Адресований Мусі аш-Шакуру
Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху. Прошу у Аллаха благополуччя і підтримки для Вас.
В 142 статті проекту Конституції наводиться: «Забороняється накопичувати багатство, навіть якщо з нього виплачується закят». В поясненні даної статті на 77 сторінці книги «Проект Конституції. Шаріатські докази», 2 том, в частині пояснення хадісу Абу Амами наводиться: «Це означає заборону накопичення золота і срібла, будь то два динара чи навіть один динар, якщо це насправді вважається накопиченням». Звідси я зрозумів, що бідний не може жебракувати у прохожих людей більше того, що необхідно для вдоволення його потреб.
Питання полягає у тому, який граничний розмір, який бідняк може питати у людей, щоб не робити заборонене Ісламом накопичення в справжній час? Як визначити його потреби? Яку суму він може взяти у прохожих людей і залишити при собі? І коли йому треба зупинитись від жебрацтва? Нехай винагородить Аллах Вас благом!
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху! Нехай благословить Аллах Вас за добрі побажання нам. І ми просимо Аллаха обдарувати Вас благом.
Перше: суть Вашого питання пов’язана з темою «Шіхазатун» (жебрацтво), а зовсім не з темою «Канз» (накопичення). Останнє не має відношення до бідності чи багатству, а також до нужди чи достатку. «Канз» (накопичення) має на увазі безцільне збирання, накопичення і збереження грошей, незважаючи на те, чи є накопичувач багатим чи бідним. Як багатий, не маючий певної нужди, так і бідний, маючий певні нужди, можуть накопичувати багатство і зберігати його без усілякої мети, що вимагає певних витрат. Деякі проживаючі під навісом мечеті бідняки у часи Посланця Аллаха ﷺ відчували певні потреби, і тому вони жили за рахунок подаяння з боку людей. Проте серед них виявились такі, які накопичували золото і зберігали його без усілякої нужди, вимагаючої витрат.
В книзі «Економічна система в Ісламі» детально пояснюється тема «Канз» (накопичення) і заборона цієї дії. Ви можете звернутись до цьому матеріалу і отримати вичерпну відповідь з дозволу Аллаха.
Друге: раніше нам ставили питання відносно «Канз» (накопичення) і «Іддіхар» (зберігання грошей), і ми відповіли у виданні за 13.01.2014. В ньому наводилось наступне:
«1) Накопичення майна — це його накопичення без усілякої необхідності. Проте якщо є законна необхідність, як, наприклад, для побудови дому, купівлі землі, побудови якого-небудь виробничого підприємства, для одруження, для навчання дітей в навчальних закладах, для купівлі автомобіля і покупки т.п. речей, то подібне накопичення буде заради необхідності, і воно не буде вважатись заборонним накопиченням. Навпаки, це дозволене відкладання, і якщо майно досягає нісабу, то по спливанню місячного року з нього виплачується закят.
2) Накопичувати засоби для забезпечення самого себе і тих, кого чоловік повинен забезпечувати, в достатньому на цілий рік розмірі є дозволеним. І це не вважається «Канз» (накопиченням). Посланець ﷺ виділяв своїм дружинам забезпечення на цілий рік. Наводиться від Умара ібн аль-Хаттаба:
كَانَتْ أَمْوَالُ بَنِي النَّضِيرِ مِمَّا أَفَاءَ اللهُ عَلَى رَسُولِهِ مِمَّا لَمْ يُوجِفْ عَلَيْهِ الْمُسْلِمُونَ بِخَيْلٍ وَلَا رِكَابٍ فَكَانَتْ لِلنَّبِيِّ خَاصَّةً فَكَانَ ييُنْفِقُ عَلَى أَهْلِهِ نَفَقَةَ سَنَةٍ وَمَا بَقِيَ يَجْعَلُهُ فِي الْكُرَاعِ وَالسِّلَاحِ عُدَّةً فِي سَبِيلِ اللهِ
«Майно Бану Надір Аллах дарував Своєму Посланцю ﷺ без бою. Мусульмани не виснажували заради його набуття [бойових] коней і верблюдів. Воно цілком перейшло Пророку ﷺ, і із нього він витрачав на свою родину, виділяючи своїм домочадцям річне забезпечення, а решту пускав на придбання коней і зброї, готуючись до битв на шляху Аллаха» (Муслім).
Коментуючи цей хадіс, імам Нававі сказав наступне: «Виділяючи своїм домочадцям річне забезпечення», — тобто визначав для них витрати на один рік. Проте він витрачав ці засоби на благі справи до спливання строку. Рік навіть не встигав проходити …». Отож копити гроші, необхідні для витрат на один рік не є заборонним. Якщо розмір цих грошей досягне нісабу і пройде один рік, то з них необхідно виплачувати закят» (кінець витягу попередньої відповіді).
Третє: що стосується «Шіхазатун» (жебрацтва), то є подібні шаріатські докази, які пояснюють закон відносно жебрацтва і його шаріатських кордонів:
1) Шаріат забороняє без усілякої необхідності просити у прохожих людей гроші та інші матеріальні цінності, які є для того, хто просить, основним засобом прибутку. Шаріат наказує працездатному чоловіку трудитись для отримання грошей:
— Всевишній Аллах вихваляє доброчинних бідняків. В Корані говориться:
لِلْفُقَرَاءِ الَّذِينَ أُحْصِرُوا فِي سَبِيلِ اللَّهِ لَا يَسْتَطِيعُونَ ضَرْباً فِي الْأَرْضِ يَحْسَبُهُمُ الْجَاهِلُ أَغْنِيَاءَ مِنَ التَّعَفُّفِ تَعْرِفُهُمْ بِسِيمَاهُمْ لَا يَسْأَلُونَ النَّاسَ إِلْحَافاً وَمَا تُنْفِقُوا مِنْ خَيْرٍ فَإِنَّ اللَّهَ بِهِ عَلِيمٌ
«Милостиня належить малозабезпеченим, які затримані на шляху Аллаха або не можуть пересуватись по землі. Необізнаний вважає їх багатіями з причини їх скромності. Ти впізнаєш їх по прикметам: вони не випрошують у людей милостиню настирливо. Яке б добро ви не витратили, Аллах знає про це» (2:273).
Даний аят дає зрозуміти про заборону жебрацтва у людей милостині.
— Передав Муслім в своїй збірці достовірних хадісів повідомлення від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنْ سَأَلَ النَّاسَ أَمْوَالَهُمْ تَكَثُّراً فَإِنَّمَا يَسْأَلُ جَمْراً فَلْيَسْتَقِلَّ أَوْ لِيَسْتَكْثِرْ
«Хто просить у людей їх майно з метою збільшити свій достаток, воістину, просить гаряче вугілля. Мало попросить — мало вугілля, багато попросить — багато вугілля». У поясненні даного хадісу імам ан-Нававі пише: «Аль-Каді сказав, що такий чоловік буде покараний вогнем. По усій ймовірності, тут мова іде про милостиню, яку чоловік дає через незнання реального положення того, хто просить. І хто візьме цю милостиню, той набуде вугілля, яке буде обпалювати його подібно тому, як несплачена милостиня буде обпалювати чоловіка, який відмовив виплачувати закят».
— Передав Муслім в своїй збірці достовірних хадісів інше повідомлення від Абу Хурайри, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لَأَنْ يَغْدُوَ أَحَدُكُمْ فَيَحْطِبَ عَلَى ظَهْرِهِ فَيَتَصَدَّقَ بِهِ وَيَسْتَغْنِيَ بِهِ مِنَ النَّاسِ خَيْرٌ لَهُ مِنْ أَنْ يَسْأَلَ رَجُلاً أَعْطَاهُ أَوْ مَنَعَهُ ذَلِكَ فَإِنَّ الْيَدَ الْعُلْيَا أَفْضَلُ مِنَ الْيَدِ السُّفْلَى وَابْدَأْ بِمَنْ تَعُولُ
«Вирушити вранці збирати дрова, принести їх на спині, продати їх і стати не потребуючим в людях краще для кожного із вас, аніж звертатись за милостинею до чоловіку, який може дати чи відмовити. Рука, яка зверху (яка дає), краще руки, яка знизу (яка бере). Починай з тих, хто знаходиться на твоєму піклуванні».
2) Шаріат дозволив просити у людей гроші в певних положеннях, який пояснив Посланець Аллаха ﷺ. Імам Муслім передав в своїй збірці хадісів від Кабіса ібн Мухаріка аль-Хілялі:
تَحَمَّلْتُ حَمَالَةً فَأَتَيْتُ رَسُولَ اللَّهِ ﷺ أَسْأَلُهُ فِيهَا فَقَالَ: «أَقِمْ حَتَّى تَأْتِيَنَا الصَّدَقَةُ فَنَأْمُرَ لَكَ بِهَا» قَالَ: ثُمَّ قَالَ: «يَا قَبِيصَةُ إِنَّ الْمَسْأَلَةَ لَا تَحِلُّ إِلَّا لِأَحَدِ ثَلَاثَةٍ؛ رَجُلٍ تَحَمَّلَ حَمَالَةً فَحَلَّتْ لَهُ الْمَسْأَلَةُ حَتَّى يُصِيبَهَا ثُمَّ يُمْسِكُ، وَرَجُلٌ أَصَابَتْهُ جَائِحَةٌ اجْتَاحَتْ مَالَهُ فَحَلَّتْ لَهُ الْمَسْأَلَةُ حَتَّى يُصِيبَ قِوَاماً مِنْ عَيْشٍ أَوْ قَالَ سِدَاداً مِنْ عَيْشٍ، وَرَجُلٌ أَصَابَتْهُ فَاقَةٌ حَتَّى يَقُومَ ثَلَاثَةٌ مِنْ ذَوِي الْحِجَا مِنْ قَوْمِهِ لَقَدْ أَصَابَتْ فُلَاناً فَاقَةٌ فَحَلَّتْ لَهُ الْمَسْأَلَةُ حَتَّى يُصِيبَ قِوَاماً مِنْ عَيْشٍ أَوْ قَالَ سِدَاداً مِنْ عَيْشٍ، فَمَا سِوَاهُنَّ مِنَ الْمَسْأَلَةِ يَا قَبِيصَةُ سُحْتاً يَأْكُلُهَا صَاحِبُهَا سُحْتاً»
«У свій час я взяв на себе зобов’язання по виплаті відшкодування, а потім прийшов до Посланця Аллаха ﷺ з проханням допомогти мені виплатити його. Він сказав: «Поживи тут, о, Кабіса, поки нам не доставлять закят, і тоді ми велимо видати тобі те, про що ти просиш». Потім він сказав: «О, Кабіса, воістину, з подібними проханнями дозволено звертатись лише одному із трьох. Це чоловік, який взяв на себе зобов’язання по виплаті відшкодування, — йому можна просити, щоб сплатити борг, після чого він повинен утриматись;чоловік, якого спіткало яке-небудь лихо, що згубило його майно, — йому можна просити, щоб отримати засоби, необхідні для життя; і чоловік, який впаде в таку бідність, що троє розумних людей із числа його одноплемінників скажуть: «Такий-то обіднів до крайності», — йому теж дозволяється просити, щоб отримати засоби, необхідні для життя, а потім утриматись від прохань. Що ж стосується необґрунтованих прохань, о, Кабіса, то вони заборонні, і отримавший що-небудь в результаті таких прохань буде користуватись заборонним».
Із хадіса стає ясно, що категоріями, яким дозволяється жебрацтво, є:
а) чоловік, бажаючий погасити борг, щоб примирити людей,
б) чоловік, якого спікало нещастя (тяжка хвороба, чи стихія),
в) малозабезпечений чоловік, який відчуває крайню нужду.
3 — До цих трьох категорій людей відносяться схожі на них в своєму положенні люди. Наприклад, занурений у своїх боргах чоловік, який не в змозі погасити свою заборгованість і який підпадає під значення згаданого в аяті слова «الْغَارِمِينَ» («обтяжені боргами люди»). Всевишній Аллах говорить:
إِنَّمَا الصَّدَقَاتُ لِلْفُقَرَاءِ وَالْمَسَاكِينِ وَالْعَامِلِينَ عَلَيْهَا وَالْمُؤَلَّفَةِ قُلُوبُهُمْ وَفِي الرِّقَابِ وَالْغَارِمِينَ وَفِي سَبِيلِ اللَّهِ وَابْنِ السَّبِيلِ فَرِيضَةً مِنَ اللَّهِ وَاللَّهُ عَلِيمٌ حَكِيمٌ
«Пожертвування призначені для малозабезпечених і бідних, для тих, хто займається їх збором і розподілом, і для тих, чиї серця хочуть завоювати, для викупу рабів, для боржників, для витрат на шляху Аллаха і для подорожніх. Таким є припис Аллаха. Воістину, Аллах — Знаючий, Мудрий» (9:60).
Аналогічне положення обстоїть з безробітним працездатним чоловіком, не маючим ані грошей, ані близьких родичів, які могли б утримувати його, тобто бідний одинокий чоловік, який не може знайти собі роботу. Доказом тому служить хадіс Посланця Аллаха ﷺ, переданий імамом ан-Насаі та іншими укладачами збірок хадісів від Хішама ібн Урви про те, що Убайдуллах ібн Аді ібн аль-Хіяр (р.а.) розповідав зі слів двох чоловіків, що вони прийшли до Посланця Аллаха ﷺ і попросили у нього пожертвування. Поглянувши на них, він побачив перед собою двох сильних чоловіків. Тоді він сказав:
إِنْ شِئْتُمَا وَلَا حَظَّ فِيهَا لِغَنِيٍّ وَلَا لِقَوِيٍّ مُكْتَسِبٍ
«Якщо хочете, я дам вам пожертвування, проте в ньому немає частки ані для багатого, ані для сильного, працездатного чоловіка» (аль-Альбані назвав хадіс достовірним).
Окрім вищезгаданих осіб також має право попросити допомоги чоловік, який взяв на себе обов’язок свого родича чи приятеля по виплаті віри за вбивство членам родини або родичам вбитого, якщо у випадку несплати цієї віри його родич чи приятель будуть вбиті. Це підтверджується хадісом, переданим Ахмадом в збірці «Муснад» від Анаса ібн Маліка, від Пророка ﷺ:
إِنَّ الْمَسْأَلَةَ لَا تَحِلُّ إِلَّا لِأَحَدِ ثَلَاثٍ ذِي دَمٍ مُوجِعٍ أَوْ غُرْمٍ مُفْظِعٍ أَوْ فَقْرٍ مُدْقِعٍ
«Тільки ці три чоловіка можуть жебракувати:відчуваючий велику бідність, маючий великий борг і той, хто повинен виплатити викуп за пролиту кров».
Цим категоріям осіб дозволяється просити у людей допомоги для вдоволення тієї крайньої нужди, яка вимусили їх звернутись за допомогою. Цим категоріям осіб не дозволяється питати більше належного для вдоволення своєї нужди згідно вищенаведеному поясненню. Усім іншим людям, які не підпадають під категорію згаданих в хадісі Кабіса людей і до них схожих, не дозволяється просити у людей гроші.
4 — В книзі «Майно в державі Халіфат» в розділі «Витрати закяту» ми згадали умови багатого, якому заборонено просити гроші у людей: «Аллах заборонив маючим достаток (багатим)отримувати милостиню. Передали Ахмад і автори книг «Ас-Сунан» від Абдуллаха ібн Амра, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لاَ تَحِلُّ الصَّدَقَةُ لِغَنِيٍّ، وَلاَ لِذِي مِرَّةٍ سَوِيٍّ
«Милостиня не дозволяється багатому і зу мірра». «Зу мірра» — це чоловік, який має можливість і здатність заробляти. Якщо чоловік не здатен заробляти, то його вважають бідним (факір). Забезпечений, багатий чоловік — це той, хто не потребує сторонньої допомоги в такій мірі, що отримує більше необхідного для вдоволення своїх основних потреб. Передаються хадіси, які роз’яснюють, який чоловік вважається забезпеченим. Абдуллах ібн Масъуд сказав: «Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَا مِنْ أَحَدٍ يَسْأَلُ مَسْأَلَةً، وَهُوَ عَنْهَا غَنِيٌّ، إِلاَّ جَاءَتْ يَوْمَ الْقِيَامَةِ كُدُوحًا، أَوْ خُدُوشًا، أَوْ خُمُوشًا فِي وَجْهِهِ. قِيلَ: يَا رَسُولَ اللَّهِ، وَمَا غِنَاهُ، أَوْ مَا يُغْنِيهِ؟ قَالَ: خَمْسُونَ دِرْهَمًا ، أَوْ حِسَابُهَا مِنَ الذَّهَبِ
«Немає такого чоловіка, який просить про що-небудь, не потребуючи цього, а інакше він прийде в Судний й день, і його обличчя буде укушеним, подряпаним чи пораненим». Хтось спитав: «О, Посланець Аллаха, що є його багатством?». Він відповів: «50 дирхамів чи еквівалент цього в золоті» (переданий п’ятьма шейхами). Хто має 50 срібних дирхамів, які дорівнюють 148,75 гр. срібла чи їх еквіваленту в золоті, понад його витрат на харчування, одяг і житло, витрат на родину, дітей і слуг — вважається багатим, і йому не дозволяється отримувати милостиню» (кінець витягу із книги). Отож, такий багатий чоловік не має права просити у людей на безоплатній основі матеріальні цінності, тобто жебракувати.
Четверте: проблема жебрацтва та її рішення.
Варто зазначити, що поширення такого явища, як жебрацтво, в ісламських землях пов’язано з віддаленням від ісламського законодавства від фактичного застосування в життя, а також з жахливим упущенням з боку правителів у питаннях управління справами людей. Дуже прикро і сумно бачити цілі натовпи жебраків в мусульманських країнах, які стоять перед мечетями, на вулицях і на перехрестях доріг, незважаючи на те, що мусульманські країни є кладезем багатства і нескінченних ресурсів. Вина лягає у перші чергу не на жебраків і бродяг, а швидше, на правителів, які не застосовують ісламське законодавство, не піклуючись про справи людей, не покривають їх нужди, не забезпечують їх засобами до існуванню.
З дозволу Аллаха, одним із пріоритетів майбутньої держави Праведний Халіфат буде рішення проблеми бідності в ісламських землях і витікаючих із цього негативних явищ, таких як жебрацтво і тому подібне. У своїх книгах ми дали чітке пояснення тому, як Іслам вирішує проблему бідності. Для більш детального пояснення можна звернутись до книги «Економічна система в Ісламі».
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
19 Джумада аль-ахіра 1443 р.х.
22.01.2022 р.
Низка відповідей аміра Хізб ут-Тахрір шейха Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти на питання відвідувачів його сторінки в «Фейсбук» «Відповідь фікхій»
