від Яхї Абу Закарії
Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
Нехай береже Вас Аллах, дорогий шейх! Нехай він надасть Вам Свою допомогу у несенні аманату і обдарує Вас швидкою перемогою. Нехай Всемогутній Аллах захистить Вас і примножить Ваші знання і здоров’я. Дозвольте мені, дорогий шейх, задати питання.
Питання зачіпає науку усуль аль-фікх. В книзі «Ісламська особистість», 1 том, в темі «Іджтіхад» говориться: «Також до іджтіхаду відносяться, наприклад, слова Алі про покарання за вживання алкоголю. Він сказав: «Хто випив алкоголь, той починає говорити нісенітницю, а хто говорить нісенітницю, той починає робити наклеп. Я вважаю, що покарання наклепника поширюється і на того, хто вжив алкоголь». В даному випадку відбувається кияс між вживанням алкоголю і необґрунтованим звинуваченням в перелюбстві, оскільки є велика ймовірність, що вживання алкоголю призведе до наклепу. Тут береться до уваги те положення, що Шаріат іноді встановлює закони на основі припущення. Наприклад, підштовхує до дотриманню ідди, оскільки цей статевий акт розглядається як положення, під час якого могло відбутись зачаття дитини. Усе це служить прикладами іджтіхаду сподвижників та їх одностайності в схваленні іджтіхаду» (кінець цитати).
Звідси питання: у нас у якості табанні прийнято, що в худудах, каффаратах, рухсах і обрядах поклоніння не робиться кияс, але тоді яким чином ми провели аналогію між вживанням алкоголю і необґрунтованим звинуваченням в перелюбстві, прийнявши у якості ілляту те, що вживання алкоголю, швидше усього, призведе до наклепу? Більше того, Шаріат порахував сон порушником малого омовіння (вуду) і положенням, під час якого може трапитись осквернення. Враховуючи це, чи можемо ми зробити кияс між втратою свідомості, нетверезим станом і божевіллям, з одного боку, і сном — з іншого? При цьому треба враховувати, що це зачіпає обряди поклоніння. Нехай Аллах благословить Вас!
Відповідь:
Ва алейкум ас салям ва рахматуллахі ва баракятуху!
По-перше, дійсно, є теми у відношенні яких ми не приймаємо табанні:
Про це згадується в наступних з наших виданнях:
1) В книзі «Концепція ХТ» при розгляді ілляту говориться: «Хукми Шаріату, які стосуються поклоніння, моральності, їжі і одягу, не мотивуються, тобто у них немає ілляту. Посланець ﷺ сказав:
حُرِّمَتِ الْخَمْرُ بِعَيْنِهَا
«Вино заборонено, тому що воно хамр (п’янке)». Що стосується хукмів Шаріату, пов’язаних з взаємовідносинами і покараннями, то вони мотивуються. Причина цього полягає у тому, що такі закони ґрунтуються на ілляті, який є спонукаючим чинником до виданню шаріатського хукму <…> Ті хукми Шаріату, відносно яких є мотивовані шаріатські тексти, мотивуються, а отож, на них можна робити кияс. Ті ж закони, відносно яких немає мотивованих текстів, не можуть мотивуватись, а отож, на них не робиться кияс» (кінець цитати).
2) В книзі «Ісламська особистість», 3 том, в темі «Умови хукму основи (асль)» говориться: «5) Основний хукм (асль) не повинен відхилятись від правил киясу. Такі відхилення діляться на два види:
а) Те, чиє значення неможливо зрозуміти розумом, оскільки воно або є винятком із загального правила, або з самого початку ниспослано таким. У якості прикладу винятку із загального правила можні навести випадок з Хузаймою, коли свідчення його одного замінювало свідчення двох чоловік. Про це згадав Бухарі. Випадок з Хузаймою неможливо пояснити розумом, плюс його свідчення — виняток із загального правила. У якості прикладу того, що було з самого початку ниспослано таким, можна навести кількість ракятів в намазі, нісаб закяту, величина худудів і каффаратів. Хоча ці питання і неможливо пояснити розумом, але при цьому вони не є винятком із загального правила.
В обох випадках неприпустимо використання киясу» (кінець цитати).
По-друге, метод прийняття табанні ми роз’яснимо наступними цитатами:
1) В роз’ясненні 3 статті із книги «Проект конституції. Шаріатські докази», 2 том, пишеться: «Причина цього полягає в тому, що хукми Шаріату є звернення Законодавця, яке пов’язано з вчинками людей. Ці хукми прийшли в Корані і Сінні, і в багатьох із них містяться речі, які мають декілька значень, враховуючи арабську мову і Шаріат. Тому буде природним і неминучим той факт, що люди будуть по-різному розуміти звернення Законодавця <…> Ось чому для кожного мусульманина є обов’язковим зробити табанні у відношенні конкретного хукму Шаріату, коли встає питання про здійснення тієї чи іншої дії. І тут не важливо, чи відноситься мусульманин до числу муджтахідів чи мукаллідів, халіфів чи інших» (кінець цитати).
2) В роз’ясненні 4 статті із з книги «Проект конституції. Шаріатські докази», 2 том, пишеться: «Проте подія у часи халіфа аль-Мамуна, пов’язана з фітною про створенність Корану, наочно показала, що табанні у питаннях акиди і обрядів поклоніння створює проблеми для халіфа і розпалює фітну серед мусульман. Тому халіф вважає, що буде більше цілеспрямовано утримуватись від табанні у питаннях акиди і обрядів поклоніння, щоб уникнути проблем, а також добитись довольства і спокою серед мусульман. Проте це не означає, що халіфу заборонено робити табанні в акиді і обрядах поклоніння, швидше, це означає, що халіф вибирає не робити табанні в цих питаннях. Інакше кажучи, халіф може приймати, а може і не приймати табанні в питаннях акиди і обрядів поклоніння, але він вибирає утримання від табанні. Ось чому в даній статті говориться, що халіф «не робить табанні», замість «не дозволяється робити табанні», що вказує на його вибір на користь відмови від табанні в акиді і в обрядах поклоніння» (кінець цитати).
3) В брошурі від табанні, випущеною 14.07.1998, говориться: «Є нездійсненною задачею, щоб партія ґрунтувалась на ідеї з усіма її розбіжностями в основах і відгалуженнях. Більше того, таке положення не може бути пов’язано з назвою «партія», оскільки з лінгвістичної точки зору партія чоловіка — це його соратники, які згуртувались навколо його бачення. Отож, табанні є необхідністю для партії, тому однієї із перших характеристик Хізб ут-Тахрір як ідеологічної партії був табанні в більшості питань. Саме табанні зробила Хізб ут-Тахрір партією, оскільки Хізб не буде партією, поки у нього не буде єдиної думки на ідеї, погляди, хукми Шаріату в тому, що вимагається від нього як Хізба. Якщо у Хізба не буде єдності в ідеях, то він не буде єдиним цілим» (кінець цитати).
По-третє, як Ви бачите із вищевикладеного, мусульманин може зробити табанні в усьому, що вимагається від нього, і не важливо, чи є він халіфом, чи є головою партії, або ж він — усього лише індивід. Такою є основа в усіх питаннях. Дане положення відповідає хукмам Шаріату, які стосуються повноважень мусульманина і дозволених для нього кордонів табанні. Усе ж таки, Хізб ут-Тахрір угледів в подіях у часи халіфа аль-Мамуна, що не треба робити табанні в акиді і обрядах поклоніння за винятком деяких випадків. Хізб прийняв табанні в одних питаннях і не зробив цього в інших по згаданим раніше причинам.
По-четверте, відносно Вашого питання про іджтіхад Алі щодо вживання алкоголю треба зазначити, що у ті часи сподвижники робили іджтіхади на основі Шаріату в усіх питаннях. Тому коли Умар ібн аль-Хаттаб консультувався з ними про максимальне покарання за розпиття алкоголю, то йому були надані різні іджтіхади, серед яких — іджтіхад Алі. Про це ми роз’яснили в книзі «Ісламська особистість», 1 том: «І це те, що дійшло до нас від них шляхом таватура, а отож, в цьому немає сумніву. Прикладом іджтіхаду можуть служити слова, сказані Абу Бакром, коли його спитали про значення слова «каляля», на що він сказав: «Я скажу про це свою думку.
Якщо вона буде правильною, то, отож, вона від Аллаха, а якщо ні, то від мене і шайтана, і Аллах непричетний до неї. Каляля — це покійник, який не залишив після себе ані дітей, ані батьків». Слова Абу Бакра «я скажу про це свою думку» не означають, що ця думка — від нього самого, а означають, що він говорить те, що розуміє із слова «каляля», яке згадується в аяті <…> До іджтіхаду відноситься також випадок, коли Умару сказали, що Самра взяв у єврейських купців вино в обмін однієї десятої податку, а потім, зробивши із нього оцет, продав його, на що Умар сказав: «Нехай погубить Аллах Самру! Хіба не знав він, що Пророк ﷺ сказав:
لَعَنَ اللهُ الْيَهُودَ حُرِّمَتْ عَلَيْهِمُ الشُّحُومُ فَجَمَلُوهَا فَبَاعُوهَا
«Прокляв Аллах іудеїв. Для них були заборонені жири, після чого вони зібрали їх і продали»?»(навів Муслім від Ібн Аббаса). Так Умар провів кияс між вином і жиром, а отож, заборонність вина поширюється і на прибуток, отримуваний від його продажу. Так само до іджтіхаду відносяться, наприклад, слова Алі про покарання за вживання алкоголю. Він сказав: «Хто випив алкоголь, той починає говорити нісенітницю, а хто говорить нісенітницю, той починає робити наклеп. Я вважаю, що покарання наклепника поширюється і на того, хто вжив алкоголь». В даному випадку здійснюється кияс між вживанням алкоголю і необґрунтованим звинуваченням в перелюбстві, оскільки є велика ймовірність, що вживання алкоголю приведе до наклепу.
Тут береться до уваги те положення, що Шаріат іноді встановлює закони на основі припущення. Наприклад, сон розглядається як положення, під час якого може трапитись осквернення ; статевий акт підштовхує до дотриманню ідди, оскільки він розглядається у якості положення, під час якого могло відбутись зачаття дитини. Усе це є прикладами іджтіхаду сподвижників і їх одностайності у схваленні іджтіхаду (кінець цитати).
Як Ви бачите, чоловік має право робити табанні в усьому, що йому необхідно. Проте при цьому ми врахували події у часи аль-Мамуна, тому порахували, що нам не варто робити табанні в низці питань. Що стосується іджтіхаду Алі, про якого Ви спитали, то він був в епоху сподвижників, тобто до подій у часи аль-Мамуна.
Відносно питання про максимальне покарання для вживаючого алкоголь, то є докази із Сунни і Іджма ус-Сахаба, що воно складає або 40 ударів, або 80, і це підтверджується достовірними доказами, і це достовірно також підтверджується від Алі. Навів Ібн Абу Шайба від Абу Абдур-Рахмана ас-Сулямі, а він — від Алі:
شَرِبَ نَفَرٌ مِنْ أَهْلِ الشَّامِ الْخَمْرَ وَتَأَوَّلُوا الْآيَةَ الْمَذْكُورَةَ فَاسْتَشَارَ فِيهِمْ (يَعْنِي عُمَرُ) فَقُلْتُ أَرَى أَنْ تَسْتَتِيبَهُمْ فَإِنْ تَابُوا ضَرَبْتَهُمْ ثَمَانِينَ وَإِلَّا ضَرَبْتَ أَعْنَاقَهُمْ لِأَنَّهُمُ اسْتَحَلُّوا مَا حَرَّمَ فَاسْتَتَابَهُمْ فَتَابُوا فَضَرَبَهُمْ ثَمَانِينَ ثَمَانِينَ
«На території Шаму група людей стала вживати вино, [виправдовуючи це] своїм тлумаченням аяту. Умар вирішив порадитись [з іншими сподвижниками] відносно цих людей, на що я сказав: «Я вважаю, що ти повинен вимагати від них покаяння. Якщо вони покаються, то висіки їх 80 разів, а якщо [вони не зроблять цього], то їх голови злетять з плечей, бо вони дозволили те, що заборонено». Умар почав вимагати від них покаяння,і вони покаялись, а потім він висік кожного із них 80 разів». Навів Муслім хадіс Худайни ібн аль-Мунзіра відносно порки аль-Валіда ібн Укби, що Алі сказав:
جَلَدَ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَرْبَعِينَ وَأَبُو بَكْرٍ أَرْبَعِينَ وَعُمَرُ ثَمَانِينَ وَكُلٌّ سُنَّةٌ
«Пророк ﷺ і Абу Бакр карали 40 ударами, а Умар карав 80 ударами. Обидві міри покарання є Сунню».
Саме ці міри є покаранням за вживання алкоголю, і інші покарання за це неприпустимі взагалі, оскільки не наводиться ані від Пророка ﷺ, ані від сподвижників, що вони карали іншою кількістю ударів. Проте халіфу дозволено зробити одну із цих мір обов’язковою. Якщо халіф вибере 80 ударів, то це включить туди 40 ударів, встановлених Сунною, а решта 40 будуть додатковою кількістю. Таким чином, 80 ударів будуть тією мірою, відносно якої є Іджма ус-Сахаба. Якщо ж халіф вибере 40 ударів, то і вони підтверджуються Сунною, а решту 40 буде дозволено використати халіфу, але не обов’язково. Тому немає нічого страшного в тому, що халіф вибере тільки 40 ударів.
По-п’яте, що стосується другого питання,1 то відповідь полягає в тому, що тут ми не робимо кияс, ми лише відповімо тим, що говориться в книзі «Закони намазу»: «Також мале омовіння (вуду) порушується під час сну і божевілля в тих чи інших ситуаціях <…>До втрати свідомості в тих чи інших ситуаціях відносяться: людина зійшла з глузду ; втратила свідомість; сп’яніла; захворіла настільки, що стала неосудною. Під час усіх цих ситуацій порушується мале омовіння. На це вказує Іджма по даному питанню, яка передається від Ібн аль-Мунзіра» (кінець цитати).
І цьому я віддаю свою перевагу в даних питаннях, але Аллах знає краще.
27 Рабі уль-авваль 1443 р.х.
03.11.2021 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»
_______________________
1. Більше того, Шаріат порахував сон порушником малого омовіння (вуду) і положенням, під час якого може трапитися осквернення. Враховуючи це, чи можемо ми зробити кияс між втратою свідомості , нетверезим станом і божевіллям, з одного боку, і сном — з іншого? При цьому треба враховувати, що це зачіпає обряди поклоніння.
