Китай і присутність США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні

Він пояснив, що перевод американського флоту робиться в контексті реалізації нової американської стратегії, направленої на підвищення рівня військової присутності США у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні». Яка причина переводу більшої частини американського флоту до Азіатсько-Тихоокеанського  регіону? Чи стала Америка на даний момент серйозно рахуватися з Китаєм або, принаймні, це відбудеться у найближчі роки? Коли очікується , що Китай почне проводити політику нав’язування свого впливу на цей регіон?

Відповідь:

Перш ніж відповісти на питання, нагадаємо про наступне:

1. Азіатсько-Тихоокеанський регіон включає в себе декілька значущих країн:

- Мова йде про Японію, Китай, Тайвань, Північну та Південну Кореї. Між цими країнами існує конфлікт у питанні контролю над Східно – Китайським морем, а також конфлікт із приводу деяких островів, вільного пересування суден та риболовства.

- Також мова йде про Філіппіни, В’єтнам, Камбоджу, Таїланд, Бруней, Малайзію, Сінгапур та Індонезію, між якими існує конфлікт деяких прилягаючих островів. На додаток до цього питання Малаккської протоки, свобода пересування суден та риболовства.

- Потім, цей регіон вважається продовженням Індійського океану, у північній частині прибережної зони  якого розташовані такі країни як Мьянма (Бірма), Бангладеш та Індія, аж до Пакистану, який ближче всього по своєму місцеположенню знаходиться до Аравійського моря, яке далі є продовженням Індійського океану. Потім йде Оманська затока, досягаючи регіону Перської протоки і аж до Аденської затоки. Потім Баб-ель-Мандебська протока, далі Червоне море, через яке можна потрапити до Середземного.

- Також Азіатсько-Тихоокеанський регіон у сукупності із північною прибережною зоною Індійського океану є найбільш густонаселеним регіоном у світі, і найбільша частина мусульманського населення Земної кулі і половина численності усіх мусульман.

2.Морські шляхи становлять собою більшу значущість, ніж сухопутні, тому що суднами можливе транспортування більшої кількості товарів, що також несе менші фінансові затрати і простоту перевезення, огинаючи кордони контрольно-пропускних пунктів держав, за виключенням проходів через протоки або морські шляхи, які знаходяться під контролем деяких держав. Усе ж до сьогоднішнього дня 90%товарів проводиться через морські шляхи на кораблях, не дивлячись на розвиток сухопутних шляхів та виробництво величезних вантажно-перевізних транспортних засобів. Також, не дивлячись на розвиток в області повітряного транспорту, усе ж який продовжує залишатися дорогим, він не може конкурувати у перевозі кількості товарів, порівняно з кораблями.  Також 65% нафти транспортується морськими шляхами танкерами, хоча і розвинута система трубопроводів. З цієї причини Тихоокеанський регіон має більшу значущість, простягаючись до Індійського океану, через який проходить до 70% поставок нафти та газу із регіону Перської затоки у ці країни, у найближче десятиріччя потреби даного регіону у нафті збільшаться вдвічі. Також в даному регіоні мається Малаккська протока, яка вважається важливою протокою між двома океанами, і яка простягається на відстань 800 км від півострову Малайзія до індонезійського острова Суматра. Через нього проводиться до 40% товарів всього світу, а також половина світового торгового обороту нафти та газу. Ця протока важлива як для Китаю, так і для Індії з метою перевозу товарів на схід та захід. Даний регіон має величезну значущість з точки зору наявності морських шляхів…

3. Крім того, цей регіон важливий і своїм стратегічним значенням. Наприклад, Китай прагне панування та контролю над даним регіоном, тому що він вважає його своїм як історично, так і географічно, не кажучи про його стратегічну та економічну значущість для Китаю. Китай є великою країною в регіоні і веде діяльність із здійснення на нього впливу, але взяти під власний контроль даний регіон він не у змозі. Панування та контроль США над регіоном продовжує залишатися найвпливовішим. Америка була зацікавлена у цьому регіоні у період холодної війни з причини наявності загрози на той час з боку Радянського Союзу, тому що Росія мала морські кордони у північній частині Тихого океану.  Тоді Америка утримувала в цьому регіоні більш ніж 600 військових кораблів, а по завершенню холодної війни, коли соціалістичний табір розвалився і був поділений на багато утворень, Америка зменшила чисельність американських військових кораблів більш ніж на половину. У результаті кількість кораблів досягла 279, а у 2008 році число зупинилося на 285 військових кораблях. Для Америки дана кількість виявилася достатньою, тому що вже у даному регіоні більш не знаходилося конкурентів і загроз для її присутності.

Крім того, США має в регіоні міцну військову присутність наявністю військових баз  у Японії та Південній Кореї, які розташовані на узбережжі Східнокитайського моря. Те ж саме Америка має і на Філіппінах, бази якої знаходяться на березі Південно-Китайського моря. У даному регіоні Америка також утримує близько чверті міліонну військових…США має міцну військову присутність у даному регіоні з початку п’ятидесятих років минулого сторіччя.

4.На тлі американського авторитету у світі, який похитнувся, в результаті поразок в Іраку та Афганістані від рук мусульман, а також на тлі фінансової кризи, яка спалахнула у 2008 році, Китай почав переглядати ситуацію, і діяти, щоб мати можливість скористатися нею. Усе це щоб зміцнитися, і збільшивши свої сили, почати чинити вплив на цей регіон у тому випадку, якщо Америка повністю розпадеться або підпаде під іще більшу кризу, ніж та, яка вже мала місце, в результаті якої вона більше не зможе зберігати за собою вплив у цьому регіоні або якщо мусульмани проженуть її з даного регіону.

Хоча Америка добре розуміє, що Китай не становить собою держави, яка чинить вплив на міжнародному рівні, і він не проводить діяльності із зсунення Америки з позиції першої держави у світі, але, тобто в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, який Китай розглядає як власний регіон і він не становить для нього особливе значення та важливість, як з економічної точки зору, так і стратегічної.

Китай прагне до отримання контролю над Східнокитайським морем, і у випадку успіху Японія та Південна Корея потраплять під його вплив та панування, на додаток до Північної Кореї, на яку Китай вже має чималий вплив. Також Китай працює над тим, щоб отримати контроль над Південно-Китайським морем, тим самим почавши чинити вплив на Філіппіни, В’єтнам, Камбоджу, Лаос, Бруней, Малайзію, Сінгапур та Індонезію, потім черга дійде і до контролювання Малаккської протоки, яка вважається життєвою артерією для Китаю. Якщо Китай зможе взяти під контроль даний регіон або нав’язувати свій вплив, то він зможе впливати на регіон Індійського океану і почне по-справжньому нести серйозну загрозу американському впливу у регіоні. Це доленосне питання для Америки, і такого роду сценаріїв вона ніколи не допустить, чого б це їй не коштувало і яких би важких фінансових затрат це не несло.

5. Америка надає великого значення захисту своїх територій з двох боків як Атлантичного, так і Тихого океанів, які її оточують. У зв’язку з тим, що на сьогоднішній день не існує жодної загрози на адресу Америки в регіоні Атлантичного океану так і за ним, з боку заходу, тобто мова йде про Південну Америку. І тому як найближчого часу Америка не чекає від Європи  подібних дій, висловлених у серйозній протидії їй в регіоні Атлантичного океану або там, що знаходиться за ним, з цієї причини Америка на сьогоднішній день віддає перевагу іншим регіонам, а саме регіонам Індійського та Тихого океанів, і тому, що за ними розташовується Аравійське море, Перська затока та Баб-ель-Мандебська протока. Тому вчинилося зменшення її сил  в Атлантиці, щоб перекинути їх до регіону Тихого океану, як про це повідомив Панетта у деталях, що до 60% військово-морських сил будуть розташовані в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні до настання 2020 року, у тому числі 6 авіаносців і більша частина крейсерів, есмінців, бойових кораблів та підводних човнів США. Він також вказав на розбіжності, що маються між країнами регіону з одного боку та Китаєм з іншого: «Позиція США зрозуміла. Ми закликаємо до стриманості та дипломатичних рішень. Ми проти провокацій, змушень та застосування сили.». Він заявив що «його країна не приєднається до будь-чийого боку проти іншого» (агентство UPI США 02.06.2012р). Дане агентство зазначає, що : « Американський президент Барак Обома у листопаді казав про те, що Азіатсько-Тихоокеанський регіон має пріоритетний статус для США». По даним агентства «зосередження американської уваги на регіоні відбувається на тлі росту та зміцнення Китаю та Індії, як двох світових фінансово сильних держав, а також на тлі виходу Америки із Іраку і наближення виводу американських військ із Афганістану».

Крім того, збільшення присутності американських військово морських сил в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні дозволяє Америці проводити у іще більшій кількості навчання та маневри, проведення яких вона намітила в найближчі роки. Також Америка планує збільшити кількість візитів у більш великі регіони, ніж Тихий океан, американськими військово-морськими частинами, щоб охопити і Індійський океан. Пригадується, що «озброєні сили США у минулому році приймали участь у 172 навчально-тренувальних маневрах (мова йде про даний регіон), у що були втягнуті 4 держави», (BBC 02.06.2012р).

6.Американська військова стратегія в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, про яку проголосив міністр оборони США, знаходиться згідно з новою військовою стратегію США, проголошеною Бараком Обамою 06.01.2012 року, яка сконцентрована на трьох важливих питаннях. Перший: зменшення чисельності американських військових в Європі. Другий: зменшення витрат на оборону, при цьому зберігаючи якісну перевагу. Третій: концентрація на Тихоокеанському регіоні, щоб зашкодити зростаючій міцності Китаю, надаючи більшого значення регіонам Близького Сходу та Азії. У зв’язку з тим, що немає жодної небезпеки або загрози для Америки у самій Європі, отже, немає необхідності в утриманні витрат на оборону. Тому що Америка до цього часу не оговталася від фінансової кризи і не може із неї вийти, тому вона застосувала план зі зменшення витрат на протязі наступних десяти років у розмірі 1,2 трлн долл., при цьому збільшивши свої сили у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Таким чином, збільшення кількості військово-морських сил США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, направлено головним чином проти Китаю та його загрози, під яку може підпасти американський вплив в регіоні.

7. Але існує деяка інша обставина, яка вселяє в американськім військово-морським силам бути присутніми в даному регіоні. Створювати свої військові бази в Тихоокеанському регіоні, охоплюючи Малаккську протоку , Індійський океан, за ним Аравійське море, Перську затоку та Червоне море…Тобто мова йде не лише про узбережжя Китаю і про моря, що його омивають…З цією обставиною Америка змушена рахуватися, і передбачить його виникнення  - це ісламська сила в регіоні – «Ісламська держава» , що змушує Америку проводити ретельні розрахунки, пов’язані з Китаєм, який набирає міцність та міццю Ісламської держави, яка очікується…З цієї причини Америка розкинула свої сили вздовж берегів всього ісламського регіону…США бере до уваги  і робить розрахунки стосовно очікуваних змін на протязі наступного десятиріччя, а саме мова йде про появу в ісламському світі сили  наддержави – Халіфату, особливо враховуючи той фактор, що половина чисельності мусульман мешкає в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і в північній частині Індійського океану,  який є продовженням ісламського регіону  мова йде про Перську затоку, Близький Схід та Африку, більш того, це становить собою продуману стратегію на майбутнє стосовно Ісламської держави, коли вона з’явиться с дозволу Аллаха.  Варто зазначити, що ісламська держава у перші сторіччя свого існування почала проводити активну діяльність з набуття доступу до цього регіону, який тим самим став становити собою деяку подобу  ісламського регіону, до того часу, доки не з’явилися західні колоніалісти, які посіяли зерна зла та змогли колонізувати і взяти під свій контроль даний регіон вже на протязі трьох сторіч, щоб зламати спину мусульманам на Сході, паралельно з тим, коли вони ведуть свої колоніальні війни і плетуть змови проти мусульман, Халіфату та ісламської форми правління, у чому вони себе повністю підготували…Вони по справжньому бояться  повернення цієї держави у другий раз…, а вона обов’язково з дозволу Аллаха відродиться. Воістину завтрашній день близький для того, хто чекає.

15 Раджаб 1433 р.х.
05.06.2012