від Baher Saleh
Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.
Прочитавши Вашу відповідь на питання про закят з загальних грошей, мені здалось, що вона суперечить тому, що згадується у темі «Закон відносно компаньйонів по дрібній рогатій худобі» книги «Майно у Державі Халіфат». У цій темі пишеться наступне: «Майно двох компаньйонів при комерційному партнерстві або об’єднанні двох стад овець і кіз, які пасуться, обкладається закятом як майно однієї людини.
Такий же підхід у розрахунку буде і у тому випадку, якщо ця домашня худоба є їх спільним майном, де частка кожного із володарів не виділена, як, наприклад, буває, коли сторони отримали стадо у спадок, чи купили в складчину, чи стадо було подаровано їм, і вони вирішили зберегти його у цілому виді без усілякого розділення і позначок. І такий же підхід буде застосовуватись у випадку, якщо у стаді зібрані вівці різних людей, коли з самого початку майно кожного із компаньйонів було відмічено і відокремлено від майна іншого партнера, а потім вони об’єднали стада і стали компаньйонами у пастуху, пасовиську, годуванні, водопої і самцях-виробниках.
Скільки б не було компаньйонів і якими б не були їх частки при стягуванні закяту з дрібної рогатої худоби, стадо треба розглядати як майно однієї людини. Інакше кажучи, закят розраховується одним рахунком без усілякого розділення і суміщення. Якщо кількість дрібної рогатої худоби досягне 40 голів, збирач закяту стягує одну вівцю. З 121 голови — дві вівці, з201 — три вівці, з 400 голів — чотири вівці. Частка відданого закяту кожним із компаньйонів врешті решт, природно, визначається згідно з їх частками у стаді. Пророк ﷺ сказав:
وَمَا كَانَ مِنْ خَلِيطَيْنِ فَإِنَّهُمَا يَتَرَاجَعَانِ بَيْنَهُمَا بِالسَّوِيَّةِ
«Усе, що було загальним між двома компаньйонами, обкладається згідно з їх часткою» (Абу Дауд)» (кінець цитати).
Чи правильне моє зауваження чи я щось не до кінця усвідомив? Інакше кажучи, чи правильно ствердження, що закон відносно компаньйонів по дрібній рогатій худобі обмежується лише закятом з дрібної рогатої худоби, не переходячи на інші речі, з яких також виплачується закят? Із відповіді на питання про закят з загальних грошей мені здалось, що акцент робиться на комерційне партнерство чи об’єднання, а не на дрібну рогату худобу.
Нехай Аллах благословить і захистить Вас і вшанує усіх нас честі зібратись під затишком Другого Праведного Халіфату.
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
По-видимому, Ви маєте на увазі відповідь на питання під назвою «Закят з загальних грошей», яка була опублікована 09.08.2020. У цій відповіді говорилось, що компаньйонство у грошах не обкладається закятом, а отож, кожен партнер повинен виплачувати закят зі своїх грошей при умові, що після досягнення ними нісабу повинен пройти один рік місячного календаря. Ви ж наводите цитату із книги «Майно у Державі Халіфат», де говориться, що комерційне партнерство чи об’єднання двох стад овець і кіз, які пасуться, обкладається закятом як майно однієї людини. Наскільки я зрозумів, Ви питаєте про те, чи поширюється хукм партнерства у дрібній рогатій худобі на готівкові гроші, або ж цей хукм стосується лише дрібної рогатої худоби?
Відповідь на дане питання буде наступною:
1) В основі закят є індивідуальним поклонінням, пов’язаним з особистим майном людини. Причина цього полягає у тому, що тексти Шаріату, які вказують на виплату закяту, адресовані володарям майна і пов’язані з ними. В текстах також говориться про те, що само майно повинно досягнути розміру нісабу і що з миті його досягнення повинен пройти один повний місячний рік. Іншими словами, хукм закяту пов’язаний з особистим майном людини, але ніяк не з майном іншої. Доказом цього служить наступне:
— Передається від Зайда ібн Аслями, що Саліх Закван повідомив йому про те, що чув, як Абу Хурайра говорив:
مَا مِنْ صَاحِبِ ذَهَبٍ، وَلَا فِضَّةٍ، لَا يُؤَدِّي مِنْهَا حَقَّهَا، إِلَّا إِذَا كَانَ يَوْمُ الْقِيَامَةِ، صُفِّحَتْ لَهُ صَفَائِحُ مِنْ نَارٍ، فَأُحْمِيَ عَلَيْهَا فِي نَارِ جَهَنَّمَ، فَيُكْوَى بِهَا جَنْبُهُ وَجَبِينُهُ وَظَهْرُهُ، كُلَّمَا بَرَدَتْ أُعِيدَتْ لَهُ فِي يَوْمٍ كَانَ مِقْدَارُهُ خَمْسِينَ أَلْفَ سَنَةٍ، حَتَّى يُقْضَى بَيْنَ الْعِبَادِ، فَيَرَى سَبِيلَهُ، إِمَّا إِلَى الْجَنَّةِ، وَإِمَّا إِلَى النَّارِ، قِيلَ: يَا رَسُولَ اللَّهِ: فَالْإِبِلُ؟ قَالَ: وَلَا صَاحِبُ إِبِلٍ، لَا يُؤَدِّي مِنْهَا حَقَّهَا، وَمِنْ حَقِّهَا حَلَبُهَا يَوْمَ وِرْدِهَا، إِلَّا إِذَا كَانَ يَوْمُ الْقِيَامَةِ، بُطِحَ لَهَا بِقَاعٍ قَرْقَرٍ، أَوْفَرَ مَا كَانَتْ، لَا يَفْقِدُ مِنْهَا فَصِيلًا وَاحِدًا، تَطَؤُهُ بِأَخْفَافِهَا، وَتَعَضُّهُ بِأَفْوَاهِهَا، كُلَّمَا مَرَّ عَلَيْهِ أُولَاهَا، رُدَّ عَلَيْهِ أُخْرَاهَا، فِي يَوْمٍ كَانَ مِقْدَارُهُ خَمْسِينَ أَلْفَ سَنَةٍ، حَتَّى يُقْضَى بَيْنَ الْعِبَادِ، فَيَرَى سَبِيلَهُ، إِمَّا إِلَى الْجَنَّةِ وَإِمَّا إِلَى النَّارِ، قِيلَ: يَا رَسُولَ اللَّهِ، فَالْبَقَرُ وَالْغَنَمُ؟ قَالَ: وَلَا صَاحِبُ بَقَرٍ، وَلَا غَنَمٍ، لَا يُؤَدِّي مِنْهَا حَقَّهَا، إِلَّا إِذَا كَانَ يَوْمُ الْقِيَامَةِ، بُطِحَ لَهَا بِقَاعٍ قَرْقَرٍ، لَا يَفْقِدُ مِنْهَا شَيْئًا، لَيْسَ فِيهَا عَقْصَاءُ، وَلَا جَلْحَاءُ، وَلَا عَضْبَاءُ، تَنْطَحُهُ بِقُرُونِهَا، وَتَطَؤُهُ بِأَظْلَافِهَا، كُلَّمَا مَرَّ عَلَيْهِ أُولَاهَا رُدَّ عَلَيْهِ أُخْرَاهَا، فِي يَوْمٍ كَانَ مِقْدَارُهُ خَمْسِينَ أَلْفَ سَنَةٍ، حَتَّى يُقْضَى بَيْنَ الْعِبَادِ، فَيَرَى سَبِيلَهُ، إِمَّا إِلَى الْجَنَّةِ، وَإِمَّا إِلَى النَّارِ
«Тому, хто володіє золотом чи сріблом і не виплачує із свого майна належного (закят), в Судний день приготують вогняні пластини і розжарять їх у полум’ї Пекла. Потім будуть припікати ними його бік, лоб і спину. Кожного разу, коли вони охолонуть, вони повторно будуть нагріті для нього у день, який дорівнює п’ятдесяти тисячам років, поки не буде розсуджено між людьми і поки він не побачить свій шлях у Рай чи Пекло». Його спитали: «О, Посланець Аллаха! Що скажеш щодо верблюдів?». Він відповів: «Того, хто володіє верблюдами і не виплачує із цього майна належного, у тому числі — їх доїння у день приходу на водопій і роздача надоєного молока (прохожим та усім, хто прийшов за водою), —у День воскресіння його обов’язково кинуть обличчям униз у пустельній рівнині. Він буде лежати перед цими верблюдами, які виявляться більшу важкими, аніж вони були у цьому світі. І усі вони до останнього верблюденя, відлученого від вимені, почнуть топтати його своїми ногами і хапати його своїми зубами. Кожного разу, як пройдуть по ньому перші із них, почнуть повертатись до нього останні в день, який дорівнює п’ятдесяти тисячам років, поки не буде розсуджено між людьми і поки він не побачить свій шлях у Рай чи Пекло». Його знов спитали: «О, Посланець Аллаха! Що скажеш про корів?». Пророк ﷺ сказав: «Того, хто володіє коровами чи вівцями і не виплачує із свого майна належного, в День Воскресіння обов’язково кинуть обличчям униз у пустельній рівнині перед цими коровами і вівцями. І усі вони, включаючи і тварин з вигнутими рогами, і безрогих, і маючих гострі рога, почнуть бодати його своїми рогами і топтати копитами. Кожного разу, як пройдуть по ньому перші із них, почнуть повертатись до нього останні в день, який дорівнює п’ятдесяти тисячам років, поки не буде розсуджено між людьми і поки він не побачить свій шлях у Рай чи Пекло» (передали п’ять шейхів окрім ат-Тірмізі).
— Наводиться від Ібн Аббаса: «Коли Посланець Аллаха ﷺ відправляв Муаза в Ємен, то сказав йому наступне:
فَأَعْلِمْهُمْ أَنَّ اللَّهَ افْتَرَضَ عَلَيْهِمْ صَدَقَةً فِي أَمْوَالِهِمْ، تُؤْخَذُ مِنْ أَغْنِيَائِهِمْ، وَتُرَدُّ عَلَى فُقَرَائِهِمْ
«Повідом їм, що Аллах зобов’язав милостиню (закят) за їх майно, яке стягується з багатих із них і розподіляється серед їх бідних» (Бухарі).
— Передається від Алі ібн Абу Таліба, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إذَا كَانَتْ لَك مِائَتَا دِرْهَمٍ وَحَالَ عَلَيْهَا الْحَوْلُ، فَفِيهَا خَمْسَةُ دَرَاهِمَ، وَلَيْسَ عَلَيْكَ شَيْءٌ يَعْنِي فِي الذَّهَبِ حَتَّى يَكُونَ لَكَ عِشْرُونَ دِينَارًا فَإِذَا كَانَ لَكَ عِشْرُونَ دِينَارًا وَحَالَ عَلَيْهَا الْحَوْلُ فَفِيهَا نِصْفُ دِينَارٍ
«З кожних своїх 200 дирхамів — по 5 дирхамів, якщо пройшов рік. Ти нічого не повинен платити із золота, поки у тебе не буде 20 динарів. Якщо у тебе з’явиться 20 динарів і пройде рік, то ти повинен виплатити половину динара» (Абу Дауд).
Із формулювань,використаних у цих хадісах, стає ясно, що хукм закяту пов’язаний з майном індивіда, а не з майном у цілому. Інакше кажучи, хукм стосується особистого майна людини, а не майна іншого. Повторю ці формулювання: «хто володіє золотом чи сріблом», «хто володіє верблюдами», «хто володіє коровами чи вівцями», «Повідом їм, що Аллах зобов’язав милостиню (закят) за їх майно, яке стягується з багатих із них і розподіляється серед їх бідних», «З кожних своїх 200 дирхамів … Ти нічого не повинен платити із золота, поки у тебе не буде 20 динарів. Якщо у тебе з’явиться 20 динарів …».
Отож, при виплаті закяту майно сина не додається до майна батька, як і навпаки; майно дружини не додається до майна чоловіка, як і навпаки, і т.п. Закят вираховується із майна, яким володіє людина, без урахування майна іншої. Тому якщо майно людини досягло свого нісабу і пройшов місячний рік, то виплата закяту стає обов’язковою для неї.
2) Згадане у першому пункті є основою, а отож, для того, щоб виключити із цієї основи щось, необхідно мати шаріатський доказ. Що стосується слів «комерційного партнерства або об’єднання двох стад овець і кіз, які пасуться, обкладається закятом як майно однієї людини», то на це вказує хадіс Посланця Аллаха ﷺ. Даний хадіс виключає комерційне партнерство чи об’єднання двох стад із загальної основи (закят є індивідуальним поклонінням, яке пов’язано з особистим майном). Отож, незалежно від того, скільки буде партнерів, з їх спільної рогатої худоби буде виплачуватись закят як з майна однієї людини, навіть якщо окремо їх худоба не досягає нісабу.
У книзі «майно у державі Халіфат» ми детально роз’яснили хукм відносно спільної дрібної рогатої худоби: «Майно двох компаньйонів при комерційному партнерстві або об’єднанні двох стад овець і кіз, які пасуться, обкладаються я закятом як майно однієї людини. Такий же підхід у розрахунку буде і у тому випадку, якщо ця домашня худоба є їх спільним майном, де частка кожного із володарів не виділена, як, наприклад, буває, коли сторони отримали стадо у спадок, або купили в складчину, або стадо було подаровано їм, і вони вирішили зберегти його у цілому вигляді без усілякого розділення і позначок.
І такий же підхід буде застосовуватись у випадку, якщо у стаді зібрані вівці різних людей, коли з самого початку майно кожного із компаньйонів було відмічено і відокремлено від майна іншого партнера, а потім вони об’єднали стада і стали компаньйонами у пастуху, пасовиську, годуванні, водопої і самцях-виробниках. Скільки б не було компаньйонів і якими б не були їх частки при стягуванні закяту з дрібної рогатої худоби, стадо треба розглядати як майно однієї людини. Інакше кажучи, закят розраховується одним рахунком без усілякого розділення і суміщення. Якщо кількість дрібної рогатої худоби досягне 40 голів, збирач закяту стягує одну вівцю. З 121 голови — дві вівці, з 201 — три вівці, з 400 голів — чотири вівці. Частка відданого закяту кожним із компаньйонів врешті решт, природно, визначається згідно з їх частками у стаді. Пророк ﷺ сказав:
وَمَا كَانَ مِنْ خَلِيطَيْنِ فَإِنَّهُمَا يَتَرَاجَعَانِ بَيْنَهُمَا بِالسَّوِيَّةِ
«Усе, що було спільним між двома компаньйонами, обкладається згідно з їх часткою» (Абу Дауд).
Збирач закяту не здійснює ніяких маніпуляцій з худобою і підраховує її цілком. Не дозволяється розділяти стадо, щоб брати більше, як, наприклад, якщо у стаді знаходиться майно трьох компаньйонів з 120 вівцями, де кожен із них володіє 40 вівцями, і збирач закяту ділить їх, щоб взяти з кожного компаньйона по одній вівці. Це не дозволяється збирачу закяту, навпаки, він повинен зберегти цілісність стада при розрахунку закяту і взяти тільки одну вівцю. Так само не дозволяється хазяям стада дрібної рогатої худоби розділяти тварин спеціально для збирача закяту з метою зменшення або невиплати закяту взагалі, як, наприклад, якщо два компаньйона володіють 201 головою дрібної рогатої худоби і вирішили розділити стадо, щоб виплатити двох овець замість трьох, як би довелось їм зробити у випадку, якщо б стадо залишалось цілим. Або, наприклад, коли компаньйони володіють 40 головами дрібної рогатої худоби і ділять їх, щоб нічого не виплачувати.
Так само, не дозволяється ділити стадо дрібної рогатої худоби, не дозволяється і об’єднувати два стада з метою зменшення розміру накладаємого закяту. Наприклад, якщо дві людини мають по стаду, кожне із яких нараховує 40 голів, і спеціально для збирача закяту вони об’єднують свої стада, щоб не виплачувати за них більше однієї вівці, у той час як кожен із них повинен був виплатити по одній вівці. Доказом заборонності розділення стада і об’єднання роздільних стад служить те, що передано від Сада ібн Абу Ваккаса, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لَا يُفَرَّقُ بَيْنَ مُجْتَمِعٍ، وَلَا يُجْمَعُ بَيْنَ مُتَفَرِّقٍ، فِي الصَّدَقَةِ. وَالْخَلِيطَانِ مَا اجْتَمَعَا عَلَى الْفَحْلِ، وَالْمَرْعَى، وَالْحَوْضِ
«При виплаті закяту неможна ділити цілісне стадо і об’єднувати роздільні стада. Компаньйонами є ті, хто об’єднав зусилля у забезпеченні пасовиська, водопою і у самцях-виробниках».
В іншій версії хадісу згадується іще слово:
وَالرَّاعِي
«...в наймі пастуха»(Абу Убайд)» (кінець цитати).
3) Хукм дрібної рогатої худоби поширюється як на крупну рогату худобу, так і на верблюдів, при умові, що вони є спільною худобою у якої після досягнення нісабу пройшов один місячний рік. Доказом цьому служать згадані раніше хадіси. У згаданому хадісі від Саада ібн Абу Ваккаса роз’яснюється значення слова «аль-халіт» (компаньйон): «Компаньйонами є ті, хто об’єднав зусилля у забезпеченні пасовиська, водопою і у самцях-виробниках». Отож, використовувати слово «компаньйон» у якості косвенного (ділялятан) іллята буде правильним, оскільки це слово є роз’яснювальним описом (васфоммуфхімом). Це означає, що компаньйонство як роз’яснювальний опис охоплює не тільки дрібну рогату худобу, але і крупну рогату худобу і верблюдів. Більше того, відносно цілісного і роздільного стада нижченаведений хадіс розповідається у загальній формі, тобто охоплює крупну рогату худобу і верблюдів:
وَلَا يُجْمَعُ بَيْنَ مُفْتَرِقٍ وَلَا يُفَرَّقُ بَيْنَ مُجْتَمِعٍ خَشْيَةَ الصَّدَقَةِ
«Люди не повинні об’єднувати окремі стада і розділяти цілісні із побоювання, що з них доведеться виплачувати закят».
Розділення цілісного стада чи об’єднання окремих стад крупної рогатої худоби і верблюдів впливає на збільшення чи зменшення розміру накладаємого закяту.
4) Що стосується інших видів майна, з якого стягується закят, таких як гроші, зернові і плодові культури, предмети торгівлі (товар), то ми не виявили шаріатського доказу, який би дозволив виключити їх із основи подібно домашній худобі (дрібна рогата і крупна рогата худоба, верблюди). Іншими словами, виплата закяту з грошей, зернових і плодових культур, предметів торгівлі (товару) буде відбуватись тільки з майна однієї людини, без урахування майна іншої. Про це ми роз’яснили у пункті під номером 1.
Такою є думка більшості вчених. В темі «Компаньйонство у речах, які не пов’язані з худобою, таких як золото, срібло, предмети торгівлі (товар) зернові і плодові культури» книги «Аль-Мугні», автор — Ібн Кудама, говориться наступне:«У випадку, коли компаньйонство не пов’язано з худобою, закят стягується з кожного окремо». Це означає, що якщо люди уклали партнерство у речах, які не пов’язані з худобою, таких як золото, срібло, предмети торгівлі (товар), зернові і плодові культури, то їх компаньйонство не впливає на виплату закяту. Отож, вони будуть розглядатись як окремі індивіди. Такою є думка більшості вчених. У Імама Ахмада є і друга думка: компаньйонство у речах, які не пов’язані з худобою, впливає на виплату закяту, якщо між ними (компаньйонами) буде спільне майно, яке досягло свого нісабу. З такого майна компаньйони повинні виплатити закят …
Правильною ж думкою буде те, що компаньйонство не впливає на речі, які не пов’язані з худобою. Доказом цьому служить хадіс Пророка ﷺ:
وَالْخَلِيطَانِ مَا اشْتَرَكَا فِي الْحَوْضِ وَالْفَحْلِ وَالرَّاعِي
«Компаньйонами є ті, хто об’єднав зусилля у забезпеченні пасовиська, водопою і наймі пастуха».
Це означає, що в іншому компаньйонство не буде впливати на закят.
Що стосується слів Пророка ﷺ:
وَلَا يُجْمَعُ بَيْنَ مُفْتَرِقٍ وَلَا يُفَرَّقُ بَيْنَ مُجْتَمِعٍ خَشْيَةَ الصَّدَقَةِ
«Люди не повинні об’єднувати окремі стада і розділяти цілісні через побоювання, що з них доведеться виплачувати закят», —
то вони відносяться лише до худоби. Причина цього полягає у тому, що при об’єднанні чи роз’єднані стад худоби частина, яка стягується з нього у якості закяту, може то зменшуватись, то збільшуватись. Що ж стосується решти виду майна, то з нього стягується лише те, що перевищило розмір нісабу. Процедура об’єднання такого майна не впливає на сам закят» (кінець цитати).
5) Після такого роз’яснення стає очевидним, що немає протиріччя між відповіддю на питання про закят з загальних грошей і тим, що згадується у книзі «Майно у Державі Халіфат». Адже у відповіді мова йде про гроші, а у книзі зачіпається дрібна рогата худоба. А як ми згадували раніше, при виплаті закяту хукм грошей і хукм дрібної рогатої худоби у питанні комерційного партнерства чи об’єднання будуть відрізнятись один від одного.
Я сподіваюсь, що цієї відповіді буде досить, але Аллах знає краще!
19 Рабі ус-сані 1442 р.х.
04.12.2020 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбук» на тему «Фікх»
