Питання від Астма Фавзі Мухаммад: Ассаляму алейкум ва рахматуллахи ва баракятуху, наш шановний шейх!
У книзі «Ісламська особистість», 2 том, у розділі «Шахід» приводиться наступне про шахідів аль-Ахіра: «Найбільш вірне, що їх п’ятеро, як це приводиться від Мусліма: хворий від чуми, померлий від хвороби живота, потонулий, той, хто загинув під уламками будівлі, і той, хто помирає на шляху Аллаха, підносячи Його слово, але не у битві».
В інших хадісах приводяться слова про те, що дані п’ять категорій шахідів повинні знаходитись на шляху Аллаха у мить смерті, як про це повідомляється у хадісі:
Повідомив Юнус ібн Абдуль Аля від Ібн Вахба, від Абдуррахмана ібн Шурайха, від Абдуллаха ібн Саляба аль-Хадрамі, від Ібн Джурайха, від Укби ібн Амира (р.а.), який сказав: «Посланець Аллаха ﷺ сказав:
خمْسٌ مَنْ قُبِضَ فِي شَيْءٍ مِنْهُنَّ فَهُوَ شَهِيدٌ: الْمَقْتُولُ فِي سَبِيلِ اللَّهِ شَهِيدٌ، وَالْغَرِقُ فِي سَبِيلِ اللَّهِ شَهِيدٌ، وَالْمَبْطُونُ فِي سَبِيلِ اللَّهِ شَهِيدٌ، وَالْمَطْعُونُ فِي سَبِيلِ اللَّهِ شَهِيدٌ، وَالنُّفَسَاءُ فِي سَبِيلِ اللَّهِ شَهِيدٌ
«Є п’ять (випадків), і якщо людина помре в одному із них, то буде шахідом: вбитий на шляху Аллаха — шахід; той, хто потонув на шляху Аллаха — шахід; той хто помер від хвороби живота (внутрішніх органів) на шляху Аллаха — шахід; той, хто помер від чуми на шляху Аллаха — шахід; і жінка, яка померла при пологах на шляху Аллаха — шахід» («Сунан» ан-Насаі, «Книга Джихада»).
Питання перше: чи можна зіставити ці хадіси, чи вони суперечать один одному? Прошу Вас роз’яснити це, і дуже Вам дякую.
Питання друге: відносно питання шахіда приводиться іще один хадіс:від Абдуллаха ібн Амра ібн аль-Аса (р.а.) передається, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
يُغْفَرُ لِلشَّهِيدِ كُلُّ ذَنْبٍ إِلَّا الدَّيْنَ
«Шахіду будуть прощені усі гріхи, окрім боргу» (Муслім).
Якщо шахід до того, як пав мучеником, був нездатним виплатити свій борг, на кого покладається обов’язок погасили борг після його смерті? Дуже дякую.
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху,
Перше — відносно шахідів:
1 — Передає Муслім від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
بَيْنَمَا رَجُلٌ يَمْشِى بِطَرِيقٍ وَجَدَ غُصْنَ شَوْكٍ عَلَى الطَّرِيقِ فَأَخَّرَهُ فَشَكَرَ اللَّهُ لَهُ فَغَفَرَ لَهُ، وَقَالَ : الشُّهَدَاءُ خَمْسَةٌ الْمَطْعُونُ وَالْمَبْطُونُ وَالْغَرِيقُ وَصَاحِبُ الْهَدْمِ وَالشَّهِيدُ فِي سَبِيلِ اللَّهِ عَزَّ وَجَلَّ
«Один чоловік йшов по дорозі і, побачивши колючу гілку, прибрав її, і Аллах пробачив його». І він сказав: «П’ятеро є шахідам : той, хто помер від чуми; той, хто помер від хвороби живота; той, хто потонув; той, хто загинув під уламками (будівлі) ; і той, хто пав на шляху Аллаха».
2 — У «Шархмушкіль аль-асар» («Коментар до проблем в оповідях») імама ат-Тахаві приводиться від Укби ібн Аміра (р.а.), який сказав:
«Посланець Аллаха ﷺ сказав:
خمْسٌ مَنْ قُبِضَ فِي شَيْءٍ مِنْهُنَّ فَهُوَ شَهِيدٌ: الْمَقْتُولُ فِي سَبِيلِ اللَّهِ شَهِيدٌ، وَالْغَرِقُ فِي سَبِيلِ اللَّهِ شَهِيدٌ، وَالْمَبْطُونُ فِي سَبِيلِ اللَّهِ شَهِيدٌ، وَالْمَطْعُونُ فِي سَبِيلِ اللَّهِ شَهِيدٌ، وَالنُّفَسَاءُ فِي سَبِيلِ اللَّهِ شَهِيدٌ
«Є п’ять (випадків), і якщо людина помре в одному із них, то буде шахідом: вбитий на шляху Аллаха — шахід; той, хто потонув на шляху Аллаха — шахід; той, хто помер від хвороби живота (внутрішніх органів) на шляху Аллаха — шахід; той, хто помер від чуми на шляху Аллаха — шахід; і жінка, яка померла при пологах на шляху Аллаха — шахід» (хадіс також вивели ан-Насаі та ат-Табарані).
3 — Тут немає протиріч. Хадіс від Мусліма говорить у цілому (мутлак) про «померлого від чуми», «померлого віх хвороби живота», «того, хто потонув», «того, хто загинув під завалами». Інший же хадіс конкретизований (мукаййад) словами «في سبيل الله» —« на шляху Аллаха» — «той, хто потонув на шляху Аллаха — шахід»; «той, хто помер від хвороби живота (внутрішніх органів) на шляху Аллаха — шахід»; «той, хто помер від чуми на шляху Аллаха — шахід». Хадіс можна зіставити. Хадіс, виражений у цілому (мутлак), підводиться під конкретизований (мукаййад) хадіс. Таким чином, кожен із померлих є шахідом, якщо знаходиться (у мить кінчини) «на шляху Аллаха». Значення ж виразу «في سبيل الله» — «на шляху Аллаха» — визначається встановленим у Шаріаті контекстом, доводом (каріна). Так, наприклад, «на шляху Аллаха» в аяті «хто витрачає своє майно на шляху Аллаха» (2:261) чи в аяті «будуть битись (вести джихад) на шляху Аллаха» (5:54) має свою каріну, яка надає цим словам значення «щоб звеличити Слово Аллаха».
Передає Муслім від Абу Муси аль-Ашарій, що один чоловік прийшов до Посланця у Аллаха ﷺ і спитав: «О,Посланець Аллаха, один чоловік б’ється заради військової здобичі, інший б’ється заради слави, а тертій б’ється напоказ. Хто із них на шляху Аллаха?». Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنْ قَاتَلَ لِتَكُونَ كَلِمَةُ اللَّهِ هِيَ الْعُلْيَا فَهُوَ فِي سَبِيلِ اللَّهِ
«Хто бився для того, щоб слово Аллаха було вище за усе, той на шляху Аллаха!».
У зв’язку з цим вираз «на шляху Аллаха» у витрачанні і джихаді має свою каріну і розуміється як «з метою звеличити Слово Аллаха». Що стосується інших дій, де проходить вираз «на шляху Аллаха», то тут даний вираз не має своєї каріни і, отож, конкретного значення, а розуміється як вказівка на підкорення Аллаху, наближення до Нього і т.д. Так, якщо віруючий і покірний перед Аллахом Субханаху чоловік знайде свою кінчину при вищевказаних обставинах, помре від чуми, хвороб внутрішніх органів і т.д., будучи покірним Аллаху, то він буде шахідом Судного дня, а якщо ж він загине, б’ючись на шляху Аллаха, то він шахід Дунья і Судного дня. Якщо ж чоловік помре при інших обставинах, навіть будучи покірним Аллаху, то хадіс до нього не відноситься.
Друге — відносно боргу шахіда, який він не був у змозі виплатити до своєї смерті, то його виплата покладається на спадкоємців. Якщо ж вони не здатні виплатити борг, то це повинна зробити держава, як про це приводиться у хадісі Посланця ﷺ:
أَنَا أَوْلَى بِكُلِّ مُؤْمِنٍ مِنْ نَفْسِهِ، مَنْ تَرَكَ مَالاً فَلِأَهْلِهِ، وَمَنْ تَرَكَ دَيْناً أَوْ ضَيَاعاً فَإِلَيَّ وَعَلَيَّ
«Я ближче до кожного віруючого, аніж його власна душа, і якщо хто-небудь залишить після себе якесь майно, то (воно дістанеться) його родині, той же, хто залишить після себе борг чи незаможних близьких, то це — мені, і я повинен буду (попіклуватись про це)!» (Муслім).
Також хадіс від Посланця Аллаха ﷺ, виведений Абу Даудом від Джабіра, який сказав:«Посланець Аллаха ﷺ не робив погребальну молитву над тими, у кого залишився борг. Одного разу його попросили зробити погребальну молитву над якимось чоловіком. Він спитав: «На ньому є борг?». Йому відповіли: «Так, два динара». Тоді Пророк ﷺ сказав: «Робіть самі молитву над своїм другом». Абу Катада аль-Ансари сказав: «Я беру його борг на себе». Після цього Посланець Аллаха ﷺ зробив над ним молитву. Потім, коли того побажав Аллах, Посланець Аллаха ﷺ сказав:
أَنَا أَوْلَى بِكُلِّ مُؤْمِنٍ مِنْ نَفْسِهِ فَمَنْ تَرَكَ دَيْنًا فَعَلَيَّ قَضَاؤُهُ وَمَنْ تَرَكَ مَالًا فَلِوَرَثَتِهِ
«Я — перший, хто повинен допомагати віруючим. Хто залишає за собою борг, то він — на мені. Хто ж залишає майно, то воно належить його спадкоємцям».
Сподіваюсь, моя відповідь є вичерпною. Аллах Всезнаючий і Мудрий.
Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
29 Джумада аль-уля 1441 р.х.
24.01.2020 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбуку» на тему «Фікх»
