Іранська ядерна угода

У цих позиціях і заявах є плутанина і суперечності... Іран вважає те, що сталося, перемогою і що він отримав міжнародне визнання свого права по збагаченню урану, а Америка заперечує, що угода передбачає визнання даного права і говорить, що воно дає більше безпеки єврейському утворенню і що воно завадить Ірану стати ядерною державою. Єврейське утворення у свою чергу вважає цю угоду історичною помилкою... Тому у мене, можливо й у інших з'явилася плутанина у розумінні реальності цієї угоди... Питання: Яка реальність цієї угоди і позицій, пов'язаних з нею? Чи має ця угода зв'язок із роллю Ірану в регіоні, як наприклад, поточні події у Сирії? І в чому причина цих відчайдушних зусиль Обами для ратифікації цієї угоди і її захисту, що я навіть чув, як один із політиків сказав: “Наче Обама більш зацікавлений цією угодою, ніж сам Іран ”? Нехай Аллах віддасть вам благом.

Відповідь:

Розглянемо спочатку те, що було досягнуто у ході цієї угоди згідно з тим, що було оприлюднено різними ЗМІ:

1- Зобов'язання Ірану у цій угоді:

А- Іран взяв на себе зобов'язання не збагачувати уран вище 5% і демонтувати технічні елементи, необхідні для збагачування вище цієї позначки. А також він взяв на себе зобов'язання розмити збагачений на рівні 20% уран до 5% чи змінити його в таку форму, яка не придатна для подальшого збагачення. Він зобов'язався припинити збільшення запасів урану більше ніж на 3.5%, де величина в кінці зазначених в угоді шести місяців не буде перевищувати те, що було в початку і перетворювати будь-які збільшення в обсязі збагачення урану, які перевищують 3.5% в оксид.

Б- Іран зобов'язується припинити будь-яке нарощування потужності, не встановлюючи жодних додаткових центрифуг будь-якого типу і не встановлюючи або використовуючи будь-які інші центрифуги нового покоління для збагачення урану. А також зробити непридатними половину встановлених центрифуг у Натанзі і три чверті встановлених центрифуг на Фордо, так щоб вони не могли бути використані у збагаченні урану. Він також зобов'язується скоротити виробництво центрифуг і обмежитися необхідними приладами для заміни пошкоджених приладів. І Іран не зможе зберігати додаткові об'єми центрифуг на протязі шести місяців.

В- Іран зобов'язується не запускати реактор в Араці, зупинити прогрес добування плутонію, не встановлювати жодних додаткових компонентів для нього і не транспортувати жодне паливо або важкі води до нього. Угода також передбачає запобігання вилучення плутонію з відпрацьованого палива і надання необхідної інформації про конструкцію реактору в Араці на протязі тривалого часу, що дає докладну і важливу інформацію про реактор, який не був доступний раніше.

Г- Надання більш широких можливостей інспекторам для доступу в реактор в Араці і надання певних ключових і інформаційних даних, що вимагаються згідно з додатковим протоколом угоди іранських гарантій з МАГАТЕ. Іран зобов'язується також забезпечити щоденний доступ інспекторами МАГАТЕ у Натанзе і Фордо. Щоденний доступ дозволить інспекторам переглянути камери відеоспостереження, кадри забезпечення всебічного моніторингу. Також Іран зобов’язується забезпечити доступ МАГАТЕ до центрифуг, уранових рудників і підприємствам, що перероблюють його.

Д- Іран зобов'язується сформувати комітет з “шісткою” і МАГАТЕ для контролю виконання і рішення будь-якої проблеми, яка може виникнути і комітет також буде докладати зусилля для сприяння урегулюванню попередніх і поточних побоювань, пов'язаних з іранською ядерною програмою, у тому числі вірогідним військовим змінам іранської програми і діяльності Ірану на військовому об'єкті в Парчині.

2- Досягнення Ірану згідно з угодою:

А- Міністр закордонних справ Ірану Мохаммад Джавад Заріф заявив, що його країна призупинить збагачення урану на 20% з терміном на шість місяців, продовжуючи при цьому збагачення в інших частинах. Міністр дав зрозуміти, що великі держави погодились не здійснювати додаткові санкції на протязі шести місяців з призупиненням певних каральних санкцій, що існують в області нафтового ембарго, не кажучи вже про санкції проти іранської нафтохімічної промисловості, автомобільного виробництва, страхування і торгівлі дорогоцінними металами.

Б- Згідно з документом, розповсюдженим Білим домом з приводу тимчасової угоди, будуть послаблені санкції у відношенні Ірану в обмін на призупинення певних аспектів його ядерної програми. Це згідно Reuters на 24/11/201. Документ вказує на можливе отримання Іраном прибутків, що складають 1.5 мільярдів доларів від торгівлі золота і дорогоцінних металів з призупиненням певних санкцій у відношенні іранської автомобільної промисловості та іранського нафтохімічного експорту. Також буде дозволено у значному степені закупати іранську нафту на поточних низьких рівнях, і буде дозволено передати 4.2 мільярди доларів від цих продаж у розстрочку, якщо Іран виконає свої зобов'язання. Білий дім завірив, що ця угода послабить санкції у відношенні Ірану в розмірі 7 мільярдів доларів у вигляді торгівлі.

В- Низка делегатів, що приймають участь у переговорах у Женеві, заявили, що угода включає у себе скорочення ядерної програми Ірану в обмін на невеликі послаблення санкцій Тегерану на суму сім мільярдів доларів у вигляді торгівлі.

3- Іран прийняв це за успіх і верховний лідер Алі Хаменеї сказав, хвалячи цю угоду: “Ми повинні подякувати команді ядерних парламентерів за це досягнення, і цей успіх також пов'язаний із заступництвом Аллаха, молитвами і підтримкою народу ” (Іранське інформаційне агентство Фарс 25/11/2013р). Рухані сказав у інтерв'ю іранському телебаченню в ефірі учора увечері (26.11.2013), що право на збагачення є частиною ядерного права Ірану, яке буде тривати. І він додав: “Збагачення урану триває сьогодні і буде тривати завтра і ніколи не зупиниться. Це червона лінія ”. В тому ж інтерв'ю президент Ірану висловив оптимізм у досягненні повної угоди по ядерній програмі своєї країни. У цьому контексті він зазначив, що дорога довга і що рух по ній буде можливим, дякуючи підтримці народу. Міністр закордонних справ Ірану Мохаммед Джавад Заріф заявив позавчора увечері (25.11.2013) у телевізійному інтерв'ю, що його країна продовжує збагачувати уран, додавши, що Тегеран буде говорити про це з американцями.

4- Чи дійсно це є успіхом? Той, хто дослідить умови даної угоди, побачить, що Іран зробив великі поступки у своїй ядерній програмі і погодився з бажанням Заходу про припинення збагачення урану і розмити збагачений до 20% уран до позначки нижче 5% і перетворити у форму, непридатну для подальшого збагачення. Він узяв на себе зобов'язання припинити збагачення вище 5% і не продовжувати свою діяльність у реакторі, що виробляє важку воду. Він узяв на себе зобов'язання не виробляти плутоній, який необхідний для виробництва ядерної зброї. Він також зобов'язався не встановлювати нові центрифуги, відкривати щоденно свої двері для інспекторів для перегляду камер відеоспостереження кадрів, щоб ядерні об'єкти залишалися під міжнародним контролем.  Так як можна вважати це успіхом? Іранські офіційні особи вважають цю угоду успіхом і великою перемогою тільки для того, щоб приховати реальність своїх поступок і залежність від Америки і змусити замовкнути будь-який голос із народу, який може заперечити їм і підготувати ґрунт для відкритих відносин з Америкою.

Подібні поступки Ірану суперечать його твердженням про те, що він має суверенітет і шанує свою незалежність. А інакше як він дозволяє зробити це і ставить себе під постійне спостереження і щоденний огляд як сталося подібне в Ірану із Саддамом незадовго до американської окупації, коли його об'єкти потрапили під нагляд і щоденний огляд для знаходження зброї масового ураження? Таким чином, Іран не зміг розвинути свою ядерну силу, тим паче, коли він бачить, що єврейське утворення розвиває свою силу постійно. Будь-яка свідома людина розуміє, що це не успіх, коли якась держава понижує своє збагачення урану на рівень 3.5% - 5% після того, як воно було на рівні 20%. І погоджується з певними домовленостями для нейтралізації збагаченого до 20% урану. У будь-якому випадку це не успіх, а справа, спланована Америкою в політичних кулуарах з Іраном, щоб ввести американо-іранські відносини з тіні так, щоб вони зіграли свою роль у регіоні без обмеження санкцій. Багато людей почали розуміти, що Іран є лояльним до Америки і це підтвердилось для них особливо після подій у Сирії. Навпаки, це почалося з проголошенням іранської республіки, але співпраця між ними відбувалася таємно в усіх питаннях і особливо у питаннях, що стосуються Іраку і Афганістану, як зізналися в цьому колишні чиновники в Ірані.

Нинішній міністр закордонних справ Джавад Заріф був дипломатичним представником іранської республіки в Америці у 2001 році і просив свій уряд на той час співпрацювати з Америкою у її завоюванні Афганістану, деякі іранці назвали його тоді американським агентом. Зараз Іран хоче співпрацювати з Америкою відкрито, приймаючи участь у реалізації її проектів, він буде грати регіональну роль, підтримувану Америкою. Америка підтримала його роль у Сирії для надання допомоги режиму Башара Асада, поки не буде знайдено заміну, здатну зберегти склад сирійського режиму, який підвладний Америці.

5- Америка стояла за цією укладеною угодою. Вона таємно зустрічалася з владою в Ірані за декілька місяців до оголошення угоди 24.11.2013.  Америка усвідомлювала, що Європа бажає зірвати угоду Америки з Іраном і тому вона підготувала цю угоду іще до оповіщення європейців про це. Французька газета Le Monde оприлюднила звістку 24/11/2013 про те, що американські і іранські офіційні особи на протязі декількох місяців провели низку двобічних переговорів, які грали важливу роль. У початковій угоді по іранській ядерній програмі, яка була досягнута у ніч з суботи на неділю 24.11.2013 — цитує інформаційно-новинне агентство Ассошиейтед Пресс від 24.11.2013 від американських чиновників. Інформаційно-новинне агентство “Асошиейтед Прес” вказує на те, що Сполучені Штати Америки повідомили своїм союзникам і іншим членам групи 5+1 і (Ізраїль) про свої таємні зустрічі через вісім місяців після їх проведення у кінці 9 місяцю 2013, після дзвінка Обами Рухані. Французька газета уточнила, що зустрічі відбулися в Омані. І три посадові особи в американській адміністрації підтвердили агентству Ассошиейтед Прес, що саме ці секретні переговори визначили основи досягнутої угоди в ніч на суботу по іранській ядерній програмі у Женеві.

6- Тому Обама був помітно занепокоєний цією угодою, що він навіть остерігався будь-яких заперечень з боку Конгресу. А також завіряв єврейське утворення в тому, що ця угода захищає їх безпеку і він квапився досягнути її. Усе це видно у його висловлюваннях:

Президент США Обама став виправдовувати політику відкритого зближення з Іраном, кажучи: “Ми не можемо закрити двері перед дипломатією і ми не можемо виключити мирні рішення мирових проблем ”. І він сказав: “Якщо Іран скористується цією можливістю і вирішить приєднатися до світової спільноти, то ми можемо почати позбавлятися недовіри, яка існує вже багато-багато років між нашими країнами ” (Аль-Джазіра 26/11/2013).  Президент США Обама сказав під час своєї зустрічі про угоду: «Те, що ми зробили з Іраном, вважається відчутним прогресом і найважливішим, що я зробив з того моменту, як вступив у свою посаду. Сьогоднішня об'ява вважається лиш першим кроком, спрямованим на здійснення великої справи».

(У міжнародних новинах (NBC News) в Інтернеті, 23/11/2013)…. Обама сказав, під час своєї участі у діяльності в Сан-Франциско 25/11/2013, що «мир величезні виклики залишаються, але ми не можемо протистояти дипломатичному вибору і ми не можемо виключати дипломатичні рішення проблем, з якими зіштовхується світ». І Обама додав: «Ми не можемо зачинити двері перед дипломатією і ми не можемо виключати мирні рішення світових проблем» вказуючи, те що «у найближчі місяці ми збираємося продовжити докладати наші дипломатичні зусилля з метою досягнення рішення, яке раз і назавжди вирішить загрозу ядерної програми Ірану». Сказав Обама 24/11/2013, що угода становить собою важливий крок на шляху всеосяжного рішення питання цієї програми. І він сказав, що закриє шлях перед Тегераном для створення ядерної бомби. Обама попередив, що його країна зупинить послаблення санкцій у відношенні Ірану, якщо він не буде дотримуватися умов угоди на протязі шести місяців.

Аналогічно цьому Керрі заявив, що угода ускладнить для Ірану рух у бік створення ядерної зброї. За його словами, якщо говорити про одне із найбільш спірних питань ядерної кризи, яка вже триває на протязі десяти років, угода не включає в себе ніяке визнання “права” Ірану на збагачення урану. Він додав, заспокоюючи єврейське утворення: «Ця угода зробить світ, Ізраїль і наших партнерів у регіоні у кращій безпеці» (AFP 24/11/2013).

У якості відповідної реакції Білий дім швидко перейшов до протистояння впливові членів Конгресу, які лояльні до єврейського лоббі.  Білий дім попрохав підтримку у важковаговиків як у Скоукрофта і Бжезинського для здійснення тиску на Конгрес, щоб зупинити подібні заходи. Вони у своїх листах попрохали лідера більшості в сенаті Гаррі Ріда підтримати переговори з Іраном через американський національний інтерес. У своєму листі вони сказали, що ці переговори «...будуть підтримувати національну безпеку Сполучених Штатів, Ізраїлю та інших партнерів у регіоні». Також у листі було застереження від введення нових санкцій у відношенні Ірану: “Введення додаткових санкцій у даний час, під час цих безпрецедентних переговорів може підтвердити іранцям, що США не готові робити будь-які угоди з нинішнім урядом Ірану ”. У листі повідомляється: «Ми закликаємо усіх американців і Конгрес США бути твердо разом із президентом у важких переговорах з Іраном». (Скоукрофт, Бжезинський... Фонд стратегічної культури онлайн, 20/11/2013). Як видно з усього цього, Америка діяла, немовби це було її доленосним питанням!

7- Спроби Європи запобігти угоді, а потім згода: Америка усвідомлювала, що Європа не бажає американо-іранської угоди, тому що вона знала, що Іран лояльний до Америки і послаблення санкцій у відношенні Ірану означало б, що Америка буде визначати роль Ірану, яку він буде грати для здійснення інтересів Америки у регіоні. Що вимагає скасування обмежень у відношенні нього, щоб полегшити його пересування. Тому Франція відкрито намагалася ускладнити угоду в першому турне, яке відбулося 15.10.2013р. І Британія як завжди закулісно намагалася зробити це, але Америка серйозно підійшла до її укладення і Європа вимушена була погодитися.

Таким чином, європейці не змогли перешкодити укладенню угоди, після того як вони зрозуміли, що Америка вже заклала її основи... Тому вони погодились, і, здається, вони хотіли використовувати її на міжнародному рівні, особливо коли угода обмежує ядерну діяльність Ірану на шляху до створення ядерної зброї. Тому що вона забороняє йому збагачення урану більше ніж на 3.5% - 5% і те, що він збагатив вже до 20% буде розмивати. А ядерні реактори будуть під щоденним наглядом і контролем. Тому міністр закордонних справ Великобританії Уільям Хейг з похвалою відізвався про угоду на своїй сторінці Твіттеру 24.11.2013 заявивши, що “угода є важливою і становить перший важливий етап з Іраном, заморозить його ядерну програму на шість місяців і поверне деякі її частини у попередні етапи ”. Президент Франції Франсуа Олланд охарактеризував угоду як важливий крок у правильному напрямі для нормалізації відносин Заходу з Іраном. І що він шанує вимоги, висунуті Францією у сфері запасів урану і його збагачення, заморожуванню нових об'єктів і міжнародного моніторингу”.  (AFP 24/11/2013).

8- Залишилась позиція єврейського утворення... Позиція єврейського утворення, яка не вітає дану угоду не є новим чи дивним. Ця держава, що окупувала Палестину, визначила для себе політику з моменту свого виникнення, яка полягає у протистоянні будь-якій впливовій силі у регіоні і не тільки ядерній силі, але і будь-якій традиційній розвинутій силі. І не лише у великій державі і навіть у маленькій. Вона противиться озброєнню Йорданії, не дивлячись на те, що вважає її стратегічним партнером. І усе одно виступає проти його озброєння! Ліванська влада оприлюднила з посиланням на WikiLeaks  ґрунтуючись на документі 13/3/2006, де посол Річард Джонс заявляє про вимоги єврейської держави від Америки у лютому 2006 року у відношенні роззброєння країн регіону. І у відношенні до Йорданії він зазначає: «... Єврейська держава розглядає Йорданію як  «стратегічного партнера»...

Не дивлячись на це і приймаючи до уваги географічні риси і потенційні стратегічні зміни, Ізраїль не може дозволити собі зниження якісної розбіжності між ізраїльською армією оборони і йорданською армією. Також Ізраїль не може ризикувати озброєнням Йорданії ракетами або будь-якими іншими системами, які повністю охоплюють його повітряний простір». [Кінець цитати]  Це політика єврейської держави у відношенні до великих і малих країн регіону і не лише це. У своїх переговорах з палестинською адміністрацією вона прагне до того, щоб вона була демілітаризованою. Ось чому єврейська держава не задовольняється тим, щоб Іран був мирною ядерною державою і не ставав військовою ядерно державою. Навпаки, замість цього вона хоче викоренити ядерний потенціал у будь-якому випадку, був він мирним у Ірані або ні, так само як і у всіх країнах регіону. На це є минулий приклад, коли вона напала на ядерні об'єкти Іраку у часи Саддама по зеленому світлу з Америки. Вона готувалася декілька разів атакувати ядерні об’єкти в Ірані, але Америка забороняла це. Ми бачили бурхливу радість єврейської держави, коли тиран аш-Шаму погодився знищити хімічну зброю.

Єврейська держава знає, що у неї немає внутрішньої сили за виключенням верві Аллаха і людей. Що стосується верві Аллаха, то вони обірвали її багато епох тому назад, вервь людей тягнеться до них з того моменту як його створила Британія, підживлювала Франція і прийняла у свої обійми Америка. Таким чином вона пов'язана з Америкою у своїй політиці і вірогідніше за все вони будуть докладати зусилля через єврейське лобі в Америці, щоб вплинути на протязі майбутніх шести місяців на остаточне рішення з Іраном, щоб воно містило більше обмежень ніж ті, які були встановлені у нинішньому тимчасовому рішенні. Але в будь-якому випадку  Америка ставить свої інтереси вище будь-якого єврейського утворення. Більш того, Америка визначає безпеку євреїв, а не єврейське утворення нав'язує Америці свою безпеку, особливо коли Обама знаходиться у своєму останньому виборчому терміні. І вплив єврейського лобі на нього значно нижче.

Не дивлячись на це, єврейська держава бачить своє виживання у допомозі Америці їй. Америка запобігає володінню країн регіону ядерною зброєю, що дозволяє єврейській державі виробляти ядерну зброю. Угода містить певні обнадійливі моменти для єврейської держави. Ізраїльський міністр розвідки і стратегії Юваль Штайніц заявив у інтерв'ю єврейській мережі віщання 2 того ж ранку: “Великі країни настояли в останні години, які передували проголошенню про угоду на внесенні поправок у документ угоди згідно з ізраїльськими побажаннями ”. Єврейська держава буде намагатися впливати на Америку, можливо вона додасть інші умови і санкції. Міністр фінансів Ізраїлю Яір Лапід заявив у інтерв'ю радіо-віщання ізраїльської армії у неділю зранку 24.11.2013р: «Ізраїль повинен координувати з США та іншими світовими державами для досягнення кращої остаточної угоди по спливанні шести місяців». Він додав: «Не дивлячись на те, що угода негативна, ми повинні працювати з американцями та іншими, щоб конечна угода гарантувала демонтаж іранського ядерного проекту». Із усього цього ясно, що єврейська держава за підтримки Америки хоче повну монополію на ядерну зброю у регіоні і хоче запобігти володінню будь-якої абсолютної сили у будь-якій іншій країні регіону. Більш того, заборонити цим країнам будь-які наукові теоретичні можливості для виробництва ядерної енергії. Те, що завдає болю — це зрада існуючих режимів у країнах мусульман, які бояться проводити наукові дослідження для виробництва мирної ядерної енергії, не кажучи вже про ядерну зброю. У той час як єврейська держава виробляє ядерну зброю відкрито і більш того, не дає іншим країнам регіону робити те саме.

Тому заява прем'єр-міністра єврейського утворення Нетаньяху, що “угода є історично помилкою і негідною угодою, дає Ірану те, що він хотів. А це скасування частини санкцій і збереження основної частини своєї ядерної програми». (AFB 24/11/2013). Це твердження може бути зрозуміле у контексті того, що ми описали вище, про бажання єврейської держави, щоб у регіоні не було іншої сили окрім нього і що воно хоче повністю знищити іранську ядерну зброю.

9- Однак чому Америка доклала зусилля для укладення цієї угоди, знаючи, що іранська ядерна проблема обговорюється на протязі стількох років. Чому зараз Обама докладає небувалих зусиль для укладення іранської ядерної угоди в такому степені, що він заявив: “Те, що ми зробили з Іраном, вважається відчутним прогресом і найважливішим чого я домігся з того моменту, як зайняв свою посаду...”. Відповіддю на це питання є те, що з'явилися нові обставини у регіоні за останні три роки і нове тут — це атмосфера громадської думки, розповсюджена у Сирії на користь Халіфату. Це новий феномен, який не був відомий революціям арабської весни, які навіть якщо і були викликані самовільно, але вони були з гаслами ближче до секуляризму або суміші того, що називається американським поміркованим Ісламом! Це дозволило Америці і Заходу проникнути у ці революції і втрутитися в них. Але в існуючих рухах у Сирії переважають ісламські настрої, багато з яких знаходяться в гармонії  правильними ісламськими ідеями і думками, що проголошують “Умма вимагає повернення Халіфату”. Ця швидко розповсюджувана ісламська атмосфера у Сирії поглибила кризу Заходу загалом і Америки зокрема, тому що вони розуміють велич і могутність Халіфату, і що інші сили у випадку виникнення Халіфату не будуть мати жодного значення. І це у тому випадку, якщо їм вдасться вижити і не загинути. Потім, є іще один фактор, який погіршує положення і це те, що Америка тоне у своїх кризах, які послаблюють її безпосередній вплив на зростаючу ісламську атмосферу в Сирії. Тому Америка у пошуку своїх помічників-зрадників у регіоні, які зможуть бути у якості переднього фронту, щоб протистояти цій великій ісламській атмосфері.

Що стосується внутрішньої кризи Америки, то на додаток до економічних криз, від яких Америка як і раніше страждає, іще і суперечки демократів і республіканців один з одним в усіх основних питаннях. Місцева партійна політика замінила національний американський інтерес і стала важливіше, ніж дбання про справи людей. Багато спостерігачів помітили, що суперечності між основними партіями у відношенні підвищення боргової стелі і проект Обами по охороні здоров'я показують занепад американської політичної системи. Френк Фогель написав для Хаффінгтон Пост: «Американська політична система рухнула, Конгрес втрачає довіру народу, де відношення тих, хто довіряє йому, знизилося до 10% згідно з останніми опитами центру Геллапа. Згідно з опитом комерційної громадської думки 85% великих американських бізнесменів вважають, що основні проблеми, від яких страждає Америка, були викликані системою фінансування передвиборчих кампаній і 42% вважають, що система правління цілком зазнала невдачі». (Хаффінгтон Пост, 26/7/2013).

Що стосується зовнішньої американської політичної ситуації, то вона набагато гірше і небезпечніше внутрішньої, не дивлячись на провідне американське панування над світом. Іммануїл Валлерстайн, коментуючи регресії впливу Америки в усіх частинах світу, сказав: «Переважна більшість людей, якщо не сказати усі, відчули значну регресію влади, положення і впливу Сполучених Штатів. Люди в Америці розділяють це почуття неохоче». (Наслідки регресії Сполучених Штатів. Канал Аль-Джазіра, 2/11/2013).  

Бжезинський сказав у своєму виступі у Раді по міжнародним відносинам у Монреалі у 2010р.: «Наддержави світу, старі і нові протистоять новій реальності, не дивлячись на їх велику військову міць, яка як ніколи стала найміцнішою, однак їх здатність нав'язати своє панування у світі знаходиться на найнижчому історичному рівні...». Це не кажучи вже про біди Америки в Афганістані та інших регіонах світу...

Ці кризи, які душать Америку і заважають її прямому впливу, тому що її агенти, будь вони поза країною або Башар і його прислужники всередині країни, не змогли на протязі цих трьох років утвердитися в Сирії. Більш того, вигуки Халіфату стали оглушати їх і тому Америка бажає, щоб країни регіону навколо Сирії були переднім фронтом у протистоянні проявлення будь-якого нового правління, яке прийме Халіфат як систему для життя і суспільства. Потім Америка звернула увагу на дві країни, на які поклала певні задачі і вони є її послідовниками: Туреччина і Ірану. Що стосується Туреччини, то вона не має обмежень у своїх пересуваннях. У той час як Іран був скутий санкціями і витікаючими з них, і його вплив як міжнародний, так і регіональний, був у напів-ізоляції і він більш нетерпимий до Халіфату у порівнянні з Туреччиною,  оскільки Халіфат у розумінні правителів Ірану є чимось неприйнятним, що змушує їх воювати з ним більш посилено. Отже, новий план вимагав участі цих двох країн згаданим чином. Потім Америка поставила для себе задачу прибрати усі обмеження у відношенні Ірану, щоб полегшити його рух. Обама доклав великі зусилля для зняття санкцій саме для цієї цілі, тобто щоб протистояти ісламським рухам у Сирії, які працюють для побудування Халіфату, а не для того щоб зняти санкції з Ірану для розвитку ядерної зброї. Навпаки, ядерна мирна діяльність була обмежена і вони були пов'язані з тим, що Іран повинен розмити збагачений на рівні 20% уран до 3.5% на додаток до всебічного моніторингу та інших умов... Тому полегшення його активності і підтримка були для того, щоб він активніше боровся з діяльністю по встановленню Халіфату у Сирії, а не для того, щоб він розвивав свою ядерну міць!

Таким чином Обама порахував цю ядерну угоду найбільшим його досягненням у період свого правління. Якщо Обама зможе протиставити Туреччину і Іран проти діяльності по встановленню Халіфату у Сирії, будь це через злочинні матеріальні дії всередині Сирії або зрадницькі політичні дії у Женеві тощо, щоб створити альтернативу минулому агенту і провалити діяльність встановлення Халіфату. Якщо Обама зможе це зробити, то це буде найбільшим його досягненням у період свого правління. І немає нічого дивного у його заявах: “Те, що ми зробили з Іраном, вважається відчутним прогресом і найважливішим, що я зробив з того моменту як зайняв свою посаду...”. Якщо зможе… Можливо він думає що зміг, використавши ці країни згідно зі своїм баченням і що вони поспішили проводити зустрічі і здійснювати візити, йдучи по стопам свого ватажка Обами, який вже поспішив укладати цю угоду!

Не пройшло більше трьох днів з моменту укладення цієї угоди 24.11.2013р., як зникла напруженість між Туреччиною і Іраном. Міністр закордонних справ Туреччини здійснив візит у Тегеран і переговори були сконцентровані на співпраці між ними у питанні Сирії і конференції Женеви, а те, що приховано від нас, те іще страшніше. О якщо б вони співпрацювали у благочесті і богобоязливості, то ми прохали б за них лише про благо. Але коли вони співпрацюють щоб протистояти встановленню Халіфату у Сирії і допомагати відновленню тиранічної демократичної системи після пролитої чистої крові мусульман і великих жертв на цьому шляху, то вони заслуговують ганьби у цьому житті і покарання і наступному. Всевишній Аллах наказав співпрацювати у благочесті і богобоязливості, а не в гріху і ворожнечі.

وَتَعَاوَنُوا عَلَى الْبِرِّ وَالتَّقْوَى وَلا تَعَاوَنُوا عَلَى الإثْمِ وَالْعُدْوَانِ وَاتَّقُوا اللَّهَ إِنَّ اللَّهَ شَدِيدُ الْعِقَابِ

Допомагайте один одному і благочесті і богобоязливості, але не допомагайте один одному у гріху у ворожнечі. Бійтеся Аллаха, адже Аллах суворий у покаранні. (5:2)

О якщо б вони усвідомили це і врятувалися. Розсудливий — той, хто дослухається до повчання і рятується.

10- І у завершенні, у цьому полягає нагадування для тих, у кого є серце, хто дослухається і присутній при цьому:
А- Ми нагадуємо правителям Туреччини і Ірану, що їх лояльність до Америки і протистояння встановленню Халіфату у Сирії тягне за собою ганьбу у цьому житті і покарання в наступному. Що б вони не робили, щоб отримати вдоволення Заходу загалом і Америки зокрема — вони не будуть вдоволені ними.

وَلَنْ تَرْضَى عَنْكَ الْيَهُودُ وَلا النَّصَارَى حَتَّى تَتَّبِعَ مِلَّتَهُمْ قُلْ إِنَّ هُدَى اللَّهِ هُوَ الْهُدَى وَلَئِنِ اتَّبَعْتَ أَهْوَاءَهُمْ بَعْدَ الَّذِي جَاءَكَ مِنَ الْعِلْمِ مَا لَكَ مِنَ اللَّهِ مِنْ وَلِيٍّ وَلا نَصِيرٍ  

Іудеї і християни не будуть вдоволені тобою, поки ти не станеш дотримуватися їх релігії. Скажи: «Шлях Аллаха — це прямий шлях». Якщо ж ти станеш потурати їх бажанням після того, як до тебе явилося знання, то Аллах не буде тобі ані Покровителем, ані Помічником. (2:120)

Передає ібн аль-Джад у своєму Муснаді від Аїші (нехай буде вдоволений нею Аллах) що Пророк ﷺ сказав: «Хто шукає вдоволення людей тим, що спричиняє гнів Аллаха, того Аллах ввіряє людям. А хто шукає вдоволення Аллаха тим, що викликає гнів людей, того Аллах позбавляє від труднощів з людьми». І ви поза усілякого сумніву бачите долі тих, хто шукав вдоволення людей... Розсудливий — той, хто отримує урок.

Б- Ми нагадуємо правителям Туреччини про те, що Халіфат є обов'язком, покладеним Аллахом і про світлі сторіччя Халіфату, які охопили усю Туреччину на протязі декількох століть. І що вони були його військом і військом аль-Фатіха, аль-Кануній і Абдуль Хаміда... Правителі Туреччини більш гідні сьогодні того, щоб надати допомогу цим світлим сторіччям і не зраджувати Халіфат. Не боріться з ним у Шамі чи будь-якому іншому місці. Якщо ви не можете надати допомогу працюючим для встановлення Халіфату, то, принаймні не заважайте їм. І кінець за богобоязливими.

В- Ми нагадуємо правителям Ірану, навіть якщо вони не вважають Халіфат обов'язком покладеним Аллахом — оскільки при згадуванні Халіфату вони одразу згадують його несправедливість то там, то тут. Ми нагадуємо їм, що Халіфат, заради встановлення якого працюють мусульмани — це Халіфат за методом пророкування, праведний Халіфат, де Абу Бакр, Омар, Осман і Алі ( нехай буде вдоволений ними Аллах) були керівниками і його військом... Якщо правителі Ірану будуть протистояти йому, то будуть суперечити життю Алі (нехай буде вдоволений ним Аллах), який дав присягу трьом попереднім йому Халіфам. Він допомагав їм і був правдивий з ними. Так слідуйте його життю і не зраджуйте Халіфат, борючись з ним у Шамі або будь-якому іншому місці. Якщо ви не можете надати допомогу працюючим для встановлення Халіфату, то, принаймні, не заважайте їм. І кінець за богобоязливими.

Г- Як ми почали з нагадування правителям Туреччини і Ірану разом, також ми завершуємо нагадуванням їм про те, що Халіфат — це обіцянка Всевишнього Аллаха.

وَعَدَ اللَّهُ الَّذِينَ آمَنُوا مِنْكُمْ وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ لَيَسْتَخْلِفَنَّهُمْ فِي الأرْضِ كَمَا اسْتَخْلَفَ الَّذِينَ مِنْ قَبْلِهِمْ

Аллах обіцяв тим із вас, які увірували і робили праведні діяння, що Він обов'язково зробить їх намісниками на землі, подібно до того, як Він зробив намісниками тих, хто був до них. (24:55)

І радісна звістка Пророка ﷺ після періоду тиранії. Приводить Ахмад і ат-Таялісій від Хузайфа ібн аль-Йаман, що Пророк ﷺ сказав: «…потім буде період тиранії, який триватиме стільки, скільки побажає Аллах. Потім, коли побажає Аллах, він припиниться. Потім знов настане період Халіфату за методом пророкування». Він з волі Аллаха встановиться рано чи пізно. Той, хто надасть йому допомогу, буде з числа тих, кого Аллах облагодіяв своє милістю. Той, хто буде протистояти йому, той нічим не зашкодить Аллаху. Більш того, його спіткає ганьба у цьому житті і тяжке покарання у наступному. І усе це не відстрочить встановлення Халіфату ані на годину, ані на менше ніж на годину...

إِنَّ اللَّهَ بَالِغُ أَمْرِهِ قَدْ جَعَلَ اللَّهُ لِكُلِّ شَيْءٍ قَدْرًا
Аллах доводить до кінця Свою справу. Аллах встановив міру для кожної речі. (65:3)

27 Мухаррам 1435р.х
30/11/2013