Адресований Imam Annawawy.
Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахи ва баракятуху! Нехай береже Вас Аллах, дорогий наш аміре і дорогий наш брате! Сподіваюсь, у Вас знайдеться час для відповіді на моє питання. У Вашій книзі «Полегшення у досягненні усуль» на стор. 273 (в арабській версії) я прочитав наступне:
«Тут виникає питання відносно мукалліда: якщо робити таклід за ким-небудь у певному питанні, чи дозволено у тому ж самому питанні відмовитись від такліда за першим і робити таклід за іншим? У відповіді на це питання ми скажемо, що хукм Шаріату для мукалліда — це шаріатський хукм, виведений муджтахідом, за яким він слідує. Це означає, що справа обстоїть наступним чином: 1) Якщо дія мукалліда пов’язана з питанням, у якому він робить таклід, то не дозволено залишати цей таклід і робити таклід за іншим, тому що у цьому питанні він дотримується шаріатського хукму і діє згідно з ним».
У мене виникло питання: не знаючий арабської мови прийняв шаріатський хукм від Імама аш-Шафії (наприклад, у питанні намазу) і став діяти згідно цьому хукму, потім прочитав хукм намазу іншого муджтахіда (наприклад, Імама Маліка) у книзі, переведеній на руську мову. Чи дозволено йому залишити думку аш-Шафії та взяти думку Маліка? Іншими словами, чи дозволено робити тарджих, не знаючи арабської мови? У той же час ми знаємо, що тексти будуть шаріатськими доводами лише на арабській мові. Я задав це питання, тому що багато хто із мусульман у моєму регіоні залишають думку муджтахіда, якому слідували раніше, і приймають думку іншого муджтахіда у тому ж питанні, не знаючи арабської мови і не володіючи достатніми знаннями. Вони читають аяти та хадіси на руській мові, вважаючи це шаріатськими доводами. Я сподіваюсь, що у найближчий час отримати відповідь, щоб розібратись у цьому питанні та роз’яснити його іншим. Нехай винагородить Вас Аллах!
Відповідь: Ва алейкумассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
Справа обстоїть наступним чином:
Якщо мусульманин дотримувався певного мазхабу у якому-небудь хукмі, наприклад, робив намаз по Абу Ханіфі і побажав поміняти це і робити намаз по аш-Шафії, то це дозволено лише дотримуючись наступних положень:
1 — Він повинен робити тарджих, опираючись на шаріатський мураджих, а не через те, що новий хукм легше для нього і слушний для нього, оскільки слідувати своїм бажанням заборонено. Всевишній Аллах говорить:
فَلَا تَتَّبِعُوا الْهَوَى
«Не потурайте бажанням» (4:135).
Також Він говорить:
فَإِنْ تَنَازَعْتُمْ فِي شَيْءٍ فَرُدُّوهُ إِلَى اللَّهِ وَالرَّسُولِ
«Якщо ж ви стане сперечатись про що-небудь, то звернуться з цим до Аллаху та Посланцю» (4:59).
Для мукалліда це і є мураджих, яким задоволений Аллах та Посланець ﷺ. Такий підхід віддалить його від слідування бажанням та пристрастям. Прийняття одного із мазхабів без мураджиха — це і є потурання бажанням та пристрастям, і це — протилежність звернення до Аллаху та Посланцю ﷺ. Мураджихатів, яким мукаллід віддає перевагу одного муджтахіда над іншим або один хукм над іншим, багато. Найважливіші із них — наступні: володіння найбільшим знанням, розумінням та справедливістю… Мукаллід віддає перевагу тому, у кому бачить більше знань та справедливості.
Справедливість — це умова для прийняття свідчення. До того ж, якщо вчитель надає хукм, свідчачи, що він шаріатській, необхідно приймати цей хукм, виходячи із справедливості вчителя. Тим більше необхідно опиратись на справедливість того, хто виводить цей хукм. Справедливим повинен бути той, від кого ми приймаємо шаріатський хукм, будь він муджтахідом або вчителем. Хто переконаний, що аш-Шафії — більш знаючий і ймовірність його правоти більше, тому неможна приймати інший мазхаб, що суперечить йому, опираючись на свої бажання. Якщо з’ясувалось, що він вибрав мазхаб, опираючись на бажання, тому такому випадку він повинен послідувати протилежній думці, опираючись на доводи. Тарджих неминучий, проте він не повинен відбуватись на основі бажань та пристрастей. Мукаллід не повинен у кожному питанні обирати мазхаб, який для нього є найбільш слушним.
2 — У пізнанні шаріатського хукму люди поділяються на два види: муджтахід та мукаллід, і не існує третього виду, оскільки людина слідує або тому, що вивела сама за допомогою свого іджтіхаду, або тому, що вивів інший за допомогою свого іджтіхаду. Виходячи із цього, кожен, хто не є муджтахідом, буде мукаллідом, до якого б виду він не відносився. Таклід — це прийняття хукму від іншої людини, незалежно від того, чи є той, хто приймає, муджахідом, або ні. Муджтахід може робити таклід за іншим муджтахидом у якому-небудь питанні, навіть якщо здатен сам зробити іджтіхад. У такому випадку він буде мукаллідом. Тому у якому-небудь питанні мукаллідом може стати як муджтахід, так і немуджтахід.
3 — Муджтахід — це людина, яка здатна робити іджтіхад, володіючи достатнім знанням арабської мови, Корану та Сунни і знанням, як поводитись з доказами, порівнювати їх (таадуль), об’єднувати (джам) та віддавати перевагу (тарджих), і, отож, володіючи здатністю виводити хукми. Якщо муджтахід зробить іджтіхад у якому-небуд питанні, і це приведе його до певного хукму, тоді йому не дозволено робити таклід за іджтіхадом іншого у цьому питанні. Залишити свій хукм і діяти згідно іншому хукму він може лише у деяких положеннях. Найважливіший із них — якщо з’ясується слабкість його доказів і сила доказів іншого муджтахіда. У такому випадку йому необхідно залишити свій хукм і прийняти той, у якого сильніше докази,і заборонено продовжувати слідувати своїй думці.
Усе це — відносно того випадку, якщо муджтахід зробив іджтіхад та вивів рішення на яке-небудь питання. Якщо ж муджтахід не робив іджтіхад у певному питанні, тоді йому дозволено робити таклід за іншим муджтахідом, не роблячи іджтіхад у цьому питанні, оскільки іджтіхад — це фард-кіфая, а не фард-айн. Тому, якщо став відомим певний шаріатський хукм відносно певного питання, то муджтахіду не обов’язково робити іджтіхад у цьому питанні. Йому дозволено зробити іджтіхад по цьому питанню і так само ж дозволено робити таклід за іншим муджтахідом.
Іншими словами, муджтахід приймає іншу думку, використовуючи мураджих, яким є сила доказів, будь то його іджтіхад або іджтіхад іншого.
4 — Це стосується такліда муджтахіда. Що стосується тих, хто не є муджтахідом, то вони поділяються на два види: муттабі та аммій. У кожного із них маються свої умови переходу із одного мазхабу в інший. У будь-якому положенні цей перехід не опирається на бажання, пристрасті, легкість, а опирається на шаріатській мураджих:
— Муттабі — це той, хто володіє деякими необхідними шаріатськими знаннями. Найважливіші із них наступні:
а) Відповідне знання арабської мови. Тобто він може розуміти на арабській мові у якійсь мірі. Він читає Коран на арабській і може зрозуміти зміст хадісу, читаючи його на рабській мові. Це не означає, що він повинен розуміти кожне слово у хадісі. Він може спитати арабське слово і знайти його значення.
б) Відповідне знання значень слів мутаватір, сахіх, хасан та даіф відносно хадісів, навіть якщо із перекладів. Також необхідно знання достовірного із книг по хадісам. Наприклад, коли він бачить хадіс у книзі Бухарі або Мусліма, то знає, що він — сахих. Або ж він читає хадіс у книзі Тірмізі, який сказав, що хадіс є хасан, і розуміє значення цього слова. Таким чином, він повинен розуміти значення слів «сахіх», «хасан», «даіф» і так далі.
Муттабі переходить від однієї думки до іншої, дізнаючись докази, тому він слідує хукму, знаючи його докази. Цьому віддається перевага над тим, щоб слідувати хукму, не знаючи його доказів. Якщо він робив таклід за мазхабом, не знаючи його доказів, а потім вивчив інший мазхаб з доказами то робить таклід за тим, чиї докази знає, і залишає того, чиїх доказів не знає.
Тобто муттабі переходить від однієї думки до іншої за допомогою мураджиха, яким є слідування тому хукму, докази якого він знає, і залишення того хукму, доказів якого він не знає.
— Що стосується аммій, то це — той, хто не володіє необхідними шаріатськими знаннями; він не знає у достатній мірі арабську мову, Коран та Сунну. Він поклоняється Аллаху так, як йому говорить його вчитель із певного мазхабу. Він також може переходити від одного мазхаба до іншого у якому-небудь питанні лише за допомогою шаріатського мураджиха. Для нього мураджихом буде довіра тому,за ким він робить таклід з точки зору розуміння, богобоязливості та благих діянь. Він робить таклід за вчителем у мечеті, або батьком, або затим, хто навчає людей у мечеті Корану. Аммій робить намаз так само, як його вчитель, наприклад, по мазхабу аш-Шафії. У такому положенні він може перейти до іншого мазхабу лише за допомогою мураджиха, тобто якщо він дізнається про людину, яка більш знаюча аніж його колишній вчитель, і він більше довіряє його богобоязливості та справедливості. Якщо ця людина робить намаз по мазхабу Абу Ханіфи, і аммій бачить його більш обізнаним, аніж його колишній вчитель, і більш богобоязливим, і довіряє йому більше, і переконався у його знаннях, наприклад, відвідуючи його уроки по намазу згідно мазхабу Абу Ханіфи, і почав довіряти йому, тоді йому дозволено у питанні намазу перейти від мазхабу аш-Шафии до мазхабу Абу Ханіфи.
Тобто аммій переходить від одного мазхаба до іншого лише за допомогою мураджиха, яким є пізнання людини, якій він більше довіряє і у якій бачить більш богобоязливого, справедливого, знаючого та розуміючого, і ця людина вказала йому на певний мазхаб;тоді він може перейти на вказаний мазхаб.
5 — Усе це відбувається у тому випадку, якщо його дія пов’язана з таклідом за певним муджтахідом і він бажає перейти до думки іншого муджтахіда. Тоді він потребує шаріатського мураджиха, будь то пізнання доказу, якщо він слідував кому-небудь, не знаючи доказів або появи довіри до того, що докази цього муджахіда — сильніше аніж того, кому він слідує. Якщо ж його дія не пов’язана з таклідом за муджтахідом у якому-небудь питанні, і він побажав розпочати робити таклід, то може робити таклід за будь-яким муджтахідом, якому він довіряє з точки зору доказів та знання.
Варто згадати, що таклід в одному питанні повинен бути лише за одним муджтахідом, як у самому питанні, так і в його умовах і рукнах. Наприклад, питання намазу людина повинна брати від одного муджтахіда, як і умови та рукни намазу, у тому числі — вуду, киям, руку і так далі. Усе це необхідно брати від одного муджтахіда. Не дозволено брати намаз від Абу Ханіфи, а вуду — від аш-Шафії. Проте якщо питання — різні, як намаз, пост, хадж, тоді дозволено брати усе це від одного муджтахіда, і так само дозволено намаз взяти від одного муджтахіда, пост — від іншого і т.д.
6 — Отож, відповіддю на питання відносно братів, які не знають арабську мову і вважають себе муттабі, потім читають переклад доказів і, ґрунтуючись на цьому, змінюють колишній мазхаб на новий, застосовуючи до себе хукм муттабі, який вивчає, — насправді, їх реальність не вказує на реальність муттабі, допоки вони не знають арабську мову. Тому їм не досить читати переклад, щоб залишити свій мазхаб і перейти до іншого мазхабу. Навпаки, вони потребують іншого мураджиха, як аммій, який розпізнав людину, що заслуговує на довіру, знає арабську мову, читає докази на арабській мові, роз’яснює їх та визначає більш сильну думку. Якщо вони переконаються у її знаннях та розумінні, тоді їм дозволено переходити до того мазхабу, на який вказала ця людина, що заслуговує на довіру. Тобто, якщо ці брати побажають змінити мазхаб, то їм не досить читати переклад доказів, допоки вони не знають арабської мови, навпаки, їм необхідно діяти згідно мураджиху для амміїів окрім читання перекладу.
Це моя думка у цьому питанні. Аллах знає краще.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
01.02.2018.
Низка відповідей вченого, шейха Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізбут-Тахрір, на питання відвідувачів його сторінки у «Facebook» «Фікхій»
