від Soufien HT і Amel Ht
Перше питання:
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.
Нехай благословить Аллах Ваші зусилля і принесе Уммі Вашими руками користь. Дорогий амір, нехай Аллах підтримає Вас перемогою і силою, нехай зробить важкими чаші Ваших праведних справ.
У мене до Вам наступне питання: чи є закят з меду? Якщо є, то який нісаб у меда?
Soufien HT
Друге питання:
Ассаляму алейкум.
Нехай Аллах благословить Вас і Ваші справи,нехай вони виявляться важкими на чаші праведних справ.
Я працюю у відділі золотих виробів, тобто прикрас. Звідси у мене наступне питання: як розрахувати з них закят? При цьому ми знаємо, що золоті вироби прикрашають коштовними камінцями. Закят розраховується з чистого золота без урахування камінців? Або ж камінці треба враховувати поруч з с золотом, а отож, виплачувати закят з загальної ваги? Як розраховується закят з коштовних камінців,таких як алмази, рубіни, ізумруди?
Нехай Аллах воздасть Вам благом!
AmelHt
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
Ваші питання — із одного розділу ¸ тому, з дозволу Аллаха, ми дамо на них одну загальну відповідь:
1) Закят стягується з того майна, на яке вказав Шаріат. Наприклад, закят стягується з грошей, торгової продукції (товарів), худоби, зернових і плодових культур. Отож, закятом обкладаються лише ті речі, про яких згадано у достовірних шаріатських текстах. До цих речей відносяться : верблюди, крупна рогата худоба, дрібна рогата худоба, золото, срібло, пшениця, ячмінь, фініки, ізюм. Про це ми детально і з доказами писали у статі 143 книги «Проект конституції. Шаріатські докази», 2 том. Зверніться до цієї статті для отримання більш детальної інформації.
2) Що стосується закяту з меду, то у цій же статті ми роз’яснили наступне: «Передається від Абу Сайяра аль-Мутаі:
قُلْتُ: يَا رَسُولَ اللهِ، إِنَّ لَي نَحْلًا، قَالَ: فَأَدِّ الْعُشُورَ، قَالَ: قُلْتُ يَا رَسُولَ اللهِ، احْمِ لِي جَبَلَهَا، قَالَ: فَحَمَى لِي جَبَلَهَا
«Якось я сказав: «О, Посланець Аллаха, у мене є бджоли»,— на що Пророк ﷺ сказав: «Віддавай десятину». Я сказав йому ﷺ: «О, Посланець Аллаха, виділи мені гору в долині». І він виділив мені цю гору».
Також передається від Амра ібн Шуайба, який передає від свого батька, від свого діда:
جَاءَ هِلَالٌ، أَحَدُ بَنِي مُتْعَانٍ، إِلَى رَسُولِ اللهِ،صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، بِعُشُورِ نَحْلٍ لَهُ، وَكَانَ سَأَلَهُ أَنْ يَحْمِيَ لَهُ وَادِيًا يُقَالُ لَهُ سَلَبَةُ، فَحَمَى لَهُ رَسُولُ اللهِ، صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، ذَلِكَ الْوَادِي. فَلَمَّا وُلِّيَ عُمَرُ بْنُ الْخَطَّابِ رَضِيَ اللهُ عَنْهُ كَتَبَ سُفْيَانُ بْنُ وَهْبٍ إِلَى عُمَرَ بْنِ الْخَطَّابِ يَسْأَلُهُ عَنْ ذَلِكَ فَكَتَبَ عُمَرُ: إِنْ أَدَّى إِلَيْكَ مَا كَانَ يُأَدِّي إِلَى رَسُولِ اللهِ، صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، مِنْ عُشُورِ نَحْلِهِ، فَاحْمِ لَهُ سَلَبَةَ، وَإِلَّا فَإِنَّمَا هُوَ ذُبَابُ غَيْثٍ يَأْكُلُهُ مَنْ يَشَاءُ
«Один чоловік із Бану Мутан на ім’я Хіляль прийшов до Посланця Аллаха ﷺ і віддав йому десятину зі своїх бджіл, потім попросив його виділити йому у користування долину Саляба. Посланець Аллаха ﷺ вдовольнив його просьбу. А коли правителем став Умар ібн аль-Хаттаб, Суфьян ібн Вахб написав йому, питаючи, що робити з цією долиною, на що Умар відповів наступне: «Якщо він віддає тобі десятину зі своїх бджіл, як віддавав Посланцю Аллаха, то нехай землі Саляба залишаться за ним у користування. У протилежному випадку ці бджоли примножують мед через дощ, так що їх мед може їсти буд-який, хто побажає».
Ці два хадіси не можуть використовуватись як доказ того, що з меду виплачується закят. Хадіс Абу Сайяра є прерваним, оскільки передається Сулейманом ібн Мусою від Абу Сайяра. Бухари сказав: «Сулейман не застав жодного із сподвижників, і відносно закяту з меду немає жодного достовірного повідомлення». Хадіс Амра ібн Шуайба передали Абу Дауд і ан-Насаі, про який у книзі «Аль-Істізкар» Ібн Абд аль-Барр сказав,що це хороший (хасан) хадіс. Але, незважаючи на це, хадіс не вказує на обов’язковість закяту з меду, а те, що Хіляль віддавав, було добровільним. В обмін того, що з них брали, їм були виділені території, і доказом тому служить дія Умара (р.а.), який зрозумів мотив (іллят) у цьому, повелівши те ж саме. Це підтверджується також повідомленням від Саада ібн Абу Зубаба про те, що
أَنَّ النَّبِيَّ (صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ) اسْتَعْمَلَهُ عَلَى قَوْمِهِ وَأَنَّهُ قَالَ لَهُمْ: أَدُّوا الْعُشْرَ فِي الْعَسَلِ
«Пророк ﷺ призначив його керівником у своєму народі, і він сказав їм: «Виплачуйте ушр з меду» (аль-Байхакий і Ібн Абу Шайба). Бухарі, аль-Азаді та інші назвали його слабким (даіф) хадісом. При цьому імам Шафії сказав: «Саад ібн Абу Зубаб розповідав про те, що:
أَنَّ النَّبِيَّ (صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ) لَمْ يَأْمُرْهُ فِيهِ بِشَيْءٍ، وَأَنَّهُ شَيْءٌ رَآهُ هُوَ فَتَطَوَّعَ لَهُ بِهِ قَوْمُهُ
«Пророк ﷺ не наказував йому нічого подібного. Він сам порахував це потрібним, і його народ добровільно підкорився йому у цьому».
Усе це свідчить про те, що з меду не береться закят, і навіть хадіси, які були приведені у якості доказів, свідчать про те, що в ньому немає обов’язкового закяту» (кінець цитати).
3) Так само не є обов’язковим стягувати закят з коштовних камінців, оскільки на це не вказав Шаріат. Отож, з золота, прикрашеного камінцями, виплачується закят після вирахування ваги коштовних камінців. Інакше кажучи, закят стягується лише з золота без урахування коштовних камінців.
4) Що стосується меду і коштовних камінців, призначених для торгівлі, то з них виплачується закят. Про це більш детально ми роз’яснили у книзі «Майно у Державі Халіфат» і відповіді на питання від 03.04.2016. У відповіді ми писали наступне: «Торгові товари — це будь-яке майно, окрім валюти, яке використовується у торгівлі, продається чи купується заради вилучення прибутку, наприклад продукти харчування, одяг, меблі, промтовари, худоба, корисні копалини, земля, будівля і решта усього іншого, що можна купити і продати.
Виплата закяту обов’язкова за торгові товари, у чому не було протиріч серед його сподвижників. Від Самури ібн Джундуба передається:
فَإِنَّ رَسُولَ اللهِ، صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، كَانَ يَأْمُرُنَا أَنْ نُخْرِجَ الصَّدَقَةَ مِنَ الَّذِي نُعِدُّ لِلْبَيْعِ
«Посланець Аллаха ﷺ наказував, щоб ми віддавали закят із того, що ми підготували до продажу» (Абу Дауд).
Абу Зарр передав, що Пророк ﷺ сказав:
وَفِي الْبُزِّ صَدَقَتُهُ
«Є закят закят за «аль-Базз» (передали Дарукутні і Байхакий).
«Аль-Базз» — це одяг і тканини, якими торгують. Передав Абу Убайд від Абу Амра ібн Хамаса, а той — від свого батька: «Умар ібн аль-Хаттаб проходив повз і сказав: «Хамас, виплати закят за свою власність». Я сказав: «Я не маю нічого, окрім дріжджів і шкіри». Він сказав: «Оціни це і виплати із цього закят».
Абдуррахман ібн Абдулькарі сказав: «Я був призначений відповідальним за Байт уль-Маль у час правління Умара ібн аль-Хаттаба. Коли приходив час виплат, Умар збирав майно торгівців і підраховував його, незалежно від того, знаходилось воно безпосередньо перед ним чи ні. Потім Умар стягував закят з усього підрахованого ним майна із того, що знаходилось безпосередньо перед ним» (Абу Убайд).
Вивів Ахмад у своєму «Муснаді» від Маліка ібн Ауса ібн аль-Хадасана ан-Насрі, від Абу Зарра, який сказав: «Я чув, як Посланець Аллаха ﷺ говорив:
فِي الْإِبِلِ صَدَقَتُهَا، وَفِي الْغَنَمِ صَدَقَتُهَا، وَفِي الْبَقَرِ صَدَقَتُهَا، وَفِي الْبَزِّ صَدَقَتُهُ
«З верблюдів є садака, з овець — садака, з корів — садака і з аль-Базза — садака».
Сказав імам ан-Нававі у «Збірці тлумачення мазхабу»: «Обов’язкова виплата закяту з предметів торгівлі згідно тому, що передав Абу Зарр (р.а.) від Пророка ﷺ, який сказав:
فِي الْإِبِلِ صَدَقَتُهَا، وَفِي الْبَقَرِ صَدَقَتُهَا، وَفِي الْبَزِّ صَدَقَتُهُ
«З верблюдів є садака, з корів — садака, з аль-Базза — садака».
Це відбувається тому, що торгівля сприяє примноженню грошей, і до неї прив’язується закят, як, наприклад, з крупної рогатої худоби... Його слова «وَفِي الْبَزِّ صَدَقَتُهُ» з фатіхою над «ба» і з буквою «за» передають усі передавачі. З «за» передають Дарукутні, Байхакий, старі і нові тексти Шафії (р.а.), що свідчать про обов’язковість закяту з торгівлі... Для людей договору відомо, що мазхаб Шафії (р.а.) зобов’язав це...».
Говорить Ібн Кудама в «Аль-Мугні»: «Закят обов’язковий з предметів торгівлі згідно думці більшості вчених. Сказав Ібн Мунзір: «Вчені одностайні у тому, що предмети, що використовуються у торгівлі, обкладаються закятом по спливанню року...». Ми ж дотримуємось думки ріваяту Абу Дауда по ланцюжку передавачів від Самури ібн Джундаба, який сказав:
كَانَ رَسُولُ اللَّهِ، صل الله عليه وسلم، يَأْمُرُنَا أَنْ نُخْرِجَ الزَّكَاةَ مِمَّا نُعِدُّهُ لِلْبَيْعِ
«Посланець Аллаха ﷺ наказав нам виплачувати закят із того, чим ми торгуємо».
Також передав Дарукутні від Абу Зарра: «Я чув, як Посланець Аллаха ﷺ сказав:
فِي الْإِبِلِ صَدَقَتُهَا، وَفِي الْغَنَمِ صَدَقَتُهَا، وَفِي الْبَزِّ صَدَقَتُهُ
«З верблюдів є садака, з овець — садака, з аль-Базза — садака».
Він використав букву «за», і немає протиріч у тому, що тут не вказується обов’язковість закяту з причини самої речі, а вказується на обов’язковість його через її вартість».
Також передав Абу Амр ибн Хаммасвід свого батька, який сказав: «Мене покликав Умар і сказав: «О Хаммас, виплати закят зі свого майна». Я сказав: «У мене немає майна, окрім колчанів і шкіри». Він сказав: «Підрахуй їх вартість, а потім виплати з них закят» (передали Імам Ахмад і Абу Убайда).
Вивів Байхакий в «Сунан аль-Кубра»: «Нам передав Ахмад ібн Мухаммад ібн аль-Харіс аль-Факіх від Алі ібн Умара аль-Хафіза, від Абу Бакра ан-Найсабурі, від Ахмада ібн Мансура, від Абу Асіма, від Муси ібн Убайди, який сказав: «Передав мені Імран ібн Абу Анас від Маліка ібн Ауса ібн Хадасана, який сказав: «Я сидів у Усмана, і до нас прийшов Абу Зарр і згадав хадіс. Йому сказали: «О, Абу Зарр, розкажи нам про Посланця Аллаха ﷺ». Він сказав: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:
فِي الْإِبِلِ صَدَقَتُهَا وَفِي الْغَنَمِ صَدَقَتُهَا وَفِي الْبَقَرِ صَدَقَتُهَا وَفِي الْبَزِّ صَدَقَتُهُ
«З верблюдів є садака, з овець — садака, з корів — садака, з аль-Базза — садака».
Він використав букву «за».
Закят з предметів торгівлі обов’язковий, якщо їх вартість досягла нісабу золота чи срібла, при умові, що минув рік.
Якщо торговець почав свою торгівлю з кількістю майна, меншим, аніж розмір нісабу, а у кінці року його майно доросло до рівня нісабу, то він не повинен виплачувати закят, оскільки іще не минув рік. Він повинен виплатити закят по нісабу після того, як мине цілий рік.
Якщо торговець почав свою торгівлю з майном, яке перевищує розмір нісабу, як якщо він почав торгівлю з 1000 динарів, а у кінці року його майно виросло, він отримав прибуток і у нього стало вже 3000 динарів, то він повинен виплатити закят з 3000 динарів, а не з 1000,з яких починав, тому що ріст майна прив’язаний до стартовому капіталу, а річний прибуток відноситься в основі до завершеному року.
Наприклад, козлята — це потомство кіз, ягнята — потомство овець, а тому вони зараховуються разом з дорослими особями, і з них так само виплачується закят, тому що їх рік життя входить у рік життя самиць, які їх народили. Так само треба відноситись і до прибутку у фінансах, які враховуються у зв’язку з тим майном, від якого почався потім прибуток. По спливанню року торговець оцінює предмети торгівлі, усе одно, чи обов’язково було виплачувати з них закят напряму (тобто самими товарами), як це обстоїть з верблюдами, коровами, вівцями, або ж треба було виплачувати закят не самими речами, як це обстоїть з одягом,з виробами, з землею і будівлями.
Він підраховує усе це майно єдиним чином по мірці золота чи срібла, після чого виплачує 1/40 частину вартості, тобто 2,5% у тому випадку, якщо їх вартість досягне рівня нісабу золота чи срібла. Він може виплатити закят цими грошима замість товару, якщо для нього так буде легше. Це стосується тих, хто торгує, наприклад, вівцями, чи коровами, чи одягом. Також може трапитись і так, що розмір закяту, який він повинен виплатити, дорівнює вартості вівці, чи корови, чи одягу. Тоді він може виплатити закят грошима або ж віддати вівцею чи коровою, або одягом, тобто він вчиняє у даному випадку на свій вибір як хоче.
Закят виплачується з предметів торгівлі, з яких безпосередньо треба виплачувати (як верблюди чи корови) саме як з предметів торгівлі, але не як зі звичайної крупної рогатої худоби а, тому що суть торгівлі – це володіти товаром, а не добувати його (створювати, виготовляти).
З розумінням шаріатської реальності відповіддю на Ваше питання буде наступне:
1. Предмети торгівлі перед закятом оцінюються по ринковій ціні, тобто по ціні продажу, тому що ця ціна є істинною ціною цих предметів на дану мить. Вони не оцінюються по ціні покупки, тому що вона може бути менше, а може бути і більше ринкової ціни, яка може відрізнятись від тієї, що є у справжню мить. А тому опиратись треба на ринкову вартість.
2. Якщо продавець продав товари по оптовій ціні, то він оцінює їх по оптовій ціні, а якщо продав їх у роздріб, то оцінює по роздрібній ціні... Якщо він продав частину оптом, а частину — у роздріб, то він оцінює їх з урахуванням коефіцієнту між проданим оптом і поданим у роздріб. Так, наприклад, якщо він продав половину оптом, а другу половину — у роздріб, то він оцінює одну половину по оптовій цін, а другу — по роздрібній, тому що такий розрахунок більш близький до істинної вартості товарів.
3. Товари оцінюють по ринковій ціні того міста, в якому вони знаходяться, а не по цінам того міста, в якому знаходиться продавець, тому що ринкова ціна того міста, в якому знаходяться товари, більш близька до істинної ціни самих товарів.
4. Увесь товар оцінюється, коли наступає час виплатити закят, усе одно, був попит на це товар, або ж він був у застої, тому що товар в основі є майном … Товар, який потрапив у застій, оцінюється по його ринковій ціні, коли приходить час виплатити з нього закяту. У такому випадку, звичайно ж, його вартість буде нижче, аніж тоді, коли на нього був попит Так проводиться закят кожен рік, тому що у цьому товарі — оборотні гроші, а отож, з нього береться закят так само, як і з грошей, кожен рік.
5. Закят з предметів торгівлі виплачується грошима, але можна виплачувати і самими товарами. Якщо, наприклад, закят, який необхідно виплатити, складав 2000, а ціна кожної одиниці товару складала 500, то той, хто виплачує закят, може розплатитися чотирма одиницями товару, які у нього є. Такий спосіб може стати хорошим виходом для нього, коли він розплатиться застоявшимся товаром, тобто він розплатиться не грошима, а товаром, що буде більше відповідати його інтересам.
Такою є моя думка у цьому питанні, але Аллах знає краще» (кінець цитати).
Я навів відповідь повністю, щоб показати те, яким чином вчиняти при виплаті закяту з меду і коштовного каміння, призначених для торгівлі. Проте це стосується не тільки їх, але й інших предметів торгівлі.
27 Рабіуль-авваль 1442 р.х.
13.11.2020 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбук» на тему «Фікх»
