Іслам і релігії пророків

Відповіді Аміра
Друкарня

Відповідь на питання

Від Abu Sarah

Питання:

Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.

Наш дорогий шейх, нехай Аллах благословить Вас, ми б хотіли задати Вам наступне питання: в книзі «Система Ісламу» говориться, що Іслам — це релігія, ниспослана Пророку Мухаммаду ﷺ для упорядкування зв’язку людини зі своїм Творцем, з самою собою і з іншими людьми. Звідси виникає питання: хіба Іслам був відкритий тільки Пророку Мухаммаду ﷺ, хіба Іслам не був відомий попереднім пророкам? І якою тоді була релігія інших пророків?

Дякую за відповідь і прошу Аллаха, щоб він винагородив Вас найкращою нагородою!

Відповідь:

Ва алейкум ассаляму ва рахматуллахі ва баракятуху.

В Вашому питанні Ви посилаєтесь на наступну цитату із книги «Система Ісламу», де в главі «Система Ісламу» говориться: «Іслам — це релігія, яку ниспослав Аллах нашому Посланцю Мухаммаду ﷺ з метою упорядкування зв’язку людини зі своїм Творцем, з самою собою і для с упорядкування її зв’язку з іншими людьми. До сфери відносин людини зі своїм Творцем відносяться акида і поклоніння. До області відносин людини з самою собою відносяться моральність, їжа, одяг. Сфера відносин людини з іншими людьми включає до себе взаємовідносини, а також покарання» (кінець цитати).

Слово «Іслам» і похідні від його кореня слова використовуються в шаріатських текстах. Їх значення може зустрічатись в цих текстах як в лінгвістичному значенні, так і в шаріатському. В лінгвістичному значенні слово «Іслам» означає покору, послух, щирість. В шаріатському значенні означає назву релігії, яку Аллах ниспослав нашому Пророку Мухаммаду ﷺ. Плюс Ви самі трохи вище навели цитату із книги «Система Ісламу», де згадується саме шаріатське значення цього слова.

Нижче слідує більш детальне роз’яснення:

Перше: лінгвістичне значення слова «Іслам»:

а) Використання слова «Іслам» в арабських тлумачних словниках:

В арабському тлумачному словнику «Лісан аль-араб» говориться: «Аль-Іслам, аль-істіслам, аль-інкияд. Іслам полягає в демонстрації покори/підкорення, демонстрації Шаріату і суворого дотримання того, що приніс Пророк ﷺ. <…> Щодо Ісламу, то Абу Бакр ібн Башар сказав: «Коли говорять: такий-то — мусульманин, то тут мова йде про одну із двох думок:

1) така людина підкорилась наказу Аллаха;

2) такий-то щирий перед Аллахом в поклонінні.

До цих слів можна віднести іще положення, коли хтось передав щось іншому. <…> В хадісі говориться, що у кожної людини є шайтан. Пророка ﷺ спитали: «І у тебе?», — на що він ﷺ сказав:

نَعَمْ وَلَكِنَّ اللَّهَ أَعَانَنِي عَلَيْهِ فَأَسْلَمُ

«Так! Проте Аллах допоміг мені проти нього, і в результаті він став мусульманином». В іншій версії говориться:

حَتَّى أَسْلَمَ أَيْ اِنْقَادَ وَكَفَّ عَنْ وَسْوَسَتِي

«До того, як він не став мусульманином, тобто поки не підкорився. Після цього шайтан перестав мене наущати» (кінець цитати).

б) В арабському тлумачному словнику «Аль-Мухіт фі аль-люга» говориться: «Іслам — це підкорення наказу Аллаха і підкорення Йому в поклонінні. Говорять: «Ми віддались Аллаху — нашому Господу», — тобто ми віддались в Його владу і підкорились Йому. Мир (салям) — це теж Іслам. Муслім — це той, хто віддався у владу …» (кінець цитати).

Таким чином, слово «Іслам» в лінгвістичному значенні означає наступне: віддатись у владу, підкоритись, бути щирим. Щодо права Аллаха, то це покора Йому, смиренність і процес віддачі себе у владу Йому, а також це бути щирим перед Ним.

2) Використання шаріатськими текстами лінгвістичного значення слова «Іслам»:

Вище ми згадали, що слово «Іслам» і похідні від його кореня в шаріатських текстах використовуються в лінгвістичному значенні. Тут ми додамо іще два приклади:

а) Аллах говорить:

وَإِذْ يَرْفَعُ إِبْرَاهِيمُ الْقَوَاعِدَ مِنَ الْبَيْتِ وَإِسْمَاعِيلُ رَبَّنَا تَقَبَّلْ مِنَّا ۖ إِنَّكَ أَنتَ السَّمِيعُ الْعَلِيمُ ‎١٢٧ رَبَّنَا وَاجْعَلْنَا مُسْلِمَيْنِ لَكَ وَمِن ذُرِّيَّتِنَا أُمَّةً مُّسْلِمَةً لَّكَ وَأَرِنَا مَنَاسِكَنَا وَتُبْ عَلَيْنَا ۖ إِنَّكَ أَنتَ التَّوَّابُ الرَّحِيمُ ‎١٢٨ رَبَّنَا وَابْعَثْ فِيهِمْ رَسُولًا مِّنْهُمْ يَتْلُو عَلَيْهِمْ آيَاتِكَ وَيُعَلِّمُهُمُ الْكِتَابَ وَالْحِكْمَةَ وَيُزَكِّيهِمْ ۚ إِنَّكَ أَنتَ الْعَزِيزُ الْحَكِيمُ ١٢٩ وَمَن يَرْغَبُ عَن مِّلَّةِ إِبْرَاهِيمَ إِلَّا مَن سَفِهَ نَفْسَهُ ۚ وَلَقَدِ اصْطَفَيْنَاهُ فِي الدُّنْيَا ۖ وَإِنَّهُ فِي الْآخِرَةِ لَمِنَ الصَّالِحِينَ ‎١٣٠ إِذْ قَالَ لَهُ رَبُّهُ أَسْلِمْ ۖ قَالَ أَسْلَمْتُ لِرَبِّ الْعَالَمِينَ ١٣١‏ وَوَصَّىٰ بِهَا إِبْرَاهِيمُ بَنِيهِ وَيَعْقُوبُ يَا بَنِيَّ إِنَّ اللَّهَ اصْطَفَىٰ لَكُمُ الدِّينَ فَلَا تَمُوتُنَّ إِلَّا وَأَنتُم مُّسْلِمُونَ ‎١٣٢ أَمْ كُنتُمْ شُهَدَاءَ إِذْ حَضَرَ يَعْقُوبَ الْمَوْتُ إِذْ قَالَ لِبَنِيهِ مَا تَعْبُدُونَ مِن بَعْدِي قَالُوا نَعْبُدُ إِلَٰهَكَ وَإِلَٰهَ آبَائِكَ إِبْرَاهِيمَ وَإِسْمَاعِيلَ وَإِسْحَاقَ إِلَٰهًا وَاحِدًا وَنَحْنُ لَهُ مُسْلِمُونَ ‎١٣٣ تِلْكَ أُمَّةٌ قَدْ خَلَتْ ۖ لَهَا مَا كَسَبَتْ وَلَكُم مَّا كَسَبْتُمْ ۖ وَلَا تُسْأَلُونَ عَمَّا كَانُوا يَعْمَلُونَ

«Ось Ібрахім і Ісмаіл підняли підґрунтя Дому (Кааби): «Господь наш! Прийми від нас! Воістину, Ти — Чуючий, Знаючий. Господь наш! Зроби нас такими, що підкорились Тобі, а із нашого потомства — общину, яка підкорилась Тобі. Покажи нам обряди поклоніння і прийми наше покаяння. Воістину, Ти — Приймаючий покаяння, Милосердний. Господь наш! Пішли до них посланця із них самих, який прочитає їм Твої аяти, навчить їх Писанню і мудрості і очистить їх. Воістину, Ти — Могутній, Мудрий». Хто ж відвернеться від релігії Ібрахіма,окрім дурня? Ми обрали його в мирському житті, а в Останньому житті він буде в числі праведників. Ось сказав [Господь] йому (Ібрахіму): «Підкорись!». Він сказав: «Я підкорився Господу світів». Ібрахім і Якуб заповідали це своїм синам. Якуб сказав: «О, сини мої! Аллах обрав для вас релігію. І помирайте не інакше, як будучи такими, що підкорились (мусульманами)». Або ж ви знаходились поруч, коли смерть явилась до Якуба? Він сказав своїм синам: «Кому ви будете поклонятись після мене?». Вони сказали: «Ми будемо поклонятись твоєму Богу і Богу твоїх отців — Ібрахіма, Ісмаіла та Ісхака, Єдиному Богу. Йому одному ми підкоряємось». Цей народ вже минув. Вони отримають те, що вони заслужили, а ви отримаєте те, що ви заслужили, і ви не будете запитані про те,що вони робили» (2:127–134).

Усі вирази в цих аятах, які утворені від корінних букв слова «Іслам», такі як «муслімайні», «мусліма», «аслім», «аслямту», «муслімун», несуть в собі лінгвістичне значення, тобто вони вказують на підкорення, покору, щирість перед Аллахом. В тафсірі імама ан-Насафі відносно цих аятів наводиться: «Аллах говорить:

رَبَّنَا وَاجْعَلْنَا مُسْلِمَيْنِ لَكَ

«Господь наш! Зроби нас такими, що підкорились Тобі (мусульманами)», — тобто тими, хто щиро підкоряє свої обличчя перед Тобою. В іншому аяті говориться:

مَنْ أَسْلَمَ وَجْهَهُ لِلَّهِ

«Хто підкорить свій лік Аллаху» (2:112), — тобто хто підкорився. Говориться «підкорився йому і підкорився, коли людина підкоряється». Зміст полягає в тому, щоб Аллах збільшив нашу щирість і послух Йому.

وَمِن ذُرِّيَّتِنَا

«а із нашого потомства» зроби:

أُمَّةً مُّسْلِمَةً لَّكَ

«общину, яка підкорилась Тобі». Тут частка «مِن», яка використовується, вказує на приналежність якої-небудь приватності до загальному (ат-табід) або на роз’яснення чого-небудь (ат-табйін). Деякі сказали, що під словом «община» Аллах мав на увазі Умму Мухаммада ﷺ, а виділив Він дуа за нащадків, тому що саме вони (нащадки) заслуговують на більше співчуття. Аллах говорить:

قُوا أَنفُسَكُمْ وَأَهْلِيكُمْ نَارًا

«Оберігайте себе і свої родини від Вогню» (66:6). <…> Вираз

إِذْ قَالَ

«Ось сказав [Господь]» є прислівником (зарф), пов’язаним зі словами «Ми обрали його», або ж вказує на необхідність згадати щось, як якщо б було сказано: «Згадай той час, щоб ти знав, що Ібрахім — праведний, обраний, від релігії якого не відвертаються». Далі Аллах говорить:

لَهُ رَبُّهُ أَسْلِمْ

«йому (Ібрахіму): «Підкорись!», — тобто підкорись, підкоряйся, або будь щирим в своїй релігії, на що Ібрахім сказав:

قَالَ أَسْلَمْتُ لِرَبِّ الْعَالَمِينَ

«Він сказав: «Я підкорився Господу світів», — тобто я щирий, або я суворо дотримуюсь наказаного. <…>

فَلَا تَمُوتُنَّ إِلَّا وَأَنتُم مُّسْلِمُونَ

«І помирайте не інакше, як будучи такими, що підкорились (мусульманами)», тобто, коли прийде смерть, ви повинні бути тими, хто підкорився, які стійкі в покорі Аллаху. <…>

وَنَحْنُ لَهُ مُسْلِمُونَ

«Йому одному ми підкоряємось», тобто щирі перед Аллахом» (кінець цитати).

б) Аллах говорить:

وَإِذْ أَوْحَيْتُ إِلَى الْحَوَارِيِّينَ أَنْ آمِنُوا بِي وَبِرَسُولِي قَالُوا آمَنَّا وَاشْهَدْ بِأَنَّنَا مُسْلِمُونَ

«Я внушив апостолам: «Увіруйте в Мене і Мого посланця». Вони сказали: «Ми увірували! Засвідчи ж, що ми стали такими, що підкорились (мусульманами)» (5:111). Із аяту розуміється, що мова йде про апостолів Пророка Іси (а.с.), які сказали, що вони — мусульмани. Під словом «мусульмани» тут мається на увазі те, що вони щиро підкоряються наказу Аллаха і вірні цьому. В тафсірі імама ан-Насафі відносно цього аяту говориться наступне:

وَإِذْ أَوْحَيْتُ

«Я внушив», тобто навіяв «апостолам» обраним «увіруйте в Мені і Мого посланця». Вони сказали: «Ми увірували! Засвідчи ж, що ми стали такими, що підкорились (мусульманами)», — тобто ми засвідчили, що ми щиро підкорили свій лік Аллаху» (кінець цитати).

Друге: шаріатське значення слова «Іслам»:

1) Раніше ми згадали, що шаріатські тексти дають інше значення слову «Іслам» аніж лінгвістичне значення. Шаріатське значення: знання про релігію, з якою прийшов Мухаммад ﷺ. наведемо наступні приклади цьому значенню:

Аллах говорить:

الْيَوْمَ يَئِسَ الَّذِينَ كَفَرُوا مِن دِينِكُمْ فَلَا تَخْشَوْهُمْ وَاخْشَوْنِ ۚ الْيَوْمَ أَكْمَلْتُ لَكُمْ دِينَكُمْ وَأَتْمَمْتُ عَلَيْكُمْ نِعْمَتِي وَرَضِيتُ لَكُمُ الْإِسْلَامَ دِينًا

«Сьогодні невіруючі впали у відчай в вашій релігії. Не бійтесь же їх, а бійтесь Мене. Сьогодні Я заради вас вдосконалив вашу релігію, довів до кінця Мою милість до вас і схвалив для вас у якості релігії Іслам» (5:3). В своєму тафсірі Ібн Касір відносно цього аяту говорить наступне: «Аллах говорить:

الْيَوْمَ أَكْمَلْتُ لَكُمْ دِينَكُمْ وَأَتْمَمْتُ عَلَيْكُمْ نِعْمَتِي وَرَضِيتُ لَكُمُ الْإِسْلَامَ دِينًا

«Сьогодні Я заради вас вдосконалив вашу релігію, довів до кінця Мою милість до вас і схвалив для вас у якості релігії Іслам» (5:3). Це найбільша милість Аллаха для Умми, адже Аллах дав їй повноцінну релігію, а отож, немає нужди в іншій релігії, окрім Ісламу, немає нужди в іншому пророку, окрім Пророка Мухаммада ﷺ. Саме тому Аллах зробив Пророка Мухаммада ﷺ печаткою усіх пророків і посланців, Він послав Мухаммада ﷺ до усіх людей і джинів. Тому халялем буде лише те, що Аллах визначив халялем, харамом буде лише те, що Він визначив харамом. Істинною релігією буде лише та релігія, яку Аллах узаконив. Усе, що Аллах повідомив, є істиною, і в цьому немає ані краплі брехні і обману. Аллах говорить:

وَتَمَّتْ كَلِمَتُ رَبِّكَ صِدْقًا وَعَدْلًا

«Слово твого Господа виконалось правдиво і справедливо!» (6:115), — тобто воно (Слово) правдиво в повідомленнях, справедливо в наказах і заборонах. Тому, коли Іслам був вдосконалений, це стало милістю для Умми. Саме тому Аллах сказав:

الْيَوْمَ أَكْمَلْتُ لَكُمْ دِينَكُمْ وَأَتْمَمْتُ عَلَيْكُمْ نِعْمَتِي وَرَضِيتُ لَكُمُ الْإِسْلَامَ دِينًا

«Сьогодні Я заради вас вдосконалив вашу релігію, довів до кінця Мою милість до вас і схвалив для вас у якості релігії Іслам», — тобто будьте задоволені цим, адже Іслам є тією релігією, якою Аллах задоволений, яку Він любить і з якою Він послав кращого із благородних посланців. А також через Мухаммада ﷺ Він відправив найбільш благородну із Його Небесних книг. Алі ібн Абу Тальха передає від Ібн Аббаса наступні його слова: «Сьогодні Я заради вас вдосконалив вашу релігію» — мається на увазі Іслам». Аллах повідомив Своєму Пророку ﷺ і мусульманам, що Він вдосконалив для них Іман, а отож, у них немає нужди в чомусь додатковому. Іман вдосконалений, а отож,в ньому немає недоліків, Аллах задоволений ним (іманом), а отож, не буде гніватись через нього» (кінець цитати).

Із контексту аяту стає очевидним, що мова йде про релігію, яку Аллах ниспослав Своєму Пророку Мухаммаду ﷺ, яку Він вдосконалив, завершив і узаконив у якості релігії для усіх мусульман.

б) Наводиться від Ібн Умара: «Посланець Аллаха ﷺ сказав:

بُنِيَ الْإِسْلَامُ عَلَى خَمْسٍ شَهَادَةِ أَنْ لَا إِلَهَ إِلَّا اللَّهُ وَأَنَّ مُحَمَّداً رَسُولُ اللَّهِ وَإِقَامِ الصَّلَاةِ وَإِيتَاءِ الزَّكَاةِ وَالْحَجِّ وَصَوْمِ رَمَضَانَ

«Іслам базується на п’яти стовпах:

1. Свідчення того, що немає бога, гідного поклоніння, окрім Аллаха, і що Мухаммад — Посланець Аллаха;

2. здійснення намазу,

3. виплата закяту,

4. здійснення хаджу,

5. дотримання посту в місяць Рамадан» (Бухарі).

Із хадіса стає зрозумілим, що мова йде про Іслам, який був ниспосланий Аллахом Пророку Мухаммаду ﷺ, і що згадані 5 речей є стовпами цієї релігії. Про це також згадується і в інших хадісах.

2) На самому початку відповіді ми навели цитату із книги «Система Ісламу», де значення Ісламу згадується з точки зору шаріатського значення. В книзі значення Ісламу розкрито так, щоб показати Іслам як всеохоплюючу релігію, яка охоплює усі сторони життя людини. У визначенні говорилось, що Іслам — це релігія, яку ниспослав Аллах нашому Посланцю Мухаммаду ﷺ з метою упорядкування зв’язку людини зі своїм Творцем, з самою собою і для упорядкування її зв’язку з іншими людьми. Це означає, що Іслам упорядкував усі взаємовідносини людини через свої закони.

Третє: Іслам і релігії пророків:

1) Іслам з точки зору лінгвістичного значення відносно права Аллаха означає підкорення і покора перед Ним і щирість по відношенню до Нього. Саме це значення використовується, коли мова йде про релігії інших пророків, починаючи з Адама (а.с.) і до Пророка Мухаммада ﷺ. Усі пророки мали відношення до Ісламу з точки зору лінгвістичного значення:

а) Про пророка Ібрахіма (а.с.) в Корані говориться наступне:

إِذْ قَالَ لَهُ رَبُّهُ أَسْلِمْ ۖ قَالَ أَسْلَمْتُ لِرَبِّ الْعَالَمِينَ

«Ось сказав Господь Ібрахіму: «Підкорись!». Він сказав: «Я підкорився Господу світів»» (2:131).

б) Про пророка Якуба (а.с.) в Корані говориться наступне:

وَوَصَّىٰ بِهَا إِبْرَاهِيمُ بَنِيهِ وَيَعْقُوبُ يَا بَنِيَّ إِنَّ اللَّهَ اصْطَفَىٰ لَكُمُ الدِّينَ فَلَا تَمُوتُنَّ إِلَّا وَأَنتُم مُّسْلِمُونَ ‎١٣٢ أَمْ كُنتُمْ شُهَدَاءَ إِذْ حَضَرَ يَعْقُوبَ الْمَوْتُ إِذْ قَالَ لِبَنِيهِ مَا تَعْبُدُونَ مِن بَعْدِي قَالُوا نَعْبُدُ إِلَٰهَكَ وَإِلَٰهَ آبَائِكَ إِبْرَاهِيمَ وَإِسْمَاعِيلَ وَإِسْحَاقَ إِلَٰهًا وَاحِدًا وَنَحْنُ لَهُ مُسْلِمُونَ

«Ібрахім і Якуб заповідали це своїм синам. Якуб сказав: «О, сини мої! Аллах обрав для вас релігію. І помирайте не інакше, як будучи такими, що підкорились (мусульманами)». Або ж ви знаходились поруч, коли смерть явилась до Якубу? Він сказав своїм синам: «Кому ви будете поклонятись після мене?». Вони сказали: «Ми будемо поклонятись твоєму Богу і Богу твоїх отців — Ібрахіма, Ісмаіла та Ісхака, Єдиному Богу. Йому одному ми підкоряємось» (2:132).

в) Про пророка Юсуфа (а.с.) в Корані говориться наступне:

تَوَفَّنِي مُسْلِمًا وَأَلْحِقْنِي بِالصَّالِحِينَ

«Умертви мене таким, що підкорився (мусульманином) і приєднай мене до праведників» (12:101).

г) Про пророка Мусу (а.с.), його послідовників і чаклунах, які увірували в нього (а.с.), в Корані говориться наступне:

وَقَالَ مُوسَىٰ يَا قَوْمِ إِن كُنتُمْ آمَنتُم بِاللَّهِ فَعَلَيْهِ تَوَكَّلُوا إِن كُنتُم مُّسْلِمِينَ

«Муса сказав: «О, мій народ! Якщо ви увірували в Аллаха і стали такими, що підкорились (мусульманами), то уповайте на Нього» (10:84),

وَمَا تَنقِمُ مِنَّا إِلَّا أَنْ آمَنَّا بِآيَاتِ رَبِّنَا لَمَّا جَاءَتْنَا ۚ رَبَّنَا أَفْرِغْ عَلَيْنَا صَبْرًا وَتَوَفَّنَا مُسْلِمِينَ

«Ти мстишся нам тільки за те, що ми увірували в знамення нашого Господа, коли вони явились до нас. Господь наш! Ниспошли нам терпіння і умертви нас такими, що підкорились (мусульманами)» (7:126).

д) Про пророка Сулеймана (а.с.) в Корані говориться наступне:

فَلَمَّا جَاءَتْ قِيلَ أَهَٰكَذَا عَرْشُكِ ۖ قَالَتْ كَأَنَّهُ هُوَ ۚ وَأُوتِينَا الْعِلْمَ مِن قَبْلِهَا وَكُنَّا مُسْلِمِينَ

«Коли вона прибула, їй сказали: «Чи такий твій трон?». Вона сказала: «Нібито це він і є». Сулейман сказав: «Знання було даровано нам раніше, аніж їй, і ми є такими, що підкорились (мусульманами)» (27:42).

е) Про пророка Ісу (а.с.) та його помічників в Корані говориться наступне:

فَلَمَّا أَحَسَّ عِيسَىٰ مِنْهُمُ الْكُفْرَ قَالَ مَنْ أَنصَارِي إِلَى اللَّهِ ۖ قَالَ الْحَوَارِيُّونَ نَحْنُ أَنصَارُ اللَّهِ آمَنَّا بِاللَّهِ وَاشْهَدْ بِأَنَّا مُسْلِمُونَ

«Коли Іса відчув їх невір’я, він сказав: «Хто буде моїм помічником на шляху до Аллаху?». Апостоли сказали: «Ми -— помічники Аллаха. Ми увірували в Аллаха. Будь же свідком того, що ми є такими, що підкорились (мусульманами)!» (3:52).

ё) Про ахлю ль-кітаб (іудеях і християнах) в Корані говориться наступне:

الَّذِينَ آتَيْنَاهُمُ الْكِتَابَ مِن قَبْلِهِ هُم بِهِ يُؤْمِنُونَ ‎٥٢ وَإِذَا يُتْلَىٰ عَلَيْهِمْ قَالُوا آمَنَّا بِهِ إِنَّهُ الْحَقُّ مِن رَّبِّنَا إِنَّا كُنَّا مِن قَبْلِهِ مُسْلِمِينَ

«Ті, кому Ми до того дарували Писання, увірували в нього (Коран). Коли їм читають його, вони говорять: «Ми увірували в нього! Це — істина від нашого Господа. Ми і раніше були такими, що підкорились (мусульманами)» (28:52,53).

Із усього наведеного стає зрозумілим, що Іслам з точки зору лінгвістичного значення означає підкорення, послух, покору і щирість по відношенню до Аллаху. Саме це значення і використовується у відношенні релігій інших пророків.

Щодо шаріатського значення слова «Іслам», то воно викладено в книзі «Система Ісламу», цитату із якої ми навели в самому початку своєї відповіді: «Іслам — це релігія, яку ниспослав Аллах нашому Посланцю Мухаммаду ﷺ з метою упорядкування зв’язку людини зі своїм Творцем, з самою собою і для упорядкування її зв’язку з іншими людьми. До сфери відносин людини зі своїм Творцем відносяться акида і поклоніння. До області відносин людина з самою собою відносяться моральність, їжа і одяг. Сфера відносин людини з іншими людьми включає в себе взаємовідносини, а також покарання» (кінець цитати).

Я сподіваюсь, що цієї відповіді буде досить.

 

Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на тему «Фікх»
8 Джумада аль-ахіра 1444 р.х.
01.01.2023 р.