Адресований Hamzeh Shihadeh
Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі вабаракятуху.
Якою є різниця між приватизацією у капіталістичній системі та державним виділенням, яке наводиться у книзі «Майно у державі Халіфат»? Нехай воздасть Вам Аллах незліченною кількістю благ.
Відповідь: Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
1 – Існує три види власності: громадська, державна і усе, що не може відноситись до двох вищезгаданих – тобто приватна.
2 – Громадська власність – це об’єкти, володіння якими Законодавець закріпив за общиною мусульман, дозволивши їм спільне використання цих об’єктів, а також заборонив індивідуумам брати ці об’єкти у приватну власність . Це такі об’єкти, як електростанції, газова та вугільна промисловість, а також корисні копалини, незалежно від того, чи є вони твердими, як золото та залізо, як нафта, або газоподібними, як природний газ. Усі ці та до них подібні корисні копалини є громадською власністю і знаходяться у володінні общини мусульман, які мають право на спільне використанні їх, а також є однією із статей прибутків Байтуль-Маль (майнової казни мусульман). Халіф розподіляє їх серед усіх громадян згідно з шаріатськими законами.
3 – Державна власність – це будь-який об’єкт у виді земельної ділянки або будівлі, на яке мають право усі мусульмани, проте цей об’єкт не входить до категорії громадської власності . державною власністю можуть бути земля, будівля та рухоме майно, на яке мають право усі мусульмани згідно шаріатським законам. Проте управління та розпорядження ними покладені на халіфа.
4 – Незважаючи на те, що держава керує громадською та державною власністю, між ними існує різниця. Халіфу заборонено передавати у приватну власність об’єкти громадської власності, такі як нафта, газ, мінерали, ріки, джерела, площі, луги, пасовиська та мечеті, однаково, чи є приймаюча сторона приватною особою або організацією, оскільки дані об’єкти є власністю усіх мусульман.
Що стосується об’єктів державної власності, таких як землі та будівлі, то халіф має право передати їх у приватну власність індивідуумам – або площу та користь разом, або лише користь без площі. Як і має халіф право дозволити шляхом оброблення (оживлення) придбати земельну ділянку собі у власність. У цьому халіф розпоряджається у благо та в інтересах мусульман.
5 – Дозволяється халіфу виділити із державної власності земельну ділянку тому, хто не має земельної ділянки для сільхозугіддя. І якщо людина обробляє цю землю, вона перейде їй у власність. Даний закон скерований на те, щоб багатство не накопичувалось і не оберталось лише у руках багатих. Всевишній Аллах говорить:
كَيۡ لَا يَكُونَ دُولَةَۢ بَيۡنَ ٱلۡأَغۡنِيَآءِ مِنكُمۡۚ
«щоб не дісталась вона багатим серед вас» (59:07).
Це зовсім не означає відняття приватної власності у кого-небудь без усілякого права і передавати її (цієї власності) іншому. Навпаки, це – передача державної власності виключно малозабезпеченим громадянам. Саме це і називається виділенням.
Виділення здійснюється виключно із земель державної власності, а не із приватної і не із громадської власності.
6 – Ці види власності визначені та прописані шаріатськими законами. Заборонено змінювати їх класифікацію. Громадська власність не переходить у приватну, як, наприклад, ситуація, коли приватна кампанія отримає право на буріння та здобич нафти, і це сьогодні називається «приватизацією». Внаслідок такої приватизації громадська власність стає приватною, що абсолютно неприпустимо по Шаріату. Як і не переходить приватна власність у державну, як, наприклад, конфіскація магазину у законного володаря та передача цього об’єкту у державну власність, і це сьогодні називають націоналізацією».
7 – Виходячи із вищенаведеного стає ясно, що приватизація, націоналізація та виділення є різними по своїй суті та реальності операціями.
Приватизація – це продаж громадської власності приватним кампаніям, як, наприклад, надання приватним кампаніям патенту на розвідувальні роботи по здобичі нафти, корисних копалин або електроенергії. Така операція є забороненою по шаріату, оскільки громадська власність буде залишатись завжди громадською власністю і ніколи не стане приватною власністю.
Націоналізація – це видозмінення приватної власності у державну або громадську власність, як, наприклад, передача магазина із приватних рук у громадську або державну власність. Така операція також є забороненою по шаріату, оскільки володіння належить своїм законним власникам і право власності на них не може надаватись іншим людям окрім їх законних власників.
Виділення – це надання державою чого-небудь із своєї власності своїм громадянам з метою підвищення їх економічного рівня, щоб багатство не накопичувалось та не оберталось лише у руках багатих людей. Багато хто з людей не володіють необхідними засобами для благополучного життя, тому держава виділяє деяким своїм громадянам землю, щоб вони обробляли її. Більше того, воно виділяє майнову допомогу фермерам для обробки своїх земель.
Отож, виділення в Ісламі за своїм шаріатським юридичним (фікхі) значенням відрізняється від націоналізації та приватизації.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
3 Рабіъ уль-сані 1438 р.х.
01.01.2017 р.
