від Mohammad Abdul Basir
Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
У книзі «Партійне згуртування » на стор. 50 говориться наступне:
«д) Із числа труднощів, які стоять на шляху заклику, є труднощі жертвування майном, торгівлею та іншими подібними життєвими справами на шляху Ісламу і поширення його заклику. Для здолання цієї трудності мусульманин не повинен забувати про те, що Аллах купив у мусульман їх життя та їх майно в обмін на Рай. Обмежуючись цим нагадуванням, за ним залишається вибір у жертвуванні цими справами, і він ні у чому не примушується. Посланець Аллаха ﷺ, коли відправляв Абдуллаха ібн Джахша на чолі загону для того, щоб вистежити курайшиті в Нахла між Меккою і Таіфом, написав йому лист. У цьому листі було сказано наступне:
لَا تُكْرِهَن أَحَدًا مِنْ أَصْحَابِكَ عَلَى الْمَسِيرِ مَعَكَ وَامْضِ لِأَمْرِي فِيمَنْ تَبِعَكَ
«Не примушуй нікого із своїх товаришів іти з тобою і виконуй моє доручення з тими, хто послідував за тобою» (кінець цитати).
Звідси виникає наступне: є хадіси Посланця Аллаха ﷺ, які вказують, що мусульманин повинен підкорятись відповідальній за нього людині. Подібне ми спостерігаємо у Хізбі, коли шабби повинні виконувати необхідні доручення, навіть якщо вони важкі у виконанні, при цьому їм не надається можливість вибору між тим, чи іти на жертви у цих справах або не іти, як приводиться у хадісі. Як ми можемо зіставити те, що прийшло у книзі «Партійне згуртування» (шабб не примушується до дій), і те, що прийшло у хадісах (шабб повинен підкорятись відповідальному за нього)? Заздалегідь вибачаюсь за довге питання. Нехай воздасть Аллах Вам благом!
Відповідь: Ва алейкум ассалям ва рахматуллахи ва баракятуху.
1) По-видимому, у Вас виникла плутанина у питаннях «доручення» (такліф). Доручення бувають загальними, виконання яких вимагає відповідальний від кожного шабба. У цьому випадку кожен шабб повинен підкорятись відповідальному, доки це знаходиться у повноваженнях останнього і регулюється законами Шаріату. Тому шабби повинні бути присутніми на щотижневих та щомісячних халакатах, підтримувати необхідні зв’язки та взаємодіяти з людьми у межах доручень, роз’яснених в адміністративних правилах Хізба та в інших адміністративних інструкціях.
Існують і приватні доручення, де на шабба або групу шаббів покладається певна дія. Наприклад, віднести лист главі держави; вирушити з делегацією до людини із числа володарів влади; вирушити для отримання певної інформації, незважаючи на небезпеки ; зробити заяву перед штаб-квартирою тирана; вручити послання від Хізба тирану і т.п. приватні доручення. Ці дії покладаються лише на тих, хто може їх виконати. Якщо людина згодна, то їй доручають, якщо ж вона зробить це недбало і з упущеннями, то її за це відчитають. Якщо ж вона не згодна виконати приватне доручення, то на ній немає нічого, і ніхто не примушується у їх виконанні.
В адміністративних правилах у темі «Циркуляр/приватні доручення» приходить: «Кожен, хто бере на себе виконання приватних доручень (такліфхасс), примушується до їх виконання, і не прийнятна від нього бездіяльність у цьому відношенні. Його бездіяльність розцінюється як ухилення, за що віні карається».
Як Ви бачите, на самому початку говориться: «Для кожного, хто бере», тобто якщо не бере на себе доручення, то він не примушується і не карається.
2) Щоб ця тема стала для вас іще ясніше, наведу приклад з походом Абдуллаха ібн Джахша, щоб Ви зрозуміли, що це — не загальне доручення, тобто не мобілізація мусульман для битви, як, наприклад, було у битві при Табуку, де Посланець Аллаха ﷺ мобілізував мусульман для битви з невірними, тому з його сторони послідувало покарання на адресу тих, хто залишився вдома. Адже тут стояло питання загального доручення, а підкорення відповідальному у такому випадку — ваджиб.
Що стосується походу Абдуллаха ібн Джахша, то це не було мобілізацією мусульман для загальної битви, навпаки, це було приватне доручення групі людей для отримання інформації у складних умовах. Тому у хадісі Посланецьа ﷺ не говориться про примушення до підкоренню Абдуллаху ібн Джахшу:
— Приводить Байхаки у книзі «Даляіль ан-нубувва» від Ібн Исхака: «Нам розповів Язід ібн Руман відУрви ібн Зубайра: «Посланець Аллаха ﷺ,відправляючи Абдуллаха ібн Джахша у місто під назвою в Нахля, сказав йому:
كُنْ بِهَا حَتَّى تَأْتِيَنَا بِخَبَرٍ مِنْ أَخْبَارِ قُرَيْشٍ
«Будь у ній (Нахле), доки не отримаєш цікаві для нас відомості про курайшитів», —
при цьому Посланець ﷺ не наказав битися з многобожниками. Справа відбувалась у заборонений місяць. Також, перш ніж відправити Абдуллаха, Посланець ﷺ вручив йому лист, де було написано, куди він вирушає. Посланець ﷺ сказав йому:
اخْرُجْ أَنْتَ وَأَصْحَابُكَ حَتَّى إِذَا سِرْتَ يَوْمَيْنِ فَافْتَحْ كِتَابَكَ وَانْظُرْ فِيهِ فَمَا أَمَرْتُكَ بِهِ فَامْضِ لَهُ وَلا تَسْتَكْرِهَنَّ أَحَدًا مِنْ أَصْحَابِكَ عَلَى الذَّهَابِ مَعَكَ
«Ти і твої товариші вирушайте у дорогу; коли мине два дня шляху, відкрий та прочитай це лист. Те, що буде там наказано, доведи до кінця, але не примушуй своїх товаришів вирушити з тобою».
І так після двох днів шляху Абдуллах, відкривши лист, прочитав наступне:
أَنِ امْضِ حَتَّى تَنْزِلَ نَخْلَةَ بَيْنَ مَكَّةَ وَالطَّائِفِ فَتَأْتِيَنَا مِنْ أَخْبَارِ قُرَيْشٍ بِمَا اتَّصَلَ إِلَيْكَ مِنْهُمْ
«Продовжуй рух уперед, доки не досягнеш місцевості Нахля (між Меккою і Таіфом). (Далі) принеси нам відомості про курайшитів, які зможеш дістати».
Після того, як Абдуллах прочитав лист, він промовив: «Слухаюсь і підкоряюсь! Хто бажає згинути шахідом, нехай вирушає зі мною. Я буду виконувати наказ Посланця Аллаха ﷺ, а хто не бажає цього, нехай повертається назад. Посланець Аллаха ﷺ заборонив мені примушувати кого-небудь із вас». І люди продовжили з ним шлях …».
Приводиться у Ібн Хишама у книзі «Життєпис Пророка Мухаммада» наступне: «Коли Абдуллах ібн Джахш провів два дня у дорозі, він відкрив лист і прочитав там наступне:
إذَا نَظَرْتَ فِي كِتَابِي هَذَا فَامْضِ حَتّى تَنْزِلَ نَخْلَةَ بَيْنَ مَكّةَ وَالطّائِفِ فَتَرَصّدْ بِهَا قُرَيْشاً وَتَعَلّمْ لَنَا مِنْ أَخْبَارِهِمْ
«Коли прочитаєш цей лист, продовжуй свій шлях, доки не дійдеш до Нахли (між Меккою і Таіфом); влаштуй там засідку курайшитам і повідом нам відомості про них».
Коли Абдуллах ібн Джахш дочитав цей лист, він промовив: «Слухаюсь і підкоряюсь ». І далі сказав своїм товаришам: «Посланець Аллаха ﷺ наказав мені іти до Нахли, там влаштувати засідку курайшитам, а потім повернутись до нього з відомостями про них. Він заборонив мені примушувати вас виконувати цей приказ. Хто бажає смерті шахіда, нехай іде зі мною, а хто не хоче цього, нехай повертається. Я ж піду далі і виконаю наказ Посланця Аллаха ﷺ». І він пішов далі, і разом з ним пішли його товариші, ніхто не залишився».
Як Ви бачите, доручення було приватним, тому ніхто не був примушений до його виконання; дане доручення було пов’язано з набуттям смерті шахіда, адже Абдуллах сказав їм: «Посланець Аллаха ﷺ наказав мені іти до Нахли, там влаштувати засідку курайшитам, а потім повернутись до нього з відомостями про них. Он заборонив мені примушувати вас виконувати цей приказ. Хто бажає смерті шахіда, нехай іде зі мною, а хто не хоче цього, нехай повертається. Я ж піду далі і виконаю наказ Посланця Аллаха ﷺ». І він пішов далі, і разом з ним пішли його товариші, ніхто не залишився».
Проте, як ви бачите, ніхто не відмовився від виконання задачі і не повернувся назад, хоча ніхто і не примушував їх продовжувати виконувати приватне доручення. І нехай Аллах воздасть їм за це благом!
3) Тепер давайте повернемось до вищезгаданому пункту «д» у книзі «Партійне згуртування», який стосується етапу взаємодії з Уммою та труднощів, які стоять перед шаббами на шляху цієї взаємодії. Даний пункт пов’язаний з жертвуванням справами мирського життя, коли відбувається даний етап. Цей етап вимагає виконання приватних доручень, оточених небезпеками, виконання яких іде врозріз з інтересами мирського життя людини у вигляді майна, торгівлі і т.п. Таким чином, хто не згоден виконувати приватні доручення, які вимагаються етапом взаємодії з Уммою, того не примушують до них, навпаки, він обмежується виконанням загальних справ, але при цьому йому нагадується на постійній основі про набожність, про те, що Аллах купив у мусульман їх життя та майно в обмін на Рай. Справі повинна обмежуватись цим нагадуванням та наданням йому вибору: жертвувати або ні.
Як Ви бачите, у приведеному вище тексті основна увага приділяється жертвуванню на шляху виконання складних, приватних доручень.
4) І на завершення хочу сказати, що шабб не примушується до виконання приватних доручень; на нього покладається:
— виконання загальних,
— відповідальному, доки це знаходиться у повноваженнях останнього і відповідає Шаріату.
Я сподіваюсь, що картина стала ясною для Вас, адже Аллах — Той, Хто дарує успіх!
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
20 Сафара 1440 р.х.
29.10.2018 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у Фейсбуку «Фікх»
