Питання:
Існує низка коментарів на деяких сайтах, де говориться про те, що Хізб ут-Тахрір визначив метод «Таляб ан-Нусра» (пошук допомоги) і суворо дотримується його, не визнаючи інші методи. Не дивлячись на те, що існує інший метод, а саме «Султан Мутагалліб» (узурпована влада), тобто той, хто встановлює державу шляхом сили та вбивства. Також кажуть про те, що Хізб ут-Тахрір заперечив проголошенню аль-Багдаді під впливом своєї партійної фанатичності. Хізб ніколи не буде вважати Халіфат законним, поки сам його не встановить. Чи можете ви дати вичерпну відповідь на подібні висловлювання? Хай винагородить Аллах вас благом!
Відповідь:
1 – Хізб ут-Тахрір не визначав шаріатський метод встановлення Халіфату. Навпаки, шаріат визначив його. Опис життя Посланця Аллаха ﷺ говорить про це з самого початку заклику до Ісламу до самого встановлення держави. Перед встановленням держави передувало Посланцю Аллаха ﷺ займатися пошуком допомоги (таляб ан-нусра) серед володарів сили і захисту, які становили собою основні компоненти (опори) держави відносно реальності їх регіону (держави на рівні регіону). Тому Посланець Аллаха ﷺ звертався до вагомих (сильних) племен з ісламським закликом і вимагав надати допомогу (нусра) цій релігії. Посланець Аллаха ﷺ звертався за допомогою (нусра) до племен Сакіф, Бану Амір, Бану Шайбан та Ансарам з Медини. Що стосується незначних племен, то Посланець Аллаха ﷺ обмежувався всього лиш закликом їх до Ісламу. Посланець Аллаха ﷺ продовжував цю справу, не дивлячись на усі труднощі і важкості, з якими йому доводилося зіштовхуватися. Як відомо, в ісламському праві «усуль аль-фікх» є правило, яке каже про те, що наполегливе повторення справи, у якому є важкість і тяжкість, вказує на те, що дана справа є обов’язковою (фард) за шаріатом. Таким чином, Посланець Аллаха ﷺ продовжував займатися пошуком допомоги (таляб ан-нусра) серед володарів сили і захисту. Одне плем’я відкинуло його, побивши його до крові. Інше плем’я видворило його. Третє плем’я пославило йому умову. Не дивлячись на це, Посланець Аллаха ﷺ стійко продовжував дотримуватися того одкровення, яке нисходило йому від Всевишнього Аллаха, не змінюючи цей метод на інший метод. У нього була можливість наказати своїм сподвижникам почати війну з жителями Мекки або ліквідувати деякі племена, щоб встановити на їх залишках свою державу. Адже сподвижники були звитяжними героями, які нікого й нічого не боялися, окрім Всевишнього Аллаха. Однак Посланець Аллаха ﷺ не наказав їм це, а навпаки, продовжував вести пошук допомоги (таляб ан-нусра) серед володарів сили й захисту, поки Всевишній Аллах не направив до нього ансарів, які принесли йому присягу «аль-Акаба ас-Санія» після того, як Мусаб ібн Умайр (р.а.) успішно виконав свою задачу, яку поклав на нього Посланець Аллаха ﷺ в Осяйній Медині. За допомогою Всевишнього Аллаха він зустрів справжніх мужів з числа володарів сили, готових надати допомогу, а також зміг довести Іслам до кожного будинку в Медині, утворивши загальну думку про Іслам, яка з повною солідарністю розділила присягу ансарів. Потім Посланець Аллаха ﷺ встановив в Медині державу шляхом отримання вірної присяги ансарів і теплої зустрічі йому з боку жителів Осяйної Медини.
Таким є шаріатський метод встановлення держави, якому необхідно слідувати. Адже в основі вчинків лежить принцип обмеження шаріатським законом. Коли мусульманин хоче дізнатися, як слід здійснювати молитву (ас-салят), йому необхідно дослідити докази, пов’язані з молитвою (ас-салят). Якщо він хоче піти на джихад, йому необхідно дослідити докази, пов’язані з джихадом. Якщо він захоче встановлювати державу, йому необхідно дослідити докази, пов’язані зі встановленням її, виходячи з дій Посланця Аллаха ﷺ. Немає жодних повідомлень про метод встановлення держави Посланцем Аллаха ﷺ, окрім тих, що приводяться у його життєписі, де чітко простежується заклик володарів сили і захисту, які становили собою компоненти (опори) держави відносно реальності їх регіону (держави на рівні регіону), до прийняття Ісламу, а також звернення до них за допомогою і присяги на добровільній та вибірковій основі після того, як у їх регіоні утворилася загальна думка, що витікає із загального розуміння Ісламу…
Висновок: Шаріатський метод встановлення Халіфату визначений в Ісламі з межовою ясністю. Очевидно, автори «проголошення» не дотримувалися даного методу.
2 – Що стосується питання узурпаторської влади, яке приводиться у деяких книгах ісламської юриспунденції (фікх), то необхідно правильно розуміти сенс цього виразу. Неможна вживати його без урахування того, за яких положень і коли він має значущість в шаріаті, і коли та за яких положень він не має жодної значущості в шаріаті, більше того, є згубним для прибічників узурпації влади.
Узурпатор влади несе тяжкий гріх за пролиття крові мусульман та утвердження своєї влади шляхом примушення, насилля та гніту. Його прихід до влади не вважається встановленням Халіфату за шаріатом через суперечність з шаріатським методом.
Однак, існують деякі ісламські вчені (факіхи), які вважають, що влада узурпатора може отримати законність, якщо здійсниться низка умов, найяскравішими з яких слугують:
а) Якщо узурпація мала місце в країні, яка має усі компоненти держави на рівні регіону, де узурпатор володіє усталеною владою, яка дозволяє йому забезпечити безпеку держави, як всередині країни, так і за її межами в оточенні свого регіону.
б) Якщо буде справедливо і чудово виконувати Іслам у даній країні, а також влаштовувати добропорядні відносини між людьми, він любить їх і вони його, тобто вони згодні з ним.
в) Якщо жителі цієї країни дадуть йому присягу на добровільній та вибірковій основі без усілякого примушення і за наявності умов шаріатської присяги, зокрема, отримання присяги від жителів даної країни, а не від прибічників узурпатора влади. Тому що шаріатські присяга передбачає повне слідування Посланцю Аллаха ﷺ. Відомо, що Посланець Аллаха ﷺ в основі старався отримати присягу ансарів, тобто жителів Осяйної Медини, на добровільній та вибірковій основі, а аж ніяк не присягу своїх сподвижників мухаджирів. Опис присяги аль-Акаба ас-Санія явне підтвердження тому.
Таким чином, узурпатор влади буде вважатися грішником і не буде легітимним, тобто законним правителем, поки він не здійснить три вище перелічених умови. Лише після отримання ним присяги на добровільній та вибірковій основі його влада буде визнана законною. Такою є реальність узурпатора влади. Дай Аллах, щоб зрозуміли це розсудливі люди. Як видно, дані умови не здійснилися у відношенні авторів «проголошення». Навпаки, вони нав’язали себе і проголосили, не дотримуючись усіх законних за шаріатом умов.
Висновок: Виходячи з вище приведеного, стає зрозуміло, що вони не дотримувалися правильного шаріатського методу і навіть не дотримувалися методу узурпації влади. Навпаки, вони неправильно проголосили Халіфат і не дотрималися усіх потрібних від них умов. Їх «проголошення» не мало жодної ваги, ані за шаріатом, ані в реальній дійсності. Навпаки, це було схоже скоріше на якусь маячню, якого немає за суттю.
3 – Що стосується утвердження, що хізб ніколи не буде вважати Халіфат законним, поки сам не встановить його, то воно є слабше за оселю павука. Це те, що навіює шайтан у голови деяких недалекоглядних, дурних і нерозсудливих людей. Бажання хізбу полягає у встановленні незаплямованого чистого Халіфату, а не спотвореного. Ми відносимося до цього питання як батьки до новонародженої дитини. Ми непокоїмося про те, щоб ця дитина не була вбита або спотворена. Навпаки, ми бажаємо їй сили, здоров’я, гарної турботи, належної опіки і доброго виховання. І проблема зовсім не в тому, хто буде цим займатися. Ми хочемо встановлення справжнього Халіфату за правом і визначенням, який буде володіти славною репутацією та потужною владою, здатною виконувати Іслам всередині себе і нести за свої кордони шляхом мудрого заклику та благородного джихаду. Адже тоді це буде по-справжньому Праведний Халіфат за методом пророкування, який обіцяв Всевишній Аллах, а Посланець Аллаха ﷺ сповістив про його встановлення після деспотичного правління. І хто встановить його належним чином, однаково – ми або інші, той заслужить честь послухання і підкорення йому. І з дозволу Аллаха, тоді земля явить на світло усі свої скарби, і небо ниспошле всю свою благодать. І буде слава належати тоді Ісламу і його прибічникам, а ганьба стане наділом невіря (безбожжя) і його поборників. Воістину, Аллах – святий Він і Великий.
Висновок: Ми бажаємо, щоб Халіфат повернувся чистим та благословенним. Таким, яким приніс його Посланець Аллаха ﷺ. Таким, яким його зберігали праведні халіфи (р.а.) після нього, слідуючи йому. Ми бажаємо Халіфату, який буде любити Всевишній Аллах, Його Посланець та віруючі мусульмани. Халіфату, який привнесе радість у серця мусульман і славу в їх домівки, а зовсім не об’ява імені спотвореного Халіфату, побудованого через несправедливе вбивство мусульман.
Прикро було бачити нам, як у світі стали згадувати Халіфат, який за суттю повинен стрясти увесь світ і вселити страх у серця безбожних колонізаторів, у якості анекдоту з приниженням і повним нехтуванням. Прикро було чути, як Америка, коментуючи це «проголошення», заявила: «Це – нічого», замість того, щоб плакати кривавими сльозами від страху перед проголошенням Халіфату. Прикро було бачити нам, як деякі люди, які надавали велике значення Халіфату і з нетерплячкою чекали на його встановлення, розчарувалися після такого «проголошення».
Хізб ут-Тахрір вірою і правдою стоїть на захисті Ісламу, не боячись заради Аллаха усіляких докорів. Тому, хто зробив добро, він каже: «ти – доброчинець!». Тому, хто скоює помилку, він каже «ти помилився!». І не переслідує у цьому жодного партійного інтересу і жодного мирського зиску. Навпаки, він дивиться на цей світ, як казав Посланець Аллаха ﷺ у хадісі, приведеному ат-Тірмізі від Абдуллаха Ібн Масуд: «Що мені до світу цього? У світі цьому я всього лише подібний до вершника, який приховується у затінку дерева, а потім вирушає (далі), залишаючи його!». Дунья (цей світ) для хізбу – це відрізок часу знаходження його у затінку цього дерева, який він старається провести у щирій, праведній та старанній праці над виконанням божественного законодавства – шаріату – шляхом встановлення справжнього Халіфату з дозволу Всемогутнього та Всевишнього Аллаха.
4 – У завершення хочу відзначити, що Хізб ут-Тахрір, який на протязі більше шістдесяти років працює над встановленням Халіфату з методом Посланця Аллаха ﷺ, який наражався усі ці довгі роки на тюремні ув’язнення, гоніння, репресії та катування з боку диктаторів, а також пожертвував життям і здоров’ям своїх кращих синів. Цей Хізб і сьогодні стійко тримається за істину на своєму шляху, не дивлячись на усі труднощі та муки. Таким є Хізб ут-Тахрір. Хіба ви бачили, щоб він заперечував якійсь організації (джамаату), яка встановлює Халіфат за правом, незалежно від того, чи є це хізб або хтось інший, окрім нього? Хізб не заперечує і не обурюється тому, а скоріше виказує хвалу і вдячність Всевишньому Аллаху. Однак, одночасно з цим, він стежить за кожним, хто неправомірно і неправильно використовує вираз Халіфат, спотворюючи та дискредитуючи його. З дозволу та за допомогою Всевишнього Аллаха Хізб ут-тахрір продовжить бути твердою та міцню скелею перед обличчям усіляких підступів та змов, спрямованих на спотворення або дискредитацію Халіфату. І встановиться, іншаАллах, Халіфат руками справжніх мужів, яких не відволікає від поминання Аллаха ані торгівля, ані вдоволення ближнього життя, які заслужено удостояться честі бути будівниками та діячами його. І знову зійде світанок Халіфату.
يَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ * بِنَصْرِ اللَّهِ يَنْصُرُ مَنْ يَشَاءُ وَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ
«Того дня віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає кому побажає. Він Могутній, Милосердний» (30:4-5)
14 Рамадан 1435 рік за хіджрою
12/07/2014
