Скандал навколо політичної і фінансової корупції стрясає турецький уряд

Внаслідок цього прем'єр-міністр обрушився з різко критикою на адресу тих, які розкрили цю справу і заарештували їх. Він усунув десятки керівників служб безпеки, щодо яких вважалося, що вони відносяться до руху Фетхулли Гюлена і весь свій гнів вилив на них. Також він спрямував критику на адресу посла США у Туреччині.

Питання: Що нового виникло, що навіть відносини співпраці і допомоги між Ердоганом і рухом Фетхулли Гюлен перетворилися у чвари? Прошу по можливості докладне роз'яснення цього питання, оскільки у нас виникла певна неясність після дій Ердогана у відношенні цього руху. Потім, на що вказують заяви Ердогана на адресу посла США, хоча його відносини з США теплі настільки, що його називають американською людиною у Туреччині?

Відповідь:

Розглядаючи те, що сталося з передмов і результатів, стає ясним наступне:

1- Об'явлення про ці розслідування і арешти викликало гнів уряду, його партії і голови Ердогана, тому що вони стосуються урядових людей і правлячої партії, у тому числі чотирьох дітей міністрів уряду, мера району Фатіх у Стамбулі і директора Народного банку... Серед них також бізнесмени, наближені до цієї партії. Туреччина тим часом наближається до місцевих виборів, які відбудуться через три місяці 30.03.2014, і Ердоган сподівався зміцнити свою популярність, щоб балотуватися на посаду президента через кілька місяців після цього 26.08.2014 Голосування буде відбуватися безпосередньо самим народом, а не так, як було до сьогоднішнього дня, де президент країни вибирався парламентом. Тому реакція Ердогана була дуже злою і він став заміняти керівників служб безпеки з числа прибічників руху Фетхулли Гюлена. Він став погрожувати людям з цієї групи на суді і газета Міллієт за 18.12.2013р. цитує його слова: «Робітники у судовій сфері повинні поважати закони і конституцію. Вони не повинні приймати рішення поза вказівкою певних сторін... Жоден з робітників у судовій сфері не може тиснути і давати накази та вказівки виконавчій владі у незвичайних питаннях. Якщо ви будете використовувати судову владу, щоб здійснити будь-який тиск на людей, то ми будемо робити те, що повинні робити. І ми вже зробили це». Його слова “І ми вже зробили це ” вказують на зміщення групи керівників служб безпеки... І щоб виправдати свою позицію у відношенні групи Гюлена, Ердоган заявив про те, що дає зрозуміти наявність деякої зовнішньої змови. Він сказав: “Події, які мали місце в останні дні, не обійшлися без міжнародного впливу. Вони є процесом внутрішніх виконавців, що підкорюються зовнішнім силам». Приводиться у цій же газеті... Пізніше, під час зупинки у Самсун під час свого турне для підготування громадської думки 20.12.2013, він заявив: «Посол замислює дещо». Він направив йому повідомлення, щоб він займався своїми справами. Якщо ви, о посол, виходите за сферу своїх повноважень, то наш уряд буде використовувати усі свої можливості...” Міллієт 21.12.2013 Він вказав на посла США, коментуючи новину, оприлюднену деякими турецькими газетами, такими як “Стар”, “Ені Шафак” і “Акшам” про зустріч поста США Ріккардоне в Анкарі з деякими представниками Євросоюзу 17.12.2013 Новина була сигналом відносно втручання посла США у ці події. Так Ердоган вкрай гнівний у своїй заявах на адресу руху Гюлена і вкрай обережний перед послом США.

2- Що стосується руху Гюлена, то відомо, що вони допомагали Ердогану і його партії з того моменту, як він прийшов до влади у 2002 Уряд дозволив їм увійти в багато установ у доповнення до управління багатьма центрами приватних уроків, які приносили їм певний прибуток від навчання студентів. У той же самий час вони підготовлювали багатьох з них до роботи з ними. І все це відбувалося відкрито, а не приховано. А Ердоган не бачив у цьому небезпеки, оскільки реальність цього руху схожа на шейха і його мурідів, тобто він не є політичним рухом зі своєю програмою, який бореться за владу. Тому Ердоган не надавав їм великої уваги і особливо коли цей рух був рукою Америки так само як і Ердоган, навіть якщо були різними ролі і способи. Обидва вони сприяли контролю організацій і руйнуванню національного ландшафту, лояльного Англії. Америка змогла зробити це за допомогою проникнення в організації через цей рух, а також змогла проникнути в армію і політичні кола через Ердогана і його партію. Так, ця партія і рух були рукою Америки в Туреччині і їх відносини були відносинами співпраці, дружності і відданості одному джерелу. Це на додаток до того, що Америка у початку правління Ердогана бажала утворити сильне згуртування зі своїх людей в Туреччині, тому що сили Англії на той момент впливали на судочинство і армію, і Америка рахувалась з ними. Усе це змушувало Америку бути пильною до того, щоб відносини між Ердоганом і його партією та між рухом Фетхулли Гюлена були прозорими і без напружень. Це положення залишалось таким до 2010р., коли відбулися події, які поклали початок розбіжностям між Ердоганом і Фетхуллою Гюлен. Початком їх було послання Фетхулли Гюлен з приводу випадку з судном Маві Мармара, на яке напали євреї зранку 31.5.2010. Гюлен сказав у своєму посланні: «Входження судном на територіальні воді Ізраїлю було фатальною помилкою і потрібно було отримати дозвіл у Тель-Авіву». Він засуджує судно і стоїть на боці євреїв і їх права вбивати його пасажирів, у той час як Ердоган був на боці судна і його пасажирів. Ердоган порахував, що послання адресоване йому особисто, і, не дивлячись на це, обидва забули те, що сталося і відносини відновилися між ними. Фетхулла підтримував референдум, який стосується конституційних правок, до якого закликав Ердоган 12.9.2010 і Фетхулла Гюлен допоміг у ньому переважити чаші терезів “так ”. Гюлен закликав зі свого місцезнаходження в Америці турецький народ за декілька тижнів до референдуму прийняти конституційні правки, пояснюючи, що вони хоча й обмежені, усе ж вони є відправною точкою для досягнення свобод і демократичної практики. Ердоган переміг на цьому референдумі, де число підтримавших конституційні правки склало 58%, і було влаштовано велике свято перед будівлею правлячої партії.

У результаті прийняття цих правок відбулися великі зміни в установах, де буде багато робочих місць, що звільнилися від націоналістів, отримав цей рух. Також відбулися зміни в структури вищої ради судів і прокурорів, з'явилися нові робочі місця, і усе це у благо цього руху, що дало їм сильний вплив на діючі установи. І цей рух став головувати у багатьох приватних і важливих судах, контрольованих вищою радою суддів і прокурорів.

3- З початком 2011р. відносини між ними почали погіршуватися, коли Ердоган почав помічати, що проникнення цього руху у сфери безпеки і правосуддя стали непокоїти його і становити собою спробу домінування. Це не було як раніше наданням допомоги йому з боку цього руху. З того часу почалося протистояння між Ердоганом і рухом Гюлена.

А- З початком 2011р. Ердоган почав працювати, щоб підірвати вплив цього руху. Він витіснив прибічників цього руху зі списку кандидатів у депутати на виборах 2011р, а потім став зміщувати їх з посад служб безпеки і деяких судів.

Б- Вслід за цим ЗМІ, які належать цьому руху, почати атаку проти Ердогана. Вони не обмежились лише цим. Навпаки, стали розповсюджувати касету і записом, зроблену у 2011р. про переговори між головою національної розвідки Хакан Фідан з лідерами Робочої Партії Курдистану — партією Оджалану в Осло між 2009 і 2010. для урегулювання курдської проблеми. У той час ці переговори були проведені таємно, що підготувати підґрунтя перед об'явленням. Обвинувачення пали на цей рух у тому, що він має відношенні до розповсюдження цієї касети. Генеральний прокурор, лояльний до цього руху, завів слідство на начальника розвідки Фідана.

В- Ердоган став розглядати це питання у якості фатального для себе, тому що він торкнеться прем'єр-міністра і розкриє таємниці, пов'язані з контактами держави через спецслужб з Робочою Партією Курдистану. Ердоган став зміцнювати голову розвідки від будь-якого судового переслідування через прийняття закону парламентом, пов'язаний з тим, що “не можна проводити розслідування у відношенні співробітників органів безпеки і людей, на яких покладені конкретні справи не інакше як з дозволу прем'єр-міністра на це ”. Вслід за цим також Ердоган провів очищення у структурах розвідки в Анкарі, Стамбулі і Ізмірі та очищення у сфері освіти і правосуддя, зміщаючи людей, які підтримують цей рух.

Г- Потім було зроблено крок, який дуже сильно вплинув на це рух. Він полягав у плані Ердогана скасувати центри спеціалізованих уроків і зробити їх приватними школами, що викладають за програмою освіти держави або зробити з них середні школи. Цьому руху належало близько тисячі центрів, які брали високу плату з батьків учнів, які приходили для підняття рівня освіти, який був низьким у державних школах, щоб потім зуміти поступити до ВНЗів. Цим самим рух переслідував дві мети: заробити грошей і зробити цих студентів прибічниками свого руху. Уряд Ердогана хотів внести зміни в систему освіти і перетворити ці центри у приватні школи, що слідують за державно програмою. І таким чином вони будуть під його контролем. А також змінити систему вступу до ВНЗів, скасовуючи в них підготовчі курси після завершення середньої школи, через що батьки були вимушені відправляти своїх дітей у ці центри, щоб вони могли вступити до ВНЗу і отримати високу оцінку, яка дозволяє їм вступити на потрібний їм факультет. Якщо закриються ці центри, то рух втратить свій заробіток і не зможе долучати нових осіб. Тому рух збожеволів, коли Ердоган проголосив свій план про закриття цих центрів і перетворення їх у приватні школи, які дотримуються державної програми освіти. Здається, що рух став подумувати про відповідну реакцію на Ердогана і його партію, щоб вплинути на його перемогу на місцевих виборах, які відбудуться через три місяці 30.3.2014.

Д- Після чого почався скандал навколо корупції і арешти, які торкнулись членів уряду Ердогану, його партії і наближених до нього. Обвинувачення сипалися на рух Фетхулли Гюлен і у якості відповідної реакції рух Гюлена обвинувачував їх. Цей рух дуже зрадів арештам та розслідуванням і їх ЗМІ стали злорадіти Ердогану. Але скорі заходи, прийняті Ердоганом у якості змін, здійснені ним в органах безпеки як зміщення ним певної кількості керівників служб безпеки і їх підлеглих. Ці зміни перетворити радість цього руху у сум і журбу. Вони намагалися завадити цим змінам, показуючи, що вони не законні і не можуть бути виконані. ЗМІ, які підтримують рух, транслювали звістку про те, що рішення уряду про зміну керівників служб безпеки, починаючи з липня 2013р. і до сьогоднішнього дня відхилені президентом країни і він не згодний з ними. Адміністрація президента країни одразу видала заяву від Абдулли Гюль, спростовуючи звістку, розповсюджувану рухом Гюлена. Так провалилася спроба руху подати все так, немовби між Абдуллою Гюль і Ердоганом є розбіжності і суперечності! Після цього рух вибухнув від гніву на Ердогана, немовби ці зміни виявилися настільки болючі, що його лідер Фетхулла Гюлен виступив зі своїм гнівним зверненням зі своєї резиденції у Пенсильванії в Америці, яке було трансльовано 21.12.2013. ЗМІ, які належать йому  і воно мітило дуа, у якому говорилося: «… О Аллах, провали землю над тими, хто розчистив шлях для крадіїв і заарештував тих, які переслідували їх. Над тими, хто відвів погляд від злочинців і очорнив тих, хто переслідував їх. Спали і зруйнуй їх будинки, роз'єднай їх і знищ їх до останнього. Зроби біду між ними і дай нам перемогу над ними…».  Певне удар по руху виявився дуже болючим, якщо не смертельним.

4- Так усе змінилося між Ердоганом і Фетхулла Гюлен починаючи з 2010, і градус підвищився у наступні три роки і до цього дня. Певне ті послуги, які надав рух і його лідер, який живе у Пенсильванії у вигляді зазіхання на релігію Аллаха, ворожості у відношенні системи Халіфату і підтримка американських інтересів до останнього подиху руху... Усе це змусило думати Гюлена, що він, дякуючи своїм послугам, зможе конкурувати з Ердоганом і обійти його. Він думав, що так отримає вдоволення Америки, вона замінить Ердогана ним і допоможе йому у протистоянні. Виходячи з цього, він став непокоїти Ердогана, як ми казали раніше. Що стосується наданих послуг рухом Америці, через що він став вважати, що вона надасть йому допомогу і замінить ним Ердогана, то вони водяться до наступного:

А- Його активний заклик до так званого поміркованого Ісламу або змішаного з демократичними і світськими ідеями. Він сильно захищає ці ідеї і спрямовує людей до них, користуючись у цій справі ЗМІ, які належать цьому руху.

Б- Зростаюча активність руху у темі діалогу релігій, зокрема з іудеями і християнами, та рівність усіх їх з точки зору того, що усі вони віруючі. І його заклик до побудування місць поклоніння їм, нусайрітам в одному дворі.

В- Їх нападки на всі групи, які закликають до встановлення Халіфату і обвинувачення їх у екстремізмі і тероризмі.

Г- Їх лідер зробив США місцем своєї обителі з 1999 і розширив зустрічі з американськими керівниками і спецслужбами. Потім проводив лекції в Америці, спрямовані на підтримку американських поглядів, ідей і позицій. А до цього він не засудив вторгнення Америки до Іраку та Афганістану і в даний час його численні ЗМІ ведуть нападки на повсталі ісламські рухи у Сирії, вважають їх терористичними, очорнюють їх образ і підтримують американські позиції проти них.

Д- Він стоїть на позиціях підтримки єврейського утворення. Він засудив відправлення судна Мармара у допомогу жителям Гази у кінці травню 2010 і дав право євреям наносити удари по ньому. Він не висловив співчуття турецьким жертвам і не вважав їх шахідами. А в минулому він засудив удар Саддама по євреям у 1991 і висловив свій біль через загиблих євреїв. Його веб-сайт оприлюднив його фотографію, як він зустрічається зі східними раввінами у єврейському утворення з Еліяху Дорон у 1998.

Усе перелічене — це тільки вершина айсбергу. Цей рух думав, що такими діями вони тримають свій наділ у Америки і перевершать Ердогана. Швидше за все, їх припущення згублять їх. Америка дивиться на Ердогана як на лідера політичної партії, здатного здійснювати її інтереси, ніж рух Гюлена з мурідами...! Потім Америка змогла здійснити  те, що здійснила, дякуючи політичній партії на чолі з Ердоганом.  Тому вона підтримує його для здійснювання своїх політичних проектів через нього і зокрема здійснення американського плану, пов'язаного з курдською проблемою та інших внутрішніх і зовнішніх планів, серед яких і сирійське питання. Навіть якщо зросте тиск на Ердогана і він подасть у відставку, наприклад, то вірогідніше за все, що Америка звернеться до іншої сильної особистості з партії Справедливості ніж до Фетхулли Гюлена, тому що реальність його руху така, що він не є політичним і завжди був під парасолькою політичних партій, як кажуть “Я буду з переможцем ”. Він був з Партією вітчизни Тургутом Озалом у 80-х роках минулого століття, потім підтримав Партію Рефах (Благоденства), потім соціал-демократичну партію під керівництвом Аджавіда у 1998 після падіння Партії Рефах під керівництвом Ербакана. Після цього як виникла партія Справедливості і розвитку, він увійшов під її парасольку. Тому він сприймається як опортуністичний рух, який підтримує правлячі політичні партії для здійснення особистих інтересів. Отже, можна очікувати, що він буде шукати примирення з Ердоганом, оскільки понесе збитки, якщо цього не зробить. Це стало помітно по справам руху і його послідовників і Гюлен перестав приховано критикувати Ердогана, коли як лише місяць тому назад він називав його Фараоном і Немрудом. Він сказав у аудіо-зверненні своїм послідовникам: «Якщо Фараон і Немруд проти нас, значить ви на істині... ». Потім він пом'якшився більше, запропонувавши нещодавно у якості компромісного рішення, щоб центри приватних уроків не закривалися, а були під контролем держави. Але Ердоган настояв на своєму. Навіть багато людей Фетхулли у правосудді і органах безпеки не можуть нічого зробити проти Ердогана. Він заарештував багатьох із них, а ті, які залишились працювати, замішані у своїх рішеннях. Деякі суди погодились з рішенням Ердогана в тому, щоб не приймати позови від представників органів безпеки без схвалення їх начальств. І небагато суддів спробували ухилитися від рішення, і, як говорилося на приватному телебаченні каналу “NTV” 27.12.2013 що “Верховний суд Туреччини скасував рішення уряду, яке вимагало, щоб голови поліції інформували свої начальства про розслідування ”. Однак, арабський Sky News за 26.12.2013 цитує, що генеральний прокурор Муаммар Акаши, який веде розслідування по обвинуваченню в корупції міністрів турецького уряду, сказав, що він “відчував великий тиск на нього ” у цьому питанні і при цьому вказав, що перешкоджання розслідуванню припинилося.

Ердоган усе іще загрожує прибічникам групи в органах безпеки і правосуддя. Він сказав під час свого візиту у Фатса провінції Орду: «Я звертаюсь до правосуддя! Ви кажете виконавчій владі: «Очистіть бруд між вами». Але ви самі не чисті і ми дещо знаємо про це». (Хуррієт 21/12/2013). Таким чином, позиція Ердогана виглядає сильніше позиції Фетхулли Гюлена принаймні в осяжному майбутньому, особливо коли вплив Ердогана в армії посилився. Турецькі ЗМІ повідомляють, що озброєні сили Туреччини видали заяву, у якій говорилося, що вони «дистанціюються від будь-яких поглядів і політичних утворень і вірно слугують турецькій нації». Так говорилось у United Press International і на сайті аль-Хаят 27/12/2013.

5- Що стосується натяку Ердогана у своїй заяві американському послу, оприлюдненій газетою Міллієт 21.12.2013, то питання полягає у наступному:

А- Під час кампанії арештів по згаданим питанням корупції три газети “Стар”, Ені Шафак” і “Акшам” оприлюднили звістку про зустріч посла США в Анкарі Рікардоне з деякими представниками Європейського союзу 17.12.2013. Новина була сигналом втручання посла США у ці події. Ці газети стали стверджували, що міністр закордонних справ Давуд-огли зв'яжеться з держсекретарем США Джоном Керрі і висловить йому невдоволення міністерства закордонних справ і дипломатичної служби поведінкою посла.

Не дивлячись на те, що сам посол США Рікардоне оббрехав твердження деяких газет, які оприлюднили цю звістку і спростував будь-яке відношення Америки до арештів, пов'язаних і справами корупції. Він це зробив через свою сторінку у Твіттері, сказавши: «США не мають жодного відношення до арештів, пов'язаних зі справами корупції, як хабарі та інші незаконні шляхи. Ці повідомлення є чистої води брехнею і ніхто не може наразити турецько-американські відношення на небезпеку безпідставними твердженнями. Дружба і співпраця між двома країнами мають фатальне значення для них». (Міллієт 21/12/2013). Однак Ердоган скористувався цією справою і немовби у нього була спланована зустріч з цією пресою, що спонукало деяких аналітиків сказати, що є вірогідність, що ця звістка була підготована для Ердогана, щоб він, користуючись нею сказав, що події які відбулися — міжнародного характеру. Це щоб завоювати симпатію людей сказавши, що вони відбулися по зовнішній змові! Тому він у ході свого візиту для підготування громадської думки заявив. Під час зупинки у Самсун 20.12.2013 він сказав: “Посол замислює дещо”. Він направив йому звернення, щоб він займався своїми справами. Якщо ви, о посол, виходите за сферу своїх повноважень, то наш уряд буде використовувати усі свої можливості…» Міллієт 21/12/2013 Але що сталося? Ані Давуд-огли не зв'язався з Керрі, ані заяви Ердогана не тривали. Навпаки, заступник голови партії Справедливості і розвитку Хусеййн Челік зробив наступну заяву: «Заява посла США Френсіса Рікардоне на сторінці Твіттеру, де він спростовує інформацію, пов'язану з його заявами і яка була оприлюднена деякими газетами значима для нас» (Хурриет 21/12/2013).

Б- Звичайний метод протесту держави проти втручання інших держав — це відправлення міністерством закордонних справ офіційної ноти протесту іншій державі або викликання посла. Також звичайний метод, коли посол будь- якої країни хоче спростувати інформацію про тебе тій державі, у якій він знаходиться — це відправити послання міністерству закордонних справ цієї держави, яке спростовує інформацію. Але сталося так, що прем'єр-міністр зробив усну заяву. І посол США оприлюднив спростування в Твіттері, що вказує на те, що словесні обміни між Ердоганом і Америкою це не більше ніж спектакль, поставлений поганими акторами! А те, що вказує на те, що “сувора” заява Ердогана у відношенні американського посла це не більше ніж гуркітливий звук млину без виробництва муки, то це тому що ця ж газета Міллієт того ж дня оприлюднила звістку з наступним змістом: Примітно, що під час процесу розслідування корупції міжнародного характеру в Стамбул прилітає американський радник і заступник міністра фінансів з питань тероризму і фінансової розвідки Девід Коен, який відомий як людина, близька до Ізраїлю. Потім від зустрічається з директорами банків у Туреччині. І радник з директорами досліджує фінансові питання і санкції у відношенні Ірану. При цьому цей американський радник не зустрічається з іншими представниками влади. Це вказує на те, що слова Ердогана як звук порожньої рушниці, позбавлені будь-якого сенсу, але виробляють шум. Американські офіційні особи в'їжджають у країну і вирішують з ким хочуть, не зустрічаючись з будь- яким турецьким посадовцем!

В- Ердоган відомий своїми зв'язками з Америкою і здійсненням її проектів всередині Туреччини. Ці проекти, зокрема внутрішні вимагають завершення, а якщо він піде, то можливо вони зупиняться... Америка вважає Ердогана одним із сильних своїх людей, який зміцнив її вплив з приходом до влади. А до цього на протязі минулих десятиліть англійський вплив був панівним в Туреччині через армію, з того моменту як Мустафа Кемал усунув Халіфат за проханням Англії — заклятого ворога Ісламу і мусульман. І це сталося на Лозанській конференції в обмін на те, щоб зробити Мустафу Кемала президентом турецької республіки. З того часу англійський вплив був панівним у Туреччині і Америка не могла прибрати цей вплив, особливо в армії. І змогла це зробити тільки з приходом до влади Ердогана, коли ослабнув вплив Англії і зникнув з політичної сцени. А політичні партії з англійською орієнтацією, найвідоміші з яких Народна партія - вкрай ослабли. Таким чином, американський вплив став панівним зараз на протязі правління Ердогана і  став помітним на президента та прем'єр-міністра. Тому усна заява Ердогана американському послу - без практичного впливу. Америка розуміє подібну заяву і розуміє її той, хто зробив її, що вона не має значення.

6- Підсумок:

А- Нинішня криза в Туреччині між двома американськими агентами: Ердоганом і Фетхуллою Гюлен.

Б- Америка була зацікавлена у тому, щоб Ердоган і Гюлен були єдиною силою без будь-якого конфлікту між ними, коли Англія володіла силою, гідною уваги. Але коли вона ослабнула, Америка промовчала на конфлікт між партією Справедливості і рухом Фетхулли Гюлен. Вона залишила їх суперничати у лояльності до неї і здійсненні її інтересів.

В- Швидше за все, Ердоган залишиться принаймні в осяжному майбутньому. Він досі користується популярністю, навіть якщо тиск на нього посилюється. Америка віддасть перевагу іншій особистості з партії Справедливості, ніж Гюлену, тому що вона розуміє, що рух Гюлена подібний до шейха з його мурідами і щоб він продовжував своє існування, він повинний бути під парасолькою правлячої політичної партії, але не він сам повинний бути у владі.

Г- Така оцінка Америки і її людей. Що стосується діяльності Умми, то вона спрямована на те, щоб вирвати цей вплив у Англії, Америки, їх агентів і помічників з волі Аллаха і повернути Халіфат знову, як сказав Пророк ﷺ: “Потім буде Халіфат за методом пророкування”. Приводить Ахмад, Абу Давуд і ат-Таялісій. І всі , хто вів боротьбу проти Халіфату і тих, хто старається на шляху його встановлення і усі, хто був з невірними колонізаторами в обличчі Англії, Америки, Росії, Франції тощо — усі вони будуть принижені руками віруючих у цьому житті.

وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ بِنَصْرِ اللَّهِ يَنْصُرُ مَنْ يَشَاءُ وَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ
У той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому побажає. Він - Могутній, Милосердний. (30:4-5).

24 Сафар 1435 р.х.
27/12/2013