Питання: Ассаляму алейкум, дорогий брате!
У нашому місті аль-Халіль молодята призначили від себе двох шаріатських жінок-мазунов (уповноважена особа, яка керує укладанням шлюбу і стежить за виконанням усіх умов), уповноваживши їх укладати шлюб.
Звідси виникає питання: чи може жінка видавати заміж жінку чи укладати від її імені шлюб, враховуючи хадіс:
لاَ تُزَوِّجُ الْمَرْأَةُ الْمَرْأَةَ وَلاَ تُزَوِّجُ الْمَرْأَةُ نَفْسَهَا فَإِنَّ الزَّانِيَةَ هِيَ الَّتِي تُزَوِّجُ نَفْسَهَا
«Жінка не може видавати заміж жінку, жінка не може видавати заміж саму себе. Лише перелюбка видає заміж саму себе я» (Ібн Маджа, Ібн Хузайма)?
Якщо це заборонено, тоді шлюб,укладений за допомогою жінки, вважається дійсним чи недійсним?
Нехай винагородить Вас Аллах за відповідь.
Відповідь: Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
Щоб відповісти на це питання, необхідно роз’яснити реальність шаріатського рішення, згідно якому жінка не може видавати заміж саму себе чи іншу жінку. Також необхідно розуміти рід діяльності мазуна і те, що означає реєстрація шлюбу. Потім треба з’ясувати, чи можна застосовувати до жінки-мазуну шаріатське правило про заборонність видачі заміж самої себе чи іншої жінки.
Перше — шаріатське рішення відносно видачі заміж самої себе чи іншої жінки:
Згідно шаріатським доказам, жінка не може видавати заміж саму себе. Заміж її видає опікун чи повірений опікуна (вакіль). Також жінка не може видавати заміж іншу жінку. Іншими словами, вона не може виконувати роль опікуна чи повіреного відносно іншої жінки. Згідно ісламської юриспруденції, опікун чи повірений повинен бути чоловіком. Докази заборонності того, щоб жінка видавала заміж саму себе чи іншу жінку, ми детально привели у книзі «Соціальна система Ісламу»:
«Правильність шлюбу визначається наявністю трьох умов. […] Друга умова:шлюб буде правильним лише якщо він укладений за допомогою опікуна. Жінка не може видавати заміж саму себе або видавати заміж іншу жінку, як і не може доручити не своєму опікуну видавати її заміж. Якщо вона вчинить так, то її шлюб буде неправильним. […] Що стосується неправильності шлюбу без опікуна, то про це говориться у хадісі, повідомленому Абу Мусою від Пророка ﷺ:
لاَ نِكَاحَ إِلاَّ بِوَلِيٍّ
«Немає шлюбу без опікуна» (Ібн Хіббан, аль-Хакім).
Що стосується того, що жінка не має права видавати заміж саму себе, видавати заміж іншу жінку і не має права доручати чоловіку, який не є її опікуном, видати її заміж, то це згідно хадісу Пророка ﷺ, переданому Аішею:
أَيُّمَا امْرَأَةٌ نَكَحَتْ بِغَيْرِ إِذْنِ وَلِيِّهَا فَنِكَاحُهَا بَاطِلٌ فَنِكَاحُهَا بَاطِلٌ فَنِكَاحُهَا بَاطِلٌ
«Шлюб жінки без дозволу свого опікуна недійсний, недійсний, недійсний » (аль-Хакім).
Абу Хурайра повідомив, що Пророк ﷺ сказав:
لاَ تُزَوِّجُ الْمَرْأَةُ الْمَرْأَةَ وَلاَ تُزَوِّجُ الْمَرْأَةُ نَفْسَهَا فَإِنَّ الزَّانِيَةَ هِيَ الَّتِي تُزَوِّجُ نَفْسَهَا
«Жінка не видає заміж жінку і не видає заміж саму себе. Воістину, перелюбка видає заміж саму себе» (кінець цитати із книги).
У версії ад-Дарукъутні говориться: повідомив Абдуррахман ібн Мухаммад аль-Мухарібі від Абдуссаляма ібн Харба, від Хішама, від Ібн Сіріна, від Абу Хурайри, що Пророк ﷺ сказав:
لاَ تُزَوِّجُ الْمَرْأَةُ الْمَرْأَةَ وَلاَ تُزَوِّجُ الْمَرْأَةُ نَفْسَهَا
«Жінка не може видавати заміж жінку, жінка не може видавати заміж саму себе».
Далі Абу Хурайра сказав: «Ми вважали блудницями жінок, які видавали заміж самих себе».
У версії аль-Байхакий говориться, що Абу Хурайра (р.а.) сказав: «Ми вважали перелюбками жінок, які видавали заміж самих себе».
Аль-Альбані у своїй книзі «Ірва аль-галіль фі тахріджа хадіс Манар ас-Сабіль» пише відносно цього хадісу: «Існад хадісу сахіх по умовам двох шейхів».
Отож,жінка не може сама робити пропозицію чи приймати пропозицію під час укладання шлюбу. Також вона не може брати на себе повноваження робити пропозицію чи приймати пропозицію як опікун чи повірена (вакіль) іншої жінки. Про усе це говориться у хадісі: «Жінка не може видавати заміж жінку, жінка не може видавати заміж саму себе».
Друге — повноваження мазуна і реєстрація шлюбу:
1) Мазун — це уповноважена особа держави, яка керує укладанням шлюбу з точки зору пропозиції і прийняття між нареченим і нареченою. Мазун перевіряє придатність молодят, їх відповідність шаріатським умовам, відсутність яких-небудь шаріатських перешкод. Окрім того, він засвідчує особистості молодят, опікуна і свідків, а також суфлює їх, підказуючи, що повинен говорити кожен учасник процедури згідно Шаріату. Він засвідчується у згоді дівчини, офіційно реєструє шлюб, вносить у документ узгоджені умови з обох сторін, а також розмір і строки виплати шлюбного дару (махр).
2) Офіційна реєстрація не є умовою укладання чи правильності шлюбу. Тобто шлюб дівчини вважається укладеним і правильним при дотриманні усіх умов укладання і правильності укладання шлюбу, навіть якщо цей шлюб не був офіційно зареєстрований. Але офіційна реєстрація є обов’язковою з точки зору захисту прав чоловіка, дружини чи їх дітей при виникненні яких-небудь суперечок. Якщо ж відсутність офіційної реєстрації не є причиною порушення прав, тоді вона не буде обов’язковою. Отож, треба розглядати реальність суперечок між подружжям чи дітьми. У справжній час більшість країн не визнають шлюби і синівство, якщо не було офіційної реєстрації.
Третє — рішення Шаріату відносно жінки-мазун:
1) Із вищесказаного стає ясно, що мазун не представляє яку-небудь сторону в укладанні шлюбу, тобто не вважається повіреним (вакіль) нареченого чи нареченої з точки зору пропозиції та прийняття. Сторонами укладання шлюбу вважаються: перша сторона — наречена, опікун і повірений, друга — наречений і повірений.
2) Призначення жінки-мазуна накладає на неї зобов’язання керувати процесом укладання шлюбу і суфлювати кожну виступаючу сторону, будь то опікун нареченої, наречений, його повірений чи свідки. Таким чином, її дії не обмежуються лише реєстрацією шлюбу, як це відбувається у держзакладах, де шлюб вноситься у реєстр, завершується процедура засвідчення, а також ставляться підписи усіх сторін-учасників.
3) У нас є хадіси, які забороняють жінці видавати заміж саму себе і виступати повіреною від імені іншої жінки, тобто їй забороняється виступати стороною пропозиції і прийняття. Ці самі хадіси за допомогою далялятуль-ішара вказують на те, що жінці заборонено управляти процесом пропозиції і прийнятті в укладанні шлюбу. Для повної ясності наведемо декілька пунктів:
а) Далялятуль-ішара є підрозділом мафхум (розумієме значення), тобто коли якийсь висновок напрошується не із прямої вказівки тексту, а із загального змісту.
У книзі «Ісламська особистість»,том 3, говориться: «Текст має мантук (буквальне значення) і мафхум (розумієме значення). Якщо якийсь висновок напрошується не із буквального значення, тоді він витікає із розуміємого значення. Третього виду не буває. Отож, далялятуль-іктіда, далялятуль-танбіх, ійма і далялятуль-ішара — усе це входить в мафхум, який ділиться на мафхум-мувафака і мафхум-мухаляфа.
Далялятуль-ішара присутнє у тексті, призначеному для опису певного рішення (хукм) або для вказівки на певне рішення. Одночасно, окрім описаного рішення, текст може містити інше рішення, хоча призначенням тексту і зовсім не був опис іншого рішення. Розумієме значення (мафхум), на яке не було прямої вказівки чи прямого опису у тексті, але яке напрошується, — це і є далялятуль-ішара. Наведемо приклад:
Всевишній Аллах говорить:
وَحَمْلُهُ وَفِصَالُهُ ثَلَاثُونَ شَهْرًا
«Вагітність і годування до відняття його від грудей тривають тридцять місяців» (46:15).
Також сказав:
وَفِصَالُهُ فِي عَامَيْنِ
«Відняла його від грудей у два роки» (31:14).
Із загального змісту розуміється, що мінімальний строк вагітності — шість місяців, хоча на це немає прямої вказівки в аятах. Це і називається далялятуль-ішара» (кінець цитати із книги).
Також приклади далялятуль-ішара можна зустріти у книзі «Тайсірульвусульіляльусуль», такі як:
وَالْوَالِدَاتُ يُرْضِعْنَ أَوْلَادَهُنَّ حَوْلَيْنِ كَامِلَيْنِ لِمَنْ أَرَادَ أَن يُتِمَّ الرَّضَاعَةَ وَعَلَى الْمَوْلُودِ لَهُ رِزْقُهُنَّ وَكِسْوَتُهُنَّ بِالْمَعْرُوفِ
«Матери повинні годувати своїх дітей грудьми два повних роки, якщо вони хочуть довести годування грудьми до кінця. А той, у кого народилась дитина, повинен забезпечувати харчування і одяг матері на розумних умовах» (2:233).
За допомогою далялятуль-ішара ми розуміємо, що рідство прив’язано до батька.
Всевишній Аллах говорить:
لَا يَسْخَرْ قَوْمٌ مِّن قَوْمٍ عَسَى أَن يَكُونُوا خَيْرًا مِّنْهُمْ وَلَا نِسَاءٌ مِّن نِّسَاءٍ عَسَى أَن يَكُنَّ خَيْرًا مِّنْهُنَّ
«Нехай одні люди не глузують над іншими, адже, можливо, що ті краще їх. І нехай одні жінки не глузують над іншими жінками, адже, можливо, що ті краще їх» (49:11).
За допомогою далялятуль-ішара ми розуміємо, що суспільство чоловіків розділено від суспільства жінок, оскільки чоловіки глузують над чоловіками, а жінки над жінками.
Є і інші приклади:
Аль-Хакім приводить у книзі «Аль-Мустадрак» хадіс, назвавши його «сахіх по умовам двох шейхів», від Абу Муси, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
الْجُمُعَةُ حَقٌّ وَاجِبٌ عَلَى كُلِّ مُسْلِمٍ فِي جَمَاعَةٍ إِلَّا أَرْبَعَةً مَمْلُوكٌ وَامْرَأَةٌ وَصَبِيٌّ وَمَرِيضٌ
«П’ятничний намаз обов’язковий для усіх мусульман, окрім чотирьох: рабів, жінок, дітей і хворих» (Абу Давуд).
У тексті ясно говориться, що жінка не зобов’язана відвідувати джума-намаз, але за допомогою далялятуль-ішара ми також розуміємо, що жінка не може бути імамом для чоловіків у джума-намазі. На це вказує те, що джума-намаз є обов’язком чоловіків, але не жінок, і той, кому не обов’язково відвідувати джума-намаз, не може бути імамом для тих, кому обов’язково відвідувати цей намаз.
б) Таким чином, із хадісів, які забороняють жінці видавати заміж саму себе і видавати заміж іншу жінку, за допомогою далялятуль-ішара ми розуміємо, що їй також заборонено керувати процесом пропозиції і прийняття і суфлювати сторони, які беруть участь. Жінці заборонено брати на себе цю роль. Проте це відрізняється від процесу офіційної реєстрації шлюбу після завершення церемонії нікях, оскільки залишається лише внести шлюб у списки, поставити підписи сторін і тому подібне. А цей процес, згідно Шаріату, може керуватись як чоловіком, так і жінкою.
4) Також необхідно зазначити, що робота мазуна часто пов’язана з чоловіками. Наприклад, договір підтверджується двома чоловіками, свідки є чоловіками, опікун є чоловіком. Окрім того, у більшості країн укладання шлюбу супроводжується церемонією, і мазун запрошується у дім нареченого чи нареченої для укладання договору, що відбувається серед чоловіків. Тому робота мазуна не обмежується сторонами договору і свідками, але й стосується інших людей і вимагає перебування у центрі уваги. Таким чином, робота мазуна не обмежується кабінетом, куди приходять сторони договору і свідки, але він також вимушений мати справу з великою кількістю чоловіків. Якщо мазуном буде жінка, то вона вимушено опиниться у товаристві чоловіків, і трапиться заборонене по Шаріату змішування статей (іхтілят).
Отож:
• Жінка не може видавати заміж саму себе і не може видавати іншу жінку. Вона не може виступати стороною пропозиції чи прийняття, оскільки це заборонено Шаріатом.
• За допомогою далялятуль-ішара із приведених текстів ми розуміємо, що жінка також не може керувати процесом укладання шлюбу, пропозиції і прийняття між сторонами шлюбу.
• Жінка після церемонії нікях може проводити процедуру офіційної реєстрації шлюбу, як це вимагається законом.
• Управління жінкою процесом пропозиції і прийняття між нареченим і нареченою не є умовою укладання і правильності шлюбу. Тому шлюб буде вважатись укладеним і правильним, якщо сторони дотримувались усіх необхідних умов.
Також зазначимо:
• Жінці заборонено бути мазуном, який керує процедурою пропозиції і прийнятті і суфлює сторони, які домовляються.
• Шлюб буде вважатись укладеним і правильним, якщо були дотримані належні умови, навіть якщо мазуном була жінка, оскільки стать мазуна не є умовою укладання і правильності шлюбу.
Такою є моя думка з цього питання. Аллах знає краще.
Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
24 Сафара 1441 р.х.
23.10.2019 р.
