від Sohail Dar
Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху, мої дорогі брати. Я б хотів задати низку питань нашому аміру, і я сподіваюсь, що, з дозволу Аллаха, вони дійдуть до нього. Одразу хочу сказати, що в основі я не розмовляю на арабській мові, тому хочу заздалегідь вибачитись, якщо зроблю якісь помилки.
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху, дорогий амір! Я прошу у Аллаха усього найкращого для Вас.
Одразу хочу вибачитись за свій арабський,але у міру своїх можливостей спробую сформувати на арабській мові низку питань, пов’язаних з темою Халіфату:
1) У книзі «Система правління в Ісламі» згадуються такі титули, як «халіф», «Імам», «аміруль-мумінін» і до них подібні — «Султан уль-мумінін» … Проте у книзі «Держапарати Халіфату» згадується лише титул «аміруль-мумінін».
Звідси питання: чи трапилось змінення в табанні відносно титулів, тобто, чи означає це, що ми почали обмежуватись лише трьома титулами (халіф, Імам, аміруль-мумінін)?
2) У книзі «Держапарати Халіфату» наводиться випадок, який послужив причиною для появи титулу «аміруль-мумінін» у Умара ібн аль-Хаттаба.
Звідси питання: чи правильно сказати, що тільки цей титул повинен використовуватись, або ж буде мубахом використовувати і інші титули на кшталт «султан уль-мумінін»?
3) Я зрозумів, що однією із умов для Іджма ус-сахаба є існування протиріччя з чимсь загальновідомим. Наприклад, мала місце відстрочка поховання Посланця ﷺ, але при цьому Шаріат зобов’язав квапитись з похоронами.
Звідси питання: у чому полягає протиріччя у питанні отриманні титулу «аміруль-мумінін» Умаром, щоб сказати, що мало місце Іджма ус-сахаба?
4) Раніше я сказав, що слово «халіф» є шаріатським, фікхій словом; чи можна те ж саме сказати про слово «Імам», враховуючи його згадування в шаріатських доказах? Або ж ми говоримо, що слово «Імам» є терміном? У багатьох хадісах згадується вираз «Імам», який вказує на того, хто керує людьми в намазі.
Звіди питання: чи існують розбіжності у розумінні слова «Імам»? Говорячи по-іншому, чи значення слова «Імам» стосується тільки халіфа і того, хто править, або ж воно включає також імамів мечетей, яку керують намазами в наші дні?
5) Тимчасовий амір. Чому муавіни ат-танфіз не можуть призначатись на пост халіфа? На чому ґрунтується рішення про те, що на пост халіфа призначається старший із муавінів по віку? Чому не вибирається на пост халіфа той муавін, який має більше досвіду у якості муавіна, чи той, хто більш справедливий, чи той, хто більше знає і правильніше читає Коран і т.д.?
Також у мене іще одне питання: якщо халіф порушить одну із обов’язкових умов, перебуваючи на посту халіфа, після того, як йому дадуть присягу, чи анулюється присяга, надана йому? Наприклад, якщо він перестане бути справедливим, чи стане тим Імамом, якого мусульмани зненавидять, як про це згадав Посланець Аллаха ﷺ.
Нехай воздасть Вам Аллах найкращим!
Заздалегідь дякую Вам за відповіді і прошу Аллаха, щоб він дарував Вам, Вашій родині та іншим братам по вірі усіх благ, благополуччя і благословення в Рамадан.
Ваш брат Сухайль ібн Абу Мусаб.
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху. Мені було дуже приємно, що Ви написали свої питання на мові Корану, хоча для Вас це — нелегка справа. В основі усе, що Ви спитали, зрозуміло, за винятком деяких моментів, які потребують додаткового роз’яснення.
Моя відповідь буде наступною:
1) Титули, які даються чоловіку після того, як йому надали присягу, є наступними:халіф, Імам, аміруль-мумінін. Про це згадують хадіси та Іджма ус-сахаба. Що стосується згаданого Вами з посиланням на книгу «Система правління в Ісламі», то в ній говориться наступне: «Варто відзначити, що застосування цих трьох титулів до тих, хто керує мусульманами, не є обов’язковим, і припустимо застосування до них інших титулів, які мають ті ж самі значення. Наприклад,, дозволено використовувати такі титули, як хакімуль-мумінін, раісуль-мумінін, султан уль-мумінін і т.д. Тобто, допускається використовувати ті, які не суперечать значенню трьох вищевказаних титулів. Що ж стосується інших титулів, які мають значення, які суперечать ісламським законам у сфері правління, такі як малік (король), раісуль-джумхурія (голова республіки), імператор, то їх застосування до правителів мусульман неприпустимо у силу протиріччя їх значень законам Ісламу» (кінець цитати).
У книзі «Ісламська особистість», 2 том, в темі «Халіфат» говориться: «Важливою представляється суть, а не використання того чи іншого слова, тобто, «Халіфату» чи «Імамату» (кінець цитати).
Згадане в книгах «Система правлінні в Ісламі» і «Ісламська особистість», 2 том, було переглянуто, тому у книзі «Держапарати Халіфату» були залишені лише три титули: халіф, Імам, аміруль-мумінін. З дозволу Аллаха, після встановлення Ісламської Держави саме ці три титули будуть використовуватись.
2) Для того, щоб Іджма ус-сукутій (одностайність, виражена мовчанням) вважалась Іджмою,«вимагається, щоб шаріатський хукм був винесений на те, що в основі неприйнятно і відкидається, а отож, сподвижники не будуть мовчати про це. Адже неможливо, щоб усі сподвижники мовчали у відношенні засуджуваного (мункара). Якщо ж мова йде про те, що в основі не відкидається, тоді мовчання сподвижників не буде розцінюватись як Іджма» («Ісламська особистість», 3 том, тема «Іджма ус-сукутій»). У цій книзі, у тій же темі говориться: «Іджма ус-сукутій — це коли один із сподвижників виводить хукм, при цьому інші сподвижники знають про це, але не висловлюють своєї незгоди. Саме це їх мовчання і вважається Іджма ус-сукутій. Іджма ус-сукутій відрізняється від Іджма уль-каулій (одностайність, виражена словами)…
Для того, щоб відбулось Іджма ус-сукутій, необхідні наступні умови:
1) Вимагається, щоб шаріатський хукм був винесений на те, що в основі неприйнятно і відкидається, а отож, сподвижники не будуть мовчати про це…
2) Дія повинна бути відома сподвижникам …
3) Це не повинно відноситись до числу того, чим Імам може розпоряджатись на свій розсуд, наприклад, як фінанси Байт уль-Маль …» (кінець цитати).
Коли ці умови були витримані, тоді можна сказати, що мова йде про Іджма ус-сукутій у якості шаріатського доказу, Що стосується Іджма ус-сахаба відносно використання титулу «аміруль-мумінін», то тут не Іджма ус-сукутій, а дещо, схоже на Іджма уль-каулій. Причина цього полягає у тому, що сподвижники використовували даний титул у своїх виступах і називали халіфів ним. Таке положення більш відноситься до Іджма уль-каулій, а не до Іджма ус-сукутій. Отож, щоб Іджма вважалось здійсненим у відношенні того чи іншого хукму, для цього немає необхідності, щоб він обов’язково був хукмом для того, що відкидається у своїй основі.
3) Що стосується Вашого питання відносно слова «Імам»:
а) Слово «імам» в арабській мові має декілька значень, серед яких: той, кому подражають і за ким слідують. В арабському тлумачному словнику «Мухтар ас-сахіх» говориться: «Імам — це той, кому подражають Множиною цього слова буде «أَئِمَّةٌ». В іншому тлумачному словнику «Кітаб аль-айн» говориться: «Кожен, кому подражають і кого ставлять на чолі, той вважається імамом».
Таким чином, слово «імам» має абсолютну форму (мутляк), а отож, стосується кожного, кому подражають і за ким слідують.
б) Шаріат використовує слово «Імам» як фікхій термін, тобто «хакика шарія» (шаріатська одиниця значення): загальний керівник (раіс) мусульман.
На це вказують наступні шаріатські тексти:
— Передається від Абдуллаха ібн Амра ібн аль-Аса, що він чув, як Посланець Аллаха ﷺ говорив:
وَمَنْ بَايَعَ إِمَامًا فَأَعْطَاهُ صَفْقَةَ يَدِهِ وَثَمَرَةَ قَلْبِهِ فَلْيُطِعْهُ
«… І нехай той, хто дав клятву правителю, потиснув йому руку і проявив по відношенню до нього щирість серцем, підкоряється (цьому правителю) …» (Муслім).
— Передається від Ауфа ібн Маліка, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
خِيَارُ أَئِمَّتِكُمْ الَّذِينَ تُحِبُّونَهُمْ وَيُحِبُّونَكُمْ وَيُصَلُّونَ عَلَيْكُمْ وَتُصَلُّونَ عَلَيْهِمْ
«Кращі ваші Імами — ті, яких ви любите,і вони люблять вас, ви благословляєте їх, і вони благословляють вас …» (Муслім).
— Передається від Абдуллаха ібн Умара
كُلُّكُمْ رَاعٍ وَكُلُّكُمْ مَسْئُولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ الْإِمَامُ رَاعٍ وَمَسْئُولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ
«Кожен із вас — попечитель, і з кожного із вас спитають за своїх підопічних. Імам — попечитель і відповідальний за своїх підопічних» (Бухарі).
У цих хадісах згадується я титул правителя, який править хукмами Шаріату: Імам. Титул «Імам» подібний до титулу «халіф», який також згадується в інших текстах. Іншими словами, шаріатські тексти роз’яснюють, що слово «Імам» подібно слову «халіф», а отож, вказує на загальне головування (ар-ріаса аль-амма). Також слово «Імам» є «хакикою шарія» (тобто терміном фікху). Подібне головування іще називають «великим керівництвом» (аль-імама аль-узма). Тому у того, в чиїх руках велике керівництво, називають «аль-Імам аль-Азам» (найвеличніший Імам).
в) Також термін «імам» використовується в Шаріаті для того, хто керує намазом. Таке керівництво називають «аль-імама ас-сугра» (мале керівництво). Про це згадується у хадісах, ось деякі із них:
— Передається від Аіші:
صَلَّى رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فِي بَيْتِهِ وَهُوَ شَاكٍ فَصَلَّى جَالِسًا وَصَلَّى وَرَاءَهُ قَوْمٌ قِيَامًا فَأَشَارَ إِلَيْهِمْ أَنِ اجْلِسُوا فَلَمَّا انْصَرَفَ قَالَ إِنَّمَا جُعِلَ الْإِمَامُ لِيُؤْتَمَّ بِهِ فَإِذَا رَكَعَ فَارْكَعُوا وَإِذَا رَفَعَ فَارْفَعُوا وَإِذَا صَلَّى جَالِساً فَصَلُّوا جُلُوسًا
«Коли Посланець Аллаха ﷺ захворів, то почав робити намаз у своєму домі, сидячи, у той час, як люди, які знаходились позаду нього, молились стоячи. Він зробив їм знак сісти, а закінчивши намаз, сказав: «Імам призначається для того, щоб (під час намазу) інші слідували за ним, і якщо він зробить поясний поклон, робіть і ви, якщо він підніметься, підніміться і ви, а якщо він робить намаз сидячи, робіть і ви» (Бухарі).
— Передається від Абу Хурайри, що Пророк ﷺ сказав:
إِذَا أَمَّنَ الْإِمَامُ فَأَمِّنُوا فَإِنَّهُ مَنْ وَافَقَ تَأْمِينُهُ تَأْمِينَ الْمَلَائِكَةِ غُفِرَ لَهُ مَا تَقَدَّمَ مِنْ ذَنْبِهِ
«Коли імам говорить «Амін», скажіть і ви «Амін». Адже у того, хто скаже «Амін» одночасно з янголами, пробачаться його попередні гріхи» (Бухарі).
Слово «імам», які застосовується в Шаріаті до імаму в намазі, є шаріатським терміном, на що вказують вищезгадані хадіси.
г) Не існує тісного зв’язку між словом «Імам» в значенні «халіфа» і між «імамом» в значенні «імам в намазі». Хадіси, в яких згадується «Імам» в значенні «халіфа», не обов’язково пов’язані з темою намазу. Хадіси, які згадують «імама» в значенні «імам в намазі», не обов’язково пов’язані з халіфом і правлінням. Із наведених раніше хадісів не розуміється, що є зв’язок між головуванням в правлінні і головуванням в намазі.
5) Слово «імам» повинно розумітись в текстах з урахуванням контексту і карін (посилів):
— Слово «імам» іноді використовується у лексичному значенні:
وَالَّذِينَ يَقُولُونَ رَبَّنَا هَبْ لَنَا مِنْ أَزْوَاجِنَا وَذُرِّيَّاتِنَا قُرَّةَ أَعْيُنٍ وَاجْعَلْنَا لِلْمُتَّقِينَ إِمَامًا
«Вони говорять: «Господь наш! Даруй нам відраду очей в наших дружинах і нащадках і зроби нас імамами для богобоязливих»(25:74).
Коментуючи цей аят, Ібн Касір сказав: «Про слова Всевишнього «зроби нас імамами для богобоязливих» Ібн Аббас, аль-Хасан, Катада, ас-Суддий, ар-Рабі ібн Анас сказали наступне: «Зроби нас імамами, яким подражають у добрі». Інші сказали: «Зроби керівниками які ідуть по прямому шляху і закликаючими до добру». Із контексту стає ясно, що під імамом мається на увазі чоловік, якому подражають у богобоязливості, але не Імам в правлінні чи імам в намазі.
— Слово «Імам» іноді використовується у значенні «халіф». В хадісі Абу Хурайри говориться, що Пророк ﷺ сказав:
إنَّمَا الْإِمَامُ جُنَّةٌ يُقَاتَلُ مِنْ وَرَائِهِ وَيُتَّقَى بِهِ فَإِنْ أَمَرَ بِتَقْوَى اللَّهِ عَزَّ وَجَلَّ وَعَدَلَ كَانَ لَهُ بِذَلِكَ أَجْرٌ وَإِنْ يَأْمُرْ بِغَيْرِهِ كَانَ عَلَيْهِ مِنْهُ
«Правитель — це щит, за яким б’ються і яким захищаються. Якщо він велить боятись Всемогутнього і Великого Аллаха і дотримуватись справедливості, за це йому буде нагорода, якщо ж він велить дещо інше, то за це він понесе тягар гріху» (Муслім).
Із хадісу стає ясно, що тут мова йде про правителя, оскільки правитель — це той, за ким б’ються, хто вчиняє справедливо або може пригноблювати людей. Тут не йде мова про абсолютне слідування в лексичному значенні, як і не йде мова про керівництво в намазі.
— Слово «імам» іноді використовується у значенні «керівництво у намазі». У хадісі Абу Хурайри говориться, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِذَا قَالَ الْإِمَامُ سَمِعَ اللَّهُ لِمَنْ حَمِدَهُ فَقُولُوا اللَّهُمَّ رَبَّنَا لَكَ الْحَمْدُ فَإِنَّهُ مَنْ وَافَقَ قَوْلُهُ قَوْلَ الْمَلَائِكَةِ غُفِرَ لَهُ مَا تَقَدَّمَ مِنْ ذَنْبِهِ
«Коли імам скаже: «Нехай почує Аллах того, хто віддає Йому хвалу», — говоріть: «О, Аллах, Господь наш, Тобі хвала». Адже тому, чиї слова співпадуть зі словами янголів, пробачаться попередні(малі) гріхи» (Муслім).
4) Відносно питання про тимчасового аміра, то мені не зовсім зрозуміло, що Ви мали на увазі, коли питали: «Чому муавіни ат-танфіз не можуть призначатись на пост халіфа?».
Що стосується питання про вибір тимчасового аміра із числа муавінів з урахуванням їх віку, то цей аспект ми висвітлювали у відповіді на питання від 31.05.2014. Я наведу Вам цитати із цієї відповіді: «… Що ж стосується другого положення, тобто яким чином призначається тимчасовий амір, якщо халіф не призначив його перед смертю. Пріоритетом у цій справі буде вважатись підхід, що це — адміністративне питання, а отож, дозволено прийняти статтю, в якій би упорядковувалась ця справа, про що і було сказано у статті 33 «Проекту Конституції. Шаріатські докази», 1 том: «Найстарший із муавінів ат-тафвід стає тимчасовим аміром при умові, що він не балотується на пост халіфа. У протилежному випадку (тобто коли муавін ат-тафвід висунув свою кандидатуру на пост халіфа),тимчасовим аміром стає наступний за ним по віку і т.д. …Якщо ж усі муавіни ат-тафвід вирішили балотуватись на пост халіфа, то тимчасовим аміром стає найстарший муавін ат-танфіз (виконавчий помічник). Якщо ж усі старші муавіни ат-танфіз захотіли балотуватись на пост халіфа, то тоді тимчасовим аміром призначається наймолодший із них за віком..» (кінець цитати).
Хочу зазначити, що подібне рішення було прийнято із міркувань користі, бо муавіни ат-тафвід — найбільш досвідчені серед людей в області законів, оскілки вони краще обізнані про стан справ при останньому халіфі. Далі за ними у цьому аспекті (обізнаності і досвіду) слідують муавіни ат-танфіз,оскільки вони теж взаємодіяли з халіфом. Саме тому муавіни більш гідні посту тимчасового аміру. У випадку, коли муавіни ат-тафвід і муавіни ат-танфіз рівні у своїх повноваженнях, то у виборі кандидата на пост тимчасового аміра більш доречним буде відштовхуватись від їх віку. Це подібно вибору імама для намазу, адже якщо ті хто моляться, були рівні в умовах пріоритетності на імамство, то вибирався найстарший. Передається від Шуаба, а він — від Ісмаїля ібн Раджа: «Я чув, як Аус ібн Дамадж говорив: «Я чув наступні слова Абу Масуда:
قَالَ لَنَا رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَؤُمُّ الْقَوْمَ أَقْرَؤُهُمْ لِكِتَابِ اللَّهِ وَأَقْدَمُهُمْ قِرَاءَةً فَإِنْ كَانَتْ قِرَاءَتُهُمْ سَوَاءً فَلْيَؤُمَّهُمْ أَقْدَمُهُمْ هِجْرَةً فَإِنْ كَانُوا فِي الْهِجْرَةِ سَوَاءً فَلْيَؤُمَّهُمْ أَكْبَرُهُمْ سِنًّا وَلَا تَؤُمَّنَّ الرَّجُلَ فِي أَهْلِهِ وَلَا فِي سُلْطَانِهِ وَلَا تَجْلِسْ عَلَى تَكْرِمَتِهِ فِي بَيْتِهِ إِلَّا أَنْ يَأْذَنَ لَكَ أَوْ بِإِذْنِهِ
«Посланець Аллаха ﷺ сказав нам: «Керувати намазом людей повинен той із них, хто більше усіх і раніше усіх почав читати Книгу Аллаха. Якщо у цьому вони рівні, то той, хто раніше усіх здійснив Хіджру. Якщо ж вони рівні і у цьому, то найстарший із них. Не варто чоловіку ставати імамом для родини хазяїну дому та у його володіннях, як не варто йому і сідати на ложе хазяїна, поки це не буде дозволено, або поки не буде запитано у нього дозвіл» (Муслім).
Таким чином, якщо справа відноситься до адміністративних питань, то у якості табанні буде вважатись те, що першість залишається за найстаршим муавіном ат-тафвід, далі — за тим, хто молодший за нього, і так по низхідній. Потім першість переходить до найстаршого із муавінів-танфіз, а потім — до тих, хто молодше, і так по низхідній» (кінець цитати).
5) Відносно питання про порушення однієї із обов’язкових умов на пост халіфа після того, як йому дадуть присягу, то моя відповідь буде стислою. Причина цього полягає у тому, що порушення однієї із умов не означає, що договір про Халіфат став бутляном (недійсним). Наприклад, якщо халіф перестав бути справедливим, то це стає приводом для його зняття з посади, але рішення про зняття з посади може винести лише суд «Махкамутуль-мазалім» (суд по фактам несправедливості з боку органів держави). Це означає, що халіф буде при владі до тих пір, поки Махкамутуль-мазалім не винесе свого рішення. Це питання ми згадували в наших книгах, а більше детально виклали у 40 і 41 статтях «Проекту Конституції. Шаріатські докази», 1 том. Ви можете звернутись до цієї книги.
І на завершення хотів би виразити Вам свою вдячність за Ваше дуа. Я так само бажаю Вам усіх благ і добра. Повторюсь іще раз, мені було дуже приємно, що Ви написали свої питання на мові Корану.
26 Зуль-хіджа 1441 р.х.
16.08.2020р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання,задані на його сторінці у «Фейсбук» на тему «Фікх»
