Питання:
З іменем Аллаха – Милостивого, Милосердного!.. Мир Вам, милість Аллаха і Його благословення! Будь ласка, поясніть нам значення тієї фрази, у якій говориться щодо державного бюджету у соціальній системі: «Ісламська Держава не закладає щорічний бюджет, який би ставав законом на рік. Бюджет не береться від Маджліс уль-Умма і не пропонується на його розгляд. Це відбувається тому, що бюджет у демократичній системі є законом, як загалом, так і в деталях. Він містить у собі суму витрат і є законом на рік. Закон у них приймається парламентом. Ісламська Держава, у свою чергу, не потребує всього цього, оскільки накопичення коштів у Байт уль-Маль відбувається відповідно до встановлених законів Шаріату (і відповідно до них розподіляються кошти з Байт уль-Маль). Усе це – незмінний закон Шаріату. Немає місця для думок у питанні накопичення коштів і немає місця для думок у питанні їх розподілу абсолютно. Ці дії на постійній основі регламентуються законами Шаріату. Це – те, що стосується бюджету. Що ж стосується пунктів бюджету, сум витрат, наявних для кожного з них, і цілей, на які буде вестися витрата, то усе це залишається на думку одного тільки халіфа, оскільки це відноситься до турботи про справи людей, що є шаріатською прерогативою халіфа, який веде усі ці справи. Його наказ є обов’язковим для виконання».
Також приводиться у книзі «Майно Держави Халіфат» у відділі загального регулювання фінансів наступне: «Управління загального регулювання фінансів, управління загальної бухгалтерської звітності і управління нагляду. Управління загального регулювання фінансів виводить майбутній фінансовий баланс для держави відповідно до рішення, прийнятого халіфом, у якому будуть враховуватися прибуткові можливості держави, фінансові витрати, порівняння прибутків, підсумкові витрати відповідно до встановленого балансу, буде вестися нагляд за прибутком у країні і за фактичними витратами».
Це управління існує в Халіфаті, і я бачу суперечності у змісті двох цих книг. У першій книзі заперечується наявність бюджету в державі, а у другій – стверджується його наявність. Сподіваюся, Ви мені роз’ясните це, за що Вам – величезне спасибі. Абу Хасан (Tahsin Hasan Hadyah).
Відповідь:
І Вам мир, милість Аллаха і Його благословення!
По-перше:
Для того щоб відповідь була зрозумілою, ми повинні згадати наступне:
1. Бюджет (загалом) складається з прибутків і витрат. У кожного з цих понять є статті і пункти.
2. Статті прибутків відносяться до внутрішніх джерел, а пункти цих статей відносяться безпосередньо до співвідношення прибутків і витрат у секторах держави і у тому, що стосується турботи про справи людей. Статті прибутків відносяться до видів внутрішніх витрат, а пункти відносяться до ідентифікації видів секторів, на які ведеться витрата, яка корегується згідно з виділеними коштами.
3. У демократичних капіталістичних та подібних до них країнах збирається парламент, який приймає бюджет і його пункти прибутків і витрат, тобто приймає для внутрішніх джерел на рік певну суму, неначе кажучи: «Податки будуть ось такими, кредити будуть ось такими, допомога буде ось так, будуть враховуватися ось такі загальні сектори…». Після цього для кожного такого джерела парламент визначає суму, наприклад, для будівництва доріг стільки-то, для деяких заводів стільки-то тощо. Парламент визначає спосіб і цілі витрат. Саме так полягає справа у існуючих державах.
4. В Ісламі статті прибутків і витрат незмінні і постійні. Не дозволено брати гроші, специфіка яких визначена на дещо інше, і не дозволено їх витрачати способом, не обумовленим у Шаріаті.
Статті прибутків складаються з обмежених джерел з громадського та державного майна, як наприклад харадж і видобуток. Так само і закят. Ці джерела є постійними, які не встановлюють ані халіф, ані Маджліс уль-Умма. Що ж стосується пунктів, у яких, наприклад, підраховується річний приріст надходження нафти або очікувана сума хараджу, то це дозволено. Також дозволено підраховувати прибутки з деяких секторів. Таким чином, статті бюджету не закладаються як річні, тому що це нічого не збільшує і не зменшує, а складення пунктів дозволене як підрахунок підсумків або розподіл ресурсів в інтересах держави або як опіка інтересів населення.
Статті витрат також обмежені законами Шаріату. Вони зв’язані з видом витрат на внутрішні джерела з числа громадської власності, державної власності і закяту. Ані халіф, ані Маджліс уль-Умма не можуть це обійти. Що ж стосується пунктів, які відносяться до видів секторів, на які повинна вестися витрата, а також контроль витрат, то халіф може визначати їх згідно зі своєю думкою та іджтіхадом, брати пораду у Маджліс уль-Умма та вирішити витратити на якийсь проект стільки-то, а на інший – стільки-то тощо.
Тобто ми маємо дві сторони бюджету. Одна з них не може утверджуватися з боку Маджліс уль-Умма та халіфа, і це – статті бюджету, а друга може утверджуватися халіфом, який може радитися з Маджліс уль-Умма про неї, і це – пункти бюджету.
По-друге:
Це пояснюється у наданій нами Конституції у статті 36, пункт F: «Халіф приймає шаріатські закони, які є обов’язковими для бюджету держави, і він приймає пункти бюджету і розміри сум, що прикріплюються до кожного пункту, усе одно, було це пов’язане з прибутками або витратами».
Також це пояснюється у статті 148: «У бюджеті є незмінні статті, встановлені законами Шаріату, але пункти бюджету, суми виплат, закладені в них, і положення, властиві цим сумам у кожному пункті, - усе це залишається на думку халіфа і його управління».
У поясненні цього говориться наступне: «Кількість статей і пунктів бюджету, а також сума грошей, що вкладається у них, обумовлені Шаріатом…Статті бюджету є незмінними, тому що встановлені законами Шаріату, а Шаріат постійний і не змінюється. Пункти бюджету є відгалуженнями, що виходять з нього, як наприклад, розмір хараджу з богарних земель (тобто земель, де землеробство відбувається без штучного зрошення) або хараджу з поливних земель тощо. Харадж встановлює халіф, тому що це відноситься до управління справами людей і залишене на його розсуд та іджтіхад. Так само і виплати залишаться на його розсуд та іджтіхад, як наприклад, сума джиз’ї, розмір хараджу та ін., адже це покладено на нього».
Також існують закони з шаріатськими доказами, які кажуть про те, що прибутки та витрати покладаються на Байт-уль-Маль, і Шаріат постановив таким чином, що у Байт уль-Маль є майно, яким він (Шаріат) розпоряджається без того, щоб це покладалося на розсуд халіфа і його іджтіхад. Халіф застосовує свою думку та іджтіхад у пунктах, тобто відгалуженнях прибутків та витрат, а також у сумах, які прикладаються до кожного пункту. Таким чином, пункти витрат і розмір сум грошей, що прикладаються до кожного пункту, дозволено фіксувати у щорічному державному бюджеті, усе одно, стосується це прибуткової частини або витратної. Заборонено складати щорічний бюджет зі змінами у статтях, як для прибуткової частини, так і для витратної, тому що ці статті встановлені Шаріатом на постійній основі.
Отже, халіфу дозволяється складати державний бюджет у його пунктах та відгалуженнях, згідно з його розсудом та іджтіхадом, і дозволено, щоб цей бюджет був річним.
З цієї причини багато видів майна в Ісламі збираються раз на рік, такі як закят, джиз’я…Добре якщо бюджет є річним, з урахуванням того, щоб роком був рік за хіджрою (місячний, мусульманський), а не за міляді (сонячний, юліанський), тобто краще буде для держави Халіфат встановлювати річний бюджет зі згаданим значенням в один рік за хіджрою.
По-третє:
Відповідно до цього розуміється, що заперечується бюджет, подібний до бюджетів у демократичних країнах, як про це говориться у книзі «Економічна система». Це відбувається тому, що даний бюджет встановлюється як закон з боку парламенту, у якому вказуються статті на цей рік, пункти, розділи та розміри сум, необхідні для них. В Ісламі з цим полягає інакше, тому що Шаріат роз’яснив статті для бюджету на постійній основі, а тому статті не можуть корегуватися, як закон. Але пункти та розділи, а також розміри сум, яких вони потребують – про це говориться у цій книзі: «Усе це залишається на думку одного тільки халіфа, оскільки це відноситься до турботи про справи людей, що є шаріатською прерогативою халіфа, який веде усі ці справи. Його наказ є обов’язковим для виконання». І тому заборона вводиться на встановлення статей бюджету у вигляді закону і на те, щоб парламент був стороною, яка приймає цей закон, як це відбувається з бюджетами та їх складенням у демократичних країнах.
По-четверте:
Це ж розуміється з книги «Майно у Державі Халіфат»: «Встановлюється майбутній бюджет держави згідно з думкою та іджтіхадом халіфа, у якому будуть оцінені прибуткові можливості держави і витрати її майна, будуть відстежуватися підсумкові прибутки і витрати згідно з балансом, будуть враховуватися результати прибутків і фактичних витрат держави».
Під бюджетом маються на увазі його пункти та відгалуження, а також розмір сум, яких вони потребують згідно з думкою та іджтіхадом халіфа.
Наявність бюджету у такому розумінні не заперечує сказане у книзі «Соціальна система», у якій говориться у кінці розділу про державний бюджет: «Халіф має повноваження встановлювати пункти та розділи, а також розміри сум, прикріплених до них, у яких є інтереси…»
Це і є робота згаданого управління, про яке говориться у книзі «Майно…», де наявність бюджету залишається на халіфі, згідно з його розсудом та іджтіхадом, у якому є інтерес… Але не дозволено складати статті бюджету.
Висновок:
Не дозволяється встановлювати річний бюджет з корегуванням статей бюджету, адже в Ісламі ці статті незмінні та роз’яснені законами Шаріату, до яких неможна нічого додавати і від яких нічого неможна віднімати. Але дозволено складати річний бюджет у пунктах та розмірах сум з очікуваного річного прибутку, а також розміри сум, призначених для витрат на протязі року.
Сподіваюся що моя відповідь зрозуміла…У будь якому випадку, наша думка, викладена у книзі, повинна бути пояснена на справі, іншаАллах.
Ваш брат, Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
28 Рамадану 1436 р.х.
15.07.2015 р.
Серія відповідей шейха Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, узяті з його сторінки у соц.мережі Фейсбук, розділ «Економіка»
