від Рабі ар-Рабі
Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.
Мій дорогий брате! Моє питання стосується хадіса про Лябіда ібн аль-Асама і чаклунських дій у відношенні Пророка ﷺ: чи підриває хадіс непогрішимість Пророка ﷺ? Хоча Аллах говорить:
وَمَا يَنطِقُ عَنِ الْهَوَى ٣ إِنْ هُوَ إِلَّا وَحْيٌ يُوحَى
«Він не говорить по забаганці. Це — усього лише внушаєме йому одкровення» (53:3,4),
يَا أَيُّهَا الرَّسُولُ بَلِّغْ مَا أُنزِلَ إِلَيْكَ مِن رَّبِّكَ ۖ وَإِن لَّمْ تَفْعَلْ فَمَا بَلَّغْتَ رِسَالَتَهُ ۚ وَاللَّهُ يَعْصِمُكَ مِنَ النَّاسِ ۗ إِنَّ اللَّهَ لَا يَهْدِي الْقَوْمَ الْكَافِرِينَ
«О, Посланець! Сповісти про те, що ниспослано тобі від твого Господа. Якщо ти не зробиш цього, то не донесеш Його послання. Аллах захистить тебе від людей. Воістину, Аллах не наставляє на прямий шлях невіруючих людей» (5:67),
إِذْ يَقُولُ الظَّالِمُونَ إِن تَتَّبِعُونَ إِلَّا رَجُلًا مَّسْحُورً
«то беззаконники говорять: «Ви слідуєте усього лише за зачарованим чоловіком» (17:47). Звідси виникає іще питання: чи відкидаєте хадіс Аіші про те, що Лябід ібн аль-Асам скоїв чаклунські дії проти Пророка ﷺ, по своєму змісту (діраятан), оскільки він суперечить концепції непогрішимості Пророка ﷺ?
Нехай Аллах направить Вас до благому і встановленню Халіфату, щоб в Судний день Ви були зібрані разом з пророками, правдивими, праведними і шахідами. Нехай Аллах захистить Вас, наш дорогий шейх.
Відповідь:
Ва алейкум ассаляму ва рахматуллахі ва баракятуху.
1) Так, хадіс відкидається по своєму змісту (діраятан). Бути відкинутим по своєму змісту (діраятан) означає наступне:
В книзі «Ісламська особистість», 1 том, в темі «Сунна є шаріатським доказом подібно Корану» пишеться: «Треба розуміти, що хадіс відкидається в тому випадку, якщо відбувається так, що він суперечить категоричному змісту Корану. У цьому випадку такий хадіс відкидається по своєму змісту (діраятан), адже його зміст суперечить Корану» (кінець цитати). В книзі «Ісламська особистість», 3 том, в темі «Умови прийняття хадісу категорії ахад» пишеться: «Хадіс категорії ахад приймається, якщо він відповідає умовам прийняття передачі (ріваятан) і смислового змісту (діраятан) <…> Що стосується умов прийняття хадісу ахад по смисловому змісту (діраятан), то вони такі: хадіс не повинен суперечити тому, що сильніше його. Наприклад, хадіс не повинен суперечити аяту, або хадісу категорії мутаватір, або хадіс категорії машхур» (кінець цитати).
2) Щоб іще більше прояснити дане питання, я згадаю наступні моменти:
а) Посланець ﷺ захищений від здійснення якого-небудь харама чи макруха. Докази, які вказують на це, незаперечні, адже усе, що робить Посланець ﷺ, відноситься до роду Одкровення, будь то фард, мандуб чи мубах. Аллах говорить:
إِنْ أَتَّبِعُ إِلَّا مَا يُوحَىٰ إِلَيَّ
«Я слідую тільки тому, що внушається мені в одкровенні» (9:26),
إِنَّمَآ أَتَّبِعُ مَا يُوحَىٰٓ إِلَيَّ مِن رَّبِّي
«Я тільки слідую за тим, що ниспосилається в Одкровенні мені від мого Господа» (7:203),
وَمَا آتَاكُمُ الرَّسُولُ فَخُذُوهُ وَمَا نَهَاكُمْ عَنْهُ فَانْتَهُوا
«Беріть ж те, що дав вам Посланець, і стороніться того, що він заборонив вам» (59:7),
إِنْ كُنْتُمْ تُحِبُّونَ اللَّهَ فَاتَّبِعُونِي يُحْبِبْكُمُ اللَّهُ
«Якщо ви любите Аллаха, то слідуйте за мною, буде любити вас тоді Аллах» (3:31).
Так само і те, що говорить Посланець ﷺ, будь то наказ чи заборона, є Одкровенням від Аллаха.
б) Ви праві, коли сказали, що невірний звинуватив Посланця ﷺ в тому, що він піддався впливу чаклунства, але Коран спростовує подібне, заявивши, що він ﷺ не піддався такому впливу. Аллах говорить:
نَّحْنُ أَعْلَمُ بِمَا يَسْتَمِعُونَ بِهِ إِذْ يَسْتَمِعُونَ إِلَيْكَ وَإِذْ هُمْ نَجْوَىٰ إِذْ يَقُولُ الظَّالِمُونَ إِن تَتَّبِعُونَ إِلَّا رَجُلًا مَّسْحُورًا
«Ми краще знаємо, що саме вони слухають, коли слухають тебе. А коли вони радяться потайки, то беззаконники говорять: «Ви слідуєте лише за зачарованим чоловіком» (17:47). Коментуючи цей аят, аль-Куртубі писав: «Вони слухали, як Пророк ﷺ читає Коран, а потім розходились і говорили: «Він — чаклун і перебуває під впливом чаклунства!». Аллах повідомив про це Пророку ﷺ, — про це згадали Катада та інші.
وَإِذْ هُمْ نَجْوَىٰ
«А коли вони радяться потайки», — тобто обговорюють твою справу наодинці. Катада сказав: «Наодинці вони обговорювали, що він божевільний, він — чаклун, він — розповідач легенд древніх народів і т.п. речі ». Інші сказали, що аят був ниспосланий, коли Утба покликав знатних курайшитів на трапезу, приготовану для них, і в ту мить до них увійшов Пророк ﷺ, прочитав для них Коран і закликав до Аллаха. Залишившись наодинці, вони почали говорити один одному, що він чаклун і божевільний». Треті сказали, що Пророк ﷺ велів Алі приготувати їжу і запросити знатних курайшитів із числа многобожників. Алі зробила це; коли ж вони прийшли на трапезу, Пророк ﷺ увійшов до них і прочитав для них Коран, а потім закликав до єдинобожжя (таухіду). Пророк ﷺ звернувся до них зі словами:
قُولُوا لَا إِلَهَ إِلَّا اللَّهُ لِتُطِيعَكُمُ الْعَرَبُ وَتَدِينَ لَكُمُ الْعَجَمُ
«Скажіть: «Немає бога, гідного поклоніння, окрім Аллаха», — і тоді вам підкоряться араби і підкоряться неараби». Проте курайшити відмовились від запропонованого. Після того, як вони послухали читання Корану, то, залишившись наодинці, почали говорити один одному: «Він — чаклун, він піддався впливу чаклунства». І тоді був ниспосланий даний аят. Аз-Зуджадж сказав: «Слово «نَجْوَىٰ» (таємна нарада) є масдаром (віддієслівний іменник)».
إِذْ يَقُولُ الظَّالِمُونَ
«то беззаконники говорять», тобто Абу Джахль, аль-Валід ібн аль-Мугіра та їм подібні.
إِن تَتَّبِعُونَ إِلَّا رَجُلًا مَّسْحُورًا
«Ви слідуєте лише за зачарованим чоловіком», тобто слідуєте за тим, на кого вплинуло чаклунство, в результаті чого він став не в змозі розумно міркувати і діяти. Подібні слова вони говорили, щоб відігнати людей від Пророка ﷺ» (кінець цитати).
Саме формулювання (мантук) благородного аяту є відповіддю на те, що многобожники говорили про Посланця ﷺ, із чого розуміється, що він ﷺ не був чаклуном і не піддався впливу чаклунства. Також в 25 сурі з 7 по 9 аят говориться:
وَقَالُوا مَالِ هَٰذَا الرَّسُولِ يَأْكُلُ الطَّعَامَ وَيَمْشِي فِي الْأَسْوَاقِ ۙ لَوْلَا أُنزِلَ إِلَيْهِ مَلَكٌ فَيَكُونَ مَعَهُ نَذِيرًا ٧ أَوْ يُلْقَىٰ إِلَيْهِ كَنزٌ أَوْ تَكُونُ لَهُ جَنَّةٌ يَأْكُلُ مِنْهَا ۚ وَقَالَ الظَّالِمُونَ إِن تَتَّبِعُونَ إِلَّا رَجُلًا مَّسْحُورًا ٨ انظُرْ كَيْفَ ضَرَبُوا لَكَ الْأَمْثَالَ فَضَلُّوا فَلَا يَسْتَطِيعُونَ سَبِيلًا
«Вони сказали: «Що це за Посланець? Він їсть їжу і ходить по ринкам. Чому до ньому не був ниспосланий янгол, який застерігав би разом з ним? Чому йому не був дарований скарб? Чому у нього немає саду, із якого він би вкушав?». Беззаконники сказали: «Воістину, ви слідуєте лиш за зачарованим чоловіком». Подивись, як вони наводять тобі притчі ! Вони впали в оману і не можуть знайти дороги». Зміст (мантук) даного аяту також є відповіддю на те, що раніше говорили про Посланця ﷺ, тобто що він зачарований. Аят ясно і зрозуміло говорить, що Посланець ﷺ не зачарований і не піддався впливу чаклунства.
в) Іслам визначив покарання для чаклуна в виді смертної кари. Доказів на це величезна кількість, і вони добре відомі вченим. Ось деякі із них:
— Навів аль-Хакім в «Аль-Мустадрак» (сказавши, що хадіс має сахіх існад) від Джундуба аль-Хайра: «Посланець Аллаха ﷺ сказав:
حَدُّ السَّاحِرِ ضَرْبَةٌ بِالسَّيْفِ
«Шаріатське покарання для чаклуна — відрубування [голови] мечем».
— Навів Шафії в «Муснад»: «Нам повідомив Суфьян від Амра ібн Дінара, що він чув, як Баджаля говорив:
كَتَبَ عُمَرُ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهُ أَنِ اقْتُلُوا كُلَّ سَاحِرٍ وَسَاحِرَةٍ قَالَ فَقَتَلْنَا ثَلَاثَ سَوَاحِرَ قَالَ وَأُخْبِرْنَا أَنَّ حَفْصَةَ زَوْجَ النَّبِيِّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَتَلَتْ جَارِيَةً لَهَا سَحَرَتْهَا
«Умар ібн аль-Хаттаб (р.а.) видав наказ: «Вбивайте кожного чаклуна і чаклунку!». І ми вбили трьох чаклунів. Нам також повідомили, що Хафса, дружина Пророка ﷺ, вбила свою рабиню,оскільки вона зачарувала її».
Отож, покарання чаклуна — смерть, і це відоме положення в релігії.
3) Тепер ми відповімо н Ваше питання про хадіс, в якому говориться, що Лябід ібн аль-Асам зачарував Посланця ﷺ. Даний хадіс звучить наступним чином: навів Муслім від Аіші:
سَحَرَ رَسُولَ اللهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يَهُودِيٌّ مِنْ يَهُودِ بَنِي زُرَيْقٍ يُقَالُ لَهُ لَبِيدُ بْنُ الْأَعْصَمِ قَالَتْ حَتَّى كَانَ رَسُولُ اللهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ يُخَيَّلُ إِلَيْهِ أَنَّهُ يَفْعَلُ الشَّيْءَ وَمَا يَفْعَلُهُ حَتَّى إِذَا كَانَ ذَاتَ يَوْمٍ أَوْ ذَاتَ لَيْلَةٍ دَعَا رَسُولُ اللهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ ثُمَّ دَعَا ثُمَّ دَعَا ثُمَّ قَالَ يَا عَائِشَةُ أَشَعَرْتِ أَنَّ اللهَ أَفْتَانِي فِيمَا اسْتَفْتَيْتُهُ فِيهِ جَاءَنِي رَجُلَانِ فَقَعَدَ أَحَدُهُمَا عِنْدَ رَأْسِي وَالْآخَرُ عِنْدَ رِجْلَيَّ فَقَالَ الَّذِي عِنْدَ رَأْسِي لِلَّذِي عِنْدَ رِجْلَيَّ أَوِ الَّذِي عِنْدَ رِجْلَيَّ لِلَّذِي عِنْدَ رَأْسِي مَا وَجَعُ الرَّجُلِ قَالَ مَطْبُوبٌ قَالَ مَنْ طَبَّهُ قَالَ لَبِيدُ بْنُ الْأَعْصَمِ قَالَ فِي أَيِّ شَيْءٍ قَالَ فِي مُشْطٍ وَمُشَاطَةٍ قَالَ وَجُفِّ طَلْعَةِ ذَكَرٍ قَالَ فَأَيْنَ هُوَ قَالَ فِي بِئْرِ ذِي أَرْوَانَ قَالَتْ فَأَتَاهَا رَسُولُ اللهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فِي أُنَاسٍ مِنْ أَصْحَابِهِ ثُمَّ قَالَ يَا عَائِشَةُ وَاللهِ لَكَأَنَّ مَاءَهَا نُقَاعَةُ الْحِنَّاءِ وَلَكَأَنَّ نَخْلَهَا رُءُوسُ الشَّيَاطِين قَالَتْ فَقُلْتُ يَا رَسُولَ اللهِ أَفَلَا أَحْرَقْتَهُ قَالَ لَا أَمَّا أَنَا فَقَدْ عَافَانِي اللهُ وَكَرِهْتُ أَنْ أُثِيرَ عَلَى النَّاسِ شَرّاً فَأَمَرْتُ بِهَا فَدُفِنَتْ
«[Одного разу] Посланець Аллаха ﷺ був зачарований іудеєм із Бану Зурайк, якого звали Лябід ібн аль-Асам. В результаті Посланцю Аллаха ﷺ почало здаватись, нібито він робив те, чого [насправді] не робив. В один із днів чи ночей на протязі тривалого часу він ﷺ почав робити дуа, після чого сказав: «О, Аіша! Чи відчула ти, що Аллах дав мені наставляння відносно того, про що я спитав Його? До мене прийшли двоє чоловіків, один із них сів біля моєї голови а інший — біля моїх ніг. Той, що сів біля моєї голови, сказав тому, хто сів біля моїх ніг: «Чому цей чоловік страждає?», — на що другий відповів: «Він зачарований». [Перший] спитав: «Хто зачарував його?». [Другий] відповів: «Лябід ібн аль-Асам». [Перший] спитав: «В чому міститься чаклунство?». [Другий] відповів: «У гребінці з очіпками і висохлому суцвітті фінікової пальми чоловічої статі». [Перший] спитав: «Де ж усе це знаходиться?». [Другий] відповів: «В колодязі Зу Арван». Потім Посланець Аллаха ﷺ вирушив туди разом з деякими із своїх сподвижників. А після повернення сказав мені: «О Аіша! Клянусь Аллахом, вода колодязя схожа на розведену хну, а верхівки пальм поруч з ним схожі на голови шайтанів». Я спитала: «Чому ж ти не дістав це звідти?», — на що він ﷺ сказав: «Мене зцілив Аллах, а [ці речі] я [не став доставати, адже] не хотів завдавати людям зло. Тому я велів засипати колодязь, і він був засипаний».
Дивлячись на цей хадіс, стає ясно, що він суперечить наступним речам:
1. Хадіс суперечить концепції непогрішимості Посланця ﷺ, оскільки він розповідає, що Посланцю ﷺ почало здаватись, нібито він робить те, чого насправді не робить. Наприклад, йому могло здаватись, що він ﷺ зробив зухр намаз, але насправді він цього не робив. Виходить, що Посланець ﷺ робить дії, які не є Одкровенням. А це усе суперечить тому факту, що Посланець ﷺ непогрішимий в своїх діях і висловлюванням завдяки Одкровенню.
2. Не говорячи вже про те, що Посланець ﷺ не вбив Лябіда ібн аль-Асама. Бухарі наводить, що Лябід був лицеміром, тобто прикидався, що він — мусульманин, а отож, у відношенні нього запроваджуються хукми Шаріату. Так, факіхи сперечаються щодо смертної кари для чаклуна-зіммія, але вони одностайні в тому, що чаклун-мусульманин повинен бути вбитий при певних умовах. Лябід ззовні показував, що він — мусульманин, а отож, до нього застосовувані хукми Шаріату, проте він не був вбитий згідно версіям хадісів про Лябіда.
3. Хадіс суперечить розумінню аятів Корана:
نَّحْنُ أَعْلَمُ بِمَا يَسْتَمِعُونَ بِهِ إِذْ يَسْتَمِعُونَ إِلَيْكَ وَإِذْ هُمْ نَجْوَىٰ إِذْ يَقُولُ الظَّالِمُونَ إِن تَتَّبِعُونَ إِلَّا رَجُلًا مَّسْحُورًا
«Ми краще знаємо, що саме вони слухають, коли слухають тебе. А коли вони радяться потайки, то беззаконники говорять: «Ви слідуєте усього лише за зачарованим чоловіком» (17:47);
وَقَالُوا مَالِ هَٰذَا الرَّسُولِ يَأْكُلُ الطَّعَامَ وَيَمْشِي فِي الْأَسْوَاقِ ۙ لَوْلَا أُنزِلَ إِلَيْهِ مَلَكٌ فَيَكُونَ مَعَهُ نَذِيرًا ٧ أَوْ يُلْقَىٰ إِلَيْهِ كَنزٌ أَوْ تَكُونُ لَهُ جَنَّةٌ يَأْكُلُ مِنْهَا ۚ وَقَالَ الظَّالِمُونَ إِن تَتَّبِعُونَ إِلَّا رَجُلًا مَّسْحُورًا ٨ انظُرْ كَيْفَ ضَرَبُوا لَكَ الْأَمْثَالَ فَضَلُّوا فَلَا يَسْتَطِيعُونَ سَبِيلًا
«Вони сказали: «Що це за посланець? Він їсть їжу і ходить по ринкам. Чому до нього не був ниспосланий янгол, який застерігав би разом з ним? Чому йому не дарований скарб? Чому у нього немає саду, із якого він би вкушав?». Беззаконники сказали: «Воістину, ви слідуєте лише за зачарованим чоловіком». Подивись, як вони наводять тобі притчі! Вони впали в оману і не можуть знайти дороги» (25:7–9). Також зверніться до абзацу під літерою «б» під цифрою 2.
Таким чином, даний хадіс і решта йому подібних хадісів (незважаючи на їх сахіх існади), в яких говориться, що Посланець ﷺ піддався впливу чаклунства, відкидаються по своєму змісту (діраятан), бо Посланець ﷺ не піддавався чаклунству. Причина цього полягає в тому, що якщо хадіс з сахіх існадом суперечить аяту Корана, який категоричний по своїй вказівці, то такий хадіс відкидається по своєму змісту (діраятан).
Я сподіваюсь, що ця відповідь стала вичерпною, але Аллаху більш відомо!
16 Зуль-када 1443 р.х.
15.06.2022 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»
