Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»
Відповідь на питання
Від Salah Fawzi
Питання:
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.
Дорогий брате, наші привітання Вам. В книзі «Проект Конституції. Шаріатські докази», 1 том, говориться: «Щодо питання відносно тих, хто завдавав шкоду Ісламу і мусульманам, то після завоювання Мекки Посланець ﷺ наказав вбити декількох людей, які завдали шкоди Ісламу і мусульманам у часи джахілії. Він ﷺ наказав вбити їх навіть тоді, коли вони учепляться за кісви Кааби. При цьому було відомо, що Посланець Аллаха ﷺ сказав наступне:
اَلْإِسْلَامُ يَجُبُّ مَا كَانَ قَبْلَهُ
«Іслам анулює те, що передувало йому» (навели Ахмад і ат-Табарані від Амра ібн аль-Аса). Причина цього полягає в тому, що ті, хто завдавали шкоду Ісламу і мусульманам, виключаються із цього хадісу» (кінець цитати).
Я провів дослідження відносно того, ким були ці люди, і виявив, що хтось із них відмовився від Ісламу (став віровідступником), хтось навіть не приймав Іслам, але, незважаючи на усе це, вони були вбиті. Ті, хто були мусульманами, але відішли від Ісламу, в основі караються за своє віровідступництво. Хто ж не прийняв Іслам, але був із числа тих, хто завдавав шкоду Ісламу і мусульманам, буде або страчений, або помилуваний, усе буде залежати від рішення халіфа. Інакше кажучи, халіф винесе те рішення, як порахує доцільним. Даний аспект був розглянутий в 95 статті книги «Проект Конституції. Шаріатські докази», 1 том. Проте ані до кого із згаданих категорій людей (віровідступники, ті, хто не прийняв Іслам) не був застосований хадіс:
اَلْإِسْلَامُ يَجُبُّ مَا كَانَ قَبْلَهُ
«Іслам анулює те, що передувало йому». Наскільки мені відомо, даний хадіс застосовується до тих, хто нещодавно прийняв Іслам.
Виникає питання: чому ж тоді цей хадіс наводиться у якості доказу в 95 статті? Але ж загальновідомо, що такі люди, як Халід ібн аль-Валід чи Вахши ібн Харб аль-Хабаши, вбивали мусульман, проте у відношенні них Посланець Аллаха ﷺ не віддав наказу про їх страту після того, як вони прийняли Іслам.
Нехай Аллах винагородить Вас, надасть Свою допомогу і дарує перемогу Вашими руками.
Salah Fawzi — Аль-Кудс
Відповідь:
Ва алейкум ассаляму ва рахматуллахі ва баракятуху.
Мені здається, що тут має місце неясність у розумінні даного питання. Хадіс, переданий від Амра ібн аль-Аса:
اَلْإِسْلَامُ يَجُبُّ مَا كَانَ قَبْلَهُ
«Іслам анулює те, що передувало йому» (навели Ахмад і ат-Табарані), — вказує на те, що кожному, хто прийме Іслам, буде прощено усе, що було до Ісламу. Інакше кажучи, буде вважатись, що така людина нічого не здійснювала до прийняття Ісламу, а отож, вона не несе відповідальності за скоєне нею раніше. Причина цього полягає в тому, що прийняття Ісламу стирає усі гріхи, скоєні до цього. Щодо миті, коли після завоювання Мекки Посланець Аллаха ﷺ наказав вбити декількох людей, які завдали шкоду Ісламу і мусульманам у часи джахілії, навіть якщо вони учепляться за кісви Кааби, то це вказує на те, що на них залишилась відповідальність за скоєні діяння проти мусульман. І тут не враховується, чи прийняли вони Іслам чи ні, причина в тому, що сам Посланець ﷺ виключив їх словами:
وَإِنْ تَعَلَّقُوا بِأَسْتَارِ الْكَعْبَةِ
«навіть тоді, коли вони учепляться за кісви Кааби». Слова Посланця ﷺ вказують на те, що навіть у випадку прийняття ними Ісламу вони усе одно будуть страчені. Звідси ми розуміємо, що ті, хто завдавав шкоду Ісламу і мусульманам, будуть нести відповідальність за це, навіть якщо вони згодом приймуть Іслам. Причина в тому, що хадіс:
اَلْإِسْلَامُ يَجُبُّ مَا كَانَ قَبْلَهُ
«Іслам анулює те, що передувало йому», — не поширюється на них. Непоширення хадісу на них говорить проте, що яку б шкоду вони не завдали Ісламу і мусульманам, це гріховне діяння не буде анульовано, а отож, вони понесуть відповідальність за це. Їх подальша доля буде в руках халіфа мусульман, і якщо він побажає, то пробачить їх, або ж покарає.
На правильність такого розуміння вказує хадіс, переданий Мусабом ібн Саадом від свого батька:
لَمَّا كَانَ يَوْمُ فَتْحِ مَكَّةَ أَمَّنَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ النَّاسَ إِلَّا أَرْبَعَةَ نَفَرٍ وَامْرَأَتَيْنِ وَقَالَ اقْتُلُوهُمْ وَإِنْ وَجَدْتُمُوهُمْ مُتَعَلِّقِينَ بِأَسْتَارِ الْكَعْبَةِ عِكْرِمَةُ بْنُ أَبِي جَهْلٍ وَعَبْدُ اللَّهِ بْنُ خَطَلٍ وَمَقِيسُ بْنُ صُبَابَةَ وَعَبْدُ اللَّهِ بْنُ سَعْدِ بْنِ أَبِي السَّرْحِ فَأَمَّا عَبْدُ اللَّهِ بْنُ خَطَلٍ فَأُدْرِكَ وَهُوَ مُتَعَلِّقٌ بِأَسْتَارِ الْكَعْبَةِ فَاسْتَبَقَ إِلَيْهِ سَعِيدُ بْنُ حُرَيْثٍ وَعَمَّارُ بْنُ يَاسِرٍ فَسَبَقَ سَعِيدٌ عَمَّاراً وَكَانَ أَشَبَّ الرَّجُلَيْنِ فَقَتَلَهُ وَأَمَّا مَقِيسُ بْنُ صُبَابَةَ فَأَدْرَكَهُ النَّاسُ فِي السُّوقِ فَقَتَلُوهُ وَأَمَّا عِكْرِمَةُ فَرَكِبَ الْبَحْرَ فَأَصَابَتْهُمْ عَاصِفٌ فَقَالَ أَصْحَابُ السَّفِينَةِ أَخْلِصُوا فَإِنَّ آلِهَتَكُمْ لَا تُغْنِي عَنْكُمْ شَيْئاً هَاهُنَا فَقَالَ عِكْرِمَةُ وَاللَّهِ لَئِنْ لَمْ يُنَجِّنِي مِنَ الْبَحْرِ إِلَّا الْإِخْلَاصُ لَا يُنَجِّينِي فِي الْبَرِّ غَيْرُهُ اللَّهُمَّ إِنَّ لَكَ عَلَيَّ عَهْداً إِنْ أَنْتَ عَافَيْتَنِي مِمَّا أَنَا فِيهِ أَنْ آتِيَ مُحَمَّداً صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ حَتَّى أَضَعَ يَدِي فِي يَدِهِ فَلَأَجِدَنَّهُ عَفُوّاً كَرِيماً فَجَاءَ فَأَسْلَمَ وَأَمَّا عَبْدُ اللَّهِ بْنُ سَعْدِ بْنِ أَبِي السَّرْحِ فَإِنَّهُ اخْتَبَأَ عِنْدَ عُثْمَانَ بْنِ عَفَّانَ فَلَمَّا دَعَا رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ النَّاسَ إِلَى الْبَيْعَةِ جَاءَ بِهِ حَتَّى أَوْقَفَهُ عَلَى النَّبِيِّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَالَ يَا رَسُولَ اللَّهِ بَايِعْ عَبْدَ اللَّهِ قَالَ فَرَفَعَ رَأْسَهُ فَنَظَرَ إِلَيْهِ ثَلَاثاً كُلَّ ذَلِكَ يَأْبَى فَبَايَعَهُ بَعْدَ ثَلَاثٍ ثُمَّ أَقْبَلَ عَلَى أَصْحَابِهِ فَقَالَ أَمَا كَانَ فِيكُمْ رَجُلٌ رَشِيدٌ يَقُومُ إِلَى هَذَا حَيْثُ رَآنِي كَفَفْتُ يَدِي عَنْ بَيْعَتِهِ فَيَقْتُلُهُ فَقَالُوا وَمَا يُدْرِينَا يَا رَسُولَ اللَّهِ مَا فِي نَفْسِكَ هَلَّا أَوْمَأْتَ إِلَيْنَا بِعَيْنِكَ قَالَ إِنَّهُ لَا يَنْبَغِي لِنَبِيٍّ أَنْ يَكُونَ لَهُ خَائِنَةُ أَعْيُنٍ
«В день завоювання Мекки Посланець Аллаха ﷺ гарантував безпеку людям, за винятком чотирьох чоловіків і двох жінок. Він ﷺ сказав: «Вбийте їх, навіть якщо ви виявите їх такими, що чіпляються за кісви Кааби». [Цими людьми були] Ікріма ібн Абу Джахль, Абдуллах ібн Хаталь, Макис ібн Субаба і Абдуллах ібн Саад ібн Абу ас-Сарх. Абдуллах ібн Хаталь був знайдений таким, що чіплявся за покрови Кааби. Саід ібн Хурайс і Аммар ібн Ясір обидва кинулись до нього, але Саід через свою молодість дістався туди раніше Аммара, тому він і вбив Абдуллаха ібн Хаталя. Макис ібн Субаба був схоплений людьми на ринку, потім був вбитий. Щодо Ікріми, то він відплив у море, але корабель потрапив у шторм. Екіпаж корабля сказав: «Щиро зверніться до Аллаха, адже ваші [хибні] боги ніяк не зможуть вам допомогти в цій ситуації». Ікріма сказав [себе]: «Клянусь Аллахом, якщо на морі мене не врятує нічого, крім щирості [по відношенню до Аллаху], то і на суші крім щирості [по відношенню до Аллаху] ніщо мене не врятує. О, Аллах, я обіцяю Тобі, що, якщо Ти врятуєш мене від цього важкого становища, я піду до Мухаммада ﷺ і вкладу свою руку в його руку, і я упевнений, що знайду його великодушним і прощаючим». Саме так він прийшов і прийняв Іслам. Абдуллах ібн Саад ібн Абу ас-Сарх сховався в домі Усмана ібн Аффана, і коли Посланець Аллаха ﷺ закликав людей принести присягу на вірність, Усман привів його (Абдуллаха ібн Саада ібн Абу ас-Сарха) і поставив перед Пророком ﷺ, а потім сказав: «О, Посланець Аллаха, прийми вірність Абдуллаха!». Пророк ﷺ підняв голову, подивився на Абдуллаха, потім відвернувся, і так відбулось тричі,на третій раз він ﷺ усе ж таки прийняв його присягу. Далі Пророк ﷺ звернувся до своїх сподвижників зі словами: «Невже серед вас не було чоловіка зі здоровим глуздом, який би встав і, побачивши, що я відмовляюсь подати йому руку, вбив би його?», — на що сподвижники сказали: «О, Посланець Аллаха, ми не знали, що було у тебе на серці. Чому ти нам не подав знак своїми очима?». На це він відповів: «Не годиться Пророку, що його очі несли в собі обман» (навів ан-Насаі).
Із хадісу видно, що Посланець Аллаха ﷺ бажав, щоб мусульмани вбили убили Абдуллаха ібн Саада ібн Абу ас-Сарха, незважаючи на те, що той прийшов як мусульманин давати присягу. Це вказує на те, що пролиття крові цих людей було припустимим, тому прийняття ними Ісламу не захистило їх від відповідальності за скоєні ними раніше вчинки. Положення таких людей буде розглядати халіф, якщо він побажає, то пробачить їх, якщо побажає, то піддасть їх покаранню. Таким чином, той факт, що Пророк ﷺ не покарав деяких, хто прийняв Іслам, але при цьому раніше завдавав шкоди мусульманам, як це відбулось з Ікрімою ібн Абу Джахлем, вказує на те, що прощення — це прерогатива правителя держави. Саме про це і говориться в книзі «Держапарати Халіфату» в темі «Договори, відносини і судові рішення до побудови Халіфату»: «Оскільки пізніше Пророк ﷺ пробачив деяких із них, як, наприклад, Ікріму ібн Абу Джахля, отож, халіф може порушити справу проти них, або пробачити їх» (кінець цитати).
Сподіваюсь, що після цієї відповіді зникне плутанина у розумінні даного питання.
17 Рабі уль-авваля 1445 р.х.
02.10.2023 р.
