Адресовано Абдулькаріму
Питання:
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
Однією із умов халіфа є справедливість. Для подібного судження ми вдаємося до киясу; чи можна замість цього використовувати у якості доказу нижче приведений аят:
وَإِذا حَكَمتُم بَينَ النّاسِ أَن تَحكُموا بِالعَدلِ
«Коли ви судите серед людей, то судіть по справедливості» (4:68)?
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
Ваше питання пов’язано з однією із умов укладання присяги халіфу, викладених у нашій книзі «Держапарати Халіфату», де приходить наступне: «П’яте: халіф повинен бути справедливим і не може бути нечестивим. Справедливість є необхідною умовою для укладання баяту на Халіфат і для подальшого перебування халіфа на цій посаді. Відносно свідка Всевишній Аллах поставив умову, що він повинен бути справедливим. Всевишній Аллах сказав:
وَأَشْهِدُوا ذَوَيْ عَدْلٍ مِّنكُمْ
«І візьміть свідчення двох справедливих чоловіків із вас» (65:2).
Тим більше халіф, роль якого знаходиться вище свідка, повинен бути справедливим, тому що наявність справедливості як умови для свідка тим більше стосується і халіфа».
Як Ви бачите, у даному випадку мова іде про таку якість халіфа, як справедливість, якою він повинен володіти. Тобто зміст не зводиться до того, що він виносить справедливе рішення або вирішує суперечку між двома конфліктуючими сторонами по справедливості. Інколи і невіруючий може розсудити сторони по справедливості, тим не менш, він не може володіти якістю справедливості. Тому правильним посиланням на доказ буде вважатись те, що ми згадали вище — справедливість як обов’язкова умова для свідка і тим більше для халіфа.
Таким чином, необхідно, щоб халіф володів такою якістю, як справедливість, був справедливим, правив по справедливості. Що ж стосується доказу цієї умови, то вона повертається до справедливості свідка, звідки халіф тим більше повинен володіти цієї якістю. А якщо халіф володіє такою якістю, то і його влада, правління будуть характеризуватись справедливістю.
У випадку, якщо посилатись на приведений у питанні благородний аят у якості доказу, то він більше говорить про справедливе рішення, яке приймається, що інколи може здійснити і невірний. Проте здатність розсудити конфліктуючі сторони по справедливості не означає, що невірний володіє такою якістю, як справедливість. Звідси слідує, що приводити доказ, посилаючись на наш довід, більш правильно.
Варто відзначити, що слово «хакяма» в арабській мові можна застосувати до змісту «виносити рішення»; це з точки зору мови як такої (хакіка лугавія), про що говорять такі словники, як «Камус аль-Мухіт» та «Лісан аль-Араб».
Проте у часи Пророка ﷺ та праведних халіфів дане слово стало терміном, який несе в собі зміст влади, і це називається «використання слова у традиції людей» (хакіка урфія).
Звідси виходить, що з точки зору арабської мови слово «хакяма» означає «виносити рішення», що називається хакіка лугавія, а як термін, який поширився серед людей (хакіка урфія), це слово означає «владу».
Аллах знає краще.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
2 Зуль-када 1439 р.х.
15.07.2018 р.
Низка відповідей вченого, аміра Хізб ут-Тахрір, шейха Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти на питання відвідувачів його сторінки у «Facebook».
