від Халіда Сідкі Авартані
Перше питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.
Дорогій амір Хізб ут-Тахрір, нехай береже Вас Аллах і направить Вас у сторону благого. Нижче я наведу дві цитати і хочу спитати у Вас наступне: чи є різниця чи протиріччя між ними у книзі «Економічна система», або ж друга цитата будується на першій?
Перша цитата із теми «Розірвання компанії»: «Компанія є одним із припустимих Шаріатом договорів (тобто необов’язкових), який анулюється або у випадку смерті одного із компаньйонів, або втрати розсудку одного із них, або накладання обмежень на когось із них, хто веде себе нерозсудливо (сафіх), або розірвання договору однією із сторін при умові, що компанія буде складатись із двох людей. Враховуючи, що компанія відноситься до одному із припустимих (тобто необов’язкових) договорів, отож, у результаті вищезгаданих причин така компанія анулюється також, як це відбувається з договором про представництво (аль-вікаля).
Якщо один із компаньйонів помре, залишивши після себе розсудливого спадкоємця, то останній може продовжити роботу в компанії, але спочатку він повинен отримати від іншого компаньйона право на розпорядження справами компанії, при цьому спадкоємець також може вимагати ділення компанії. Якщо один із компаньйонів вимагатиме анулювання компанії, то іншому треба відповісти на його вимогу. Якщо компанія складається із декількох компаньйонів, один із яких побажав вийти із компанії, а інші погодились продовжити спільну роботу, то існуючий договір компанії необхідно зупинити і продовжити функціонування на підґрунті нового договору».
Друга цитата із теми «Суспільство взаємної відповідальності»: «Кожен партнер має право покинути суспільство у будь-який час без потреби у схваленні решти компаньйонів. Також суспільство не розпадається внаслідок смерті чи накладання обмежень на когось із них, хто веде себе нерозсудливо (сафіх), навпаки, анулюється тільки його право на участь у суспільстві, а діяльність решти компаньйонів продовжується, якщо компанія складається більше аніж із двох людей».
Друге питання:
В темі «Суспільство взаємної відповідальності» книги «Економічна система» говориться: «Компаньйони можуть погодитись на розширення своєї компанії або за рахунок збільшення свого капіталу, або за рахунок додавання нових компаньйонів. Компаньйони вільні у своєму розпорядженні, тому можуть робити те, що побажають». Звідси питання : чи тягне за собою угода про розширення компанії припинення діяльності попередньої компанії і потребу в оновленні партнерського договору заново?
Третє питання :
У згаданій раніше цитаті говорилось: «Якщо один із компаньйонів помре, залишивши після себе розсудливого спадкоємця, то останній може продовжити роботу в компанії, але спочатку він повинен отримати від іншого компаньйона право на розпорядження справами компанії, при цьому спадкоємець також може вимагати ділення компанії». Звідси виникають наступні питання: що означає «продовжити роботу в компанії»? Якими повноваженнями буде володіти спадкоємець, особливо коли мова йде про спадкоємця того, хто вкладав свій труд або вкладав свій капітал у партнерство «Мудараба»? Чи припустимо продовжити компаньйонство зі спадкоємцем, який буде у якості представника (вакіля) від інших спадкоємців,або ж треба розірвати наявне партнерство і укласти новий договір, якщо компаньйони хочуть зберегти свою компанію?
Нехай Аллах благословить Вас і воздасть благом!
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
Усі три питання стосуються двох тем книги «Економічна система». Перша тема — «Розірвання компанії»; в ній говориться: «Компанія є одним із припустимих Шаріатом договорів (тобто необов’язкових),який анулюється або у випадку смерті одного із компаньйонів,або втрати розсудку одного із них, або накладання обмежень на когось із них, хто веде себе нерозсудливо (сафіх), або розірвання договору однією із сторін при умові, що компанія буде складатись із двох людей.
Враховуючи, що компанія відноситься до одного із припустимих (тобто необов’язкових) договорів, отож, у результаті вищезгаданих причин така компанія анулюється так само, як це відбувається з договором про представництво (аль-вікаля). Якщо один із компаньйонів помре, залишивши після себе спадкоємця, то останній може продовжити роботу в компанії, але спочатку він повинен отримати від іншого компаньйона право на розпорядження справами компанії, при цьому спадкоємець також може вимагати ділення компанії. Якщо один із компаньйонів вимагатиме анулювання компанії, то іншому треба відповісти на його вимогу.
Якщо компанія складається із декількох компаньйонів, один із яких побажав вийти із компанії, а інші погодились продовжити спільну роботу, то існуючий договір компанії необхідно зупинити і продовжити функціонування на підґрунті нового договору. Проте треба розрізняти між розпуском компанії «Мудараба» та іншими. Якщо в компанії «Мудараба» той, хто вкладає свій труд, вимагатиме продажу (тобто отримання свого права від продажу), а володар капіталу вимагатиме ділення (тобто повернути те, що вкладено), то треба відповісти на прохання того, хто вклав труд, тому що його право знаходиться у прибутку, а про прибуток можна дізнатись тільки після завершення справи. А що стосується інших видів компанії, то якщо одна із сторін вимагатиме ділення, а інша — продажу, то треба відповісти на прохання про ділення, а не про продаж».
Друга тема — «Суспільство взаємної відповідальності»; в ній говориться: «Це договір між двома і більше фізичними особами, які домовились про спільне ведення торгівлі під певною назвою. Усі компаньйони несуть відповідальність за виплату боргів суспільства усім своїм майном без яких-небудь обмежень. Тому ніхто із компаньйонів не може відмовитись від своїх прав на користь іншого (тобто не компаньйона), поки не буде на це дозволу з боку інших компаньйонів. У випадку смерті, втрати розсудку чи банкрутства одного із компаньйонів суспільство припиняє свою діяльність, якщо немає угоди, яка перешкоджає цьому.
Усі члени несуть взаємну відповідальність перед іншими людьми за виконання усіх домовленостей суспільства. Дана відповідальність не обмежена, тому кожен компаньйон відповідає за виплату усіх боргів суспільства не тільки із майна суспільства, але також із свого особистого майна. Отож, якщо не вистачило майна суспільства на оплату боргів, тоді компаньйон повинен оплатити їх із свого майна. Таке суспільство не дозволяє розширення проекту. Воно формується із невеликої кількості людей, які добре знають і довіряють один одному. Важливим чинником у цьому суспільстві є особистість, причому не тільки з точки зору її фізичної участі,але і з точки зору її положення і впливу серед людей.
Таке суспільство є неправильним (фасід), оскільки його умови суперечать умовам компаній в Ісламі. Шаріат не ставить перед компаньйонством ніяких умов, окрім одного: компаньйон має право розпоряджатись, а компанія повинна мати можливість розширяти свою діяльність. Компаньйони можуть погодитись на розширення свого суспільства або за рахунок збільшення свого капіталу, або за рахунок додавання нових компаньйонів. Компаньйони вільні у своєму розпорядженні, тому можуть робити те, що побажають. Окрім того, кожен партнер несе відповідальність у суспільстві пропорційно своїй частці, але не як особистість.
Кожен партнер має право покинути суспільство у будь-який час без потреби у схваленні решти компаньйонів. Також суспільство не розпадається внаслідок смерті або накладання обмежень на когось із них, хто веде себе нерозсудливо (сафіх), навпаки, анулюється тільки його право на участь у суспільстві, а діяльність решти компаньйонів продовжується, якщо вона складається більше аніж з двох людей. Такими є шаріатські умови. Отож, умови суспільства взаємної відповідальності знаходяться у повному протиріччі, що роблять його діяльність неправильною (фасід). З урахуванням цього Шаріат забороняє бути компаньйоном у такому суспільстві» (кінець цитати).
Відповідь на перше питання: Ви не вказали на те, у чому полягає протиріччя між наведеними Вами двома цитатами. Можливо, Ви мали на увазі протиріччя між словами «Компанія є одним із припустимих Шаріатом договорів (тобто необов’язкових), який анулюється або у випадку смерті одного із компаньйонів, або втрати розсудку одного із них, або накладання обмежень на когось із них, хто веде себе нерозсудливо (сафіх), або розірвання договору однією із сторін при умові, що компанія буде складатись із двох людей.
Враховуючи, що компанія відноситься до одного із припустимих (тобто необов’язкових) договорів, отож, у результаті вищезгаданих причин така компанія анулюється також, як це відбувається з договором про представництво (аль-вікаля)» (тема «Розірвання компанії») і словами «Також суспільство не розпадається внаслідок смерті чи накладання обмежень на когось із них, хто веде себе нерозсудливо (сафіх), навпаки, анулюється тільки його право на участь у суспільстві, а діяльність решти компаньйонів продовжується, якщо вона складається більше аніж із двох людей» (тема «Суспільство взаємної відповідальності»).
У першій цитати зачіпається розпуск компанії, коли один із компаньйонів помер. У другій же цитаті згадується про те, що компанія не розпадається через смерть одного із компаньйонів. Видимо, звідси і виникає питання : як це можливо?
При уважному розгляді двох цитат стає зрозумілим, що тут немає ніякого протиріччя,адже у першій цитаті мова йде про компанію із двох людей. Отож, зі смертю одного із них компанія розпадається, адже договір про створення компанії як мінімум повинен бути укладений між двома індивідами, але ніяк не менше цього. Думаю, тут не може залишитись яких-небудь питань.
У другій цитаті говориться про компанію, де компаньйонами є не дві людини, а, наприклад, п’ять чи шість. У цьому випадку смерть одного із компаньйонів ніяк не впливає на тривалість партнерства інших компаньйонів, оскільки залишилось іще четверо, п’ятеро... Інакше кажучи, суть компанії по Шаріату не порушена. Єдине, що відбувається у такому випадку, так це розірвання компаньйонства з померлим,бо договір про партнерство з ним перестає існувати.
Звідси треба зрозуміти, що у першій цитаті говориться про анулювання усієї компанії, яка складається із двох людей. А у другій говориться про анулювання компаньйонства з тим, хто помер, але це ніяк не поширюється на решту компаньйонів.
Таким чином, немає ніякого протиріччя між цими двома цитатами.
Але якщо Ви мали протиріччя у наступних двох виразах:
а) «Якщо компанія складається із декількох компаньйонів, один із яких побажав вийти із компанії, а інші погодились продовжити спільну роботу, то існуючий договір компанії необхідно зупинити і продовжити на підґрунті нового договору» (тема «Розірвання компанії»).
б) «Також суспільство не розпадається внаслідок смерті або накладання обмежень на когось із них, хто веде себе нерозсудливо (сафіх), навпаки, анулюється тільки його право на участь у суспільстві, а діяльність решти компаньйонів продовжується, якщо вона складається більше аніж із двох людей» (тема «Суспільство взаємної відповідальності»).
То тут також немає ніякого протиріччя між цитатами, оскільки у перші мова йде про розпуск компанії з боку одного із компаньйонів. Подібний розпуск впливає на увесь договір між компаньйонами, адже компаньйони дають один одному право бути їх представниками (вакілями) в договорах, що укладаються компанією. Тому, якщо один із них почне вимагати розпуску компанії, тоді це торкнеться загального договору між компаньйонами,адже вимога про розпуск говорить про його відклик у інших права бути його представниками, а також говорить про вимогу від них відкликати у нього право бути їх представником. Таким чином, раніше існуюче представництво (аль-вікаля) стає порушеним, тому решті компаньйонів необхідно відновити свій договір.
Друга цитата розповідає про смерть одного із компаньйонів або про накладання обмежень на когось із компаньйонів внаслідок його нерозсудливості. Це відрізняється від вимоги розпустити компанію, бо смерть чи накладання обмежень не говорить про розпуск, а говорить про припинення права бути його представником (вакілем). У випадку смерті представництво припиняється, а у випадку нерозсудливості накладається заборона на діяльність такої людини. Проте це не впливає на представництво (аль-вікаля) інших компаньйонів, бо не трапилось того, що могло б вплинути на нього. Отож, між рештою компаньйонів партнерство продовжується, а отож, немає потреби у його оновленні при умові, що причиною виходу одного компаньйона із компанії стала його смерть або накладання обмежень.
Відповідь на друге питання: а точніше, про розширення компанії. Це відбувається двома способами:
а) За рахунок збільшення капіталу усіх компаньйонів або за рахунок збільшення капіталу деяких із них. Подібна дія не вимагає розірвання договору про партнерство, бо немає того, що могло б порушити його, а отож, договір залишається у силі. Якщо компаньйони погодяться на збільшення своєї частки в капіталі, то і пропорції від прибутку будуть скоректовані відповідно до цих змінень. Цей пункт повинен бути доданий до положень компанії до змінення часток компаньйонів. Інакше кажучи, вимагається схвалення компанії до того, як буде збільшений капітал, буде розподілений прибуток і т.д.
б) За рахунок збільшення компаньйонів. Подібна дія також не вимагає розірвання існуючого договору про партнерство, бо немає того, що могло б порушити його. Тому, якщо старі компаньйони погоджуються з привабленням нових, тоді договір залишається у силі. Договір між старими компаньйонами і новими укладається відповідно до їх домовленостей про умови, частки і прибуток. Отож, частки доли старих компаньйонів в капіталі коректуються, а отож, коректується і їх прибуток. Цей пункт повинен бути добавлений до положень компанії до приваблення нових компаньйонів. Інакше кажучи, вимагається схвалення компанії до того, як будуть приваблені нові компаньйони...
На завершення зазначу, що існуюча компанія не розпускається через збільшення її капіталу чи включення нового числа компаньйонів, якщо усе це відбувається зі схвалення колишніх компаньйонів.
Відповідь на третє питання: смерть припиняє договір про компаньйонство, бо подібний договір є договором про представництво (аль-вікаля). Отож, з приходом смерті припиняється право бути представником (вакілем) померлого. Інакше кажучи, якщо померлий був володарем капіталу, то право бути його представником в іншого компаньйона закінчується. Якщо же померлий вкладав свій труд, тоді вже у нього припиняється право бути представником від особи другого компаньйона. Таким чином, компаньйонство з померлим анулюється, і неважливо, був він володарем капіталу або був тим, хто вкладав свій труд. Це означає, що немає необхідності розривати партнерські відносин з померлим, оскільки це відбувається автоматично.
Після смерті одного із компаньйонів його право компаньйонства переходить до його спадкоємців, проте за ними зберігається вибір між двома варіантами:
— Вони можуть вимагати розділення засобів, тобто вимагати повернути капітал померлого і його прибуток. Для більш детального розуміння цього аспекту можна звернутись до книг по фікху.
— Вони можуть стати компаньйонами, але зі згоди старого компаньйона. Мається на увазі, що спадкоємець і компаньйон, який залишився, погоджуються з колишнім договором компанії. Тому, якщо померлий був володарем капіталу, то спадкоємець (якщо він один) або ж представник (вакіль) спадкоємців стає володарем капіталу. Якщо ж померлий був тим, хто вкладав свій труд, тоді спадкоємець або представник спадкоємців стає тим, хто вкладає свій труд. Колишній компаньйон зберігає свій статус, тобто якщо він був володарем капіталу — він ним залишається, якщо він був тим, хто вкладав труд — залишається тим, хто вкладає труд. Проте якщо той, хто вкладав труд, отримав прибуток, який прийшов після смерті компаньйона, вкладе його в капітал компанії, тоді він стане володарем капіталу і тим, хто вкладає свій труд.
Проте, залишаючись у компанії, треба враховувати:
— Якщо капітал компанії на момент смерті одного із компаньйонів буде виражений «نَاضًّا», тобто динарами, дирхамами чи паперовими грошима (як це згадується у термінології факіхів), то укласти новий договір зі спадкоємцем буде легше.
— Якщо капітал або його частина буде у виді товару, а не грошима, тоді можна звернутись до книг по фікху. В них досить детально роз’яснено те, як товар перетворити у гроші, як оцінити товар, як продовжити компанію у такому випадку і т.д.
— Також треба врахувати змінення часток компаньйонів у капіталі компанії. Наприклад, у випадку, коли отриманий прибуток володаря капіталу у колишній компанії був добавлений до капіталу нової компанії або коли отриманий прибуток того, хто вкладав труд у колишній компанії, був внесений у капітал нової компанії і т.д.
Я сподіваюсь, що відповідь була ясною і повною.
28 Рамадана 1440 р.х.
02.06.2019 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбук» на тему «Фікх»
