Компанія в Ісламі не є юридичною особою

Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху, дорогий шейх! У мене є декілька питань, на які я сподіваюсь отримати від Вас відповідь. Нехай винагородить Вас Аллах найкращим і наблизить перемогу Ісламу!

1) Компанії, підприємства і торгові знаки

Як відомо, умовою заснування компанії в Ісламі є наявність фізичної особи. Якщо компанія була заснована з метою запуску підприємства по виробництву,наприклад, електричних чи електронних пристроїв, і ця компанія та її підприємство стали відомим брендом на ринку. А потім володарі компанії захотіли продати її:

а) Чи є в Ісламі таке поняття, як «ринкова вартість компанії», що не має ніякого відношення до випуску акцій, як це має місце в капіталізмі?

б) Чи становить торговий знак яку-небудь цінність при продажі підприємства?

в) Чи належить торговий знак підприємству чи компанії, тобто, якщо компанія продає одне із своїх підприємств чи одні із своїх виробничих ліній, що враховується при визначенні ціни?

г) Що відбувається з торговим знаком при розпуску компанії?

д) Підприємство, яке належить компанії, має власний експорт і імпорт, і у нього можуть бути борги,наприклад, перед постачальниками сировини, так само і у перекупщиків перед нею можуть бути борги по різним строкам. Чи треба «обнуляти» борги і дебіторські заборгованості перед продажем, враховуючи, що усе це представляє собою безперервний процес, поки йде виробництво?

е) Як бути зі співробітниками та їх контрактами з компанією при продажі підприємства?

2) Сервісні компанії (компанії, які займаються наданням послуг)

Є компанії, які не вимагають великих капіталовкладень, тому що вони надають послуги,наприклад, компанія програмного забезпечення займається наданням ідеї, тобто працює над однією чи декількома програмами чи додатками. Потім цю у компанію та її додаток, які представляють собою просто програмні коди, що виконують певну функцію, ви продаєте на ринку, після чого додаток купує велика кількість користувачів. Виходячи із цього, компанія може мати велику ринкову вартість. Продаючи додаток іншій стороні (іншій компанії), вона продає ідею, тобто ці коди, які вона не має права використовувати після продажу, а потім виробляє іншу ідею,наприклад, додаток, який розраховує шлях автомобіля із одного місця в інше, вибирає оптимальний маршрут і вказує час прибуття. Яка в Ісламі буде взаємодія з такими компаніями?

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху. Нехай Аллах прийме Ваші мольби і відповість Вам найкращим.

I

Перш ніж приступити до відповіді, треба зазначити, що компанії в Ісламі відрізняються від компаній в капіталістичній системі. Згідно Шаріату, компанія — це договір між двома чи більше особами щодо виконання певної комерційної справи з метою отримання прибутку. Компанія в Ісламі не є юридичною особою і не діє на цій основі. У протилежному випадку дані дії є по Шаріату недійсними (батиль). Компанія в Ісламі представлена фізичною особою, яка і управляє нею. Це питання роз’яснено в книзі «Економічна система Ісламу» в темі про акціонерні товариства та їх недійсність:

«Компанія — це договір на розпорядження капіталом. Примноження капіталу таким шляхом є одним із видів шаріатських дій. Усі шаріатські дії є словесними діями. Це ж виходить не від капіталу, а від особистості . Примноження власності повинно здійснюватись з боку діючої особи, а не з боку капіталу <…> Отож, згідно Шаріату розпорядження, які виходять від компанії як юридичної особи, є недійсними,оскільки повинні виходити від певної особистості, тобто від працездатної людини, маючої право на розпорядження.

<…>

Згідно Шаріату розпорядження виходять тільки від певної людини, здатної проводити дії, як,наприклад, бути повнолітнім, розумним і зі здоровим глуздом. Будь-яка дія, а точніше розпорядження, не здійснене в такій формі, є згідно Шаріату недійсним. Тому не дозволяється будувати розпорядження на абстрактній особистості, тобто юридичній особі, а навпаки, необхідна побудова його на маючій здібності розпоряджатись людині».

Інакше кажучи, діяльність компанії в Ісламі невідокремлювана від самої компанії і самих компаньйонів. Неможна сказати, що компанія — це одне, а її діяльність — це інше. Здається, на деякі Ваші питання вплинула реальність західних компаній, оскільки саме у них діяльність може бути відокремлена від них самих, наприклад, західна компанія може мати юридичну особу, окрему від її ж підприємств. З шаріатської точки зору таке неможливо. Компанія по Шаріату невідокремлювана від самих компаньйонів, якими є фізичні особи, так само, як невідокремлювана від своєї діяльності, тому що договір компанії орієнтований на цю діяльність.

II

Тепер приступимо до відповіді на Ваші питання:

1 — В Ісламі компанія з точки зору її назви не продається і не купується, але може бути розпущена за домовленістю компаньйонів в шаріатському порядку, а її матеріальні активи і прибуток діляться між ними згідно розміру їх участі. Після цього компанія перестає існувати. Тобто вона не може бути продана іншій стороні і зберегти своє ім’я і рід діяльності при тому, що управляти нею будуть нові володарі. Компанія сама по собі не може мати матеріальної цінності, тому що «це договір між двома чи більше особами щодо виконання певної комерційної справи з метою отримання прибутку». Таким чином, компанія в Ісламі є співучасть, а не юридична особа, окрема від власників, як це має місце в видах компаній в капіталістичній системі. По Шаріату купувати і продавати можна власність компанії, як будівлі, устаткування, місце і якість виробництва та інше із того, що було узгоджено між продавцем і покупцем. Коли продаж завершився, володарі розходяться, а компанія припиняє своє існування. Після цього може з’явитись тільки нова компанія з новими володарями.

2 — Якщо під ринковою вартістю компанії чи підприємства Ви мали на увазі те, що дозволено Шаріатом,наприклад, торговий знак, логотип, репутація, клієнти та інші речі, через які вартість підприємства чи компанії перевищує фактичну вартість активів, то ці чинники можуть бути враховані при оцінці і продажу підприємства чи оцінці компанії, наприклад, якщо один із компаньйонів хоче вийти із компанії і порахувати те, що йому належить. Але якщо Ви маєте на увазі те, що заборонено Шаріатом, як інтелектуальна власність і тому подібне, то при оцінці чи продажу враховувати це не дозволяється.

3 — Якщо у компанії є логотип або торговий знак, який вона використовує для продукції одного із своїх підприємств, і на них немає назви компанії, а є тільки назва підприємства, тобто якщо володар хоче продати це підприємство, він може продати разом з ним і торговий знак. Але якщо логотип чи торговий знак містить назву продаваємої компанії, то вони припиняють своє існування з продажем компанії.

4 — Торговий знак, як ми згадували, виражає сторону, яка виробляє товар, і її вартість визначається якістю товару і репутацією,яку виробник товару придбав на ринку. Якщо компанія, яка виробляє товар, розпускається, і виробництво припиняється, тоді торговий знак стає недійсним у зв’язку з розпуском компанії, і ніякій іншій компанії не дозволяється видавати себе за неї. Але якщо один із компаньйонів хоче вийти із компанії, тоді при оцінці активів компанії вартість торгового знака може бути врахована, щоб правильно порахувати частку компаньйона, покідаючого компанію.

5 — Відносно питання: «Підприємство, яке належить компанії, має власний експорт і імпорт, і у нього можуть бути борги, наприклад, перед постачальниками сировини, так само і у перекупщиків перед нею можуть бути борги по різним строкам. Чи треба «обнуляти» борги і дебіторські заборгованості перед продажем, враховуючи, що усе це представляє собою безперервний процес, поки іде виробництво?». Підприємство в Ісламі не є незалежним суб’єктом, а є невід’ємною частиною компанії і родом її діяльності, тому борг не може лежати на підприємстві. Отримувати дебіторські заборгованості і виплачувати борги — це прерогатива компанії, яка володіє підприємством. Якщо підприємство продається, то продаються будівлі, виробничі інструменти і тому подібне. А усі дебіторські заборгованості і борги компанія повинна обнулити зі своїми партнерами, незалежно від питання продажу підприємства. Продавати підприємство разом з боргами і дебіторськими заборгованостями, як це відбувається в капіталістичній системі, не дозволено по Шаріату.

6 — Відносно питання: «Як бути зі співробітниками та їх контрактами з компанією при продажу підприємства?». Контракти цих співробітників по Шаріату укладаються з компанією, тому що підприємство є не окремим суб’єктом, а тільки діяльністю компанії. Якщо компанія продає підприємство, на якому вони працюють, тоді їх робота на цьому підприємстві закінчується. Компанія може перевести їх на іншу роботу в інших сферах своєї діяльності, зберігаючи при цьому їх контракти до спливання строку їх дії. Також компанія може виплатити їм заробітну плату за решту періоду контакту і звільнити. Або вона може, за домовленістю з ними, розірвати контракти, щоб новий володар підприємства уклав з ними нові контракти, якщо він вважатиме це доцільним в силу наявності досвіду у цих співробітників. Усе залежить від згоди сторін. У будь-якому випадку контракти зі співробітниками залишаються в силі до спливанню строку їх дії, оскільки договір про найм в Ісламі обов’язковий до виконання і повинен бути обмежений певним строком, і він закінчується з завершенням цього строку, якщо, звичайно не продовжувався.

7 — Відносно питання про компанії, які займаються розробкою програм і додатків. Програми і додатки є товарами, маючими користь, тому їх можна продавати. Тобто є компанія, яка розробила програму чи додаток, може продати іншій стороні цей продукт, передавши їй відповідну інформацію і коди. У цьому випадку компанія, яка продала програму чи додаток, не має права по Шаріату продовжувати використовувати цей продукт, оскільки вона продала саму ідею, на якій засновано додаток, а договір купівлі-продажу автоматично означає відмову від продовження використання розробником.

Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
28 Рабі уль-авваль 1444 р.х.
24.10.2022 р.

Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»