Джихад у діяльності по встановленню Халіфату. Прагнення у хаджі

Перше питання:

Є ті, хто говорить, що Хізб ут-Тахрір покладається на мекканський період у встановленні Халіфату, а не на мединський. Військові дії “джихад” на етапі заклику до встановлення Халіфату вважаються такими, що суперечать шаріату, тому що Пророк ﷺ не робив цього... Також запитують: чому докази по встановленню Халіфату не беруться з мединського періоду, де джихад вже вівся? Чи можна дати вичерпну відповідь на дане питання? Нехай Аллах віддасть вам.

Відповідь:

У цьому питанні є декілька пунктів, які потрібно роз’яснити :

1- Приведені докази — усе одно  Корану або Сунни — обов'язково дотримуватися без різниці в тому, є вони мекканськими чи мединськими.

2 - Необхідні докази — це докази що стосуються самого питання, а не інші докази:

А -  Наприклад, якщо я хочу знати як мені робити омовіння, то я вивчаю докази стосовно омовіння де б вони не були, усе одно послані вони у Мецці або в Медині. І з них виводиться закон шаріату згідно з прийнятими основами (фікху)... Але я не вивчаю докази посту, щоб взяти звідти закони омовіння і його метод.
Б- Наприклад, якщо я хочу дізнатися закони хаджу, то так само вивчаю докази хаджу, де б вони не були і усе одно були вони ниспослані у Мецці чи в Медині. І виводиться закон шаріату згідно з прийнятими основами (фікху). Але я не вивчаю докази намазу, щоб взяти з нього закони хаджу і його метод.
В- Наприклад, якщо я хочу знати закони джихаду: є вони індивідуальним обов'язком або колективним, стосовно оборонного або наступального і ті закони, які пов'язані з джихадом як закони завоювання і розповсюдження Ісламу, завоювання силою або перемир'ям...то я вивчаю докази джихаду де б вони не були, у мекканському періоді або мединському. І виводиться закон шаріату згідно з прийнятими основами (фікху). Але я не вивчаю докази закяту, щоб взяти звідти докази, які стосуються законів джихаду і його деталей.
Г – І так у кожному питанні. Вивчаються докази, де б вони не приводилися — у Мецці чи в Медині і закон шаріату стосовно питання виводиться з доказів згідно з прийнятими основами (фікху).

3 - Тепер ми підходимо до питання встановлення ісламської держави і вивчаємо докази незалежно від того, були вони ниспослані у Мецці або в Медині, і виводимо закон шаріату згідно з прийнятими основами (фікху).
 Ми не знаходимо жодних доказів по встановленню ісламської держави за виключенням тих, які буди роз'яснені Пророком ﷺ у своєму життєписі у Мецці. Він закликав до Ісламу приховано і утворював віруюче, терпляче об'єднання... Потім проголосив про свій заклик серед людей у Мецці і в сезон паломництва... Потім просив допомоги у володарів сили і Аллах вшанував його ансарами. Він переселився до них і встановив державу.

Це доказ на встановлення ісламської держави і немає інших доказів. Пророк ﷺ роз'яснив їх у своєму життєписі повністю і ми повинні дотримуватися їх. Темою не є мекканський період до того, як джихад став обов'язковим і не мединський період після того, як джихад став обов'язковим. Навпаки, це вивчення доказів по встановленню держави.  І ці докази у Мецці, до того як Пророк ﷺ переселився в Медину і встановив у ній ісламську державу.

Це одне, а джихад — це зовсім інше. Як ми сказали, докази, що стосуються встановлення держави, беруться з місця знаходження і докази джихаду беруться з місця находження. І одне не є іншим і не пов'язані між собою. Тому джихад не може бути скасований через відсутність ісламської держави. Пророк ﷺ сказав: « Джихад буде подовжуватися з того моменту як Всевишній Аллах відправив мене і до того, коли останні люди з моєї Умми будуть битися з Даджалом. І його не зможе скасувати несправедливість тирана і справедливість справедливої людини», приводить аль-Байхакій в Сунан аль-Кубра від Анаса ібн Маліка. Тому джихад згідно із законами шаріату і те що пов'язане з ним, буде продовжуватися поза залежністю від того є Халіфат або ні.

Також діяльність по встановленню Халіфату не може бути скасована з причини скасування правителями джихаду. Діяльність по встановленню Халіфату буде продовжуватися доки він не встановиться, тому що мусульманам забороняється жити без присяги Халіфу... Приводить Муслім від Абдулли ібн Омара, який сказав: Я чув як Пророк ﷺ сказав: «Хто вийшов з підкорення, той зустріне в Судний день Аллаха без будь-якого виправдання, і той, хто помер не давши присяги, той помер смертю часів невігластва».

Тому джихад продовжується і діяльність по встановленню Халіфату буде продовжуватися до його встановлення і один не пов'язаний з другим. Це два окремих питання, на які потрібно шукати свої шаріатські докази і з них виводиться закон шаріату, який стосується цього питання згідно з прийнятими основами (фікху).

4 - Тому Хізб дотримується методу Пророка ﷺ, який він роз'яснив у Мецці до встановлення ісламської держави в Медині і немає мекканського періоду і мединського у відсутності ведення військових дій на етапі заклику до встановлення ісламської держави. Навпаки, тому що докази по встановленню держави — це ті, які Пророк ﷺ роз'яснив у Мецці і до встановлення ісламської держави в Медині. Питання пов'язане з методом встановлення ісламської держави і немає іншого методу, який роз'яснив Пророк ﷺ за виключенням того, який приводиться у ньогоﷺ в сірі (життєписі) у Мецці.

Якщо б питання стосувалося дій ісламської держави і її апаратів, то ми взяли б це з тих доказів, які Пророк ﷺ роз'яснив у Медині, тому що держава була встановлена там.

5 - Підсумовуючи:

А - Закони стосовно будь-якого питання виводяться з тих доказів, які приводяться у цьому відношенні - усе одно ниспослані вони у Мецці чи в Медині. Закони посту з доказів посту, закони намазу з доказів намазу, закони джихаду з доказів джихаду і докази встановлення ісламської держави з доказів встановлення ісламської держави... І таким чином.
Б - Дотримання методу Пророка ﷺ у Мецці для встановлення ісламської держави ці самі, тому що немає інших доказів встановлення ісламської держави за виключенням тих, які були роз'яснені у вельмишановній Мецці... Якщо були б інші докази, приводимі в Медині по встановленню ісламської держави, то і вони враховувалися б як докази.
Ми просимо допомоги у Всевишнього Аллаха для становлення ісламської держави - праведного Халіфату, де велич буде належати Ісламу і мусульманам, будуть принижені невіруючі і невір'я, благо охопить усі куточки світу і це легко для Аллаха.

Друге питання:
Мою увагу звернули слова Всевишнього Аллаха в сурі аль-Бакара (корова):

فَإِذَا أَفَضْتُمْ مِنْ عَرَفَاتٍ فَاذْكُرُوا اللَّهَ عِنْدَ الْمَشْعَرِ الْحَرَامِ وَاذْكُرُوهُ كَمَا هَدَاكُمْ وَإِنْ كُنْتُمْ مِنْ قَبْلِهِ لَمِنَ الضَّالِّينَ ثُمَّ أَفِيضُوا مِنْ حَيْثُ أَفَاضَ النَّاسُ وَاسْتَغْفِرُوا اللَّهَ إِنَّ اللَّهَ غَفُورٌ رَحِيمٌ

А коли ви повернетесь з Арафату, поминайте Аллаха у Заповідному місці. Поминайте Його, оскільки він наставив вас на прямий шлях, хоча раніше ви були одними із заблукалих. Потім відправляйтеся у шлях звідти, звідки відправляються інші люди, і моліть Аллаха про прощення. Воістину, Аллах - Прощаючий, Милосердний. (2:198-199)

Перший аят (А коли ви повернетесь з Арафату, поминайте Аллаха у Заповідному місці) означає повернення з Арафату в Заповідне місце, тобто у Муздаліфу. Що стосується наступного аята “потім відправляйтесь” означає що є інше повернення з Муздаліфа в Міна. Чи означає це, що є два повернення: одне, коли паломники стоять на Арафаті і повертаються в Муздаліфа і друге, коли паломники знаходяться у Муздаліфа і повертаються в Міна. Хоча ми знаємо, що стояння на Арафа і тих, хто там і є іфада (повернення)...?

Прошу роз'яснити це питання і нехай Аллах віддасть вам благом.

Відповідь:

О мій брате, це одне іфада (повернення) з Арафату в Муздаліфа і саме це і називається іфада (повернення). Для роз'яснення цього я поясню тобі значення цих двох аятів:
 (А коли ви повернетесь з Арафату) тобто якщо ви рушили з Арафату. Говориться фаада аль мау (فاض الماء) якщо потік струмком.

(عَرَفَاتٍ) – Арафат тут не є множиною (عرفة) – Арафа. Навпаки, це відоме місце в хаджі. Це назва з множинного слова і вона не має множини і однини. Тобто немає частин стояння, де кожний з них називається (عرف ) – Арафа, а потім приводиться множина (عَرَفَات ) –Арафат. Навпаки, обидва вони мають одне значення і є ім'ям власним відомого місця. І літера (التاء) –та в (عرفات) – Арафат не вказує на жіночий рід, тому воно відмінюється по флексіям.
(хоча раніше ви були одними із заблукалих) тобто хоча до приходу Пророка ﷺ до вас з істинним керівництвом і роз'яснення їм законів шаріату стосовно хаджу та інших були одними із заблукалих.
(Заповідному місці) – Це вся Муздаліфа як сказав ібн Омара (нехай буде вдоволений ними Аллах). Також Муздаліфа використовується у множині.

(Потім відправляйтесь у шлях звідти, звідки відправляються інші люди, і моліть Аллаха про прощення. Воістину, Аллах - Прощаючий, Милосердний) Тобто відправляйтесь, о жителі Мекки, подібно до інших людей з Арафату у Муздаліфу, а не з Муздаліфи. Тобто нехай ваше стояння буде на Арафаті, а не в Муздаліфа. І в цьому є відміна того, до чого звикли Курайшити у доісламський період як стояння в Муздаліфа, а не на Арафаті як інші люди. Курайшити в доісламський період не стояли на Арафаті, а стояли в Муздаліфа, тому що вона відноситься до хараму (забороненого місця). Вони говорили — “ми жителі забороненого дому Аллаха і не вийдемо з Хараму” й вони називалися “хумс”. Вони стояли окремо у Муздаліфа від людей і Всевишній Аллах наказав у цьому аяті Курайшитам, щоб вони поверталися з Арафату як інші люди без будь-якої відмінності і просили Аллаха про прощення за минулі гріхи, роблячи хадж неправильним чином. Всевишній Аллах прощає Своїх щирих рабів і Милосердний до них.

Приводить аль-Бухарій і Муслім і текст аль-Бухарій від Хішама ібн Урва, від його батька, від Аїші (нехай буде вдоволений нею Аллах): «Курайшити і ті, хто сповідував їх релігію стояли в Муздаліфа і називалися “хумс”. Інші араби стояли на Арафаті. З приходом Ісламу Аллах наказав Своєму Пророку ﷺ іти на Арафат і стояти на ньому, а потім повертатися звідти». Це і є значення слів Аллаха (Потім відправляйтесь у шлях звідти, звідки відправляються інші люди).

Згідно з цим значенням (ثُمَّ)- “потім” буде союзом для кінця попереднього аяту:
وَتَزَوَّدُوا فَإِنَّ خَيْرَ الزَّادِ التَّقْوَى وَاتَّقُونِ يَا أُولِي الألْبَابِ
Беріть з собою припаси, але кращим припасом є богобоязливість. Бійтесь же Мене, о володарі розуму! (2:197) Тобто в аяті є випередження і затримка з точки зору сенсу і немовби порядок сенсу такий: (Беріть з собою припаси, але кращим припасом є богобоязливість. Бійтесь же Мене, о володарі розуму. Потім відправляйтесь у шлях звідти, звідки відправляються інші люди з Арафату, а не з Муздаліфи як це робили Курайшити у доісламську епоху. Якщо ви повернулись з Арафату і виконали наказ Аллаха, то йдіть у Муздаліфа і поминайте Аллаха у Заповідному місці — тобто Муздаліфа — і віддавайте хвалу Аллаху за те, що Він наставив вас на істинний шлях, хоча раніше ви були з числа заблукалих.

Здається, причиною питання було те, що запитувач подумав що (ثم ) – “потім” союз, що вказує на послідовність у діях з проміжком часу. І тому він зрозумів ці аяти наступним чином:

Із попереднього аяту він зрозумів (А коли ви повернетесь з Арафату, поминайте Аллаха у Заповідному місці) тобто біля Муздаліфа коли паломник досяг Муздаліфа.

І зрозумів другий аят (Потім відправляйтесь у шлях звідти, звідки відправляються інші люди) з тим значенням «потім» яке у нього в умі і отже сенс: Ви прибули в Муздаліфа і після поминання Аллаха і ранкової молитви йдіть у Міна. Тобто сенс як я бачу з (Потім відправляйтесь у шлях звідти, звідки відправляються інші люди) це: потім відправляйтесь з Муздаліфа в Міна. І здається це причина питання.

Справа не так обстоїть і роз'яснюється це з двох сторін:

Перша: Те, що приводить аль-Бухарій і Муслім відносно ниспослання аяту дає наступне значення (Потім відправляйтесь у шлях звідти, звідки відправляються інші люди) тобто відправляйтесь з Арафату, а не з Муздаліфи. Аллах зобов'язав усіх паломників відправлятися з Арафату, а також Курайшитів.

Друга: (ثم)- означає послідовність з проміжком часу і те, що після нього трапляється після того що до нього. Однак це не усі значення. Навпаки, воно застосовується і по-іншому. Одним із його застосувань може бути те, що слідує після нього з точки зору події може бути до того, що було до нього у мові. Але це потребує каріни (доказу) і виявленні необхідної мети. Араби говорять: «Мені сподобалось те, що ти зробив сьогодні, потім те, що ти зробив учора, більше сподобалось». Тут було з'єднання за допомогою нього (те, що ти зробив учора) з (те, що ти зробив сьогодні), тобто є з'єднання останнього з попереднім без послідовності між ними. Але більш відоме його застосування — це слідування наступного після попереднього з проміжком часу. Тому ми сказали, що використовування по-іншому потребує каріни (доказу) і метою такого застосування є висловлення необхідного питання з концентрацією на нього, тому що невпорядкованість контексту у використанні красномовного арабського буває для певної мети, а не без мети.

Вивчаючи минулі висловлювання арабів ми бачимо, що каріна (доказ) що вказує на те, що після “потім” з випередженням того, що до нього — це і є явне використовування слова “вчора” після “потім” і використовування “сьогодні” до “потім”.

Що стосується значення, то це применшення значущості того, що зробив сьогодні. На перший погляд мова містить вихваляння того, що зробив учора, а насправді це засудження його здібностей... Замість того щоб просуватися у діях, він став відставати від минулого. І сьогоднішні справи менше вчорашніх справ.

У благородному аяті “каріна” - це причина ниспослання згідно з тим, що передає аль-Бухарій і Муслім.

Що стосується мети, то це відміна того, до чого звикли Курайшити як стояти в Муздаліфа і не йти на стояння у Арафа. Тобто Всевишній Аллах після того як пригадав у минулому аяті їх повернення з Арафа в Муздаліфа, то Він повторно пригадав це повернення (іфада) з Арафа в Муздаліфа вказуючи на те, що це ваджиб (обов’язок ) для Курайшитів як і для інших людей.

Сподіваюсь, що тепер стало ясно і що іфада (повернення) — це з Арафа і що наступний аят: (потім відправляйтесь…) має значення до (А коли ви повернетесь з Арафату…) Випередження і затримка в арабській мові буває для певної мети і метою тут є усунення того, що було в доісламський період у вигляді відмінності Курайш від інших людей.

16 Зу аль-Када 1434р.х.
22/09/2013р.