від Хуссами Дауда
Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.
Дорогий шейх, я сподіваюсь, що Аллах Вашими руками доведе до кінця Свою справу і вшанує нас якнайшвидшим встановленням Халіфату. Це для Аллаха легко! Я б хотів дізнатись, чи може жінка – немусульманка у випадку встановлення держави бути суддею?
У книзі «Соціальна система» в темі «Справи жінки» говориться, що жінка може бути суддею, оскільки хадіс, в якому говориться, що не набуде успіху той народ, який призначив своїм правителем жінку, приходить у загальній формі, а отож, вказує на те, що жінка може бути суддею. Мені також згадується, що жінкам із числа невіруючих дозволяється бути суддями. Але при цьому я не знайшов тексту, в якому говориться про те, що у минулому немусульманки були суддями. Звідси виникли питання: чи припустимо немусульманкам бути суддями?
Під цим я маю на увазі бути суддею у питаннях шлюбу, талаку і т.п. Адже ви визначили, що суддівство — це інформування про закон в обов’язковій для виконання формі. Отож, чи буде відсутність іману впливати на обов’язковість виконання закону? І на завершення, я бажаю, щоб Аллах розкрив Ваше серце і щоб Ви змогли дати мені розгорнуту відповідь. Також я бажаю Вам багато добра і прошу Аллаха — Всевишнього, Всемогутнього, щоб Він уберіг Вас від усілякого зла!
Ваш брат Хуссам Дауд із Палестини.
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
По-видимому, Ви посилаєтесь на наступний текст в темі «Справи жінки» книги «Соціальна система»: «Але жінці не дозволяється вставати при владі, і по цій причині вона не може бути керівником держави, його помічником, валієм, амілом і и т.д., тобто не може бути тим, чия діяльність відноситься до правління. Від Абу Бакра передається наступне:
لَمَّا بُلِغَ رَسُولُ اللهِ، صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، أَنَّ أَهْلَ فَارِس مَلَّكُوا عَلَيْهِمْ بِنْتَ كِسْرِى قَالَ: لَنْ يُفْلِحَ قَوْمٌ وَلَّوْا أَمْرَهُمْ اِمْرَأَةً
«Коли до Посланця Аллаха ﷺ прийшла звістка про те, що перси проголосили своєю королевою доньку Хосроя, він сказав: «Ніколи не буде мати успіх той народ, який призначив своїм правителем жінку»(Бухарі).
Це ясно вказує на заборону прийняття жінкою правління з засудженням тих, хто надає владу жінкам. Аллах сказав:
يَٰٓأَيُّهَا ٱ لَّذِينَ ءَامَنُوٓاْ أَطِيعُواْ ٱ للَّهَ وَأَطِيعُواْ ٱ لرَّسُولَ وَأُوْلِي ٱ لۡأَمۡرِ مِنكُمۡۖ
«О, ви, які віруєте, підкоряйтесь Аллаху, і Посланцю, і володарям влади серед вас» (4:59).
Отож, жінці забороняється приймати правління, а що стосується інших справ, то вона може займатись ними. Згідно цьому, жінка може призначатись на посади у державі, бо це не із роду правління, а входить у розділ найму, і вона буде службовцем (чиновником), який є особливим робітником при уряді, подібно робітнику при будь-якій іншій людині чи в компанії. Вона може вести судовий розгляд, бо суддя не є правителем. Він вирішує суперечки між людьми і інформує обидві сторони про шаріатський закон в обов’язковій для них формі.
Тому суд отримав наступне визначення: «Це інформування про закон в обов’язковій для виконання формі». Отож, суддя є службовцем, а не правителем. Він є найманим робітником, як і решта найманих робітників. Від Умара Ібн аль-Хаттаба передано, що він призначив одну жінку, яку звали аш-Шафа, суддею хісбат, який розглядає усі порушення (на ринку і т. д.). Питання допуску того, щоб жінка буда суддею, пов’язаний з текстом вищезгаданого хадісу і його застосуванням до реального положення посади судді. Якщо хадіс про заборону призначати жінку правителем підходить до суду, то призначення її суддею буде неприпустимим, а якщо хадіс не підходить до цього, то він не буде доказом,який забороняє жінці бути суддею.
Розглядаючи хадіс, ми знаходимо, що Посланець ﷺ виразив засудження народу, який призначив жінку своїм правителем. Це було у формі відповіді на звістку про те, що перси призначили своєю королевою жінку. Отож, цей хадіс коментує звістку і знаходиться у ступені відповіді на питання. Даний хадіс стосується лише теми звістки, а темою звістки є правління, тобто керівництво державою, і коментар послідував саме з цього приводу, тому хадіс стосується теми керівництва державою, тобто правління. Це з одного боку. З іншого боку, заборона відноситься до правління взагалі.
Таким є значення хадісу і те, на що він вказує. Що ж стосується теми суду, то це дещо інше, аніж діяльність халіфа і валія. Говорячи про діяльність халіфа і валія, варто відзначити, що вона представляється у прямому виконанні влади з його боку, причому без різниці у тому, чи була піднята до нього проблема чи рішення судді, чи ніхто не підняв до нього яку-небудь проблему, а він сам угледів порушення Шаріату і притягує порушника до суду без обвинувача, а потім по відношенню до нього виконує закон. Що стосується судді, то він не може судити без наявності піднятого до нього позову (скарги) і двох сторін, які судяться. Суддя судить, коли є звинувачення, а при відсутності обвинувача ніякого судового розгляду не відбувається.
При розгляді проблеми він інформує про закон Аллаха по даній проблемі в обов’язковому для виконання порядку і має право виконавчої влади лише у тому випадку, якщо призначений суддею. Тоді він судить у якості судді. Згідно цьому, реальне положення суду цілком відрізняється від правління, і до нього не можна застосувати вищенаведений хадіс» (кінець цитати).
Ваше питання, дорогий брате, не зовсім ясне для мене, оскільки у ньому замішані різні аспекти. Ви питаєте про хукм відносно того, коли немусульманка судить між мусульманами? Чи Ви маєте на увазі, коли немусульманка судить між представниками її ж релігії у питаннях шлюбу, розлучення, але у межах їх релігії? Тому я відповім наступним чином:
1) Що стосується ситуації, коли мова йде про суддівство між мусульманами, то немусульманка і немусульманин не можуть бути суддями для мусульман у якому-небудь питанні. Причина цього полягає у тому, що однією із умов суддівства є бути мусульманином, і при цьому неважливо, буде суддею чоловік чи жінка. Адже Аллах сказав:
وَلَنْ يَجْعَلَ اللَّهُ لِلْكَافِرِينَ عَلَى الْمُؤْمِنِينَ سَبِيلاً
«Аллах не відкриє невіруючим шляху проти віруючих» (4:141).
У цьому аяті є рішуча заборона (джазім) заборона, оскілки частка «لَنْ» вказує на постійність. Даний аят несе в собі вимогу (таляб). Тому, поки Аллах забороняє невіруючим мати шлях проти віруючих, невіруючий не може бути суддею для мусульман, оскільки суддівство — це шлях проти віруючих.
Ми у багатьох виданнях писали про те, що суддя повинен бути мусульманином. Наприклад, у книзі «Проект Конституції. Шаріатські докази», 1 том, говориться: «Стаття 78:усі судді повинні відповідати наступним умовам: вони повинні бути мусульманами, вільними, повнолітніми, бути при здоровому глузді, справедливими, знавцями мусульманського права і вміти застосовувати закони відповідно до конкретних обставин. Суддя з питань несправедливості окрім цих умов повинен бути чоловіком і мужтахідом.
Доказом цієї статті буде той же доказ, який згаданий у статі про верховного суддю. Винятком буде лише той факт, що суддею (каді), який займається вирішенням суперечливих питань у сфері взаємовідносин і покарань, і суддею-мухтасібом, який займається вирішенням питань порушення громадських прав, можуть бути як чоловіки, так і жінки. Причина цього полягає у тому, що вони — не правителі, які запроваджують закон, а судді, тобто ті, хто повідомляє про закон. Отож, до них не можна застосувати хадіс:
لَنْ يُفْلِحَ قَوْمٌ وَلَّوْا أَمْرَهُمْ اِمْرَأَةً
«… Ніколи не буде мати успіх той народ, який призначив своїм правителем жінку» (Бухарі).
Адже у хадісі мова йде про правління. Причиною для цього хадісу послужив випадок, коли перси проголосили своїм правителем донку Хосроя. Наводиться зі слів Абу Бакра:
لَنْ يُفْلِحَ قَوْمٌ وَلَّوْا أَمْرَهُمْ اِمْرَأَةً
«Ніколи не буде мати успіх той народ, який призначив своїм правителем жінку» (Бухарі).
Таким чином, причиною для даних слів послужила певна тема, про яку ясно сказано в хадісі: правління. А, як відомо, суддівство — це не правління. Це означає, що хадіс стосується лише правління і не стосується суддівства» (кінець цитати).
2) Що стосується питання про те, коли немусульманка судить між представниками її ж релігії, то Шаріат допускає подібне. Шаріат дозволив державі призначати ахлюзімма на посади суддів для ахлюзімма, щоб вони судили між собою на основі своєї релігії у таких питаннях, як шлюб, розлучення і у тому, що пов’язано з цим. При цьому судді-мусульмани не будуть судити між ахлюзімма на основі Ісламу чи на основі їх релігії, навпаки, суддями будуть люди із числа ахлюзімма. Але це не означає, що у суддів із числа ахлюзімма будуть свої окремі суди, їм виділять окремі зали для засідань у будівлях судів. Це означає, що судді для ахлюзімма будуть входити у склад державних суддів і будуть підкорятись центральному відділу «Када».
Що стосується порядку призначення суддів для ахлюзімма, то цим буде займатись держава, а не ахлюзімма. Іншими словами, держава буде призначати суддів для того, щоб ті судили між ахлюзімма у питаннях шлюбу, розлучення і того, що пов’язано з цим, але у межах їх релігій. Такою є постанова Шаріату.
Якщо їх релігії дозволяють призначати жінок у якості судді для вирішення питань, пов’язаних зі шлюбом і розлученням, то держава не може перешкоджати цьому.
Я сподіваюсь, що відповів на усі Ваші питання. Але, усе ж таки, Аллах знає краще!
23 Зуль-када 1441 р.х.
14.07.2020 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбук» на тему «Фікх»
