Адресований WalidElmi
Питання: Ассаляму алейкум, шановний шейх! У мене питання, пов’язане з правилом «менше із двох зол», яким виправдовують деякі проповідники і ісламські рухи свою участь в парламентських і президентських виборах. Чи є це правило дійсно одним із визнаних шаріатських правил в ісламському фікху? Хто із ісламських вчених говорив про нього? На яких доказах ґрунтувались вони у своїх висновках щодо цього правила? Якою повинна бут позиція відносно нього? Нехай винагородить Аллах Вас благом!
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху!
Ми вже відповідали на пов’язане з цим правилом питання від 29.08.2010. Ми наведемо Вашій увазі зміст вказаної відповіді:
Правило «менше із двох зол» чи «вибір однієї шкоди із двох»
Дане шаріатське правило є визнаним у низки ісламських вчених-факіхів і означає припустимість скоєння одного менш тяжкого із двох гріхів, тобто із двох заборонених вчинків. На думку цих вчених, чоловік може скористатись цим правилом лише у тому випадку, якщо опинився перед вибором скоєння одного із двох заборонених вчинків і не може обійти їх обидва, оскільки обставини, які склались, знаходяться за межами можливостей цього чоловіка, інакше кажучи, він опинився у вкрай скрутному стані.
Всевишній Аллах говорить:
لَا يُكَلِّفُ اللَّهُ نَفْسًا إِلَّا وُسْعَهَا
«Аллах не покладає на людину понад її можливостей» (2:286),
فَاتَّقُوا اللَّهَ مَا اسْتَطَعْتُمْ
«Бійтесь Аллаха по мірі своїх можливостей» (64:16).
На думку цих вчених, які керуються цим, дане правило обмежено положенням, коли чоловік не може уникнути обох гріхів, тобто він не може відмовитись від скоєння обох, а вимушений робити один із них, поки не впав у найбільш тяжкий гріх. Саме тоді застосовується правило «менше із двох зол». Визначення меншого із двох зол також, на думку цих вчених, не здійснюється згідно своїм забаганкам, а навпаки, строго згідно з шаріатськими законами. Збереження життя двох людей в пріоритеті над збереженням життя одного чоловіка, трьох — над двома, і так далі.
Збереження життя більш важливе захисту майна. Захист Дар уль-Іслям входить у категорію збереження релігії, яка знаходиться вище життя і майна. Аналогічними є питання джихаду і верховного Імама, які входять у категорію збереження релігії і займають перший ступінь обов’язкових речей — «Дарурат». Відомий ісламський правовід імам аш-Шатибі у своїй книзі «Аль-Мувафакат» пише:«Життя людини недоторкане і захищене. Необхідно боротись за життя людей. І якщо стане вибір між збереженням життя людини за рахунок майна чи збереження майна за рахунок життя людини, то треба віддати перевагу збереженню життя над збереженням майна».
У якості прикладу застосування цього правила наведемо деякі приклади, згадані цими вченими:
1 — Якщо пологи у матері виявились з ускладненнями, і ті, хто приймають пологи, виявились нездатними врятувати мати і плід разом, така ситуація вимагає прийняття екстреного рішення : або рятують мати, а для цього необхідно позбутися від плоду, або рятують плід, а це несе за собою смерть матері. Якщо справу залишити без прийняття одного із двох варіантів рішення — порятунок одного за рахунок житті іншого,— це може призвести до загибелі обох. У подібному випадку необхідно діяти згідно правилу «менше із двох зол» (або інакше кажучи, «вибір менш тяжкого із двох гріхів» або «скоєння менш згубного із двох згубних справ») і рятувати пріоритетне — мати,— навіть якщо дана дія веде до вбивству плода.
2 — Якщо чоловік опинився під загрозою бути вбитим чи отримати глибоку рану на своєму тілі, або втратити орган. Якщо чоловік опинився перед вибором — або жінка буде зґвалтована у його присутності при наявності зупинити цей гріх, або вийде час обов’язкового намазу, який він повинен зробити,інакше кажучи, якщо він, утримавши зловмисників від злочину, пропустить обов’язковий намаз, а якщо зробить цей намаз у відведений для нього час, то трапиться злочин — зґвалтування.
Час не дозволяє виконати обидві ці дії разом. В цих та подібних випадках необхідно застосовувати правило «менше із двох зол». Визначення того, що знаходиться в пріоритеті, закріплено за Шаріатом, який зробив усунення вищезгаданих діл вище здійснення вищезгаданого обов’язку. Якщо ситуація і час дозволяють виконати обидві дії, то необхідно здійснити їх разом в обов’язковому порядку.
3 — Ці та інші приклади згадуються такими відомим вченими, як імам аль-Газалі і Ізуддіні ібн Абдуссалам, нехай змилується над ними Аллах. В них простежується методика застосування правила «менше із двох зол», а також рівень пріоритетності шаріатських законів. Імам Іззуддін у своїй книзі «Каваід-уль-Ахкам фі Масаліхуль-Анам» пише: «Якщо на нашу долю випало багато порочності, ми повинні позбутися від неї по мірі своїх можливостей. Якщо ми опинились не в силах позбутися від усіх них разом, то повинні першим ділом позбутися від найбільш порочного із них, від найбільш засуджуваного серед них».
Потім він наводить приклад: «Якщо мусульманина поставлять перед вибором: вбити мусульманина чи бути вбитим, то йому треба утриматись від вбивства мусульманина і проявити терпіння перед своєю смертю, оскільки бути вбитим менш згубно, аніж стати вбивцею». У даному прикладі автор ясно показує свій вибір найменшої із двох порочностей або з двох гріхів з причини відсутності можливостей позбутися від них разом. У випадку, якщо ситуація дозволяє уникнути обидві ці дії, тобто відмовитись від висунутих йому двох варіантів, чоловік повинен утриматись від обох дій і відмовитись від двох запропонованих йому варіантів.
В іншому прикладі він пише: «Також, якщо чоловіка під загрозою вбивства вимушують дати лжесвідчення або прийняти незаслужений вирок у відношенні того, кого хочуть засудити до страти, відсіканню якогось органу на його тілі чи замахуванню на його честь,йому не дозволяється давати лжесвідчення або приймати несправедливий вирок, оскільки бути вбитим менш згубно, аніж бути причетним до вбивства невинного мусульманина, до несправедливому позбавленню його органів чи замахуванню на честь його близьких».
Інакше кажучи, якщо йому пригрозили смертю у випадку, якщо він не піде на лжесвідчення проти іншого, кого хочуть засудити до страти, відсіканню якого-небудь органу на його тілі чи замахуванню на його честь, то тому, хто опинився під загрозою смерті, не дозволяється давати таке свідчення, яке від нього вимагають, навпаки, необхідно проявити терпіння і віддати перевагу смерті, оскільки краще бути вбитим, аніж бути вбивцею іншого мусульманина.
Отож, ситуація, в якій чоловік вдається до скоєння менш тяжкого із двох гріхів або двох порочностей, це положення безсилля і нездатності уникнути скоєння обох гріхів чи утриматись від виконання обох порочностей.
Це і є приклади застосування правила «менше із двох зол» згідно ствердженням вчених, які застосовують його. Як видно, серед цих прикладів немає таких, які намагаються запровадити придворні вчені або ті, хто хоче віддалення мусульман від шаріатських законів шляхом містифікації і усілякого роду мирської суєти.
Ті, хто застосовують сьогодні це правило для скоєння одного забороненого замість іншого забороненого виправдовуються тим, що бояться опинитись кинутими у в’язницю чи бути звільненими з обіймаємої посади. Насправді, подібні ствердження не мають ніякого відношення до правилу «менше із двох зол».
Також ті, хто заявляє про свою участь у правлінні невір’я, навіть якщо це заборонено, виправдовуються тим, що залишення влади грішникам і нечестивцям — більш тяжкий гріх, аніж перший. Подібне ствердження не є застосуванням правила «менше із двох зол». Навпаки, воно аналогічно ствердженню того, хто закликає відкрити винні лавки і заробити від цього гроші, щоб не допустити того, щоб цим скористався невірний, тобто не відкрив винну лавку і не заробив гроші.
Також неможна назвати застосування «менше із двох зол» положення, коли чоловіку пропонують дві заборонні дії, і він обирає менш тяжку із них, хоча має можливість утриматись від них обох. Наприклад, той, хто закликає віддати свій голос на користь деякого кандидата на президентських чи парламентських виборах, навіть якщо він є світським, невіруючим, і порочним, або закликає віддати перевагу одному кандидату над іншим на підставі того, що перший допомагає нам, а другий — ні, і тому подібне. Правильна позиція полягає у тому, що обидва запропонованих нам варіанти є забороненими.
Забороняється обирати світського кандидата, ввіряти йому свої справи і робити його представником волі мусульман,оскільки він не дотримується канонів Ісламу і займається заборонними справами, яких мусульманин, що ввірив йому свої справи, не має права робити, як, наприклад, вигадувати закони і схвалювати заборонні законопроекти. Інакше кажучи, він сприяє поширенню заборонних справ, тобто накладає заборону на схвалюване, і видає наказ про дозволеність гріховного. Неможна обирати жодного із двох кандидатів на президентських чи інших виборах,оскільки вибір кожного із них є забороненим. І чоловік має право і сили не віддавати свій голос як на користь першого, так і на користь іншого кандидата.
Отож, не вважається застосуванням правила «менше із двох зол» положення, коли мусульманин стикається з двома заборонними діями і має можливість утриматись від їх здійснення, але віддає перевагу меншому із них по своєму бажанню, вважаючи, що утримання від цих двох гріхів поставить його у скрутний стан. Навпаки, необхідно утриматись від усіх заборонних дій, якщо це під силу мусульманину згідно з шаріатськими законами.
Це стисле викладення правила «менше із двох зол» або «вибір одної шкоди із двох».
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
10 Рабіуль-авваля 1442 р.х.
27.10.2020 р.
