Питання: Під час свого візиту до Японії 16-17 вересня 2012 року американський міністр оборони заявив, що «цей конфлікт між Китаєм та Японією з приводу островів може посилитися» (агентство 17/09/2012).
Також він сказав: «Я стурбований тим, що взаємні провокації між цими державами з приводу спірних островів збільшать вірогідність ухвалення хибного рішення з однієї або з іншої сторони, що може призвести до насилля» (те ж джерело). Це сталося після того, як 11.09.12 Японія заявила про те, що вона викупила у японського власника три з п’яти островів цього архіпелагу у Східнокитайському морі, стверджуючи що вони є її власністю і називає їх островами Сенкаку. Ці заяви загострили відносини між Японією та Китаєм, який стверджує, що ці острови належать йому і називає їх Дяоюйдао. До акваторії цих островів Китай відправив два загони патрульних кораблів…
Питання: Чому Японія вдалася до такого кроку у даних обставинах? Чи грає Америка роль у даному конфлікті? Чи може те, що відбувається сьогодні між цими двома державами, перейти у війну або ж це – усього лише буря, яка незабаром вщухне?
Відповідь на це питання з’ясовується, дякуючи розгляду наступного:
1. Китай стверджує про належність йому цих островів, якими Японія заволоділа під час війни, яка відбувалася між двома державами у період з 1894 по 1895 роки. Американці встановили над цими островами своє панування у Другій світовій війні після поразки японців та перенесли адміністративне керування цих островів у японський острів Окінава, який вони окупували у цій війні і встановили там велику військову базу. У 1972 році американці повернули ці острови японцям, передавши їх одній японській родині, яка придбала їх у іншої японської родини, яка володіла ними з дев’яностих років дев’ятнадцятого сторіччя. Площа усіх цих ненаселених островів на архіпелагу оцінюється приблизно у 6,2 квадратних кілометрів, включаючи виступаючі із моря дрібні скелі та рифи. Але вони мають стратегічну важливість у Східнокитайському морі. Поряд із ними проходить найбільший у Тихому океані і у світі вантажний потік. Місцеві води багаті рибою. Окрім того, згідно з дослідженнями, є вірогідність існування на цих островах значних запасів газу та нафти.
Останній раз це було у 2010 році, коли спостерігалася така ж напруженість у відношеннях, як і зараз.
2. 29/06/2012 США офіційно повідомили Японію про намір розташувати у кінці наступного місяця 12 літаків типу «Оспрі» на американській базі в Окінаві (masressalmashhad 1.7.2012). Американські озброєні сили заявили, що один із таких літаків почне свої польоти 21/09/2012 (Arabicnews CN world 20/09/2012). Усе це відбувалося в атмосфері японських протестів проти американської присутності. Японці не згодні з цією присутністю, а деякі із них вимагають, щоб американці пішли геть з їх країни, де базується 47 тисяч американських солдатів згідно з двосторонньою угодою, підписаною з японським урядом іще за американської окупації. Це американський спосіб, до якого вдається Америка для зміни форми своєї окупації та збереження свого впливу в окупованій країні. Вона зробила це в Іраку, коли була підписана американська угода у сфері безпеки з урядом Малікі у 2008 році за офіційної американської окупації. Те ж саме стосується стратегічної американської угоди у сфері безпеки з урядом Афганістану, яка була підписана декілька місяців назад при американській окупації, яка продовжується там і до сьогоднішнього дня.
У таких обставинах повної незгоди японців з американською присутністю на їх територіях Америка проголошує про розміщення літаків. Звісно, це посилює заперечення та протести з боку японців. Тому Америка вирішила, що створення провокаційних обставин з Китаєм та демонстрація близькості війни з ним змусить японців погодитися з розміщенням цих літаків і зменшить їх протести проти американської присутності через те, що Америка буде разом із Японією протистояти Китаю. Саме це і сталося. Згідно з домовленістю з японським урядом, який міцно пов'язаний з американською політикою, була активована проблема островів, де лунали ствердження про те, що вони належать Японії, хоча є спірними між нею та Китаєм територіями. Це спровокувало Китай та створило хибну атмосферу про вірогідність зіткнень з ним і виникнення військових дій. У свою чергу, таке положення зменшує масштаби японських протестів проти американської присутності у їх країні, розглядаючи Америку у якості свого помічника проти Китаю.
3. Тому активізація питання з островами на сьогоднішній день після заяв про розміщення літаків, це навмисний крок японського уряду за американським сценарієм. Мета цього у тому, щоб провокувати китайців і показати напруженість відносин між Японією та Китаєм, унаслідок чого у японців виникне страх перед Китаєм, і вони підкоряться американським планам, які реалізуються у їх регіоні. Тому заяви американських відповідальних осіб вказували на близькість протистоянь. Під час свого візиту до Японії 16-17 вересня 2012 року американський міністр оборони заявив, що «цей конфлікт між Китаєм та Японією з приводу островів може посилитися» (агентство AFP 17/09/2012). І сказав також: «Я стурбований тим, що взаємні провокації між цими державами з приводу спірних островів збільшать вірогідність ухвалення хибного рішення з одного чи іншого боку, що може привести до насилля» (те ж джерело). Він закликав обидва боки до «спокійності та стриманості». Американський міністр оборони подає ситуацію у такому вигляді, немов би між двома державами назріває війна, що безсумнівно слугує американським цілям. Він нагадав про американо-японські домовленості і угоди безпеки, показуючи тим самим, що Америка готова встати на бік Японії, і сказав: «Ми поважаємо свої зобов’язання стосовно домовленостей. Вони існують з давнього часу і не зміняться» (попереднє джерело). Уся ця ескалація відбувається у той час, коли американський міністр оборони акцентується у своїх бесідах з японським урядом на американських планах із розміщення 12 літаків типу «Оспрі» на американській базі в Окінаві у центрі сильного опору з боку жителів південного острову, як повідомило про це французьке інформагентство 16.09.2012.
4 –Реакція Китаю була рефлексною, і він дозволив чисельним демонстраціям іти вулицями китайських міст, протестуючи проти японського кроку стосовно цих островів, над якими Японія не мала офіційного панування. Але, заявивши про придбання трьох із них у японської родини, щоб вони стали власністю держави, головування на цих островах офіційно стало належати Японії. Вона немовби знов приєднала їх до своєї території. Це положення спровокувало Китай, який відправив до цих островів декілька патрульних кораблів, які охороняють регіональні води у Східнокитайському морі. Прем’єр-міністр Вень Цзябао вразливо, і порушуючи почуття китайців, сказав: «Епоха приниження китайців безповоротно відійшла в минуле» (агентство AFP 17/09/2012). Китайці пам’ятають приниження, які спіткали їх з боку японців, як це було під час війни у дев’яностих роках дев’ятнадцятого сторіччя або за безпосередньої японської окупації Китаю у тридцятих роках двадцятого сторіччя, яка тривала до поразки Японії у Другій світовій війні перед Америкою, після чого Японія вийшла з Китаю, залишивши його американцям. Збентежити китайців у цьому плані доволі нескладно. Поразка та приниження, які свого часу відчули китайці від японців, продовжують залишатися для них подразнюючим фактором.
5 –Таким чином, Америка, підштовхнувши Японію до притягань на ці острова, вбила одразу двох зайців. З одного боку, вона загострила відносини між Китаєм та Японією, щоб продовжувала існувати потреба Японії в американській присутності, і щоб японці легко погоджувалися з ним. А з іншого боку, Америка хоче постійно займати Китай напруженими регіональними проблемами. Америка робить це для того, щоб запобігати будь-яким прагненням Китаю до політики світової держави, намагаючись обмежувати його політику кордонами його регіону. Тобто Америка продовжує реалізовувати свої плани, скеровані на блокування Китаю і зменшення його впливу, а також обмеження китайських планів, скерованих на посилення їм свого регіонального положення з досягненням у майбутньому світового положення, особливо по відношенню до Америки. Отже, американські плани у цьому регіоні стосовно Китаю слугують для здійснення цієї мети. Раніше Америка проголошувала про свої плани для посилення своєї присутності в Азії/ Тихий океан у контексті нової стратегії. Заявивши 01/06/2012 року про цю стратегію своєї країни, міністр оборони Леон Панетта згадав про відправку до цього регіону шести авіаносців та дислокації до 2020 року там 60% американських військових кораблів. Таким чином, Америка розпалює усі можливі конфлікти перед Китаєм. В районі Східнокитайського моря це сталося з Японією. У Південно-Китайському морі існує напруженість між Китаєм та Філіппінами з приводу островів та морської рибної ловлі. Також і з В’єтнамом у Китаю існують напружені відносини через суперечку з приводу островів, з яких у 1988 році китайці вигнали в’єтнамців. Усе це робиться для того, щоб Китай залишався зайнятим у цих двох регіонах.
За цими країнами, окрім Північної Кореї, у двох районах стоїть Америка. Вона підбурює їх проти Китаю, щоб останній, як ми сказали, залишався зайнятим у кордонах свого регіону. Америка має повне панування над багатьма із цих країн, як Південною Кореєю у Східнокитайському морі, над Філіппінами у Південно-Китайському морі, де маються американські військові бази, над Індонезією, яка підкорюється американській політиці, і тією ж Японією, яка знаходиться під американським впливом.
6 –Це стосувалося ролі Америки у даному питанні і піднятті проблеми островів на сьогоднішній день. Переростання ж цих провокацій у війну між Китаєм та Японією за дані острови в найближчому майбутньому як мінімум не видається вірогідним. Оскільки існують більш великі та більш важливі острови, як наприклад острів Тайвань, через який Китай не почав війну, хоча Америка домовилася з Китаєм про повернення цього острову йому мирним шляхом. У Китаю існує конфлікт з Філіппінами, В’єтнамом, та іншими країнами через острови у Південно-Китайському морі, але він не веде з ними війни, оскільки у іншому випадку він відкриє проти себе двері, які потім не зможе закрити. Китай не стане жертвувати своїми великими інтересами з Японією заради цих островів, коли наприклад, об’єм річної торгівлі між двома державами складає близько 300 мільярдів доларів. Японські компанії в Китаї надають працю більш ніж 20 мільйонам китайських працівників. Китай отримує для себе користь із японського досвіду та японських технологій. Тому не в інтересах Китаю розпалювати війну з Японією заради цих островів. На зустрічі з міністром оборони Америки 18/09/2012 китайський міністр оборони Лян Гуанлє, відповідаючи на питання журналістів: «чи має намір Пекін вдатися до сили?», сказав: «Ми продовжуємо сподіватися на мирне рішення за столом переговорів» (агентство AFP 18/09/2012). Це свідчить про те, що Китай не стане вести війну з Японією заради цих островів.
7 –Якщо Китай залишиться зайнятим проблемами свого регіону, то вийде, що Америка досягла успіху, віддаливши Китай від міжнародної політики. Але було б правильним, якщо б Китай став результативно загрожувати американській політиці у масштабах усього світу і створювати для неї проблеми, які загрожують її інтересам, внаслідок чого Китаю було б легше чинити ефективний вплив у своєму регіоні і зокрема у районах Східнокитайського та Південно-китайського морів.
Але з політики Китаю видно, що він до цього часу помиляється, вважаючи, що його ефективне втручання у світову політику не слугує його інтересам. Китай піклується лише про свій регіон, не розуміючи того, що ніколи не зможе панувати регіонально, якщо у нього не буде світових політичних прагнень шляхом створення проблем для Америки, щоб змушувати її зменшувати тиск на Китай у його регіоні. До того часу, доки Китай не буде проводити таку політику, він і в подальшому буде тупцювати на місці, а Америка буде продовжувати створювати йому одне за іншим регіональне напруження.
У будь-якому випадку можливо історія повторюється або повторюється частина історії. З волі Аллаха у найближчий час буде встановлений Халіфат і його політичні дії (раніше військових дій) у вигнанні Заходу та Америки із ісламського регіону стануть прикладом для Китаю у ліквідації американського впливу навколо самого Китаю. У результаті політичні дії Халіфату у непрямій формі реалізують безпеку для Китаю, як колись, але безпосередньо, Халіфат здійснив безпеку для Китаю. Китайські та ісламські джерела згадують те, що у часи правління аббасидського халіфа Абу Джафар аль-Мансура китайська держава попросила у держави ісламського халіфату допомогу у придушенні безпорядків та анархії, які охопили країну у 756 році. Халіф направив до Китаю чотирьохтисячне військо мусульман, дякуючи яким положення там нормалізувалося, і затвердився порядок. Жителі цієї країни здобули спокійність та безпеку. Вони попрохали їх залишитися. Китайці були вражені мораллю мусульманських воїнів, їх гарною поведінкою та гідними діями. Вони попросили їх залишитися. Ці мусульманські війська залишились там, розповсюджуючи Іслам, його істинний шлях та світло серед жителів Китаю. Теперішніми їх нащадками є мусульмани Східного Туркестану, яких Китай – замість того щоб відповідати їм добром – пригноблює сьогодні і піддає гонінням. Чи пам’ятає це Китай і чи припинить він окупувати Туркестан?!
04 Зу аль-Каада 1433 р.х.
20/09/2012
