Покарання перелюбця, перебуваючого у шлюбі

Чи є забиття камінням до смерті однозначним покаранням перелюбця, перебуваючого у шлюбі? Деякі вчені, на кшталт шейха Абу Захра, не вважають, що цей вид покарання передбачений Шаріатом. Цієї ж думки дотримувався шейх Мустафа Зарка, який заявляв, що забиття камінням входить у число покарань, не передбачених Шаріатом. Якою є Ваша думка з цього питання?

Відповідь:

Ва алейкум ассалямва рахматуллахі ва баракятуху.

Якщо я правильно розумію, Вас цікавить відповідь на наступні питання: чи входить покарання перелюбця, перебуваючого у шлюбі, у число категоричних покарань по ісламському праву? Чи вважається це покаранням, передбаченим Шаріатом (хадд), чи покаранням, непередбаченим Шаріатом (тазірат), як про це говорять деякі вчені сучасності? Відповідь буде наступною:

1 — Покарання перелюбця, перебуваючого у шлюбі, через забиття камінням до смерті (раджм) входить у категорію шаріатських законів, а не у категорію акиди. Подібно усім іншим шаріатським рішенням, для прийняття цього закону не вимагаються категоричні докази, але досить того, щоб доказ превалював (галябатузанн), як відомо в усульфікху. Отож, у прийняття цього покарання не грає ніякої ролі те, чи є доказ категоричним чи. Важливо лише те, щоб у Шаріаті був доказ на це. У Шаріаті є багато достовірних доказів, яка, поза усілякого сумніву, показують, що покаранням перелюбця, перебуваючого у шлюбі, є забиття камінням до смерті. Ці докази ми наведемо пізніше.

2 — Деякі вчені сучасності не слідують правильній методології, яка вимагає приймати шаріатські рішення із своїх доказів. Причиною тому служить те, що при дослідженні шаріатського рішення вони хочуть іти у ногу з часом і дотримуватись поглядів, які узгоджуються з переважаючими у світі тенденціями і думками, людям західною цивілізацією під видом міжнародного права, конвенцій по правам людини і т.д.

Такий підхід — неправильний, тому що вимагається вивести рішення Аллаха, а не яке-небудь рішення, і не рішення, яке відповідає загальноприйнятим міжнародним нормам, законам, уставам і думкам. Обов’язок полягає у тому, щоб прийняти шаріатське рішення як воно є із своїх доказів і зробити предметом застосування і реалізації, а також закликати до нього увесь світ на основі того, що це — правильне рішення для усіх людей, оскільки воно виходить від Творця усього людства.

أَلَا يَعْلَمُ مَنْ خَلَقَ وَهُوَ اللَّطِيفُ الْخَبِيرُ

«Невже цього не буде знати Той, Хто створив, якщо Він — Проникливий, Відаючий?» (67:14),

أَلَا لَهُ الْخَلْقُ وَالْأَمْرُ تَبَارَكَ اللَّهُ رَبُّ الْعَالَمِينَ

«Безперечно, Він творить і наказу. Благословен Аллах, Господь світів!» (7:54).

Тому нам не варто звертати увагу на слова тих, хто у своїх висновках прагне іти в ногу з часом і відповідати західній цивілізації, незалежно від того, роблять вони це під тиском обставин чи щоб догодити невірним.

3 — Забиття камінням до смерті перелюбця, перебуваючого у шлюбі, і бичування не перебуваючого у шлюбі ста ударами батогом — обидва види входять у число покарань, передбачених Шаріатом (хадд). Ми детально роз’яснили питання покарання перелюбця у книзі «Система покарань», де пишеться:

Деякі вважають, що покаранням як перебуваючого у шлюбі, так і не перебуваючого у шлюбі, повинно бути бичування ста дарами батогом, підкріплюючи свою думкуаятом:

الزَّانِيَةُ وَالزَّانِي فَاجْلِدُوا كُلَّ وَاحِدٍ مِّنْهُمَا مِائَةَ جَلْدَةٍ وَلَا تَأْخُذْكُم بِهِمَا رَأْفَةٌ فِي دِينِ اللَّهِ

«Перелюбку і перелюбця — кожного із них висічіть сто разів. Нехай не оволодіває вами жалість до них заради релігії Аллаха» (24:2).

Вони говорять, що неможна залишати категоричний аят через повідомлення ахад, у яких зберігається ймовірність помилки. Вони вважають, що у такому випадку аят буде скасований за допомогою хадісу, що недозволено по Шаріату. Більшість сподвижників і табіїнів, а також тих, хто був після них, вважають, що не перебуваючий у шлюбі перелюбець висікається сто разів, а перебуваючий у шлюбі, закидається камінням до смерті. Ця думка підкріплюється тим, що Пророк ﷺ стратив Маіза через раджм, а також повідомленням Джабіра ібн Абдуллаха про те, що якийсь чоловік скоїв перелюбство з жінкою, і Пророк ﷺ наказав висікти його ста ударами батогом, а потім стало відомо, що він був одружений, тоді Пророк ﷺ наказав закидати його камінням.

Насправді аят «Перелюбку і перелюбця — кожного із них» є (амм), оскільки слова «перелюбка» і «перелюбець» несуть загальний зміст і стосуються як перебуваючих у шлюбі, так і не перебуваючих. Потім до нас дійшов хадіс:

وَاغْدُ يَا أُنَيْسُ عَلَى امْرَأَةِ هَذَا، فَإِنْ اعْتَرَفَتْ فَارْجُمْهَا

«Унайс, вирушай до цієї жінки, і якщо вона признається, то закидайте її камінням» (Бухарі, Муслім).

Також було встановлено, що Посланець Аллаха ﷺ наказав закидати камінням Маіза, спитавши, чи одружений він. Окрім того, Пророк ﷺ наказав стратити через раджм жінку на ім’я аль-Гамідія. Є іще багато сахіх хадісі, які уточнюють (тахсіс) загальний зміст аяту, виключаючи із цього змісту перебуваючих у шлюбі. Таким чином, з’ясовується, що хадіси не скасовують (насх) аят, а уточнюють його зміст, що дозволено по Шаріату. В ісламському праві зустрічається багато подібних випадків.

Виходячи із шаріатських доказів, покаранням перелюбця, не перебуваючого шлюбі, буде сто ударів батогом (джальда), як на це вказує Коран, і вигнання (тагріб), як на це вказує Сунна. Але варто врахувати, що вигнання є дозволеним видом покарання, а не обов’язковим, і це залишається на розсуд правителя. Якщо правитель побажає, то разом зі ста ударами батогом може вигнати перелюбця не перебуваючого у шлюбі, на рік, або може присудити сто ударів батогом без вигнання. Проте він не може присудити вигнання замість бичування, тому що джальда є обов’язковим покаранням для перелюбця, не перебуваючого у шлюбі.

Говорячи ж про перелюбця, перебуваючого у шлюбі, то його покаранням буде закидання камінням до смерті, як на це вказує Сунна Посланця Аллаха ﷺ, яка уточнює зміст аяту. Також дозволено об’єднати два види покарань, джальду і раджм, для перелюбця, перебуваючого у шлюбі, спочатку покаравши його ста ударами батогом, а потім забивши камінням. Також дозволено забити камінням, не караючи ударами батогом. Проте не дозволено заміняти забивання камінням ударами батогом, тому що обов’язковим покаранням по Шаріату буде раджм.

Що стосується доказів покарання перелюбця, перебуваючого у шлюбі, то є багато хадісів. Передають, що Абу Хурайра і Зайд ібн Халід аль-Джухани розповідали, що одного разу до Посланця Аллаха ﷺ прийшли бедуїни, із них сказав: «Посланець Аллаха! Заклинаю тебе іменем Аллаха, винести вирок лише згідно з Його Писанням». Другий бедуїн, який виявився краще обізнаним у питаннях релігії, сказав: «Так, розсуди між нами згідно з Писанням Аллаха і дозволь мені слово молвити». Він ﷺ сказав: «Говори». Бедуїн сказав: «Мій син прислужував цьому чоловіку і скоїв перелюбство з його дружиною. Мені сказали, що мого сина належить закидати камінням до смерті. Тоді я заплатив цьому чоловіку викуп у розмірі ста овець і однієї молодої рабині. Потім я звернувся до знаючих людей, і вони повідомили, що мого сина належить покарати ста ударами батогом і вислати із поселення строком на один рік, а дружину цього чоловіка — закидати камінням». Тоді Посланець Аллаха ﷺ сказав:

وَالَّذِي نَفْسِي بِيَدِهِ، لَأَقْضِيَنَّ بَيْنَكُمَا بِكِتَابِ اللَّهِ، الْوَلِيدَةُ وَالْغَنَمُ رَدٌّ عَلَيْكَ، وَعَلَى ابْنِكَ جَلْدُ مِائَةٍ وَتَغْرِيبُ عَامٍ، وَاغْدُ يَا أُنَيْسُ إِلَى امْرَأَةِ هَذَا، فَإِنْ اعْتَرَفَتْ فَارْجُمْهَا

«Клянусь Тим, у Чиїй Длані моя душа, я винесу вирок згідно з Писанням Аллаха! Молода рабиня і вівці повинні бути повернені тобі, а твій син повинен бути покараний ста ударами батогом і висланий із селища строком на дин рік. А ти, Унайс, вирушай до цієї жінки, і якщо вона признається, то закидайте її камінням».

Унайс сказав: «Я прийшов до неї, і вона призналась, тоді Посланець Аллаха ﷺ наказав забити її камінням». Тут Посланець Аллаха ﷺ наказав забити камінням перелюбку, перебуваючу у шлюбі, а не бити батогом сто разів. Повідомляється від аш-Шабі, що Алі (р.а.) караючи перелюбку, у четвер наніс сто ударів батогом, а у п’ятницю закидав камінням, потім сказав: «Я присудив джальду по Книзі Аллаха, а раджм — по Сунні Посланця Аллаха». Повідомляється від Убайди ібн ас-Саміта, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:

خُذُوا عَنِّي، خُذُوا عَنِّي، قَدْ جَعَلَ اللَّهُ لَهُنَّ سَبِيلاً: الثَّيِّبُ بِالثَّيِّبِ، جَلْدُ مِائَةٍ وَرَمْيٌ بِالْحِجَارَةِ، وَالْبِكْرُ بِالْبِكْرِ جَلْدُ مِائَةٍ وَنَفْيُ سَنَةٍ

«Слухайте мене! Слухайте мене! Аллах встановив для них шлях: для перелюбців перебуваючих у шлюбі, — бичування сотнею ударів і побиття камінням перебуваючих у шлюбі — бичування сотнею ударів і вигнання на рік» (Муслім).

Посланець Аллаха ﷺ сказав, що покаранням перебуваючого у шлюбі буде джальда і раджм, і так вчинив Алі, присудивши перебуваючому у шлюбі сто ударів батогом і побиття камінням. Повідомляється від Джабіра ібн Самури, що Посланець Аллаха ﷺ наказав закидати камінням Маіза ібн Маліка, не згадавши удари батогом. Аль-Бухарі вивів від Сулеймана ібн Бурайди, що Пророк ﷺ наказав забити камінням аль-Гамідію, нічого не сказавши про ударах батогом. Вивів Муслім, що Пророк ﷺ наказав зав’язати одяг на із Джухайни, щоб її частини тіла не були видні під час закидання камінням. Тут також нічого не згадується про ударах батогом. Таким чином, Посланець Аллаха ﷺ, караючи перебуваючих у шлюбі перелюбців, не присуджував їм удари батогом.

Проте він ﷺ сказав: «Для перелюбців, які перебувають у шлюбі, — бичування сотнею ударів і побивання камінням». Це вказує на те, що раджм для перебуваючого у шлюбі є обов’язковим видом покарання, а джальда — дозволеним, що залишено на розсуд халіфа. Хто карає перебуваючого у шлюбі ста ударами батогом разом з побиттям камінням, той об’єднує хадіси.

Неправильно говорити, що не присудивши Маізу сто ударів батогом, Посланець Аллаха ﷺ скасував хадіс Убади ібн ас-Саміта: «Для перелюбців, які перебувають у шлюбі, — бичування сотнею ударів і побивання камінням», — тому що не встановлено те, що випадок з Маізом трапився після того, як він сказав цей хадіс. З іншого боку, відсутність бичування не говорить про те, що воно було скасовано. Таким чином, не знаючи про часи хадісів, ми не можемо говорити про скасування (насх). Також немає ніяких переваг одного хадісу над іншим. Тому присудження бичування поруч з закиданням камінням вважається дозволеною дією, а не обов’язковою, у той час як забивання камінням вважається обовьязковим. Отож, імам може на свій розсуд об’єднати хадіси (кінець цитати із книги).

Таким чином, покаранням перебуваю чого у шлюбі перелюбця буде закидання камінням до смерті, на що вказують сахіх хадіси,приведені у двох збірках та інших книгах. І цей вид покарання вважається передбаченим Шаріатом (хадд), а не виносимим на власний розсуд (тазірат).

Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
12 Мухаррам 1441 р.х.
11.09.2019 р.