Запитання: Прем’єр-міністр Іраку Нурі аль-Малікі заявив 31/12/2011 про початок святкування його країною початок виводу американських військ.
Раніше, 12 числа того ж місяця, аль-Малікі наніс дводенний візит до США. У ході візиту пройшли зустрічі з президентом США Бараком Обамою, віце-президентом та відповідальною особою з іракського питання Джо Байденом, а також з головою Держдепу Хіларі Клінтон. Головним питанням на порядку денному було обговорення стану Іраку після виводу Американського військового контингенту. Між тим, міністр оброни США Леон Панетта 15 грудня 2011 року заявив про припинення американської військової операції в Іраку та проведення з цього приводу невеликих бенкетів в аеропорті Багдаду, у ході якого буде спущено американський стяг та здійнято іранський.
Яка ваша точка зору відносно бенкетів? Та чи дійсно американці повністю вивели свої війська з Іраку? Чи зазнала поразки операція в Іраку або ж американці домоглися того, чого хотіли, розповсюдивши свій вплив у країні та знищивши Ірак як цілісну державу? Чи на користь вивід військ Обамі у його передвиборчих перегонах?
Відповідь: Бенкети з приводу закінчення окупації – великий гріх. Всевишній Аллах заборонив наявність впливу невірних у мусульманських країнах.
وَلَنْ يَجْعَلَ اللَّهُ لِلْكَافِرِينَ عَلَى الْمُؤْمِنِينَ سَبِيلًا
«І ніколи Аллах не зробить невірним дороги над віруючими»
Але це лише у випадку, коли окупація насправді припинить своє існування у цій країні з усім її впливом та агентами. Тільки тоді віруючі пізнають смак перемоги, радості та свята.
وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ * بِنَصْرِ اللَّهِ
«І цього дня зрадіють віруючі перемозі Аллаха»
В іншому випадку, коли окупація лише змінить свої обриси, імена та обличчя, слова про «радість» мусульман у зв’язку з «перемогою» будуть більш аніж недоречні.
Для більш детальної відповіді на питання варто детальніше зупинитися на наступних пунктах:
1. Відомо, що ще до приходу теперішньої адміністрації під керівництвом Обами був підписаний наказ Джорджем Бушем - молодшим про вивід військ наприкінці 2011 року. Про це було згадано у першому пункті четвертої глави в американо-іракській угоді щодо безпеки за 17/11/2008р.,за допомогою якої Буш прагнув гарантувати американський вплив на цю арабську країну. Хоча Барак Обома і не був автором даної угоди, вона була вдало ним застосована в ході його минулої передвиборчої кампанії, що безумовно було одним із факторів його перемоги на виборах. З’явитися перед виборцями у вигляді політика, що виконує свої обіцянки, безумовно буде розіграно у його новій передвиборчій кампанії.
2. При детальному розгляді ситуації стає очевидним, що ухід американців не такий вже однозначний, як це може здатися на перший погляд. Під різними приводами до цього часу в Іраку перебуває велика кількість американських громадян. Це і працівники посольства, і контрактники, і інструктори для іракської армії, які продовжать свою службу на чотирьох військових базах, згідно до інформаційних звітів. Потреба у новому прикритті під виглядом співробітників посольства або інструкторів полягає у тому, що більшість іракців проти подальшого перебування американських озброєних сил, навіть, у парламенті пролунали заяви про відмову голосувати за подібну постанову. Тому, домовившись з аль-Малікі та його урядом, Америка залишила в Іраку сотні військовослужбовців під приводом необхідності іракських військ у досвічених інструкторах, поруч із кількома тисячами співробітників посольства, чисельність яких за деякими даними досягає до 16 тисяч осіб! Як повідомляє французьке інформаційне агентство від 13/12/2011: «Питання недоторканості було вирішене обхідним шляхом, про що і говорить розширення штату посольства США до 16 тисяч осіб, ставши тим самим найбільшим посольством світу». Американці досягли своєї мети, вивели частину свого військового контингенту, але залишили при цьому немаленьку частину з дипломатичною недоторканістю. Прийняття подібного рішення, певна річ, не обійшлося без участі аль-Малікі та інших агентів. Про заздалегідь спланований хід дій казало іще і те, що американці на самому початку заклали у Багдаді підґрунтя для найбільшого у світі посольства з метою вміщення великої кількості людей та більше схожого на військову базу, аніж на адміністративну будівлю. Саме із нього і планувалося зробити гніздо спецслужб та розвідки, центр керування країною, центр утворення безладів та розбрату серед жителів Іраку, чим воно і займалося з перших днів свого відкриття. Окрім того, сотні «інструкторів» із військовослужбовців та контрактників будуть розподілені по чотирьох військових базах!!
Америка окупувала Ірак для розповсюдження на нього свого впливу та чинення перешкод щодо впливу з боку інших західних країн. Зробивши Ірак своєю військовою базою у регіоні, Америка холоднокровно грабувала багатства країни, нав’язавши свій образ життя та систему.
Її метою було також знищення військових сил країни та протидія становленню могутнього плацдарму для об’єднання Умми та встановлення правління від Мудрого Господа. Саме тому було утворено найбільше у світі посольство з багатотисячним штатом, а країні були нав’язані різноманітні угоди щодо стратегічного партнерства, безпеки, поруч із іншими угодами у решті різних сфер. У ході свого візиту до Багдаду, віце-президент Іраку Джо Байден, заявив: «Більше трьох років тому назад Ірак та США підписали двобічну угоду у межах стратегічного партнерства, довівши тим самим прагнення обох країн у зміцненні зв’язків співробітництва та дружби», «аль-Джазіра від 30/11/2011». Подібні заяви були зроблені і Обамою під час спільної конференції зі своїм іракським колегою аль-Малікі, що відбулася 12/12/2011р. у Вашингтоні: «США залишаться сильним та постійним партнером Багдаду і після уходу останнього солдату». Варто відзначити, що в угоді по безпеці у першому пункті 27-ї глави говориться: «У випадку виникнення зовнішньої або внутрішньої загрози цілісності іракської країни, її територій, водяних ресурсів, а також у випадку замаху на політичну незалежність, демократичний устрій, державні інститути, згідно до вимог уряду Іраку, боки (США та Ірак) негайно вживають необхідних заходів, які включають у себе дипломатичні рішення, військове втручання з метою усунення загрози». Цей пункт угоди повністю розв’язує руки Америці у військовому відношенні, яка легко домовившись з будь-яким агентурним урядом у будь-який час буде у змозі ввести свій військовий контингент у країну.
3. Америка, посіявши в Іраку розруху та хаос, відкинула країну назад на десятки років. Внаслідок її військової кампанії,сотні тисяч громадян було вбито, мільйони залишилися без оселі. За допомогою своїх прислужників їй вдалося посіяти смуту та розбрат у суспільстві. Вона нав’язала іракцям свою конституцію, яка через наявність у ній положень на право самовизначення регіонів, перетвориться на «законний» механізм у справі розділу країни. Сьогодні Ірак перебуває під важким тягарем штучно утворених невирішених проблем та завдань. Мета цього – назавжди залишити Ірак у стані залежної країни,чому також будуть сприяти різного роду двобічні угоди та правителі-агенти. Барак Обама ж називає подібну залежність партнерством: «Ми будуємо новий вид партнерства поміж нашими країнами. Завершення війни – це не останній наш бій, це новий шлях до Батьківщини». Далі він додав, що утворене партнерство це «дивне досягнення». (ИІА Франс- Прес 15/12/2011).
4. Як висновок, можна сказати, що Америка, незважаючи на уроки, які їй надав іракський опір, все ж таки здійснила свої завдання в Іраку. Заяви про вивід американських військ з Іраку було зроблено після того, як країні була нав’язана система куфру, що задовольняє Америку, немов бомба уповільненої дії для розділу крани. Так само як Іраку були нав’язані угоди про стратегічне партнерство, які ставлять на коліна перед Америкою та дають волю правителям - агентам звертатися до неї за допомогою у випадку найменшої загрози у їх бік. Гучним заявам передувало будівництво великої військової бази-посольства з 16-тисячним штатом, основна мета якої – збереження американського впливу у будь-який спосіб. Більше того,у чотирьох військових базах вона зберегла свою присутність під виглядом інструкторів та спеціалістів. Варто зрозуміти, що не викорінивши повністю американську присутність, ані про який ухід не може бути і мови.
5. І, не зважаючи на усе це, Америка відчула на собі опір сильних у вірі у свого Господа чоловіків, які міцно ідуть по шляху, що накреслений їх релігією. Єдине, чого їм бракує, це чесне та щире правління у країні. Якщо воно буде, тоді Америка зі своїми приспішниками та агентами втече стрімголов. І це аніскільки не важко для Аллаха.
7 сафар 1433 р.х.
01/01/2012 р.
