Про угоду між Росією і Туреччиною на реалізацію проекту «Південний потік»

Планується, що гілки газопроводу будуть постачати газ до Європи через Туреччину. Угода по проекту «Південний потік» була підписана 28/12/2011. Даний проект вважається конкурентним проектом до запланованого газопроводу «Набукко», який форсується Європою.  

Чому Туреччина  дала згоду на реалізацію проекту «Південний потік», у той час коли до цього раніше повністю заперечувала та відкидала його, і виражала підтримку проекту «Набукко»? Чи є це угодою поміж Росією та Туреччиною, за якою стоїть Америка? Якщо це дійсно так, то що це за угода?

Відповідь:

Причина у зміненні позиції Туреччини буде зрозумілою після аналізу самих проектів «Набукко» та «Південний потік» та обставин, які складаються навколо цих проектів:

1- «Набукко» - запроектований газопровід довжиною 3900 км. Проектна потужність – 31 млрд. кубометрів. Основним чинником його реалізації стала ініціатива ЄС, Туреччини, та Америки, що стоїть за нею. Планується, що за допомогою цього газопроводу країни каспійського регіону зможуть постачати газ до Туреччини, а потім до Австрії через Болгарію, Румунію та Угорщину. Далі, газопровід поєднає турецький Ерзєрум та Австрію. «Набукко» утворений в обхід Росії, тому Росія налаштована проти цього проекту.

Планувалось, що основною ресурсною базою даного газопроводу буде Туркменістан, який має найбільші у світі запаси газу. Але, завдяки зусиллям  Росії, участь Туркменістану у даному проекті стала неможливою. Тому, на початку 2008 року погляди перекинулися на Азербайджан як на альтернативного постачальника газу.   

Підготовка до проекту почалась у лютому 2002 року. У цей же час розпочалися переговори поміж австрійською кампанією OMV та турецькою «Буташ». Далі, у червні 2002 року вже п’ять компаній (австрійська OMV, угорська MOL, болгарський «Болгаргаз», румунський «Трансгаз» та «Буташ», Туреччина) підписали меморандум намірів по будівництву газопроводу. За ним відбулася угода про співпрацю у жовтні 2002 року. У грудні 2003 року європейський комісар надав суму, яка складає 50% від необхідної суми для вивчення та аналізу ефективності даного проекту, яка включає різноманітні економічні, технічні та інші дослідження. У червні 2005 року п’ятьма партнерами буда підписана угода про співпрацю по «Набукко». 26 червня 2006 року підписується рішення по «Набукко» на рівні міністерств у Вені.  

Німецька кампанія RWE стає партнером у консорціумі у лютому 2008 року. 11 червня 2008 року підписується перша угода по постачанню газу з Азербайджану до Болгарії через «Набукко».

19 січня 2009 року прем’єр-міністр Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган заявляє, що у випадку продовжування перешкод  для початку переговорів щодо вступу Туреччини до ЄС, його країна залишить участь у проекті «Набукко». 27 січня 2009 року у Будапешті відбулася зустріч на вищому рівні по «Набукко». На зустрічі голова європейського інвестиційного банку (EIB) та голова європейського банку реконструкції та розвитку (EBRD) заявили про свою готовність у наданні грошової допомоги для будівництва газопроводу «Набукко».

29 січня 2009 року президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив, що його країна планує подвоїти здобич газу у найближчі 5 років для газопроводу «Набукко».

13 липня 2009 року у турецькій столиці Анкарі керівництвом Туреччини та ЄС була підписана угода про будівництво газопроводу, який постачатиме газ із Середньої Азії, Близького Сходу до Європи через Туреччину. Завдяки цьому газопроводу, ЄС вдалося б знизити залежність від російського газу. Голови урядів Туреччини, Австрії, Румунії, Болгарії та Угорщини підписали угоду, яка дозволить проведення гілок газопроводу через їх території та виконання домовленостей приватних кампаній, які було досягнутого у ході саміту по «Набукко», який відбувся 13 липня 2009 року в Анкарі.  

Туреччина, беручи участь у цьому проекті, бажає зміцнити свої позиції як основного плацдарму енергоносіїв для їх подальшого транспортування до Європи.

2-Проект газопроводу «Південний потік».

«Південний потік» - це російський проект для транспортування російського газу через Чорне море до Болгарії, Греції, Італії та Австрії. Згідно до планів, будівництво завершиться у 2015 році. «Південний потік» створюється для протистояння газопроводу «Набукко». Оскільки «Набукко» не проходить через Росію, це розцінюється нею як посягання на її інтереси.  

23 червня 2007 року було об’явлено про проект, і був підписаний перший рамковий меморандум щодо проектування та будівництва «Південного потоку» російським енергетичним концерном «Газпром» та італійським концерном «Eni» у присутності міністрів енергетики обох країн у Римі.

22 листопада 2007 року цими ж кампаніями була підписана остаточна угода по проекту. Росії довелось докласти багатьох зусиль, щоб упевнити європейські країни підписати угоду по проекту.  

18 січня 2008 року Росія та Болгарія підписали угоду про участь останньої у проекті. 25 січня 2008 року була підписана подібна угода поміж Росією та Угорщиною та 29 квітня 2008 року і з Грецією.

15 травня 2009 року Росія, Італія, Болгарія, Сербія та Греція підписали угоду про будівництво «Південного потоку». Далі, 14/11 2009 поміж Росією та Словенією була укладена угода по проекту, 21/03/2011 вона була підтверджена. 02/03/2010 Росія підписала угоду про вступ Хорватії до «Південного потоку».

Туреччина, ЄС, та Америка за лаштунками, були негативно налаштовані проти проекту «Південний потік», оскільки ними протягом тривалого часу форсувався проект «Набукко».  Але, 28/12/2011 видає дозвіл на проведення газопроводу по її територіальних водах на Чорному морі. Про це повідомляє газета «Шарк аль-Авсат зі слів російського прем’єр-міністра Володимира Путіна. Як повідомляє ІА «Інтерфакс», дана заява була зроблена політиком у рамках святкування з приводу підписання угоди поміж виконавчими директорами «Газпрому» та турецької «Буташ» у присутності міністра енергетики Туреччини Танер Йилдиза. Проект «Південний потік» вважається спільним російсько-італійсько -німецько-французським проектом. Гілки газопроводу поєднають газові родовища у каспійському регіоні зі споживачами у Південній та Центральній Європі. Проведення газопроводу через територіальні воді Туреччини дозволить уникнути збільшення витрат при проведенні газопроводу через міжнародні води через їх більшу глибину.   

Володимир Путін з приводу згоди турецького уряду по проведенню газопроводу по його території, заявив: «Я хочу подякувати турецькому уряду за його рішення дозволити проведення газопроводу «Південний потік» в економічній зоні Туреччини», повідомляє ІА Рейтер (28/12/2011).

Долі у компанії «SouthstreamAG», яка займається будівництвом газопроводу «Південний потік», поділені поміж наступними кампаніями: у російського «Газпрому» 50% акцій, італійська «ENI» володіє 20%, у найбільшої французької електричної кампанії  «Electricite»   та німецької «Wintershall»   долі по 15%.

«Південний потік» - це конкурентний проект «Набукко», хоча і вартість проекту коливається від 19-24 млрд. євро, у той час як первинна вартість «Набукко» не перевищувала 12 млрд. євро. Мета проекту – забезпечення Західної Європи російським газом, прокладеним по дну Чорного моря, через Болгарію, Угорщину, Сербію та Словенію. Газопровід складається з 4-х гілок по 940 км кожна. Запланована потужність «Південного потоку» - 63 млрд. кубометрів газу на рік. Заплановані терміни завершення будівництва задаються на кінець 2015 року, що, як і згадувалося вище, складе конкуренцію «Набукко», який, як планується, поєднає західну Європу з кавказьким газом через Туреччину та Балкани, в обхід Росії.   

3-Як висновок з вищезгаданого, можна сказати, що стає ясним –проект «Набукко» є перш за все ігноруванням Росії. Оскільки гілки, огинаючи Росію, повинні були бути прокладеними напряму до Туреччини і далі до Європи. Даний проект активно підтримувався Туреччиною. Маніпулюючи ним, турецьке керівництво бажало підсилити свої позиції по вступу до ЄС, минаючи Росію. Стосовно ж «Південного потоку», то очевидно, що це російський проект і він утворюється з метою послабити проект «Набукко» або привести його до повного замороження.

Турецький уряд всіляко хотів представити, що його згода на прокладання газопроводу «Південний потік» по його території дана в обмін на згоду Росії на прокладання нафтопроводу Самсун-Джейхан. Це було офіційною версією Туреччини на участь у проекті. Але дане пояснення не є правдивим по двом причинам:

1-Основна причина в утворенні «Південного потоку» - це створення вагомої конкуренції «Набукко», оскільки його утворення планувалось в обхід Росії. Російським урядом було докладено багато зусиль для запобігання створенню «Набукко», і проект нафтопроводу Самсун-Джейхан не має до цього жодного відношення.   

2-Нафтопровід «Самсун-Джейхан» поєднує два турецьких порти, так само як і маршрут проекту повністю проходить по турецькій території. Туреччина у змозі з успіхом розпочати та завершити проект без будь-якого ажіотажу та притягнення до нього уваги. Але, громадськості було представлено це так, нібито після того як Росія заявила про свою згоду стосовно «Самсун-Джейхан», Туреччина пішла на компроміс по «Південному потоку»!

Все-таки першочерговим чинником згоди Туреччини у проекті, після її тривалої відмови від участі, є її участь у проекті іншого плану.   

Система протиракетної оборони (ПРО), про початок розгортання якої заявила Америка, була головною новиною восени 2011 року. Частиною даної  ПРО є установка гігантських радарів.

Спочатку, планувалось встановити радари у східній Європі. Але, з приходом Обами, розпочалися розмови про встановлення їх у Туреччині під патронажем Північно - атлантичного альянсу, членом якого є Туреччина. Установка радіолокаційної системи дозволить «зондувати» південно-східний напрям на тисячі кілометрів. Про згоду Туреччини на установку радарів раннього попередження про ракетний напад у рамках системи ПРО, яка розгортається НАТО у Європі, було об’явлено 1 вересня 2011 року.

Міністерство закордонних справ Туреччини оприлюднило комюніке, у якому було заявлено наступне: «Керівництвом країни було прийнято рішення про встановлення радарів  раннього попередження. Радари надані США НАТО. Розміщення даного елементу (ПРО) у Туреччині зробить внесок в оборонну систему, зміцнить потенціал НАТО та національної оборони Туреччини».

Радари розташовані у Кюреджік провінції Малатья у 650 км від південно-східної частини столиці Анкари. Функціонування радарів забезпечують американські та турецькі військові,- повідомляє ІА Туреччини з посиланням на турецьке МЗС.

Туреччина є п’ятою європейською країною, яка виразила згоду на встановлення елементів ПРО, утвореною в Америці. Португалія, Польща, Іспанія та Румунія  також виразили готовність встановити окремі елементи ПРО.

Призначення радарів Туреччини полягає у відстеженні ракет супротивників. Ракети-перехоплювачі та пускові установки розташовані у Польщі  та Румунії. У той час як сам операційний центр розташований у Німеччині. При цьому, іще 4 балістичні ракети встановлені в іспанському місті Рота.

Про причини встановлення радарів на території Туреччини, президент країни в одному з телеінтерв’ю заявив наступне: «Північно- атлантичним альянсом прийнято рішення розгорнути систему ПРО у ряді країн. Туреччина пішла на це, оскільки є членом НАТО. Рішення про встановлення радарів на турецькій землі було прийнято згідно із зобов’язаннями, які взяла на себе Туреччина, вступивши до альянсу». «Радіолокаційна станція, встановлена декілька місяців назад у східній частини Туреччини, це необхідна процедура у рамках оборонних завдань НАТО проти небезпеки, які можуть представляти країнам-членам НАТО балістичні ракети», - додав Гюль.  

Між тим, участь Туреччини у розгортанні ПРО призвела до конфронтації з Росією. Путін у своїй промові після згоди Туреччини заявив: «Росія буде озброюватися для гідної відповіді загрозам Заходу, зокрема, загрозі ПРО, яка розгортається у Східній Європі та на півдні у Туреччині».

4-Таким чином, стосунки поміж Росією та Туреччиною погіршилися. Заяви російських відповідальних осіб не примусили на себе чекати:

Науковий співробітник центру стратегічних досліджень Микола Савкін, коментуючи згоду Туреччини на розміщення радарів на своїй території, 01/09/2011 сказав: «Новий проект системи ПРО, який включає до себе і радари з Туреччини, повністю покривають Південь Росії, особливо Чорне море та Кавказ, де розташовано багато російських військових баз. Усі вони опиняться під контролем НАТО».

10/10/2011. (Джерело: аль-Джазіра на німецькій мові).

«Зі свого боку, міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров підтвердив позицію його країни, яка не схвалює розповсюдження системи ПРО, заявивши: «Москва не буде зволікати з відповідною реакцією, якщо система ПРО буде дійсно приведена у життя … Єдина країна, проти якої націлена нова система ПРО і на озброєння якої це дійсно може вплинути, це Росія». У ході свого інтерв’ю австрійському журналу «Профіль» Лавров додав: «Нам кажуть, що система ПРО не скерована проти нас. Але країни, які входять до альянсу, не хочуть дотримуватися офіційних зобов’язань по мирній угоді. Ми можемо серйозно відповісти виклику, який нам кинуто, не докладаючи великих зусиль».   

23/11/2011 (Євроньюз)

«Російський президент Дмитро Медведєв заявив: «У випадку небажаного розвитку ситуації з європейською ПРО для Росії ми залишаємо за собою право відмовитися від подальших кроків у сфері роззброєння та контролю над озброєннями». Далі він додав, що Росія готова встановити ракетні установки на заході Росії, які, на його думку, будуть у змозі знищити елементи американської ПРО у Європі».   

29/11/2011 (Джерело: BBC)

«Росія поставила на бойове чергування на західних кордонах радіолокаційну станцію раннього попередження про ракетний напад у відповідь на розгортання ПРО. У церемонії запуску станції взяв особисту участь президент Росії Дмитро Медведєв, для цього він спеціально прибув до Калінінграду. Відзначимо, РЛС «Воронеж –ДМ» знаходиться у Калінінградській області, яка межує з ЄС.  

Дмитро Медведєв роз’яснив, що у відповідь на розгортання ЄвроПРО Росія розгорне на кордонах з ЄС і ракетний комплекс «Іскандер».

За повідомленнями ІА «Інтерфакс», Д. Медведєв заявив: «Якщо вони залишать без уваги наш крок, то ми встановимо нові системи оборони, із них прийняття нових жорстких заходів та розповсюдження ударної сили».  

Російський арабськомовний канал «Русія аль-яум» повідомляє 29/11/2011, що Дмитро Медведєв натиснув на кнопку приведення до бойової готовності радарів раннього попередження проти ракетної атаки. Президент РФ офіційно заявив, що установка радара не скерована проти Заходу, але є відповіддю на розповсюдження ЄвроПРО НАТО.

07/12/2011 (Джерело: Аль-Джазіра).

Голова генерального штабу озброєних сил РФ заявив, що плани по будівництву ЄвроПРО не залишають для його країни іншого вибору, окрім як підсилити оборонну систему, підтвердивши при цьому, що Москва не бажає вступати до гонки ядерного озброєння.

Микола Макаров підтвердив, що ідея щодо розгортання ЄвроПРО може значно погіршити стосунки поміж Росією та НАТО.

Зі свого боку, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров 07/12/2011 у столиці Литви Вільнюсі висунув пропозицію, суть якої полягає в отриманні письмових гарантій з боку НАТО, які підтверджують, що ЄвроПРО не становить загрози для Росії.

Дана заява була зроблена на тлі зустрічей на міністерському рівні країн-членів НАТО  08/12/2011 у Брюсселі, завдання якої полягало у «врегулюванні стосунків» з Росією.  

Дипломатичні джерела вказали на те, що члени НАТО знову підтвердять, що проект по ПРО продовжить своє розгортання, і що сам проект не скерований проти Росії.

Президент Росії Дмитро Медведєв 07/12/2011 відвідає Прагу з одноденним візитом, у ході якого він роз’яснить позицію Москви відносно ЄвроПРО.

Росія вже почала розгортати нові системи озброєння у калінінградській області, у крайньому північному регіоні країни, для підтримання рівноваги в оборонних системах від ядерних атак.   

08/12/2011 (джерело: Ітар-Тасс -  Русія- аль-яум)

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, по завершенню саміту Росії-НАТО, який відбувся 08/12/2011, заявив , що його країна не дозволить покрити ЄвроПРО південну частину країни, враховуючи, що нова РЛС, яку розташують у Туреччині у рамках розгортання елементів ЄвроПРО, огорне великі території Росії. Далі, Лавров додав, що Росія має твердий намір гарантувати свою безпеку, опираючись на свої власні сили.   

5- Але, криза, яка намітилася у стосунках Росії та Туреччини, після згоди останньої на розташування РЛС на своїй території, наприкінці минулого року пішла на спад. Особливо, після того, як Туреччина дала згоду 28/12/2011 на проведення газопроводу «Південний потік»  по своїй території. Після чого тон заяв стосовно радарів та ПРО значно знизився:

спільна європейсько-північно-атлантична комісія по безпеці на початку лютого 2012 року висунула пропозицію, у якій вказувалось на необхідність співпраці поміж Росією, країнами НАТО та США, поруч із ЄвроПРО, по питаннях, які стосуються Північного Полюсу, енергії, локальних конфліктів. У рамках даної пропозиції припускається, що США, НАТО та Росія   будуть обмінюватися даними з радарів та штучних супутників стосовно ракетних атак, що дасть кожній зі сторін отримати більш повну картину по вирогідному джерелу загрози. При цьому, кожна сторона продовжить нести відповідальність за знищення цілей на свій розсуд, і кожна сторона буде контролювати функціонування своїх ракет-перехватників.   

29/02/2012 (джерело: Русія ал-яум , ІА «Ітар-Тасс»)

«Заступник міністра закордонних справ РФ С.А. Рябков заявив, що не можна казати про стосунки поміж Росією та НАТО, які нібито погіршуються. «Ми готуємось до проведення вчень з використанням систем ПРО», відзначив С.Рябков. «Сподіваюсь, що ми отримаємо гарні новини у цьому напрямку», - додав дипломат. Далі, він заявив, що участь Росії у саміті НАТО, який планується провести у травні у Чикаго, вивчається».

-07/03/2012 (джерело: Русія аль-Яум).

Міністр оборони Росії Анатолій Сердюков заявив, що підшефне йому міністерство проведе міжнародну конференцію по системі протиракетної оборони на початку травня у Москві. До участі у конференції будуть запрошені усі зацікавлені боки. Про це стало відомо після завершення його зустрічі 7 березня у Москві з українським колегою Дмитром Соломатіним. За словами російського військового, для участі у конференції були запрошені представники «усіх країн, які мають відношення до питання», а також експерти неурядових організацій, працюючих у даній сфері.   

За інформацією, яка була представлена міністерством оборони РФ, конференція відбудеться з 3-4 травня під назвою «Чинник протиракетної оборони у формуванні нового простору безпеки».

10/03/2012 (Джерело: аль-Джазіра)

«У комюніке, оприлюдненому Білим Домом, говориться, що президент США Б.Обама і знову обраний президент Росії В.Путін, у ході телефонних переговорів виразили згоду про необхідність проведення успішної роботи у сфері двобічних стосунків у найближчі роки.  

Лідери двох країн виразили готовність продовжити обговорення у сферах, у яких присутні суперечки поміж країнами, у тому числі і по ПРО».

Зі свого боку, один із помічників В. Путіна сказав ІА «Новини», що Обама повідомив В. Путіну про свою готовність тісно працювати з обраним президентом РФ».

6-Таким чином, ображений та наповнений загрозами тон Росії змінився на більш м’який, і не лише по відношенню до встановлення РЛС у Туреччині, але і повністю до самого проекту ЄвроПРО. Більше того, погляди зараз обернені до переговорів поміж Росією та НАТО для вирішення цього питання шляхом переговорів та конференцій, або навіть проведення спільних вчень, використовуючи ті ж самі системи ПРО.

Тому згоду Туреччини по проекту «Південного потоку» варто розцінювати як угоду з Росією,  на відмову останньої на претензії по установленню елементів ПРО на турецькій території.   

7-Варто відзначити, що причини, представлені турецьким урядом, які пояснюють факт розташування елементів ПРО НАТО у Туреччині, є брехнею та уходом від реального стану справ. Так, якщо б установка РЛС була повністю під патронажем турецької армії, і не мала б жодного стосунку до НАТО, або точніше до Америки, то це було б досить похвальною справою. Приготування відповідної зброї для захисту мусульманських країн та підсилення обороноздатності є обов’язком в Ісламі. Всевишній сказав: «І приготуйте із сили те, що зможете». Але, на жаль, реальні події розгортаються зовсім по іншому сценарію. З самого початку, даний проект є американським задумом, який у подальшому був упакований у НАТівську оболонку, для утворення приводу, на підґрунті якого б відбулося розташування необхідних елементів ПРО у Туреччині, враховуючи, що Туреччина є членом цієї організації. Мета ж проекту – захист безпеки невірних колонізаторів у Європі, Америці та їх послідовників.

Одним із доказів, які доводять зацікавленість , у першу чергу, Америки у встановленні радарів, є заяви командуючого армією США у Європі та Сьомою Армією, Марка Хертлінга. В одній з перших заяв, зроблених  27/02/2012, він об’явив про дислокування американських військовослужбовців та експертів на РЛС у Малатьє, Туреччина. «Наші сили дислокувалися на радіолокаційній станції, розташованій у південній частині Туреччини»,- заявив М. Хертлінг у столиці Чорногорії Подгориці.  «Зараз ми кажемо лише про частини, розташовані на землі, у той час як координація дій відбувається з ВПС та ВМС США, і ми продовжуємо діяти у цьому напрямку згідно з раніше утвердженими планами», - додав Хертлінг.

Очевидно, що реальне керівництво над функціонуванням РЛС у Туреччині належить ВМС та ВПС США, що означає надання влади невірним колонізаторам на мусульманських землях. Всевишній сказав:  

 «وَلَنْ يَجْعَلَ اللَّهُ لِلْكَافِرِينَ عَلَى الْمُؤْمِنِينَ سَبِيلًا»
 «І Аллах не дасть дороги невірним над віруючими»

Участь Туреччини у даному проекті не є співпрацею рівних, а швидше ведучого та відомого. Навіть, припустивши, що даний проект є спільним підприємством Туреччини та НАТО, це все одно є забороненою дією та великим гріхом. Пророк (с.а.в.) сказав: «Ми не прохаємо допомоги у многобожников».  Також Насаі передає від Анаса ібн Маліка, який сказав: Пророк (с.а.в.) сказав: «Не ідіть на світло до многобожников».  
                                                         
12 рабиъ ас-Сани 1433 р.х.
11/03/2012