْبُهُ إِنَّ اللَّهَ بَالِغُ أَمْرِهِ قَدْ جَعَلَ اللَّهُ لِكُلِّ شَيْءٍ قَدْرًا ٣

«Тому, хто сподівається на Аллаха, достатньо Його. Аллах доводить до кінця Свою справу. Аллах встановив міру для кожної речі» (65:3).

Значення слів «встановив міру для кожної речі» – приписав для кожної речі термін та міру, тобто споконвіку. І слова Всевишнього Аллаха:

قُلْ لَنْ يُصِيبَنَا إِلا مَا كَتَبَ اللَّهُ لَنَا هُوَ مَوْلانَا وَعَلَى اللَّهِ فَلْيَتَوَكَّلِ الْمُؤْمِنُونَ ٥١

«Скажи: «Нас спіткає лише те, що приписано нам Аллахом. Він наш Заступник. І нехай віруючі сподіваються на одного Аллаха»» (9:51).

Сенс аяту полягає у тому, що нас не спіткає нічого, окрім того, що приписав і визначив наперед нам Аллах споконвіку, і ми сподіваємося на Аллаха. І у словах Всевишнього Аллаха:

وَمَا مِنْ دَابَّةٍ فِي الأرْضِ وَلا طَائِرٍ يَطِيرُ بِجَنَاحَيْهِ إِلا أُمَمٌ أَمْثَالُكُمْ مَا فَرَّطْنَا فِي الْكِتَابِ مِنْ شَيْءٍ

«Усі живі істоти на землі і птахи, які літають на двох крилах, є подібними до вас спільнотами. Ми нічого не проґавили у Писанні» (6:38).

Сенс слів «є подібними до вас спільнотами», тобто подібними до вас спільнотами, яким Ми визначили наперед їх наділ (ризк), їх життєвий термін (аджаль), їх діяння так само, як і визначили вам ваш наділ, життєвий термін та діяння. Ми не залишили і не впустили у Небесній Скрижалі (Ляух уль-махфуз) нічого. Аллах назвав Небесну Скрижаль Писанням, тобто усе приписане у Небесній Скрижалі – це є вказівкою (кіная) на всеохоплююче знання Аллаха, тобто немає жодної речі, про яку б Аллах не мав знання. І слова Аллаха:

قُلْ بَلَى وَرَبِّي لَتَأْتِيَنَّكُمْ عَالِمِ الْغَيْبِ لا يَعْزُبُ عَنْهُ مِثْقَالُ ذَرَّةٍ فِي السَّمَاوَاتِ وَلا فِي الأرْضِ وَلا أَصْغَرُ مِنْ ذَلِكَ وَلا أَكْبَرُ إِلا فِي كِتَابٍ مُبِينٍ ٣

«Скажи: «Ні, клянусь моїм Господом, Відаючим приховане! Він неодмінно настане для вас. Ані на небесах, ані на землі не вислизне від Нього навіть те, що вагою з найменшу частку або менше за неї, або більше за неї. Усе це є у ясному Писанні»» (34:3).

Тобто усе приписано у Небесній Скрижалі (Ляух уль-махфуз), що є вказівкою (кіная) на всеосяжне знання Аллаха, доказом чому слугує цей аят.

3 – Варто зазначити, що кадар у цьому значенні, тобто такдір – припис споконвіку або визначення наперед у Небесній Скрижалі, або знання Аллаха у тому, що якась справа відбудеться, не означає легковажність (самозаспокоєність – іттікаль) у знанні Аллаха про те, що справа відбудеться, і не означає неприйняття заходів і засобів для здійснення цієї справи, або неприйняття за створення причини і положення для досягнення цієї справи… Це відбувається тому, що знання Аллаха про те, станеться щось або ні, невідоме нікому, а тому і неможливо знати, станеться воно чи ні. Це стає зрозумілим лише після того, як ми беремося за причини та положення для досягнення цієї справи і розпочинаємо її здійснення. Лише після цього для нас відкривається дійсність про те, сталося вона чи ні. Таким чином, цілком невірно покладатися (самозаспокоюватися, бути легковажним – іттікаль) на знання Аллаха і залишати вчинки. Це питання одного разу спантеличило сподвижників Пророка ﷺ, однак він ﷺ пояснив їм його наступним чином: «Одна людина спитала: «А хіба ми не покладаємося, о Посланець Аллаха?». Він ﷺ відповів: «Ні. Навпаки, працюйте, оскільки усе полегшено». А потім прочитав аят:

فَأَمَّا مَنْ أَعْطَى وَاتَّقَى ٥

«Тому, хто робив пожертви і був богобоязливий» (92:5)».

Це очевидно доводить, що віра в кадар не означає покладання без дії (бути легковажним – іттікаль), тобто кадар (визначення наперед) і писання, тобто знання Аллаха, не відкривається ані перед ким з творінь. Так на що ж покладатися?!

Саме тому Посланець Аллаха ﷺ відповів тому, хто спитав: «А хіба ми не покладаємося? (іттікаль)». Він ﷺ відповів: «Ні», – тобто заборонив покладатися (виказувати легковажність) і навіть додав: «працюйте», – тобто наказав йому працювати. Таким чином, віра в кадар не означає «не працювати».

Сподіваюся, що дана відповідь прояснила Вам тему щодо кадар.

Серія відповідей аміра Хізб ут-Тахрір Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти на питання відвідувачів його сторінки у «Facebook»

07 шаввалю 1436р.х.
23.07.2015