Неможна продавати те, чим не володієш

Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху. Нехай зробить Вас Аллах корисним для Ісламу!

Чи не могли б Ви роз’яснити тему «Неможна продавати те, чим не володієш»? Чи стосується це будь-якого товару, або це відноситься лише до продажу продуктів харчування? Наприклад, торговця, який продає будівельні матеріали (цемент, пісок і т.п.), просять продати залізо, якого у нього немає. Тоді він зв’язується з іншим продавцем, у якого є залізо в наявності, щоб той відправив йому необхідну кількість. Який хукм подібної дії? Примітка: між першим продавцем і продавцем заліза існує попередня домовленість про ціну заліза.

Інший приклад: чоловік, який купив товар, але не отримав його в руки, продає його іншому чоловіку. Чи відноситься це до продажу того, чим не володієш?

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху!

Заборона на продаж того, чого немає у торговця в наявності, включає в себе як продукти харчування, так і непродовольчі товари, які вимірюються мірою (сосудами, кипами, метрами, ліктями і т.д.), вагою і поштучно. Цю тему ми пояснили у книзі «Ісламська особистість», 2 том, в розділі «Неможна продавати те, чим не володієш». В ній говориться: «Неможна продавати товар, поки він повністю не перейде у власність. Якщо ж продавець продасть товар до того, як він став його майном, то продаж вважається недійсною (батиль). Це буває у двох положеннях. Перше: коли чоловік продає товар до того, як стане його володарем. Друге: він продає товар після того, як купив його, але до того, як став повновладним його власником через отримання товару на руки, оскільки це виступає умовою.

Це пов’язано з тим, що торговий договір діє тільки у відношенні того, що стало майном. А те, чим чоловік іще не оволодів або що купив, але його перехід у власність іще не завершений, не може бути предметом торгової угоди по Шаріату. Пророк ﷺ заборонив продавати те, чим не володіє продавець. Передається від Хакіма ібн Хізама:

قُلْتُ يَا رَسُولَ اللَّهِ يَأْتِينِي الرَّجُلُ يَسْأَلُنِي عَنِ الْبَيْعِ لَيْسَ عِنْدِي مَا أَبِيعُهُ ثُمَّ أَبِيعُهُ مِنَ السُّوقِ فَقَالَ لَا تَبِعْ مَا لَيْسَ عِنْدَكَ

«Якось я сказав: «О, Посланець Аллаха! До мене приходить чоловік і просить мене продати те чого немає у мене. Потім я продаю йому з ринку», — на що він ﷺ сказав: «Не продавай те, чого у тебе немає в наявності» (Ахмад). Передається від Амра ібн Шуайба, а він — від свого батька, а він — від свого батька: «Посланець Аллаха ﷺ сказав:

لَا يَحِلُّ سَلَفٌ وَبَيْعٌ وَلَا شَرْطَانِ فِي بَيْعٍ وَلَا رِبْحُ مَا لَمْ تَضْمَنْ وَلَا بَيْعُ مَا لَيْسَ عِنْدَكَ

«Забороняється зв’язувати боргове зобов’язання з торговою угодою, забороняється ставити дві умови по одній угоді, забороняється отримувати прибуток від того, за що не несеш відповідальність, заборонено продавати те, чого у тебе немає» (Абу Дауд). Вираз Пророка ﷺ «те, чого у тебе немає» є загальним і під нього підпадає те, що не є твоєю власністю; те, що ти не можеш передати; те, що іще повністю не перейшло в твоє майно. Це підтверджується наведеними хадісами по забороні продавати те, що іще не було отримано на руки, оскільки це є умовою для повного переходу речі у майно іншого. Це вказує на наступне: тому, хто купив товар, який повинен бути переданий в руки, щоб покупка здійснилась у повному обсязі, заборонено продавати цей товар, поки він не буде отриманий на руки. Таким чином, хукмом для такого товару буде хукм продажу того, чим не володієш. І це згідно словам Пророка ﷺ:

— Навів Бухарі:

مَنِ ابْتَاعَ طَعَامًا فَلَا يَبِعْهُ حَتَّى يَسْتَوْفِيَهُ

«Хто купив продукти харчування, нехай не продає їх, поки не отримає їх на руки».

— Навів Абу Давуд:

أَنَّ النَّبِيَّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ نَهَى أَنْ تُبَاعَ السِّلَعُ حَيْثُ تُبْتَاعُ حَتَّى يَحُوزَهَا التُّجَّارُ إلَى رِحَالِهِمْ

«Пророк ﷺ заборонив продавати товар на тому ж місці, де він був куплений, поки торговці не перевезуть його до себе додому».

— Навів Ібн Маджа:

أَنَّ النَّبِيَّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ نَهَى عَنْ شِرَاءِ اَلصَّدَقَاتِ حَتَّى تُقْبَضَ

«Пророк ﷺ заборонив купувати пожертвуване майно, яке іще не потрапило в руки тому, кому воно призначено».

Навів аль-Байхаки, що Посланець Аллаха ﷺ сказав Аттабу ібн Асіду:

إِنِّي قَدْ بَعَثْتُكَ إِلَى أَهْلِ اللَّهِ وَأَهْلِ مَكَّةَ فَانْهَهُمْ عَنْ بَيْعِ مَا لَمْ يَقْبِضُوا

«Я відправив тебе до жителів Мекки. Заборонив їм продавати те, чого немає у них на руках».

Усі ці хадіси явним чином забороняють продавати те, чого немає на руках, тому що це не стало іще повною власністю продавця. Адже ті речі, для переходу у власність яких вимагається їх отримання на руки, не можуть стати майном покупця поки вони не вийдуть з-під відповідальності продавця.

Звідси стає ясно, що умовою правильності угоди є те, щоб продавець оволодів товаром, щоб він став його власністю.

Якщо ж продавець не є володарем товару, або перехід товару у майно продавця не був завершений, то абсолютно заборонено продавати такий товар. Дані умови стосуються товарів, які вимірюються мірою (сосудами, кипами, метрами, ліктями і т.д.), вагою і поштучно. А там, де не обумовлюється отримання товару на руки для повного ним володіння,наприклад, тварина, дім, земля і т.д., продавцю можна продавати цей товар, навіть якщо він не отримає його в руки.

Це пов’язано з тим, що наявність лише договору за допомогою пропозиції і прийняття говорить про завершеність угоди, незалежно від того, чи отримав продавець товар на руки чи ні, оскільки у даному випадку продавець продав тим, чим оволодів. Питання неправильності угоди не пов’язано з отриманням товару на руки, а пов’язано з володінням права власності на товар і завершенням права власності на нього. Що стосується дозволеності продавати те, що іще не було передано в руки, за винятком товарів, які вимірюються мірою (сосудами, кипами, метрами, ліктями і т.д.), вагою і поштучно, то це підтверджується достовірним хадісом.

Навів Бухарі від Ібн Умара:

أَنَّهُ كَانَ عَلَى بَكْرٍ لِعُمَر صَعْبٍ فَقَالَ لَهُ النَّبِيُّ بِعْنِيهِ فَقَالَ عُمَرُ هُوَ لَكَ فَاشْتَرَاهُ ثُمَّ قَالَ هُوَ لَكَ يَا عَبْدَ اللَّهِ فَاصْنَعْ بِهِ مَا شِئْتَ

«[Одного разу, коли] він (Ібн Умар) сидів на неслухняному верблюді Умара, Пророк ﷺ сказав йому: «Продай його мені!». Умар відповів: «Він твій, о, Посланець Аллаха». І Посланець Аллаха купив його, а потім сказав: «Він твій, о, Абдуллах ібн Умар, роби з ним, що хочеш». Це дарування верблюда до отримання у руки вказує на повний перехід товару у власність. І вказує на дозволеність його продажу, тому що це стало власністю продавця.

Отож, усе, що стало власністю продавця, дає йому право продавати цей товар. Тому те, що роблять дрібні торговці, коли ведуть торги з покупцем, домовляються з ним про ціну і продають його, потім ідуть до іншому продавцю, щоб купити у нього те, що вже продали покупцю, потім приносять і віддають товар покупцю — це не дозволено. Причина цього полягає у тому, що це вважається продажем того, чим не володієш. Адже коли спитали торговця про товар, то у нього не було товару в наявності, а отож, він ним не володів, але він знав, що цей товар є в іншого продавця на ринку, тому він починає обманювати і говорити покупцю, що такий товар є і він продасть йому товар.

Далі він іде і купує товар, але це вже після того, як продавець продав даний товар своєму клієнту. Подібне є харамом, адже продавець продав товар, яким не володів на ту мить. Ця ситуація також схожа на те, що роблять продавці ларьків зелені і круп. Вони продають зелень і пшеницю, перш ніж це стане їх власністю. Деякі торговці купують зелень чи пшеницю у фермера, і до отримання товару вже встигають продати його. Це заборонено, тому що ці товари відносяться до продуктів харчування, які стають власністю тільки після отримання їх на руки. Так само ж ведуть свої справи імпортери товарів із інших країн. Вони продають товар, який іще не ввезли в країну, а це так само є харамом, тому що вважається продажем того, що іще не стало власністю» (кінець цитати).

На завершення хочеться зазначити, що продаж того, чого у тебе немає, тобто того,чим ти не володієш, або процес переходу у власність не здійснився до кінця, неприпустимий. Але продаж того, чого у тебе немає, так само включає в себе усі речі, які вимірюються (сосудами, кипами, метрами, ліктями і т.д.), вагою і поштучно, незалежно від того, чи відносяться вони до продуктів харчування чи ні.

Але, якщо продаж не відбувається у речах, які не вимірюються мірою (сосудами, кипами, метрами, ліктями і т.д.), вагою і поштучно, таких як тварини, дома, земля і т.п., тоді дозволяється продавати їх на основі звичайного договору, де є лише пропозиція і прийняття. Оскільки в даному випадку право власності на продаваєму річ здійснюється на підґрунті лише договору, а отримання на руки для переходу речі у власність в даному випадку не є умовою. Саме це пояснюється в тексті «Ісламська особистість», 2 том, який ми навели раніше.

Виходячи із цього торговцю залізом і цементом не дозволяється продавати те, чого у нього немає. Спочатку він повинен купити товар, потім він повинен перейти в його власність, тобто товар повинен бути доставлений у його магазин, і тільки потім він може виставити свій товар на продаж. І, як ми вже сказали, усе це стосується речей, які вимірюються мірою (сосудами, кипами, метрами, ліктями і т.д.), вагою і поштучно. Що стосується інших речей, то їх перехід у власність не потребує отримання на руки.

Я сподіваюсь, що ця відповідь буде вичерпною, але Аллаху більш відомо!

1 Джумада аль-уля 1443 р.х.
05.12.2021 р.

Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»